Франчайзинг, як форма виходу підприємств на зовнішній ринок

План

Вступ

1. Теоретичні основи франчайзингових відносин
2. Аналіз розвитку франчайзингу в світовому (міжнародному) бізнес-середовищі.
3. Дослідження сучасних тенденцій франчайзингу в Україні

Висновки 

Список використаної літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Франчайзинг — це об’єктивне явище, що склалося історично і міцно закріпилося  в розвинених країнах під впливом  об’єктивних потреб економічного розвитку.

    Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій  території, на термін і умовах, визначених договором.

    Проблеми  та перспективи розвитку франчайзингу як бізнес-концепції розглядали у  своїх працях зарубіжні та вітчизняні вчені і практики: Широбокова Н.М., Шкромада В.В., Кошелеві Є.Г., Ляшенко  В.І., Анін В.І., Дідик М.Ж., Козаченко  М.П. та інші.

    Актуальність  теми. В сучасних умовах посилення конкуренції на внутрішніх ринках та обмеженості фінансових можливостей для підприємств важливим та ефективним кроком є використання франчайзингових відносин це пояснюється тим, що основою ринкової економіки, з одного боку, є великі підприємства, які надають їй стабільності й керованості, визначають рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, з другого — малий бізнес, який формує конкурентне середовище, характеризується високою мобільністю та забезпечує самостійність підприємницької ініціативи.

    Для економіки України останнім характерна активізація саме малого бізнесу. Але, незважаючи на значні можливості малого бізнесу у процесі становлення  і функціонування ринкової економічної  системи, він має свої слабкі сторони, пов'язані насамперед із фінансуванням. Тому одним із шляхів вирішення даної проблеми є розвиток франчайзингу в Україні.

    Вивченням та дослідженням механізму використання франчайзингу займалися багато вчених-економістів, проте через різноманітність  його видів та типів вивчення особливостей франчайзингу залишається неповним. Усе це й зумовлює необхідність та доцільність вивчення даної теми.

    Об’єктом  дослідження курсової роботи є сутність франчайзингу його типи та механізм застосування.

    Предмет дослідження – франчайзингові відносини конкретних вітчизняних та зарубіжних підприємств.

    Метою курсової роботи є дослідження особливостей франчайзингу як форма виходу підприємств на зовнішній ринок, з врахуванням історичних умов його виникнення та особливостей використання різних типів франчайзингу. Також певна увага приділяється розвитку франчайзингових відносин у вітчизняній та зарубіжній практиці.

    Мета  дослідження передбачає виконання  таких завдань:

• дослідити теоретичні основи франчайзингу;
• здійснити аналіз світового досвіду у франчайзинговому бізнесі;
• охарактеризувати розвиток міжнародного франчайзингу в Україні.

    У цілому, франчайзинг, як складова економіки  України перебуває на початковому  етапі розвитку. У той же час експерти відзначають, що що розвиток франчайзингу в Україні стримується великою кількістю факторів, основними з яких є: недосконалість законодавчої бази, відсутність у вітчизняних підприємців досвіду роботи в рамках франчайзингу, несумлінне відношення до виконання договірних зобов’язань інтелектуальної власності, низький рівень банківського кредитування та інше. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теоретичні  основи франчайзингових  відносин

    В сучасних умовах господарювання кожне  підприємство, щоб не втратити свої позиції на ринку, змушене шукати нові форми організації бізнесу. Останнім часом досить актуальним став франчайзинг, його поширення зумовлене  динамізмом ринку та дією конкурентів.

    Франчайзинг - це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою  торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними  активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на погоджених умовах[15, c.449].

    Суть  даної форми організації бізнесу  полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій  фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання  обсягу реалізації для обох підприємств  та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину  отриманого доходу відповідно до укладеної  угоди.

    Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення  бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником  бізнесу. На зростаючих ринках, таких  як Україна, франчайзинг є  швидким  способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести  прибутковий бізнес[3, c. 10].

Підприємці  усього світу знають франчайзинг  як безпечний спосіб, щоб:

• Допомагати людині вести бізнес самостійно, але не бути в ньому самотнім;
• Допомагати компаніям ефективно розширюватися, не несучи великих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу і не випробуючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;
• Допомогти компаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективно працюючий, сильний бізнес, у якому працюють віддані справі люди.

    Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає  ліцензію або передає в право  користування свій товарний знак, ноу-хау  й операційні системи. Франчайзер створює  успішний  продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану  швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиває бізнес, витрачає гроші  на просування бізнесу, створює гарну  репутацію і пізнаваний імідж (так  званий “бренднейм”)[2, c.48]. Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу.

    Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання і отримання допомоги при  створенні бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи  ведення робіт франчайзера. Франчайзі  сам оплачує витрати на створення  бізнесу. Дуже часто франчайзер надає  дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі  купувати продукти у франчайзера  по більш вигідній ціні й у такий  спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати  бізнес без франчайзера. Франчайзі  робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтінг, що надаються франчайзером.

    Франшиза - це повна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для  подібної системи служить франчайзінговий  пакет, що зазвичай включає посібники  по веденню робіт і інші важливі  матеріали, що належать франчайзеру[2, c. 49].

    Франчайзінгові  взаємини можуть бути прибутковими для  обох сторін. Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальних  витратах. Франчайзі повинний виконувати правила ведення бізнесу по франшизі і брати участь у рекламних і маркетингових компаніях   франчайзера. Франчайзер зосереджено працює над тим, щоб лідирувати в конкурентній боротьбі, що було б дуже важко зробити одному франчайзі. Франчайзер надає необхідну підтримку, для того щоб франчайзі міг приділяти всю увагу своїм щоденним операціям[13, c.250].

    Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір  франчайзингу залежить: від виду господарської  діяльності; стабільності франчайзера  і його місця на ринку товарів  і послуг; особливостей ринку місцевого  франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу:

    1. Товарний франчайзинг, який іноді називають "франчайзинг продукту (торгового імені)". Це франчайзинг у сфері торгівлі та продажу готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером звичайно є виробник, що продає готовий продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і після продажне обслуговування продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним для взаємин партнерів — франчайзера і франчайзі-дилера.

    Цей вид діяльності передбачає придбання  в провідної компанії права на продаж товарів під її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі  купує у франчайзера товари і  перепродує їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія бере участь в оплаті гарантійних  послуг, відшкодуванні витрат на спільну  рекламу. Як правило, для товарного  франчайзингу характерна вузька спеціалізація  франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг. Типовою сферою застосування цієї форми контрактних  відносин є продаж і обслуговування вантажних і легкових автомобілів, роздрібний продаж нафтопродуктів, безалкогольних напоїв. В наш час франчайзинг  у форматі "продукт і торгова  марка" становить близько 30 % від  усіх франчайзингових угод.

    2. Виробничий франчайзинг — це франчайзинг у виробництві товарів. У цьому випадку фірма, що володіє технологією виготовлення якогось продукту, продає місцевим чи регіональним заводам сировину для виготовлення (наприклад, завод з розливу безалкогольних напоїв).

    Дрібна  фірма за таких умов не просто виступає під торговою маркою франчайзера  і реалізує його продукцію та послуги, але і включається в повний цикл господарської діяльності великої  корпорації, виконуючи рівні з  нею вимоги технологічного процесу, якості, навчання персоналу, виконання  плану продажу, оперативної звітності. Ця форма передбачає тісний контакт  франчайзера і франчайзі, детальну регламентацію діяльності і високий  ступінь відповідальності малого підприємства.

    3. Діловий франчайзинг називають "франчайзинг бізнес-формату". За такого способу франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера. Франчайзі сплачує постійні внески, а також робить внески в рекламний фонд, що контролюється франчайзером. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він може також виступати і як постачальник для своїх франчайзі.

    "Бізнес-формат" найчастіше використовується при  організації підприємств швидкого  харчування, готелів, роздрібної  торгівлі промисловими товарами, обслуговуванні бізнесу, торгівлі  нерухомістю.

    Бувають також певні національні моделі франчайзингу. В американській моделі основний акцент робиться на те, що франчайзинг  — система договірних відносин, яка застосовується в основному  у сфері розподілу продукції  і послуг. Французька модель франчайзингу практично збігається з американської  з тією відмінністю, що постійні внески за поточне управління та навчання, а також внески на цілі маркетингу і збуту є фіксованою сумою, а  право користування торговою маркою не обмежується терміном дії контракту, а закріплюється за одержувачем  франшизи назавжди. Італійська модель франчайзингу передбачає, що франчайзер надає франчайзі виключне право  на виробництво і збут під його торговою маркою певних товарів і  послуг на конкретному ринку.

    У міжнародній бізнес-практиці франчайзинг  приймає різні форми залежно  від наступних критеріїв:

    1. Профіль економічної діяльності

• Промисловий (виробничий). Договір промислового франчайзингу торкається виробництва товарів. Франчайзі уповноважений за допомогою ліцензії виробляти товари під маркою франчайзера і за його підтримкою. Франчайзер має, таким чином, можливість просувати свої товари і марки без значних додаткових інвестицій. Франчайзер надає управлінські консультації, проводить навчання персоналу, подає технічну і комерційну підтримку, надає ноу-хау, право використання торгової марки та інші права на інтелектуальну власність, займається рішенням питань, пов'язаних з рекламою. Найбільш відомими договорами промислового франчайзингу пов'язані з виробництвом таких товарів як: Campari, Schweppes, Coca-Cola, Pepsi-Cola.
• Франчайзинг розподілу. В даному випадку франчайзер є або виробником, або оптовиком, що реалізовує товари під своєю маркою через франчайзингову мережу. Обов'язки франчайзера полягають в наданні консультацій, підготовці персоналу, наданні прав використання марок товарів, що є предметом франшизи. Широко відомими франшизами в даній області є: Santal, Veritas, Unic, Yves Rocher, Christiansens.
• Франчайзинг послуг. Франчайзинг у області послуг полягає в тому, що франчайзер, що володіє специфічним методом або практикою надання певних послуг, уповноважує франчайзі використовувати ці ж методи або практики в наданні таких же послуг. Найбільш поширеними франчайзинговими мережами у області послуг є: McDonald’s, Pizza Hut, Fast-Foods, Hertz, Avis, Rent а car, Sheratton, Hilton, Holiday Inn.