Україна розглядає членство в СОТ як системний  фактор тподальшого розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій.

Багатосторонню  міжнародну торговельну систему, у  центрі якої знаходиться СОТ, у широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких мають дотримуватися країни в торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямовані на всебічне сприяння відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ служить як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами.

Вступ до СОТ означає для України: інтеграцію до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі; доступ до міжнародного механізму врегулювання торговельних суперечок; створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій; більш широкий вибір товарів і послуг; отримання Україною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшить її можливості брати участь у регіональних союзах і об’єднаннях.

Система зобов‘язань України як члена  СОТ є складовою частиною єдиної політики у сфері державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності. Відзначені зобов‘язання передбачають: трансформацію і зв‘язування рівнів мита та лібералізацію режиму доступу до ринку послуг.

Після набуття Україною членства в СОТ використовується аргумент щодо заборони підприємствам виробляти продукцію, яка не буде відповідати міжнародним стандартам якості, а тому їх ринкову нішу займуть іноземні постачальники більш якісних товарів. Це не відповідає дійсності, якість продукції, що реалізується на ринках країн-членів СОТ, не регламентується угодами Організації. Стандарти, що існують в країні можуть бути більш ліберальними, ніж міжнародні стандарти якості ISO.

Основним  стимулом для впровадження підприємствами систем управління якістю є не формальні вимоги СОТ, а необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції власного виробництва.

Починаючи з 2005 року відмічається щорічне зростання  показників промислового виробництва, зовнішньої торгівлі, ВВП та прямих іноземних

інвестицій. Тобто, вступ України до СОТ здійснювався у сприятливих економічних умовах. Процес поглиблення торговельно-економічного партнерства між Україною та країнами світу після набуття державою членства у СОТ було збережено.

Порушення макростабільності на зовнішніх  ринках знайшло свій відгук у внутрішніх процесах України. Саме результатом поглиблення рецесійних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках, які посилились у ІІ половині 2008 року, стало уповільнення зростання вітчизняної економіки: з 6,5 відсотка у січні-червні 2008 року до 2,1 відсотка в цілому за 2008 рік.

Початок 2009 року характеризується продовженням негативних тенденцій кінця 2008 року, які сформувались в українській  економіці під впливом поширення рецесійних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках тощо.

Позитивним  є висновок, що загроза погіршення торговельного сальдо у зв’язку із значною лібералізацією доступу до Українського ринку сільськогосподарських товарів виявилась невиправданою. На теперішній час першочерговим завданням агропромислового комплексу є реформування механізму надання державної підтримки відповідно до принципів СОТ.

Передбачаються  такі основні напрямки подальшої  роботи в умовах членства України  в СОТ: запровадження чіткої, взаємної й ефективної співпраці між урядом України та СОТ; забезпечення співробітництва з відповідними комітетами СОТ, участь в двосторонніх та багатосторонніх переговорах у рамках СОТ; забезпечення виконання зобов’язань України, взятих в рамках вступу до СОТ; ефективне застосовування системи моніторингу для забезпечення відповідності правилам СОТ з метою запобігання можливим суперечкам з країнами − членами СОТ; реалізацію заходів, спрямованих на інформування громадськості та підтримку бізнесу у використанні системи переваг від членства в СОТ; сприяння українським експортерам у покращенні інформованості щодо доступу на ринки країн − членів СОТ.

Для забезпечення розширення доступу до ринку товарів  і послуг країн, що вступають до СОТ, Україна у травні 2008 року приєдналась  до робочих групп 29 країн. При формуванні запитів щодо доступу до ринків товарів  і послуг країн, що вступають до СОТ, делегація України послідовно створює умови для експансії українських товарів і послуг на ринки цих країн.

Україна використовує договірну базу СОТ  для подальшого розвитку зовнішньої торгівлі та збільшення товарообігу з країнами – основними партнерами. Створення зон вільної торгівлі за умовами СОТ дозволить Україні розширити свій внутрішній ринок за рахунок ринків інших країн, підвищити конкурентоздатність свого експорту або хоча б поставити його

в рівні умови з країнами-конкурентами, які вже мають розвинену мережу

угод  про вільну торгівлю.

Основним  політичним, а в подальшому - економічним  наслідком вступу до СОТ є активізація  переговорів з ЄС щодо укладання  Угоди про створення зони вільної  торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Створення зони вільної торгівлі з ЄС є безумовним пріоритетом для України, але зовнішньоекономічні інтереси нашої держави є набагато ширшими. На виконання відповідних доручень Кабінету Міністрів України Міністерству економічного розвитку і торгівлі веде роботу щодо підготовки проектів угод про вільну торгівлю та проведення відповідних консультацій/переговорів з Сінгапуром, Сербією, Туреччиною тощо; ведеться підготовча робота до започаткування переговорного процесу з іншими країнами та угрупованнями, зокрема Європейською асоціацією вільної торгівлі, Канадою, Мексикою, Сирією. Укладення угод про вільну торгівлю має на меті диверсифікацію та нарощування обсягів експорту української продукції. В рамках світових торговельних переговорів СОТ Раунду Доха-Розвиток Україна, як член СОТ приєдналась до групи країн, що нещодавно вступили до Організації.

Принциповими  пунктами позиції цієї групи країн  на переговорах є наступні: відсутність додаткових зобов’язань зі скорочення загальної сукупної підтримки сільського господарства; відсутність додаткових зобов’язань щодо скорочення тарифів на сільськогосподарські товари; відсутність додаткових зобов’язань зі скорочення тарифів з доступу до ринку несільськогосподарських товарів. Відзначені положення відображено у проектах домовленостей Раунду Доха- Розвиток.

Окремий напрямком є двостороннє оборонне співробітництво між Україною і США, яке в подальшому буде динамічно розвиватися. Є важливим об’єднання зусиль органів влади і громадськості у питанні побудови ефективної інформаційно-просвітницької кампанії, яка б змогла покращити рівень суспільної підтримки державного курсу на зближення з Європейським Союзом та Північноатлантичним альянсом. Таким чином результатом еволюції державної політики в регулюванні зовнішньоторговельних відносин за роки незалежності стало створення законодавчих умов функціонування в Україні системи міжнародних відносин, митно-тарифного та нетарифного методів їх регулювання, які орієнтовані на загальноприйняті міжнародні норми, стандарти і практику. Практично відбулося формування і, в деяких аспектах, оптимізація механізмів реалізації митно-тарифної політики. У процесі інтеграції в світовий економічний простір кожна держава, як правило зустрічається з великими труднощами. Україна входить в систему світового господарства, і від того, як цей процес буде проходити, залежить не тільки і не стільки динаміка зовнішньої торгівлі, а перш за всеьможливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності України, орієнтуючись на майбутнє, має забезпечувати найповнішу реалізацію потенціалу нації і через ефективну міжнародну взаємодію в науково-технологічній, торгівельній та фінансово- інвестиційній сферах сприяти становленню конкурентоспроможної економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Проблеми  та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України

Проблеми  підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення.

 Це  пов’язано, по-перше, з рядом  факторів внутрішнього характеру:  знаходженням економіки країни  на перехідному етапі до ринкової  системи господарювання, яка перебуває  в ситуації об’єктивної незбалансованості  структури економіки і її повільної  структурної перебудови; надмірною  енерго- і ресурсоємністю галузей народного господарства; низькою конкурентоспроможністю національного виробництва; поступовим занепадом науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін.

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв’язків України з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної структури можуть бути визначені таким чином.

Країни  СНД і Балтії

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв’язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв’язків з іншими країнами світу.

Зовнішньоекономічні зв’язки з цією групою країн будуть розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торговельних режимів на засадах  взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

• поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;
• продовження і вдосконалення різних форм торговельно-економічних, коопераційних, інвестиційних двосторонніх стосунків з іншими країнами — членами Митного союзу (Казахстан, Киргизстан, Білорусь Росія);
• поглиблення торговельних та інших форм економічних відносин з країнами, які не є членами Митного союзу (Узбекистан, Туркменистан, Грузія, Вірменія); створення за участю цих країн товарно-транспортних ліній з мінімальним використанням транзитних територій третьої країни (через море — залізниця — автотранспортні шляхи);
• розвиток і поглиблення різнобічного торговельно-економічного співробітництва з Молдовою шляхом обопільної реалізації усіх переваг угоди про вільну торгівлю двостороннього Митного союзу;
• забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташованих на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій;
• створення спільних підприємств, транснаціональних компаній, спеціалізованих і кооперативних виробництв на базі угод про спільну діяльність;

Розвиток  відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус України, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та Тимчасової угоди про торгівлю.

Основними пріоритетами мають стати:

розширення  доступу українських товарів, зокрема  таких важливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;

підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих угод; зняття існуючих бар’єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

гармонізація  економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу  та світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Основним  етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має  стати створення економічних  і правових передумов для початку  переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Країни  «Великої сімки»

Розвитку  відносин з цією групою найбільш розвинутих країн приділятиметься значна увага, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

Співробітництво з Японією спрямовуватиметься в  першу чергу на залучення інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна  здатна брати участь у загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка, штучні алмази, надтверді матеріали, окремі рідкісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво.

Доцільно активно розвивати співробітництво в рамках глобальних науково-технічних проектів, які здійснюються «сімкою» на основі міжнародної кооперації, в тому числі у сферах енергетики, агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здоров’я, транспорту, зв’язку, інформатики, фундаментальних наук.