Франчайзинг, як форма виходу підприємств на зовнішній ринок

    В Італії у 1998 р. працювало 300 франчайзерів, які оперували 17 500 франшизами. Протягом того самого періоду валові об'єми продаж перевищили $ 4,1 млрд. Італійський франчайзинговий ринок характеризується пропорційним поширенням як іноземних, так і національних франчайзерів, які здебільшого орієнтуються на сферу розподілу продукції (продаж).

    У Голландії франчайзинг також виявився динамічною силою в економіці. У 1997 р. в Голландії налічувалося 289 франчайзерів, які оперували 11 252 торговими точками в країні, і сукупні об'єми франчайзингових продаж були у чежах $ 5,8 млрд. Провідною формою франчайзингу в Голландії є франшизи на розподіл продукції (продаж); на другому місці — франшизи сфери послуг.

    Хоча  існує тенденція до зростання  присутності в країні іноземних франшиз, на ринку все ще домінують національні оператори.

    В Іспанії франчайзинг переживає період розвитку. Іспанський ринок франшиз складається з торгівлі товарами зі значним домінуванням одягу і продуктів харчування. Сфера послуг лише починає розвиватися. Франчайзинговий ринок Іспанії є досить перспективним для національних та іноземних франчайзерів у зв'язку з тим, що багато регіонів Іспанії запровадили матеріальні заохочення для розвитку підприємництва.

   Переваги  франчайзингу протягом останніх років  сприяли підвищеному інтересу до нього у багатьох країнах, які до того часу не мали з ним справи, включаючи, наприклад, Тайвань, Сингагпур, Аргентину, Бразилію, Швецію і Данію[9]. Нещодавно, зі зміною ставлення уряду Мексики до франчайзингу, що призвело до лібералізації законів, які впливають на франчайзинг, ця країна стала центральним об'єктом інтересу для багатьох північноамериканських франчайзерів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Дослідження сучасних тенденцій  франчайзингу в Україні 

   Система ринкових відносин типу франчайзингу в даний час інтенсивно формується і в Україні. Перші франчайзингові системи в Україні не створювалися національними підприємства, вони приходили з-за кордону. Подібно як в інших країнах перші франчайзингові точки створювалися в рамках відомих іноземних компаній[1, c.97]. Перша франчайзингова точка на Україні почала працювати у 1993 році - в рамках міжнародної інформаційної системи Компас (Нідерланди); пізніше на ринку з'явився McDonald's.

   З часом і українські підприємці побачили переваги франчайзингового виду діяльності. Як результат в 1999 році в Києві  була відкрита перша Українська франчайзингова точка - піцерія "Pizza Celentano".

   Із  всіх мережевих брендів на Україні - 45% - це торгові марки що походять з-за кордону. Не зважаючи на порівняно  невеликий рівень доходів Українців, інтерес зі сторони Західноєвропейських  країн досить виразний. Але все  ж таки лідером по кількості торгових марок є Росія, яка має їх більше ста (дані Української асоціації  франчайзингу)[12, c.14]. Друге місце, по кількості мережевих брендів має Німеччина (50 торгових марок). Також бренди з Італії, Франції, США присутні на українському ринку. Однак зазвичай такі закордонні фірми в Україні відкривають обмежену кількість власних пунктів продажу, і зазвичай лише в найбільших містах.

   2009-2010 роки стали досить важкими для багатьох франчайзерів та їх партнерів-франчайзі. Економічна криза, почавшись у 2008 році, набрала обертів та завдала удару по багатьох підприємцях коливаннями курсу долару, зменшенням відвідуваності торговельно-розважальних центрів та магазинів, падінням попиту на продукцію та послуги, сумнівами підприємців у рентабельності ведення бізнесу за сучасних умов[9].

   Минулого  року різні джерела називали кількість  близько 400 франчайзерів в Україні. Але при цьому враховувалися  не лише ті компанії, що дійсно мали франчайзингові пункти, але й ті, що просто оголосили  про бажання чи намір розвиватися по франчайзингу, причому багато з яких не пішли далі того, щоб просто створити підсторінку на свому сайті із назвою "Франчайзинг".

   На  сьогоднішній момент ми можемо констатувати той факт, що насправді в Україні  активних франчайзерів нараховується  трохи більше 200. Це дійсно ті компанії, що мають партнерів-франчайзі, і  за цей рік відкрили принаймні  одну, а найчастіше більше франчайзингових  точок. Всі інші - або перечікують  кризу, або просто не докладають великих  зусиль для стимулювання розвитку мережі[9].

   Цього року також з’явилося досить багато нових франчайзерів, що доволі активно  почали розвивати свої мережі. Найчастіше - це такі концепції, що не потребують великих  інвестицій (Scorini Caffe Punto, Delice, Enjoy, Кукурузник тощо). Також про початок розвитку по франчайзингу оголосили деякі  знані великі компанії (Інсайт, Sport Life). Активно розвивають зараз свої мережі деякі компанії, що минулого року почали працювати на ринку (Оранжевий Слон, Corn House, Експрес Манікюр тощо). Є  й такі, що цього року закрили  свої франчайзингові проекти (Ephoto, Linline, Дорожня Карта)[12,c.16].

    Дуже  активно цього року розвивається галузь стріт-фуду. Франчайзингові мережі компаній, що працюють у цій сфері, об’єднують зараз точки, кількість  яких вже рахується сотнями ( Форнетті - 600, Чудо-Піч - майже 200, Рум’яночка - більше 100). Зважаючи на те, що постійно з’являються нові концепції - схожі й абсолютно інші - компанії змінюють асортимент, вдосконалюють виробництво, йдуть в невеликі міста.

    Для сфери торгівлі цей рік виявився досить важким: багато товарів розвивають в Україні мережі закордонних  брендів, тому коливання курсу долару досить помітно вплинуло на їх розвиток. Та й інвестиції для відкриття  зазвичай у галузі торгівлі далеко не малі. Багато компаній закривали  цього року нерентабельні магазини, є випадки, коли один і той же партнер-франчайзі  закрив магазин в одному місті  чи місці, а відкрив у іншому. Тому можна сказати, що надвеликої кількості  відкриттів у сфері торгівлі цього  року не було, деякі компанії вийшли на нуль (кількість відкритих магазинів  дорівнює кількості закритих), деякі відкрили декілька франчайзингових магазинів, є й такі франчайзери, що розширяли мережу лише за допомогою відкриттів власних магазинів. Загалом компанії шукали можливості певних поступок для залучення франчайзі, розробляти антикризові формати та підбирали асортимент[9].

    У галузі послуг населенню ситуація неоднозначна. Як і всюди, найбільшу підтримку  отримали концепції з невеликою  кількістю інвестицій. Дуже активно, наприклад розвиваються туристична галузь. Офіси багатьох компаній - активних франчайзерів - зараз присутні у  всіх великих містах країни і зараз  націлені і на невеликі. В той  час як розширення мереж салонів  краси та фітнес клубів було мінімальним. Досить активно у 2009 році розвивалися  компанії, що надають освітні послуги  для дітей та батьків: незважаючи на велику кількість інвестиції, відкривалися як власні школи, так і на франчайзингових  умовах.

    Галузь  ресторанного харчування переживає  також період стагнації. Загальною  тенденцією цієї сфери є зменшення  кількості відвідувачів цих закладів, відповідно скорочення прибутків власників. Виходом з цієї ситуації могло  стати підвищення цін у ресторанах, але це знову призвело би до ще більшого скорочення кількості відвідувачів[14]. Тому компанії вдавалися до зменшення штату працівників та скорочення порцій, щоб вийти хоча б на мінімальні прибутки. При цьому франчайзі зараз дуже часто не мають таких великих інвестицій, що необхідні для відкриття ресторанів, та й перспектива стагнації загалом не приваблює підприємців, тому нових партнерів у франчайзерів галузі ресторанного господарства цього року з’явилося дуже мало.

    За  складної економічної ситуації кожна  окрема компанія виробляє прийнятну  для себе стратегію поведінки: хтось  йде на певні поступки партнерам  і при цьому збільшує свою мережу, хтось вважає більш вигідним призупинити  наразі розвиток і перечекати. Тому можна підсумувати, що дійсно 2009 рік  виявився досить важким для розвитку, але при цьому став своєрідною перевіркою концепцій на витривалість та рентабельність. 

   Сьогодні, франчайзинг в Україні не набув  широкого поширення, хоча потенційні можливості його впровадження досить широкі. Основні  проблеми стримування розвитку франчайзингу в нашій країні можна класифікувати  з причин їх виникнення.

    Найважливішою економічною проблемою українського франчайзингу стає відсутність стабільності. Якщо повернутися до визначення франчайзингу, то це, в першу чергу, система відносин, закріплена знову ж таки системою договорів. Природно, що подібна система, до того ж яка об'єднує економічно незалежних підприємців, стає інерційною[10, c.34].

    Для останнього десятиріччя, протягом якого  почався прискорений розвиток  франчайзингу в Україні, характерні відсутність стабільності економіки  країни, постійні стрибки в її розвитку, що призводить до відповідних різких коливань попиту на всі види товарів, регулярних перерозподілів власності, які не можуть не  впливати на франчайзі [8, c.7].

    В Україні стримування розвитку франчайзингу відбувається насамперед у правовій сфері. Ці проблеми, пов'язані з практично повною відсутністю правового забезпечення франчайзингу в Україні. Все це ускладнює використання франчайзингу у вітчизняній економіці. Підвищення ефективності та розвиток франчайзингу в Україні вимагає внесення змін до законодавства, які допоможуть  досягти наступних цілей:

  •  створення умов для реальної конкуренції франчайзингових систем, що традиційно склались, механізмами реалізації товарів;

  •  забезпечення зручності застосування законодавчих актів для учасників франчайзингової системи;

  •  створення прозорості франчайзингової системи та її елементів для      контролюючих органів [5, c.64]. 

    До соціально-психологічних проблем можна віднести: відсутність вітчизняного досвіду та високий ризик ведення ділової активності суб'єктів франчайзингової системи - франчайзера і франчайзі; відсутність належної поваги до інтелектуальної власності; небезпека втрати франчайзі самостійності та «обличчя» підприємця та менеджера.

    Особливе  місце серед проблем франчайзингу займає освіта як механізм вирішення  соціально-психологічних проблем. Ця проблема викликана слабкою підготовкою  представників малого бізнесу в  сфері франчайзингу.

    Підсумовуючи  проблеми франчайзингу, слід зазначити, що франчайзинг має широкі  перспективні можливості для розвитку в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки

    На  основі вищевикладеного матеріалу, можна зробити висновок, що франчайзинг  – це особлива форма організації  бізнесу, що дозволяє розвиватися малим  підприємствам та збільшує обсяги реалізації великих фірм за рахунок взаємодії  таких двох типів суб’єктів. Такий  взаємозв’язок великих і малих  фірм дозволяє розширити збутову  діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами, тобто  на міжнародному рівні.

    Стрімке зростання франчайзингу, що спостерігається  практично в усьому світі, схоже, буде продовжуватися. Однак дуже мало імовірно, щоб франчайзингові системи  завтрашнього дня були цілком ідентичними  тим, що існують сьогодні. При стрімких змінах економіці й у той час, коли ідея створення єдиного світового  ринку практично стала реальністю, деякі внутрішні аспекти природи  франчайзингу як такого знаходяться  на межі зміни.

    В Україні є досить широкі можливості для розвитку франчайзингу незважаючи на всі перешкоди, які трапляються  на шляху розвитку цієї форми виходу підприємств на зовнішній ринок. Проте для реалізації у майбутньому успішного франчайзингу необхідно створити певні умови, а саме:

    1. Включити системи розвитку франчайзингу  в урядову програму підтримки  малого підприємництва.

    2. Створити систему податкових  пільг для франчайзі, особливо  на початковому етапі розвитку  франчайзингової системи.

    3. Надати можливість застосування  франчайзі спрощеної системи  бухгалтерського обліку.

    4. Створити мережу навчально-консультаційних  центрів з франчайзингу, не тільки  в найбільших містах, але й  по всій країні.