Особливості розвитку інтеграційних процесів в Південній Америці (МЕРКОСУР)

     МЕРКОСУР. На середину 90-х років МЕРКОСУР трансформувався  в інтеграційний блок, який розвивався найбільш динамічно й охоплював 60 % території Латинської Америки, 46 % її населення і близько 50 % ВВП. МЕРКОСУР у другій половині 90-х років перетворився на більший за НАФТА полюс притягання інших держав регіону. Як згадувалося  вище, в 1996 році асоційованим членом об'єднання  стали Чилі — одна з найрозвиненіших  країн регіону — і Болівія. Почався переговорний процес з питань асоціації між МЕРКОСУР і Андською групою (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія).

     У кінці 90-х років МЕРКОСУР перетворився на четвертий за економічним потенціалом  інтеграційний блок світу, який за обсягом  ВВП зрівнявся з країнами АСЕАН.

     У квітні 1998 року в Сантьяго (Чилі) відбувся другий саміт президентів двох Америк, який мав остаточно визначити  схему і графік створення загально континентальної зони вільної торгівлі, а насамперед — ліквідувати суперечності, які виникли між двома інтеграційними угрупованнями та їхніми лідерами —  США та Бразилією, Це вдалося лише частково. У підсумкових документах підтверджувалося прагнення створити до 2005 року єдиний інтеграційний простір  у Західній півкулі. Але це не виключає іншого сценарію — поділу півкулі  на два мегаблоки: до НАФТА відійшли б услід за Мексикою Центральна Америка і Карибський басейн, а південноамериканські країни консолідувалися б навколо МЕРКОСУР.

     Підсумки  співпраці МЕРКОСУР і ЄС в цілому свідчать про позитивний вплив міжрегіонального зближення на інтеграційний блок країн Південного конусу. Найважливішими є питання створення міжрегіональної  асоціації, яка передбачатиме формування зони вільної торгівлі і поглиблення  політичної співпраці. Взаємне зацікавлення двох регіональних блоків базується  насамперед на їхніх економічних  відносинах. МЕРКОСУР є найбільшим субрегіональним партнером ЄС у  Латинській Америці й одночасно  латиноамериканським регіоном, з  яким Європейський Союз підтримує найбільш тісні економічні стосунки. Для МЕРКОСУР ЄС — основний торговельний партнер  та інвестор.

     Міжрегіональна  торгівля лише за 1994—1998 роки зросла в 1,4 рази. Водночас керівники південноамериканського об'єднання стурбовані несприятливими тенденціями у взаємній торгівлі.

     У той час, як частка ЄС в експорті МЕРКОСУР зменшилась протягом 1991—1999 років  з 30,3 до 25,8 %, його частка в імпорті  південноамериканського регіону збільшилась  з 21,5 до 29,6%. Активне сальдо балансу  торгівлі товарами МЕРКОСУР з ЄС в  першій половині 90-х років поступово  зменшувалось. У 1995 році сальдо торгівлі стало пасивним, становлячи у 1999 році 4,5 млрд дол.

     У другій половині 90-х років ЄС перетворився на основного іноземного інвестора  в країнах МЕРКОСУР. Характерною  особливістю європейських інвестицій є висока частка капіталовкладень, які використовуються для закупівлі  пакетів акцій об'єктів приватизації. Європейські інвестори у прагненні  захопити ринки держав-членів МЕРКОСУР схильні наражатись на великий ризик. Наприклад, вони збільшили капіталовкладення  в період, коли країни Південного конусу переживали несприятливі наслідки міжнародної  фінансової кризи, а північноамериканські інвестори виявляли обережність. У  цей період зросла частка ЄС і в  торговельному обігу країн МЕРКОСУР, що сприяло стабілізації ситуації в  регіоні.

     Позитивні результати взаємодії двох блоків виявилися  і в такій сфері, як координація  макроекономічної політики в країнах  МЕРКОСУР. Рішення про її введення було прийнято в грудні 2000 року. Досвід такої координації запозичено в  ЄС.

     Подальше  зближення двох об'єднань залежить від низки факторів, до яких насамперед належать:

     — розвиток інтеграційних процесів на американському континенті та в Європі;

     — конкуренція між США та ЄС за латиноамериканський  ринок;

     — наслідки міжнародної фінансової кризи;

     — можливості лібералізації доступу  на європейський ринок сільськогосподарської  продукції.

     Просування  продукції сільського господарства МЕРКОСУР на ринок ЄС є однією з  найактуальніших проблем розвитку відносин між блоками. її вирішення  відкладається внаслідок вищої  конкурентоспроможності південноамериканських  продуктів (м'яса, зернових, молочних продуктів, фруктів і овочів) порівняно з  їх аналогами в деяких країнах  ЄС, передусім у Франції та Ірландії. Для підтримки своїх виробників європейські країни субсидують ціни, причому субсидії часом досягають 49 % витрат виробництва. Країни МЕРКОСУР вимагають ліквідації субсидій, цьому  сприяють і переговори зі зниження тарифних бар'єрів у межах ВТО. На значення цієї проблеми для МЕРКОСУР вказує той факт, що частка сільськогосподарських  продуктів в експорті країн цього  регіону в ЄС становить близько 50 %. Однак, згідно з оцінками експертів, тільки 14 % з усього експорту МЕРКОСУР в ЄС припадає на так звані чутливі  статті і лише 2 % — на продукти, імпорт яких може мати негативні наслідки для Європи стосовно втрати ринкових квот.

     Зниження  сільськогосподарських субсидій в  ЄС вже почалося в межах реформи  Спільної сільськогосподарської політики (ПАК). Про це свідчить зменшення  частки ПАК у бюджеті співтовариства з 70 % у 80-ті роки до 48 % у 2000 році. Внаслідок  цього у 2000 році гарантовані ціни на зернові знизились на 20 %. Зменшення  субсидій дозволило Аргентині в 2000 році збільшити експорт зернових на європейський ринок. МЕРКОСУР вже  зайняв на ньому досить міцні позиції  в ділянці продуктів сільського господарства.

     З'явились  ознаки досягнення компромісу на переговорах  про створення зони вільної торгівлі, пов'язаної з вирішенням проблеми доставок сільськогосподарських продуктів  на ринок ЄС. Представник Аргентини  у ВТО та ЄС Роберто Лавагна  у листопаді 2000 року заявив, що "південноамериканське об'єднання піде на поступки у тому, що найбільше цікавить Європу".

     Перша спільна нарада зі співпраці між  ЄС та МЕРКОСУР відбулась 24 листопада 1999 року. Перші 8 раундів переговорів  стосувались здебільшого політичних питань та організації співпраці. Дев'ятий раунд переговорів ЄС — МЕРКОСУР відбувся 17—21 березня 2003 року в Брюсселі. ЄС та МЕРКОСУР ще раз підтвердили  зобов'язання сприяти ефективнішим переговорам. Обговорено введення спільних тарифів та досягнуто угоди з  питань державних закупівель. Більше того, результатом цього раунду стала  розробка Плану дій із сприяння бізнесу. Цей етап переговорів став значним  кроком у впровадженні Програми РІО. Було погоджено, що на наступному раунді обговорюватимуться пропозиції сторін щодо вдосконалення тарифів, а також  відбудеться обмін пропозиціями щодо державних закупівель.

     Десятий раунд переговорів відбувся в  Асунсьйоні 23—27 червня 2003 року. Як і  було вирішено, на порядку денному  стояли проблеми вдосконалення тарифів  на експорт товарів, послуг, захист інтелектуальної власності, механізм вирішення суперечок у сфері  торгівлі. Проведено також обговорення  майбутніх договорів — Угоди  щодо експорту алкогольних напоїв та Плану дій із сприяння бізнесу. Цей  раунд відбувся після саміту МЕРКОСУР, що проходив 18 червня в Асунсьйоні. На розгляд було винесено питання  зміцнення митного союзу та подальшого створення спільного ринку. Також  запропоновано створити регіональний парламент МЕРКОСУР.

     На  одинадцятому раунді переговорів у  Брюсселі 2—5 грудня 2003 року сторони  докладно розглянули статті Договору про союз, що стосуються політичного  діалогу, питань співпраці та кінцеві  положення. Представники ЄС внесли деякі  нові пропозиції з цих питань, які  були взяті до уваги делегацією МЕРКОСУР. На переговорах з питань торгівлі спостерігався прогрес у галузях  доступу на ринки товарів, державних  закупівель, сприяння веденню бізнесу  та захисту інтелектуальної власності.

     Дванадцятий раунд переговорів відбувся в  Буенос-Айресі 8—12 березня 2004 року. Нарешті  було вирішено практично всі політичні  питання та питання співпраці, викладені  у Договорі про Союз, за винятком деяких положень, що потребують узгодження. Також досягнуто успіху у питаннях торгівлі та завершено обговорення  проблем конкуренції та мит. Сторони  підтвердили свої зобов'язання розробити  остаточні пропозиції з усіх інших  питань, що регулюватимуть торгівлю, до середини квітня 2004 року. Наступна зустріч  відбулася 3—7 травня цього ж року в Брюсселі. Крім того, у 2004 році пройшли  такі спільні зустрічі: червень —  чотирнадцятий раунд переговорів  у Буенос-Айресі, липень — п'ятнадцятий раунд у Брюсселі, травень —  зустріч міністрів у межах  саміту ЄС—ЛАІ у Мехіко, жовтень  — зустріч міністрів у Брюсселі.

     Слід  також зазначити, що в останні  роки МЕРКОСУР все активніше співпрацює з регіональними міжнародними організаціями, членами яких є країни колишнього соціалістичного табору. Прикладом  такої співпраці став бізнес-форум  ГУУАМ — ОЧЕС — МЕРКОСУР, що відбувся в Криму 3—4 липня 2003 року. Його мета — сприяти виробленню спільних механізмів здійснення торговельних зв'язків згідно з умовами Всесвітньої організації  торгівлі та розширювати економічну співпрацю. Йшлося про вирішення  спільних завдань — ліквідацію невиправданих  бар'єрів у зовнішній торгівлі, вдосконалення  її механізмів та інфраструктури, активізацію  інвестиційної діяльності. Крім представників  країн-членів ГУУАМ, ОЧЕС, МЕРКОСУР, до участі у форумі були запрошені представники ділових кіл з Європейського  Союзу та держав — сусідів України. Проводилися зустрічі, переговори, круглі столи з широкого кола питань, а саме — функціонування транспортних коридорів, боротьба з фальсифікацією та контрабандою товарів і презентація інвестиційних проектів.

     Крім  того, поглиблюється співпраця МЕРКОСУР з Росією. Так, 16 грудня 2003 року міністри закордонних справ країн Південного спільного ринку та Росії підписали  спільну заяву про співробітництво. У ній підкреслюється необхідність поглиблення та диверсифікації політичного  діалогу між Росією та членами  об'єднання, взаємодії в різних сферах. Як зазначається в заяві, Росія та країни МЕРКОСУР планують створити механізм політичного діалогу та співпраці  для вирішення низки важливих завдань, серед яких взаємодія в  межах багатосторонніх форумів  з питань міжнародного миру та безпеки, міжнародного тероризму, незаконного  продажу наркотиків та організованої  злочинності.

     Незважаючи  на все, найважливішим завданням  для МЕРКОСУР на початку XXI століття залишається пошук і втілення таких варіантів розвитку, які  б відповідали місцевим умовам і  дали б змогу країнам регіону  поєднати оновлення економіки з  інтересами більшості суспільства, інтеграцію у світове господарство — зі збереженням власних цивілізаційних підвалин.

     4. Перспективи та проблеми МЕРКОСУР

     Дослідивши  основні аспекти створення і  діяльності МЕРКОСУР, можна дійти  висновку, що на цьому етапі існують  проблеми, від подолання яких залежатиме майбутнє організації. Ось короткий огляд цих проблем та прогноз  подальшого розвитку подій.

     Створення понад 10 років тому МЕРКОСУР було сприйнято  з величезним ентузіазмом. На початку  організація виявила себе як один з найбільших торговельних блоків у  світі. Зі створенням об'єднання товарообіг між країнами-членами МЕРКОСУР збільшився в 4 рази. Але наслідком економічних  проблем у регіоні, які починаються  з 1998 року, стало зменшення обсягів  торгівлі всередині блоку, яка сьогодні становить лише 20 % від загального обсягу торгівлі МЕРКОСУР.

     Лідером МЕРКОСУР безсумнівно є Бразилія — економічно і політично сильніша від інших країн. її ще називають "латиноамериканською Францією", оскільки вирішення багатьох проблем  залежить саме від неї. Бразилія наполягала на митному союзі МЕРКОСУР з відносно високим єдиним зовнішнім тарифом (18,5 %) для захисту національних виробників засобів виробництва. Але МЕРКОСУР постійно відходить від єдиного  тарифу і ухиляється від виконання  своїх правил, тим самим підриваючи довіру до себе.

     Зруйновані  надії. Перший удар МЕРКОСУР був нанесений  девальвацією бразильського песо у  січні 1999 року, внаслідок якого підприємства Бразилії стали більш конкурентоспроможними  порівняно з іншими країнами-членами  блоку. Бразильське песо знецінилось  майже на 55 % відносно долара і майже  так само стосовно країн-членів МЕРКОСУР.

     У свою чергу, Аргентина прийняла рішення  про тимчасове припинення дії  єдиного зовнішньоторговельного тарифу на імпорт інформаційно-технологічних  продуктів, автомобілів та сільськогосподарського обладнання, а в майбутньому вирішила застосовувати його лише до деяких груп товарів. Тарифи на імпорт споживчих  товарів в Аргентину були підвищені  на 35 %. Відразу після Аргентини  про аналогічні заходи захисту заявив Уругвай, вважаючи, що єдиний зовнішньоторговельний  тариф тільки підтримує неефективні  компанії Бразилії, одночасно не допускаючи нові технології на ринки сусідів. Таким  чином, країни МЕРКОСУР були змушені  купувати товари всередині митного  союзу часто дорожче, ніж на інших  ринках. Між країнами виникла низка  торгових суперечок. Аргентина звинувачувала  Бразилію в демпінгу, в той час  як Бразилія Аргентину — в протекціонізмі.