Международная торговля

Головні принципи міжнародної торговельної системи, які виокремлює СОТ:

1. недискримінація;
2. вільна торгівля;
3. передбачуваність;
4. справедлива конкуренція;
5. сприяння розвитку та економічним реформам.

Найважливіші проблеми багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі, шляхи її лібералізації вирішуються на переговорах, юридичною основою яких були положення ГАТТ 1947 р. Багатосторонні переговори проходять у формі раундів (періодичних сесій) протягом декількох років (іноді 7 років). Усього відбулося 9 раундів багатосторонніх торговельних переговорів.

Отже, Світова організація  торгівлі — це, з одного боку, організація, а з другого — сукупність міжнародних правових документів, багатосторонніх торговельних договорів, що визначають права та обов’язки країн — членів у сфері міжнародної торгівлі та формування національних торгових політик.

У регулюванні міжнародної  торгівлі важливе місце посідають Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД/СОТ (МТЦ), Комісія ООН з питань права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).

ЮНКТАД — орган Генеральної Асамблеї ООН, заснований у 1964 р. Її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була напівзакритою організацією, своєрідним «клубом обраних», вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і низки країн, що розвиваються, було вирішено створити орган в системі ООН, який регулював би міжнародну торгівлю за принципами, як передбачалося, більш справедливими.

Головна мета ЮНКТАД — сприяти розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються, допомагати їм у вирішенні проблем, які виникають у зв’язку з процесами глобалізації та інтеграції в світову економіку на рівноправній основі. ЮНКТАД досягає цих цілей шляхом досліджень та аналізу політики, міжурядових нарад, технічного співробітництва та взаємодії з підприємницьким сектором.

МТЦ — спільний допоміжний орган технічного співробітництва між СОТ та ООН. Був утворений у 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 р. увійшов також до структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ та ЮНКТАД. Головна мета МТЦ — допомагати країнам, що розвиваються, в розробленні та впровадженні програм з розвитку експорту та з удосконалення технології імпортування.

ЮНСІТРАЛ заснована в 1966 р. Вона є головним правовим органом ООН в галузі питань з права міжнародної торгівлі. Головна мета ЮНІСТРАЛ — зменшувати та усувати розбіжності, що виникають внаслідок застосування законів різних держав з питань міжнародної торгівлі, які перешкоджають міжнародним торговельним потокам, розвитку міжнародної торгівлі.

Регулювання міжнародної  торгівлі товарами ґрунтується на чотирьох правилах, установлених ГАТТ: захист національної промисловості здійснюється тільки за допомогою тарифів; тарифні ставки повинні бути знижені та зв’язані, щоб уникнути подальшого підвищення; торгівля здійснюється на основі положень режиму найбільшого сприяння; торгівля ґрунтується на положеннях національного режиму.

Регулювання міжнародної  торгівлі послугами здійснюється на підставі ГАТС, яка містить головні правила, що стосуються всіх видів послуг, додатки щодо специфічних послуг та секторів, схеми специфічних зобов’язань для кожного члена, а також забезпечує стартові умови та правила, які сторони надалі уточнюють та коригують. ГАТС містить загальні зобов’язання (забезпечення РНС, прозорість правил торгівлі послугами, взаємне визнання кваліфікації, правила щодо монополій, заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі) та конкретні зобов’язання (національний режим, зобов’язання щодо доступу на ринок та ін.) [9, 223-227].

2.2 Особливості міжнародної  торгівлі в Україні

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв’язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адміністративну економіку та монополію держави на зовнішньоекономічну діяльність основні рішення щодо розвитку міжнародної торгівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками, що спускалися їм згори. Стисло зупинимося на нинішньому стані міжнародної торгівлі України. Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера. На відміну від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишається експортером передусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважає металопродукція. Друге місце посідає мінеральна та хімічна продукція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12 %.

Світова фінансова криза 1997–1999 рр. загострила ситуацію, помітно зменшився попит на основні товари українського експорту, передусім на металургійну продукцію. До 1999 р. зовнішньоторговельний оборот України постійно зменшувався. Водночас погіршувалася структура як експорту, так і

імпорту. Експорт продукції  низки галузей став збитковим. Можливості екстенсивного розширення експорту в Україні вже вичерпано, отже, існує гостра потреба в якісних змінах, що передбачає такі заходи:

1. підвищення ефективності експортних операцій;
2. відновлення позицій на традиційних ринках і завоювання нових;
3. удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
4. збільшення частки кінцевої продукції в загальному обсязі експорту.

За роки незалежності істотно  змінилася географічна спрямованість українського експорту. Порівняно з 1992 р. частка країн СНД в експорті наприкінці ХХ століття зменшилася майже вдвічі. Основні імпортери українських товарів серед країн далекого зарубіжжя — це Китай, Туреччина, Німеччина та Італія. Оскільки частка постачань енергоносіїв з Росії в Україну досягла майже 50 %, то зберігається економічна залежність України від північного сусіда. Скорочення експорту до країн СНД (передусім, у Росію) не було компенсоване завоюванням нових ринків.

Серед основних негативних чинників, що впливають на стан зовнішньої торгівлі України, слід зазначити такі:

1. низька конкурентоспроможність товарів і послуг (ціни на окремі види української продукції на 30–70 % перевищують ціни аналогічної продукції на міжнародних ринках);
2. неефективне управління підприємствами;
3. відсутність за кордоном збутової інфраструктури;
4. нерозвиненість основних засад ринкової економіки;
5. недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема;
6. слабка інфраструктура підтримки експорту;
7. загострення міжнародної економічної конкуренції;
8. протекціонізм з боку іноземних держав.

Позитивним результатом  у сфері міжнародної торгівлі України можна вважати набуття досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі законодавчого). Прийнято, зокрема, Єдиний митний тариф, Антидемпінговий кодекс, Митний кодекс України. Національна нормативно-правова база приводиться у відповідність з міжнародним правом. Лібералізується режим регулювання зовнішньоекономічної діяльності, поступово знижуються тарифи, спрощуються процедури митного контролю.

У 2000 р. з’явилася позитивна  динаміка показників зовнішньої торгівлі України, що тривала і в наступному році, — зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг збільшився на 9,7 % і становив близько 37 млрд дол. Обсяги експорту товарів і послуг зросли на 10,2 % і становили близько 20 млрд дол., обсяги імпорту відповідно на 9 % і становили близько 17 млрд дол. Сальдо торговельного балансу виявилося позитивним. Поліпшилася товарна структура українського експорту, частка продукції металообробної та машинобудівної галузей промисловості у загальній структурі експорту товарів у 2001 р. досягла 14,2 %, а продукції АПК — 10,8 %. Металургійний комплекс продовжує забезпечувати третину загального обсягу експорту товарів [4, c.34-37].

У 2008 р. Україна вступила до СОТ, і це зумовлює певні зміни в зовнішньоторговельному режимі. У частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ Верховна Рада України протягом 2005–2007 рр. прийняла 49 законів (22 — у 2006 р. та 11 — у 2007 р.). У 2008 р. було підготовлено пакет з 10 законопроектів в основному технічного характеру.

Головні зобов’язання України  як члена СОТ:

1. ціновий контроль. Уряд не має права встановлювати мінімальні ціни на імпортні товари;
2. внутрішнє оподаткування. Заборонено дискримінаційне оподаткування імпортних товарів;
3. інтелектуальна власність. Україна зобов’язана приєднатися і виконувати всі умови угоди щодо торговельних аспектів інтелектуальної власності (ТРІПС);
4. санітарні та фітосанітарні обмеження імпорту. Україна зобов’язана приєднатися до міжнародних угод, які забороняють перешкоджати ввезенню м’яса та м’ясопродуктів, у виробництві яких використовувалися гормональні препарати;
5. імпортне мито. Зниження середнього розміру мита на промислові товари з 6,7 до 4,95%, сільськогосподарську продукцію — з 21 до 10,66%;
6. кількісні обмеження імпорту. Україна не може обмежувати квотами імпорт продукції, не погодивши квотування із СОТ. Скасування заборони на імпорт автобусів, вантажівок, автомобілів віком понад 8 років;
7. експортні мита та обмеження. Зниження мита на насіння олійних, брухт чорних металів і кольорових металів, живу худобу, шкіру. Скасування заборон та обмежень на експорт зернових і брухту кольорових металів. Відмова від мінімальних експортних цін;
8. правила стандартизації. В Україні встановлюється пріоритет міжнародних стандартів перед національними [9, c.203].

Протягом 2011-2012 років геополітична структура зовнішньої торгівлі України товарами і послугами  зазнавала суттєвих змін, що наведено в Таблиці 2.1.

Згідно з рисунком 2.1найбільшу  частку експорту в Україні становлять недорогоцінні метали та вироби з  них, проте в 2012 році їх загальна частка зменшилася на 11,2 %. Проте в 2012 році підвищився експорт продукції агропромислового комплексу, а саме на 12,2 %.

Найбільшу частку імпорту, як видно з рисунка 2.2, складають  мінеральні продукти, а також інші товари суспільного побуту. На основі даних діаграм видно, що товарний експорт та імпорт в Україні широко представлений та безумовно розвивається.

Таблиця 2.1 - Геополітична структура експорту й імпорту, %

Рис. 2.1 – Товарна структура експорту в Україні, %

Рис. 2.2 – Товарна структура імпорту в Україні, %

2.3 Сучасні тенденції торговельно-економічного  співробітництва

Поступовий рух до економічної незалежності та зміцнення окремих національних господарств у сучасних умовах розвитку і вдосконалення світогосподарських зв’язків неминуче веде до зростаючої інтернаціоналізації господарського життя, підвищення ступеню відкритості національних економік та посилення їх взаємозалежності на основі подальшого поглиблення міжнародного розподілу праці. Як вища ступінь територіального розподілу праці — міжнародна торгівля розвивається завдяки спеціалізації країн з виробництва певного товару і продажу його на світових ринках.