Особливості розвитку інтеграційних процесів в Південній Америці (МЕРКОСУР)

     Проблеми  МЕРКОСУР виходять однак за межі митного  союзу. Відсутність координованої  макроекономічної політики, внутрішні  розбіжності та торговельні суперечки, неефективні органи з формування політики і прийняття рішень ще більше посилюють дезінтеграцію в блоці.

     У грудні 2000 року країнам МЕРКОСУР вдалося "відновити" блок, домовившись  про гармонізацію економічної статистики, встановлення єдиного для МЕРКОСУР рівня інфляції (5 %) на період 2002—2005 років і державного боргу на 2002 рік, який не перевищуватиме 3 % ВВП. Тим  не менше основні дискусійні питання  залишились відкритими. У спільному  ринку нема єдиної політики стосовно ведення сільського господарства, що ускладнює торговельні переговори з іншими країнами. Блоку не вдалося  узгодити єдині митні норми, проблеми конкуренції і субсидіювання. До того ж, більшість суперечок і надалі вирішуються завдяки втручанню президентів країн, а не згідно з встановленими правилами. Створення органу з вирішення торговельних суперечок значно послабило б напругу в МЕРКОСУР. Але Бразилія завжди була проти створення такого органу, вбачаючи в цьому втрату суверенності. Та й створення МЕРКОСУР для неї спочатку було засобом досягнення більшого впливу в світі.

     МЕРКОСУР  потребує перегляду спільних інтересів  і єдиної політики. Без цього він  може перетворитися на союз, в якому  торговельні зв'язки між країнами-членами  будуть не міцнішими, ніж у кожної з них з країнами поза блоком. Так, Аргентина і Бразилія (кожна  окремо) вели переговори з Мексикою та іншими країнами, Чилі сіли за стіл торговельних переговорів зі США, про  угоду з НАФТА подумують Уругвай  та Парагвай.

     Збільшення  обсягів торгівлі і посилення  політичної співпраці між країнами-членами  сприяло зміцненню стабільності, демократії і проведенню економічних  реформ в регіоні за 10 останніх років. Якщо інтеграція продовжиться, вигоду одержать всі. Для цього Бразилії необхідно зробити деякі поступки і знизити зовнішньоторговельний  тариф. Адже економіки інших південноамериканських  країн орієнтовані на експорт  більше, ніж Бразилія, і потребують нових ринків збуту.

     Велика  сім'я. Для США створення зони вільної торгівлі Америк (ФТАА) є  найкращим способом досягти просування їх торговельної політики. Договір  практично є розширенням НАФТА (США, Канада, Мексика) на південь і  повинен вступити в дію до кінця 2005 року. У випадку успішного завершення переговорів в зоні вільної торгівлі опиняться 800 млн осіб. Сумарний ВВП  країн, що ввійдуть в неї, у 2000 році становив 11 трлн дол. Якщо діяльність цього союзу  буде настільки ефективною, як створення  НАФТА, то на всьому континенті почнеться торговельний бум.

     Однак договору, прийнятного для всіх 34 країн, досягнути буде нелегко. На вимогу США за недемократичний режим  виключена Куба і Гвіана, яка офіційно є частиною Франції. Так історично  склалось, що найбільші країни континенту не дуже прагнули до розвитку торгівлі між собою, надаючи перевагу веденню справ з колишніми колоніальними господарями в Європі. У 90-х роках економічна лібералізація і створення регіональних торговельних блоків, таких як НАФТА і МЕРКОСУР, призвело до того, що обсяг торгівлі на континенті збільшувався швидше, ніж ВВП і обсяги світової торгівлі в цілому. Однак ринки Південної Америки залишаються менш відкритими, ніж ринки азіатських "тигрів".

     Бразилія  намагалась переконати своїх південноамериканських  сусідів не поспішати з ФТАА або  об'єднатися і виступити єдиним фронтом  проти США. Однак її стратегія  зазнала провалу, коли США почали переманювати сусідів ідеєю розширення доступу на найбільший споживацький ринок світу. Президенту Чилі США  обіцяли підписати двосторонній торговельний договір. Заковтнули гачок  і Аргентина з Уругваєм, давши  при цьому зрозуміти, що будь-яке  блокування переговорів щодо ФТАА не стримає їх від укладення двостороннього торговельного договору з США.

     Бразилія  зрозуміла, що ФТАА — не настільки  далека перспектива, як їй видавалось. Однак, загальної впевненості в  тому, що ФТАА буде благом для Бразилії, немає. Прибічниками ФТАА виступають конкурентоспроможні  текстильна, сільськогосподарська, металургійна і керамічна галузі. Серед галузей, які найбільше бояться вільної  торгівлі — машинобудівна, хімічна  і виробництво електронних товарів  — саме ті, які декілька років  поспіль захищались від закордонних  конкурентів за допомогою протекціоністських тарифів. У результаті їм не потрібно було прагнути до досягнення продуктивності, технологій і маркетингу світового  рівня. Це вже в котрий раз доводить помилковість думки про те, що вільна торгівля перешкоджає становленню  конкурентоспроможних галузей. Виживуть сильніші, і ФТАА може тільки пришвидшити  цей процес.

     Побоювання  Бразилії, що США прагнуть перетворити  її з експортера промислових товарів  високої вартості у виробника  товарів низької вартості, яким вона була історично, — не зовсім паранойя. Зараз щодо експорту Бразилії в США  діють багаточисленні квоти, цінові обмеження тощо. Ліквідувати деякі  з них для Буша дуже важко з  політичної позиції. Фактично, США можна  описати як бастіон від вільної  торгівлі. Навіть НАФТА не може вплинути на рівень протекціонізму в США, що підтверджують антидемпінгові заходи стосовно канадських виробників.

     У новій адміністрації Президента США склалося більш категоричне  ставлення до своїх торговельних партнерів, яке вимагає від них  однозначних рішень — так або  ні. Стратегію торговельної політики нової адміністрації можна описати  таким чином: якщо переговори з ВТО  рухатимуться повільно — концентруємося на ФТАА, якщо існуватимуть перешкоди  в переговорах про ФТАА — підпишемо  двосторонній договір з країнами, які захочуть цього, наприклад Чилі.

     Однак поряд з можливостями існують  і проблеми. Значна диспропорція сил  між США і її південними сусідами означає, що міжамериканські відносини  ніколи не перестануть бути конфліктними.

     Пропозиція  ЄС. З 1995 року обсяги торгівлі між ЄС і країнами МЕРКОСУР значно збільшились, і в 2000 році обсяг експорту ЄС в  чотири країни МЕРКОСУР досяг 23,4 млрд євро, в той час як імпорт цих  країн в ЄС становив лише 18,4 млрд євро. ЄС експортує з країн-членів МЕРКОСУР в 5 разів більше, ніж США, завдяки чому він став найбільшим торговельним партнером латиноамериканського торгового блоку.

     Негативне сальдо в торгівлі сільськогосподарськими продуктами між ЄС і МЕРКОСУР сягає  майже 7,8 млрд євро. Частка МЕРКОСУР в  експорті сільськогосподарських продуктів  ЄС становить 1,7 %, в той час як 16 % імпорту продуктів сільського господарства в ЄС поступає з МЕРКОСУР.

     Пропозиція  ЄС: надання протягом 10 років пільг  на імпорт сільськогосподарської продукції  на суму 2,2 млрд євро, 4,1 млрд євро —  для промислових товарів і  близько 500 млн євро — на імпорт продуктів  риболовства. Таким чином, загальна сума запропонованих пільг звільнить  від мита 80 % сільськогосподарських  товарів, які сьогодні імпортуються. ЄС вже надає пільги на суму 5,8 млрд євро на імпорт сільськогосподарської  продукції з ринків МЕРКОСУР і 4,7 млрд євро — на імпорт промислових  товарів щорічно [7]. Пропозиція ЄС вигідніша  для МЕРКОСУР, оскільки вона виходить за межі торговельної угоди і включає  технічну і політичну допомогу, а  також сприяння у розвитку.

     Внаслідок внутрішніх суперечок у блоці  відповіді на свою пропозицію ЄС поки що не отримав. Найімовірніше, Європа сумирно  чекатиме відповіді, адже можливість вступу країн МЕРКОСУР в зону вільної  торгівлі Америк загрожує ЄС втратою  значної частини ринку.

     У пошуках шляху. Основною причиною суперечок  у МЕРКОСУР стала неузгодженість подальших дій країн-членів. Посилення  МЕРКОСУР передбачає згуртування країн-членів і встановлення механізму врегулювання суперечок та інших інститутів для  укріплення блоку. МЕРКОСУР повинен  виробити чіткі правила, які будуть обов'язковими і дадуть можливість компаніям у будь-якій з країн-членів вільно і на рівних правах виходити на інші ринки. Ці проблеми повинні  вирішитись до того, як МЕРКОСУР почне  рухатись в будь-якому напрямку, тому що організація не дозволяє блоку  адекватно реагувати на важливі  події та зміни. Ніхто, звичайно, не пропонує порівнювати Парагвай та Бразилію. Бразилія, безсумнівно, залишиться лідером, і повинна зрозуміти, що це покладає на неї як політичну, так і економічну відповідальність.

     Бразилія  ще потребує низки структурних реформ, в тому числі зниження податків і  відсоткових ставок, що дозволить  зменшити операційні витрати бразильських компаній до того, як вони зазнають іноземної конкуренції. Останнім часом країна збільшила вимоги до ЄС та США стосовно обмежень імпорту. Найважливіше, щоб Бразилія не перегнула палицю, наслідком чого може стати ще більше віддалення країн МЕРКОСУР, які прагнуть швидко розширити торгівлю та інвестиції.

     МЕРКОСУР  не повинен обмежувати стратегію  майбутнього розвитку міжамериканським союзом, а розширювати свою діяльність і на інші ринки — Європи чи Азії. Адже ці ринки є найбільшими імпортерами  продуктів харчування, що має для  МЕРКОСУР величезне значення. На відміну  від пропозиції ЄС, ФТАА має фіксовані  терміни, але і чимало проблем: поки не буде досягнуто згоди щодо всіх аспектів, договір не буде підписаний. До того ж, проект

     ФТАА, який є суто комерційним, не треба  плутати з політичним, інтеграційним  і стратегічним проектом МЕРКОСУР. ФТАА не спрямований проти МЕРКОСУР, як багато хто вважає. Не можяа порівнювати різні категорії.

     Єдність чи її відсутність у МЕРКОСУР значно вплинуть на майбутнє міжамериканської торгівлі. Члени блоку можуть докласти зусиль і підтримати спільну торговельну  політику або можуть вести переговори про ФТАА на двосторонній підставі. Аналогічно, якщо конфлікт між країнами продовжуватиметься, торговельні переговори між МЕРКОСУР та ЄС, що передбачає значне зниження тарифів, можуть опинитися  під загрозою.

     Як  повідомив Президент Бразилії Кадросо, МЕРКОСУР — "наша доля", в той  час як ФТАА — "лінія політики". Він має рацію. Тісніші стосунки — в торгівлі, політиці і сфері  інфраструктури — вигідні для  членів МЕРКОСУР. Лідери всіх країн  блоку вважають дуже важливим збереження митного союзу, однак, визнають необхідність інвестицій і розширення ринку. Президент  Аргентини зазначив: "Ми прагнемо інтеграції в МЕРКОСУР, ФТАА та ЄС". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     Південний спільний ринок МЕРКОСУР створено в 1995 році на підставі Асунсьйонського договору, підписаного 26 березня 1991 року чотирма країнами: Бразилією, Аргентиною, Уругваєм та Парагваєм. Мета договору — формування зони вільної торгівлі та спільного ринку. З 1996 року з'явилися два асоційованих члени — Чилі та Болівія. Створенню МЕРКОСУР передували багатоетапні переговори між двома лідерами блоку — Бразилією та Аргентиною, а Уругвай та Парагвай, менші та економічно слабші країни, до переговорного процесу приєднались лише на завершальному етапі. Асунсьйонський договір був лише першим кроком у напрямку переходу до створення спільного ринку. Такий перехід закінчився 31 грудня 1994 року. Завершення перехідного періоду пов'язують з підписанням Протоколу в Оуро-Прето. У ньому йдеться про вільний рух товарів, який передбачає нульові тарифи. У цьому Протоколі також встановлено спільні зовнішні тарифи, план гармонізації торгівлі, вдосконалено інституцій ну систему. Цей Протокол вступив у дію з січня 1995 року.

     Згідно  з Асунсьйонським договором, метою  МЕРКОСУР є створення зони вільної  торгівлі та спільного ринку. Для  досягнення цього договором передбачається:

     _ вільний рух товарів, послуг  і робочої сили, якого потрібно  досягти через ліквідацію митних  тарифів та нетарифних обмежень;

     — встановлення спільного зовнішнього  тарифу та ведення спільної зовнішньоторговельної  політики стосовно третіх країн чи їх груп та координація позицій на регіональних і міжнародних економічних  конференціях;

     — координація макроекономічної, фіскальної, монетарної та секторальної політики в галузях міжнародної торгівлі, сільського господарства, промисловості, транспорту і комунікацій та будь-яких інших галузях для забезпечення вільної конкуренції між сторонами  договору;

     — гармонізація законодавства в цих  сферах для зміцнення інтеграційних  процесів.

     Що  стосується інституційної структури, то договором передбачається створення  Ради спільного ринку як найвищого  органу, відповідального за прийняття  рішень. Виконавчим органом, у компетенцію  якого входить реалізація прийнятих  Радою рішень, є Група спільного  ринку. Крім того, Протоколом в Оуро-Прето  передбачено створення робочих  груп з економічних та соціальних питань. Організацію роботи МЕРКОСУР забезпечує Секретаріат зі штаб-квартирою  в Монтевідео.

     3. Нині торгівля в країнах Латинської  Америки та Карибського Басейну  переживає величезний бум. Звісно  ж, це стосується і МЕРКОСУР. Для успішної торгівлі блоку  розроблений спільний зовнішній  тариф, який становить в середньому 11 %, коливаючись від 0 до 20 %. Однак існують винятки щодо телекомунікацій та інформаційного сектора. Вони становлять 12 % всієї тарифної системи.

     Проте Асунсьйонським договором не передбачено  регулювання соціальних питань. Однак  вже на час підписання договору стало  зрозуміло, що економічна інтеграція не буде успішною, якщо не враховуватимуться  соціальні питання. Тому Протоколом в Оуро-Прето передбачено створення  робочих груп, які займаються соціальними  питаннями.

     Дуже  динамічно розвиваються стосунки країн-членів МЕРКОСУР з сусідами. Дедалі частіше  йде мова про створення панамериканської зони вільної торгівлі. Крім того, велика частка експорту та імпорту МЕРКОСУР припадає на ЄС, який вбачає в цьому  молодому інтеграційному об'єднанні  надійного та перспективного партнера.