Франчайзинг, як форма виходу підприємств на зовнішній ринок

    2. Рівні посередництва

• Прямий франчайзинг є традиційною формою франчайзингу і полягає в тому, що франчайзер співробітничає безпосередньо зі всіма франчайзі, що діють на різних територіях і входять в його мережу.
• Майстер-франчайзинг полягає в тому, що франчайзер підписує договір Майстер-франчайзингу (базовий договір) з під франчайзером на певній території, а останній, у свою чергу – договори франчайзингу з множиною франчайзі на відповідній території.

    3. Ступені участі партнера в  статутному капіталі

• Франчайзі – засновник. У своїй класичній формі франчайзинг не передбачає участі франчайзера в статутному капіталі. Відповідно, як засновники виступають фізичні або юридичні особи, що представляють франчайзі. Суть франчайзингу в тому і полягає, що притягуються особи, які хочуть і вміють управляти бізнесом, але вважають за краще мінімізувати підприємницький ризик за допомогою співпраці з досвідченим партнером.
• Спільне заснування підприємства. У практиці бізнесу зустрічаються такі умови, коли перевага віддається спільній участі партнерів (франчайзі і франчайзера) в створенні підприємства-франчайзі. Як приклад таких умов можуть бути: нестача фінансових ресурсів у франчайзі (частка франчайзера – в грошовій формі, але частіше – у вигляді устаткування для бізнесу), бажання франчайзера одержати додаткові важелі для контролю. Звичайно частка франчайзера в статутному капіталі менше 50%, оскільки його первинною метою не є повний контроль бізнесу, тим паче, що договір франчайзингу надає йому широкі можливості в цьому напрямі.
• Залучення органів місцевої влади в якості засновника. В даному випадку в заснуванні підприємства беруть участь франчайзер, з одного боку, і місцева публічна влада, з іншого. Як приклади таких франшиз є ресторани McDonald’s у Москві, які в кінці 80-х років були спільними підприємствами (50% × 50%) іноземного партнера і московської мерії. Це було умовою, характерною для радянського періоду, що мала на меті встановлення контролю над діяльністю іноземних компаній. В той же час, ця модель може бути використана і сьогодні, особливо у випадках, коли зарубіжний партнер хоче одержати гарантії захисту інвестицій з боку держави або місцевих органів. Основний ризик подібних підприємств полягає в зайвому втручанні публічного партнера в діяльності підприємства. Тому певні обмеження в цьому відношенні повинні бути обумовлені в установчих документах.

    Франчайзинг поєднує в собі переваги, характерні малим підприємствам, з одного боку, і крупним компаніям, з іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують  один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти  в звичайній практиці підприємництва. Отже франчайзинг має як переваги, так і недоліки. Переваги для франчайзера  полягають в наступному:

    1) франчайзинг дозволяє франчайзеру  збільшити кількість торгових  точок (виробництв), що розповсюджують (чи надають) послуги. Для розширення  справи не вимагається великих  власних капіталів;

    2) розширює джерела доходів (прибутків)  за рахунок зусиль франчайзіата;

    3) знижує рівень витрат виробництва  і повернення на одиницю товару, так як франчайзіат сам покриває  витрати на утримання свого  підприємства;

    4) право франчайзіата використати  торгову марку згідно до франчайзу  захищено методом патентування  торгової марки.

    Недоліки  франчайзингу для франчайзера:

    1) франчайзеру буває важко контролювати  франчайзіатів, оскільки вони  не являються його найманими  робітниками і він не може  безпосередньо керувати ними;

    2) можливість згубити свою репутацію  через погану роботу франчайзіата;

    3) франчайзер не може бути певен,  що всі франчазіати подадуть  йому правдивий звіт про свою  діяльність;

    4) при виникненні протиріч між  франчайзером і франчайзіатом  франчайзер не може замінити  його іншим, більш дисциплінованим.

    Переваги  франчайзингу для франчайзіата полягають  в можливості:

    1) стати самостійним підприємцем;

    2) вести бізнес під визнаним  торговим знаком;

    3) продавати продукт і надавати  послуги на ринках, які недоступні  для даної фірми;

    4) одержувати допомогу від франчайзера  по благоустрою торгових точок,  підготовці торгового персоналу  до роботи;

    5) спільної реклами та ін.

    Недоліки  для франчайзіата:

    1) як і будь-який підприємець,  франчайзіат підвладний ризику;

    2) контроль з боку франчайзера  може залишати мало можливості  франчайзіату для самовираження;

    3) небезпека для франчайзіата постраждати  при погіршенні репутації фірми  франчайзера;

    4) великі витрати на послуги  франчайзера;

    5) небезпека, що фірма франчайзера  збанкрутує та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Аналіз  розвитку франчайзингу а світовому (міжнародному) бізнес-середовищі.

    Франчайзинг використовується приблизно в 75  сферах  бізнесу  –  від фаст-фудів  та  ресторанів до операцій з нерухомістю  та  юридичних послуг. За даними Frandata Сorporation, сферами  економіки,  у  яких франчайзинг  сьогодні одержав  найбільше  розповсюдження,  є: установи фаст-фуд – близько 20% загальносвітової кількості франчайзі; роздрібна  торгівля – 15%; сфера послуг – близько 12%; автомобільні перевезення та обслуговування – 8%; будівництво  –  7%. При  цьому  близько  50%  усіх франчайзингових  мереж  світу  працюють  у  сфері  торгівлі, де ключове місце належить установам фаст-фуд, ресторанам, магазинам  промислових та продовольчих товарів [7, c.60].

    Визнаними лідерами франчайзинга та експортерами франшизного бізнесу в світі  є США, Канада, Корея, Японія, Австралія, лідери Європи – Німеччина, Франція, Великобританія.

    Батьківщиною  франчайзингу є США. Найвищий підйом у його розвитку спостерігався тут  у період з 1975 по 1990 р. Сьогодні майже  половина роздрібної торгівлі в цій  країні має франчайзингову форму. Франчайзинг  набув значного поширення у мережі закладів швидкого харчування. Яскраве  підтвердження тому — франчайзингова система "МакДональдс". На початку 50-х років XX ст. це було придорожнє кафе біля містечка Сан-Бернардіно в американському штаті Каліфорнія, власники якого  брати Ричард і Моріс МакДональди  задумалися над тим, як поліпшити  обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити прибуток. Вони знайшли  вдалий спосіб: скоротили число позицій  у меню до трьох блюд, стандартизували  технологію на основі конвеєрної системи  й уніфікували рецептуру приготування блюд. Така однаковість створила нове покоління клієнтів, які точно  знали, що де б вони не були, скрізь у "МакДональдс" стандартне і швидке обслуговування, звичний асортимент блюд. "МакДональдс" сьогодні —  це потужна транснаціональна корпорація, що обслуговує на своїх 15 тис. підприємствах у різних країнах світу сотні мільйонів клієнтів[11, c.39].

    На  сьогодні франчайзинговими мережами в  США створюється близько 15% ВВП, у  них зайнято 7 млн. осіб. За даними міністерства торгівлі США, протягом останніх двадцяти років реалізація товарів і послуг компаніями, які працюють за системою франчайзингу, зростає щомісячно  на 10%, частка франчайзингу в роздрібному  товарообороті перевищує 50%. Франчайзинг  «довів» – він не лише має право  на існування, але і є успішною моделлю розвитку бізнесу.

    Причинами тривалого зростання франчайзингу в США за припущеннями фахівців є зростання особистого доходу, стабільність цін, високий рівень оптимізму споживачів) і вища конкуренція за частину ринку. Безумовно, також важливим чинником, що зробив внесок у розвиток франчайзингу, стала привабливість США для іноземних компаній. Особливо активно з'являлися на ринку США канадські, європейські та японські франчайзери зі своїми системами, що вже досягли успіху в цих країнах.

    Американський франчайзинг охоплює практично  усі види бізнесу– від автомобільних  перевезень, будівництва до садових  послуг, торгівлі й освіти. Проте, за даними FRANDATA Corporation, п’ятірка найбільше  “зайнятих” франшизами  “підсекторів”  бізнесу  виглядає  в  такий  спосіб: ресторани “фаст-фуд”  (у  т.ч. морозиво й десерти) – 18 % усіх  франшиз,  роздрібна  торгівля  (у  т.ч.  продуктами  харчування) – 14 %, надання послуг  (у т.ч. спортивних  і туристичних) – 12 %, автомобільні перевезення  й обслуговування – 8 %, будівництво – 7 % [9].

   

   Рис. 2.1. Види франчайзингових підприємств в США (2008 р.)[4, c.133] 

    Як  видно з діаграми 81,1% франчайзингових  підприємств США відносяться  до "франчайзинг бізнес-формату" франчайзингу бізнес-формату. У цих  підприємствах задіяні 79,5% службовців від загального числа у сфері франчайзингу.

    А 18,9% франчайзингових підприємств  США відносяться до франчайзингу товару. У цих підприємствах задіяні 20,5% службовців від загального числа  у сфері франчайзингу.

   У 2005 р. 34% річного продажу забезпечувалось  завдяки франчайзингу, що здійснювався через 500 тис. підприємств із загальним річним прибутком у $ 640 млрд. США.

   У Канаді франчайзинговий ринок багато у чому віддзеркалює еволюцію франчайзингу в США. У 2006 р. обсяги роздрібних продажів через франшизи в Канаді перевищили $ 48 млрд. (CDN) або близько 45% загального обсягу роздрібного продажу. Понад 50% цих продаж були здійснені через франчайзинг бізнес-формату та інші "нетрадиційні" форми франчайзингу.

   Близько половину франшиз бізнес-формагу  в Канаді є власністю іноземних  компаній, переважна більшість яких із США. Можливо завдяки географічній близькості та культурним подібностям Канада за зовнішніми ознаками є звичним ринком для експансії американських франшиз.

   Міністерство  торгівлі США зазначало, що 29% усіх американських іноземних франшиз були розміщені в Канаді, загальною кількістю 237 франчайзерів, що володіли 9 031 торговою точкою. Це відповідає близько 40% усіх іноземних франшиз торговельних точок США, розміщених у Канаді. Франчайзери з інших країн, зокрема, з Франції, Австралії, Великобританії, також проникають на ринок Канади швидкими темпами.

    У Франції, яка займає третє місце  по числу франчайзингових мереж  серед європейських країн, налічується  більше 620 франчайзерів і 30 тис. франчайзі. Французи охоплюють 40% всього європейського  франчайзингового ринку, місткість  якого оцінюється в 32-35 млрд. дол.

    На  відміну від деяких своїх сусідів, Франції характерне домінування  національних франчайзингових операторів. Лише 5% торгових точок представлені іноземними франчайзерами[6,c.82].

    Франшизам, які займаються продажем одягу і  взуття (близько 25% ринку), характерна найбільша  величина річного приросту в усьому роздрібному франчайзингу. Продукти харчування, меблі і побутові прилади  також займають значну долю франчайзингових  роздрібних продаж, 15 і 20% відповідно. Решта 40% ринку належить послугам (25,5%), будівництву (7,5%) і готельному та ресторанному бізнесу (7%). 

    

    Рис. 2.2. Найбільш зайняті франчайзингові сектори бізнесу за даними «Franda Corporation» у Франції на 2008 р. [7, c.70]

   У Великобританії розвиток франчайзингу прискорився після заснування   у   1977   р.    Британської   франчайзингової   асоціації (BFA). Ринок франшиз Великобританії має стабільну основу та позитивно оцінюється урядом, засобами масової інформації та громадськістю в цілому.

   Фактична  кількість американських франчайзерів у Великобританії значно менша від кількості вітчизняних (британських) франчайзерів. У Великобританії на ринку переважає франчайзинг послуг, . так як і в США, де призвело до появи деяких оригінальних і інноваційних ідей, таких як чистка килимів, дитячі ігрові центри, побутове обслуговування[4, c.132].

    В Японії загалом виділяються три основні категорії японських франшиз: 1) поділ (продаж) товарів. 2) послуги харчування, 3) надання інших послуг. Японія виявилася досить привабливою для американських франчайзерів у їх пошуку ринків збуту та стала другим найбільшим закордонним ринком для американських франчайзерів після Канади. У 1999 р. в Японії загалом працювало 69 франчайзерів, які володіли 7 366 торговими точками, 72% з яких належали до другої категорії — послуги харчування.