План

Вступ 2

Принципи  зовнішньоекономічної діяльності України 4

Сучасні тенденції розвитку зовнішньоекономічної політики України 6

Проблеми  та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України 13

Висновок 20

Використана література: 22

Вступ

Зовнішньоекономічна політика виникла водночас з появою великих суспільних груп і держав. Вона є центральним перехрестям  взаємодії політики і економіки, політичного та економічного світів у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

 В  операціональному плані зовнішньоекономічна  політика (ЗЕП) — це політичний  курс дій суб'єктів зовнішньоекономічних  відносин і діяльності. Загалом  під зовнішньоекономічною політикою розуміють форму політичної організації публічної матеріальної можливості та спроможності соціального суб'єкта формувати й реалізувати його зовнішньоекономічні інтереси та цілі у сфері міжнародних відносин.

 Отже, ЗЕП є інтегральним компонентом  політики загалом, а також певною  мірою її детермінантою. Ідеться  насамперед про ЗЕП держави.  Відповідно ця політика є функцією  політичної та соціально-економічної систем суспільства.

 Конкретні  напрямки, форми і масштаби ЗЕП  визначаються характером і гостротою  політичних, економічних та соціальних проблем у будь-якій країні в певний період. Об'єктивна можливість ЗЕП визначається рівнем економічного розвитку, концентрацією виробництва й капіталу, становленням і розвитком міжнародних економічних відносин. Необхідність, що перетворює цю можливість на дійсність, полягає в концентрації проблем, їх розв'язанні державними й суспільними суб'єктами, в усвідомленні того, що внутрішня економічна політика не вичерпує й не задовольняє повною мірою потреб та інтересів особистості, суспільства, держави. У цьому плані вона доповнює і продовжує на міжнародній арені внутрішню економічну політику.

Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення  науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими  досягненнями науки і техніки  без інтенсивного обміну науковими  дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки  організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики створюють Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (квітень 1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992 р.), "Про іноземні інвестиції" (березень 1993 р.). Концепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" ґрунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утверджується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збереженням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України.

Міжнародні  зв’язки України здійснюються як у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжнародному туризмі та інших формах. Основою здійснення міжнародних зв’язків є законодавчо визначені засади, а також перспективи і напрями зовнішньоекономічної політики. 
 
 
 
 
 
 
 

Принципи  зовнішньоекономічної діяльності України

Суб’єкти  господарської діяльності України, державні органи та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються  певними принципами, які встановлено  Законом "Про зовнішньоекономічну  діяльність". До таких принципів належать:

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Він полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного  підприємництва, що полягає у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; забороні будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів.

Принцип верховенства закону, що полягає у  регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Принцип захисту інтересів суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості  демпінгу при ввезенні та вивезенні  товарів, дотримання вимог антимонопольного законодавства.

В своїй діяльності держава керується також принципами оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обов’язковості розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті (на території України запроваджується обов’язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб’єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих Рад народних депутатів України. Обов’язковому розподілу підлягає виручка в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання на території України).

Також існує принцип митного регулювання  при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що Україна самостійно здійснює митне  регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Україна  може запроваджувати ліцензування і  квотування експорту та імпорту.

  Сучасні тенденції розвитку зовнішньоекономічної політики України

Сучасна геополітична ситуація характеризується процесами інтеграції національних економік до єдиної міжнародної системи.

Тенденції глобалізації будуть домінувати в найближчі  роки, як найбільшперспективний напрям розвитку держави. Разом з тим  необхідно враховувати можливі  реінтеграційні тенденції, направлені на збереження

національних  економічних традицій.

Проблема  полягає в тому щоб, з точки  зору збільшення обсягів зовнішньоторговельних операцій та питань захисту національних інтересів знайти оптимальне співвідношення між інтеграційними і реінтеграційними наслідками. Тому всебічне вивчення передумов інтеграції, самого інтеграційного процесу та прогнозування можливих його наслідків для України з метою розробки науково обґрунтованих підходів щодо визначення факторів виникнення і видів економічних загроз є актуальним  вимагає невідкладного вирішення.

Інтеграція  України у світове співтовариство, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами, створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення є визначеними пріоритетами національних інтересів у забезпеченні митної політики України.

Забезпечення  цих пріоритетів пов’язане з удосконаленням системи державного управління зовнішньою торгівлею, яке має створити належні умови для усунення реальних та потенційних загрозам й проблемам в даній сфері таких як: нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі митної політики держави; недосконалість важелів державного регулювання (митно-тарифного та нетарифного регулювання) зовнішньоекономічних операцій; нераціональна організація митного оформлення та митного контролю; дисбаланс експортно-імпортної структуриторгівельних операцій; необґрунтований рівеньподаткових та  інших платежів; недосконалість нормативно-правового забезпечення та інші [2, c. 305].

На сучасному  етапі Україна прагне зайняти  своє місце у міжнародному поділі праці й багато уваги приділяє державному регулюванню зовнішньої торгівлі. Вона широко використовує економічні механізми та інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі, серед яких найбільш важливим є митно-тарифне регулювання. У всьому світі воно є прикладом економічного регулювання і відповідає вимогам ринкової економіки в порівнянні з нетарифними обмеженнями, які переважно мають характер державного, силового регулювання зовнішньої торгівлі.

Згідно  з принципами Генеральної угоди  з тарифів та торгівлі Світової організації торгівлі (далі ГАТТ / СОТ) митно-тарифна політика держави спрямована на регулювання зовнішньої торгівлі, захист внутрішнього ринку і стимулювання експорту. Свого часу в рамках переговорного процесу зі вступу до СОТ Україна заявила про приєднання до 16 з 19 існуючих секторальних угод та ініціатив, які охоплюють широку гаму промислової продукції, що передбачає встановлення нульових ставок ввізного мита на цілий ряд товарів. З моменту вступу України до СОТ тарифи „зв'язані” на рівні, визначеному в процесі переговорів з країнами-членами Робочої групи.. Отже вступ України до СОТ не знімає, а навпаки підсилює роль митно-тарифного регулювання у системі державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю [3, c. 23].

З 2005 р. почався інтеграційний етап України і триває й до сьогодні. Він проходить в умовах політичної боротьби й різновекторної направленості різних гілок державної влади щодо регулювання розвитку зовнішньоекономічних відносин. В умовах політичної нестабільності, щорічних змін Уряду, економіка стала заручницею тих чи інших політичних амбіцій, що аж ніяк не сприяє її розвитку. На протязі вже трьох років Україна знаходиться у стані потуг стосовно врегулювання зовнішньоторговельного балансу, постійного коливання між ліберальними та фіскальними методами митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторговельних операцій. Політики та Уряд маніпулюють державними важелями регулювання у хаотичному порядку, що значно погіршує імідж України та значно гальмує її рух на шляху до світогосподарських економічних і фінансових інституцій. Проте незважаючи на всі колізії й перепони Україна поступально рухається унапрямі визначеними Стратегією економічного та соціального розвитку ще у 2002 р. За цей період внесено безліч змін до чинного законодавства, отримане та у лютому 2008 р. реалізоване офіційне запрошення до вступу  у СОТ та 16 травня 2008 року вступ у Світову організацію торгівлі, проводиться активна робота щодо створення спільної з країнами ЄС зони вільної торгівлі та поступової інтеграції України до Європейського Союзу.