Сучасні особливості розвитку офшорного бізнесу у світі

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана 
 
 
 
 
 

Есе на тему:

«Сучасні особливості розвитку офшорного бізнесу у світі» 
 
 
 
 
 

Студентки III курсу

1 групи, спеціальності  6509

обліково-економічного факультету

Юдицької  Юлії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011 

План

 

Вступ

1. Сутність та основні ознаки офшорної зони.
2. Офшорні зони та бізнес України.
3. Характеристики найвідоміших офшорних зон.
4. Проблема існування офшорних і вільно-економічних зон.

Висновок 

Список використаної літератури 

Вступ

 

     Найбільш  суттєвою рисою сучасного розвитку світової економіки є глобалізація, яка проявляється у зростанні  економічної залежності між країнами світу. Важливою формою інтернаціоналізації  господарського життя є міжнародний  pух капіталів. Зовнішньою ознакою цього явища стали значні обсяги зустрічних потоків товарів, послуг, капіталів, наукових pозpобок. Зростає інтерес підприємців всього світу до офшорів, про це свідчить те, що майже половина світового руху капіталів у прямій та позиковій формах проходять через офшорні компанії.

     Офшори  надають необмежену можливість доступу  на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти. Саме тому метою даної роботи є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора, аналіз причин ставлення до нього як до режиму нечесної податкової конкуренції і засобу відмивання коштів. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов'язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах.

     Вивченням окремих питань, пов’язаних із сутністю офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці вчених України, таких  як, Бондарев О., Кравченко В., Бойко  М., Долішній М., Євдокименко В., Єрмошенко  М., Іщук С., Мінін Л., Пила В., Романюк  С., Симоненко В., Стеченко Д., Цвєтов Ю. та ін. У економічній літературі проблематикою офшорних територій  займалися і зарубіжні вчені, такі як, Боро Дж., Доггарт К., Пеппер Дж., Мітчелл Д., Холленд І., Стенлі Р., Кнапп Р. та інші. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених вивченню досліджуваної проблеми, на сьогоднішній день аналіз міжнародного досвіду ведення і регулювання офшорного бізнесу потребує подальшого розгляду. Метою даної роботи є загальний огляд світових офшорних зон і офшорного бізнесу, розгляд стану справ в світовому і українському офшорному бізнесі.

Сутність  та основні ознаки офшорної зони

 

     Отже, спробуємо розібратися, що таке офшорна  зона. Вона є одним з різновидів вільних економічних зон. У класифікаціях, що використовуються, їх відносять до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Офшорна зона - цей термін у загальному розумінні має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень по конвертованій валюті. Крім того, більшість офшорних зон має відносно прості вимоги по ліцензуванню і регулюванню фінансових компаній і інших фірм. Особливістю офшорної юрисдикції є розповсюдження пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найбільш важливе, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності. Основними ознаками у визначенні офшорних зон є [3, с.5]:

     1. Оподаткування. Багато офшорних  юрисдикцій стягують податки.  Проте всі вони або не стягують  прибутковий податок взагалі,  або стягують його тільки з  певних категорій доходу, або  стягують податок більш низький,  ніж в тій країні, де платники є податковими резидентами. Важливою особливістю більшості офшорних територій є надання пільгового податкового режиму і виконання вимоги проведення ділових операцій за межами країни, де офіційно зареєстрована офшорна компанія.

     2. Фінансова секретність. Певний  рівень секретності також є характерним для офшорних юрисдикцій, як і для інших країн. Проте більшість країн не захищає цю інформацію від розслідування правоохоронними органами іноземної держави, особливо коли розслідування здійснюється відповідно до міжнародного договору. Особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської і комерційної таємниці.

     3. Валютний контроль. Офшорні юрисдикції  мають, як правило, систему  подвійного валютного контролю. В її основу поставлена відмінність між резидентами і нерезидентами, а також між національною і іноземною валютами. Загальне правило таке: резиденти піддаються валютному контролю, а нерезиденти валютному контролю не піддаються. Проте нерезиденти піддаються звичайному контролю відносно місцевої валюти.

     4. Комунікації. Більшість офшорних  юрисдикцій мають відмінні засоби  зв'язку, особливо добрі телефонні,  кабельні і телексні послуги  зв'язку для з'єднання їх з  іншими країнами. Багато хто має також відмінний повітряний зв'язок.

     5. Легкість доступу до зарубіжної  банківської системи. Використовування  офшорних юридичних осіб дає  можливість розміщувати капітал  у твердій валюті в надійних  банках стабільної країни. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають усталені зв'язки і мають у своєму розпорядженні можливість відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку.

     З економічної точки зору найважливішою  метою створення офшорних юрисдикцій є залучення фінансового капіталу. Прикладом служить Швейцарія, яка є першою сучасною моделлю юрисдикції фінансової секретності, створеною як притулок для іноземного капіталу, і є центром обміну грошей.

     Зарубіжні офшорні компанії використовуються в процесі поточного і довгострокового фінансування українських проектів з-за кордону. В схемах цього типу звичайно широко використовуються спеціалізовані компанії, розташовані в зонах податкових пільг.

 

Офшорні зони та бізнес України

 

     В останні роки українські банки і  фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів. Збільшилася роль офшорних схем у формуванні транснаціональних господарських систем, коли офшорні фірми вбудовуються в мережу зовнішніх філіалів українських підприємств. Офшорні схеми часто націлені на подолання іноземних податкових бар'єрів. Існує комплекс факторів, які стимулюють розвиток офшорного бізнесу в Україні. До основних з них можна віднести: тягар податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і могутні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використовування офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об'єктами в Україні, криміналізація економіки і використовування офшорних схем для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

     Сьогодні  основною офшорною зоною для українських  бізнесменів став Кіпр. За оцінками експертів, з України щомісячно переводиться на цей острів і в інші країни приблизно двадцять мільйонів доларів. За наявними даними, на Кіпрі діють близько тисячі українських компаній і дюжина банків. Статистика свідчить, що на рахунках тих офшорних банків, які розміщені на острові, числиться близько 750 мільйонів доларів. На думку кіпрських банкірів, українські гроші осідають не тільки на Кіпрі, але і в інших країнах. Зокрема у Великобританії, де вони вкладаються в нерухому власність, і в інших країнах.

     До  основних постачальників (імпортерів) продукції з офшорних зон в  Україну належать компанії Ліберії - на спільну суму 41,8 млн грн., Багамських островів - 7,65 млн грн.; Беліза - 4,96 млн  грн.; Британських Віргінських островів - 2,78 млн грн., Бахрейна - 2,12 млн грн.

     Останнім  часом в Україні створені правові основи контролю над офшорним бізнесом. Відповідно до Закону України "Про валютне регулювання і валютний контроль" операції, пов'язані з придбанням будівель, споруд, землі і іншої нерухомості або прав на вказану нерухомість (включаючи права користування і розпорядження нерухомістю на терміни, що виникають з договорів про купівлю-продаж), що знаходиться на території іноземних держав реєстрацією компанії в країнах з пільговим оподаткуванням, у тому числі в офшорних зонах, купівля акцій і внески в статутні капітали іноземних підприємств, відкриття рахунків в банках за межами України, належать до операцій, пов'язаних з рухом капіталу, і повинні здійснюватися згідно з чинним законодавством України і вимогами НБ України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Характеристики найвідоміших офшорних зон

     Офшорні зони в Європі

     Країни  і території Західної Європи, де розташовуються офшорні центри, поділяються  на території з пільговими та помірним оподаткуванням. До першого типу відносяться Ірландія, Гібралтар і розташовані поблизу Великобританії острова Мен, Гернсі і Джерсі.

Основні вимоги до офшорних фірмам, які не платять  податків у цих центрах, полягає  в тому, що, по-перше, господарську та фінансову діяльність в офшорній зоні можуть вести тільки фірми-нерезиденти  і, по-друге, ці фірми можуть діяти  в зоні тільки за наявності особливого статусу, який надає їм законодавство  того чи іншого офшорного центру.

До територій  з пільговим оподаткуванням, що успішно розвиваються в останні десятиліття, відноситься острів Мен, англомовний острів між Англією та Ірландією з населенням в 70 тис. чоловік. На острові влаштувалися компанії, трасти, банки та інші установи. Фінансовий сектор забезпечує близько 25% національного доходу острова [10]. Центральне місце в репутації острова як серйозного офшорного центра займає його система контролю, яка має великий досвід нагляду та регулювання делікатних фінансових питань. Острів має хороші комунікації, в тому числі телефонний, факсимільний і телексний зв'язок першого класу. Тісні авіазв'язок з аеропортом Хітроу в Лондоні забезпечує хороше сполучення з усім світом. Острів Мен можна охарактеризувати як стабільну, добре розвинену офшорну юрисдикцію на основі загального права, де витрати нижчі, ніж у порівнянних юрисдикціях Джерсі і Гернсі. На острові відсутній валютний контроль, клієнтам забезпечується секретність ведення операцій. Реєстрація компаній займає 10-12 днів. Відсутні податки на переказ капіталу, додатковий дохід, реєстрацію, майно, прибуток від реалізації, спадщину та дарування. В даний час на острові Мен замість фірм-виключень будуть так звані «міжнародні компанії», і їм пророкують відносне довголіття. Створення фірм цього типу викликано вимогами Європейського союзу. Що стосується фірм-резидентів, то після прийняття нового закону цей тип фірм, швидше за все, зникне, і його доведеться перетворювати в міжнародні компанії.

На відміну  від країн «податкового раю», в яких діяльність іноземних компаній обкладається тільки реєстраційним і невеликим щорічним збором, в Європі є ряд країн, які стягують з зареєстрованих у них фірм певні види податків. До числа країн із помірним оподаткуванням належать Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн, Кіпр, Мальта, Монако.

     Швейцарія - провідна країна світу в галузі банківської справи, де також діє помірне оподаткування. Незважаючи на те, що в Швейцарії можна зареєструвати фірми різних типів, найпопулярніша серед іноземців - корпорація. За своєю суттю вона схожа на українське акціонерне товариство. До федеральних податків відносяться 0, 825%-вий податок на сукупний капітал фірми і прибутковий податок (3,6-9,8% від прибутку). Прибутковий податок тим вище, чим більше різниця між річним доходом і акціонерним капіталом. Якщо дохід фірми на 23% перевищує величину акціонерного капіталу, то стягується максимальний прибутковий податок. У цілому податкова система країни є дуже ускладнена різними збільшеннями і відрахуваннями. Одну з найбільших статей витрат для власника фірми представляє податок з дивідендів (35% від отриманої суми) [10]. Активно розвиваються офшорні операції на Кіпрі, який в 1990-і рр. набув статусу визнаного центру ділової активності в Східному Середземномор'ї і увійшов до першої десятки країн, що спеціалізуються на офшорному бізнесі. Представників іноземних ділових кіл приваблювало вигідне географічне положення Кіпру, сучасна система зв'язку, налагоджене банківська справа, відсутність обмежень на вивезення капіталу, пільгове оподаткування.

Однак у зв'язку з наміченим вступом  до Європейського союзу Кіпр за вказівкою Брюсселя провів у 2002 р. податкову реформу, результатом якої стало скорочення пільг для іноземного капіталу. Так, відповідно до правил ЄС були відзначені преференційні податкові ставки для офшорні компаній, підвищені ставки корпоративного податку з 4, 25 до 10%, обмежена сфера застосування двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування, посилені вимоги щодо забезпечення прозорості податкових схем і обміну інформацією про походження капіталів і клієнтів. Проте Кіпр залишився країною з пільговим оподаткуванням, однак масштаби його діяльності різко скоротилися.