2. Однак постійне „ підгодовування" особи з низькою самооцінкою  без її реальних дій та досягнень  може лише підкріплювати неадекватну  самооцінку. В процесі пошуку схвалення від інших (як і від себе) формується загальна самооцінка. До того часу, як індивід навчиться розуміти себе, він уже має досвід схвалення чи несхвалення себе іншими значущими людьми. Самооцінка такої людини буде впливово формуватися і обмежуватися тим, що інші думають про неї і їхнім селективним схваленням чи несхваленням. Це робить її жертвою постійного пошуку виправдання власних дій іншими та заважає самоактуалізації особистісних потенціалів.

     Характеристики  людини надто залежної від соціального схвалення:

     • Труднощі в саморозкритті. Бояться, що відверта розповідь про справжні думки та досвіди шокують інших  і призведуть до несхвалення і  обирають уникнення внутрішніх конфліктів;

     • Протиріччя між уникненням конфлікту  та загрозою власній самооцінці вирішується у самозахисній поведінці;

     • Світ фантазій характеризується сильною  потребою у схваленні іншими, але  одночасно і страхом перед  неприйняттям іншими)Цікаво, що люди залежні  від схвалення погано сприймаються їх ровесниками. Їх описують як занадто схильних до самозахисту.

     Отже., другим шляхом виправлення неадекватної самооцінки є емоційне схвалення  в розумних межах з метою саморозкриття  особистості.

     3. Наступним кроком буде стимулювання  особистості до певних дій,  що займають основне місце в її системі цінностей і нададуть можливість реалізувати свої потенційні можливості. Спостерігається чітка схильність до підвищення самооцінки при підвищених успіхах.

     4. Знайшовши свою ідентичність  у роботі, яка приносить задоволення  чи успіх, людина має реальну змогу активно вирішувати власні внутрішні протиріччя. Це вимагає щирості та відвертості з собою. 

 5. Самооцінка людини -своєрідний «фасад особистості».

     Самооцінка  людини нерідко виступає як своєрідний «фасад особистості». Вона спеціально виділяє риси, що властиві їй на основі стереотипів (соціальних ролей), інші «відокремлюються від неї». Соціальна роль людини, а також і враження, яке вона справляє на оточуючих (зовнішнє вираження соціального статусу), складається з двох компонентів. По-перше, це та зовнішня інформація, яку сама людина про себе повідомляє (слова, міміка і жести та ін.); по-друге, та інформація, яку вона дає несвідомо. Рівень соціальних домагань особистості, тобто сукупність її інтересів, стосунків також можуть бути за цим «фасадом», і людина не розкриває себе. Проте уважне спостереження за її поведінкою, бесіди, діяльність можуть допомогти в розкритті особистості. Знання соціальних очікувань і засобів їх реалізації необхідні для вирішення багатьох питань роботи з особовим складом ОВС.

     Багато  дослідників сходяться в думці, що головною характеристикою, що впливає  на протікання процесу адаптації, є  емоційна стабільність – нестабільність.  

     Так, наприклад, інструктор з вогневої підготовки одного з РВВС м. Харкова звернув  увагу на те, що при виконанні вправи із зброєю молодий працівник (з двомісячним стажем роботи у практичному підрозділі) явно знаходиться у дуже схвильованому стані, що негативно впливало на результати стрільб.

     Під час проведеного психологічного обстеження було виявлено, що працівник характеризується низькою емоційною стійкістю та високою тривожністю, що особливо посилювалось при необхідності мати справу із зброєю. В роботі з адаптації до цього працівника були вжиті психокорекційні заходи.  

     Одностайно  підкреслюється значення активності особистості, при цьому вирізняються активне ставлення до роботи, інтелектуальна активність, активність у спілкуванні, що виявляються в таких особистісних властивостях, як ініціативність, самостійність, цілеспрямованість.

     Дослідники  відзначають значення професійно важливих властивостей (розумових, мнемічних, сенсомоторних, комунікативних), їхній вплив на адаптаційний процес і на зберігання здатності до ефективної психічної адаптації.

     Особливе  місце в структурі особистісних чинників психічної адаптації дослідники відводять мотивації досягнення успіху. Високий енергетичний потенціал надається найбільш важливому у діяльності, що потребує мобільності, швидкого входження в нові ситуації, освоєння нових навичок, дій в умовах, у яких кінцеві успіх чи невдача ще не визначилися і тісно пов'язані з індивідуальною активністю. Енергетичний потенціал значною мірою забезпечується виразністю і структурою мотивації досягнення. Переважання мотивації досягнення успіху над мотивацією запобігання невдачі сприяє й ефективній психічній адаптації, і успішності діяльності.

Поряд з інтенсивністю  мотивації істотний вплив на процес адаптації робить структура мотивації. Дослідження, присвячені вивченню психологічних  чинників професійного становлення  молодих працівників, показали, що звільнення з роботи як крайній прояв нездатності і професійної адаптації пов'язано з невідповідністю структури мотивації особливостям цілісності при цілком сприятливому розкладі професійно важливих властивостей [11].

     6. Самооцінка особистісної зрілості сучасного студентства

     Формування  умов психологічної зрілості є важливим завданням психічного розвитку у  молоді Реалізація цієї стратегічної задачі залежить не тільки і не стільки  від „зовнішніх" обставин життя (соціальної ситуації розвитку), але, головним чином, від „внутрішньої", суб'єктивної, прихованої від очей роботи особистості з перетворення себе в суб'єкти власного розвитку та свого життя в цілому. Уявлення особистості про психологічну зрілість, таким чином, мають значення цілі та орієнтири розвитку і в багато чому визначають його напрям, темп та ефективність. Сучасність передбачає вивчення уявлення студентів про психологічну зрілість особистості як актуальної проблеми [3,15].

     Зрілість - це вищий етап розвитку особистості. У віковому аспекті протилежністю зрілості є незрілість у всіх її видах - інфантильність, ювенільність (дитинство, юність), сенільність (старість). В структурному аспекті зрілості протистає неповнота, однобокість розвитку, вузька спеціалізація. В функціональному аспекті протилежністю зрілості є неповноцінне функціонування, дезорганізація особистості, неефективність у досягненні мети, невротичний розвиток. В генетичному аспекті - залежність від інших людей, обставин, гетерономність. В екзистенціальному аспекті проявлення незрілості - неусвідомленість, неаутентичність, втеча від екзистенціальних даних - свободи, смерті, самотності, сенсу життя [3,16].

     Три основні життєві завдання зрілої особистості - робота, дружба та кохання, потребують від людини співпраці, власної  мужності та готовності вносити свій вклад до добродійності (благодійності) інших людей. Соціально-корисний тип особистості, який є втіленням психологічної зрілості, це такий тип, якому притаманні такі риси, як активність, цілісність, прагнення до вдосконаленню, творчість, турбота про інших. Психологічно зріла людина - це молода людина з продуктивним характером, якій притаманні такі риси, як незалежність, чесність, спокій, рівновага, мати здатність любити, творити, здійснювати соціально-корисні вчинки. Психологічна зрілість зображує як нормальний стан психічно здорової дорослої людини. Психологічно зрілим визнається не просто психічно здоровий, а й той, який знаходиться в процесі „ становлення, само розвиваючих, рухаючий до висот людського духу Індивід.

     Зріла особистість - це не тільки прийнятий свої позитивні, але і негативні проявлення, єдиний, неповторний, цілісний та самореалізуючий індивід. Це людина, котра вільно та відповідально робить свої життєві вибори, відкриває своє життєве покликання і слідує йому, природно висловлює себе у творчості [6,52].

     Процес  формування ж дійсної самооцінки своєї зрілості включає в себе два етапи. На першому з них  самооцінці піддаються зовнішні дії, а  на другому в сферу самооцінки людини включається його внутрішні  стани та в особистісні якості [9,6].

     У своїх особистих справах студентська  молодь вчиться виходити не тільки з особистих інтересів, а з  усвідомлення суспільної необхідності. Тут важлива вірна самооцінка особистості, розуміння відповідальності, наприклад, при орієнтації на яку-небудь професію, Отже, самооцінка в свідомості виявляється і за допомогою таких понять, як „обов'язок", „відповідальність", „совість", "гордість", "сором", "гідність". Але студенти допускають, все ж таки, серйозні помилки в самооцінці: переоцінюють або недооцінюють [8,75].3ріла особистість у свідомості молоді показана як інтелектуальна, яка володіє почуттям гумору, ерудована, мудра, організована, відповідальна, надійна, активна, ініціативна, гуманна, цілеспрямована, щира, віддана, терпляча, старанна (працелюбна) [10,17].

     Отже, психологічно зрілою людиною, є людина, яка досягла здорової само виразності, автономності, справжності, яка знаходиться  в згоді зі своїми інстинктами  та яка має мужність говорити, робити і жити з глибини цілісної особистості. Це особистість, яка відкрито та відверто робить самооцінку своєї особистісної зрілості. 
 

     7.Список використаної літератури 

1. Андрущенко  Т.К. Изучение самооценки в учебной  деятельности.// Сб.: Экспериментальные  исследования по проблемам психологии. - М.Д997.Вып.З.-47с.
2. Барановская Т.А. Формирование самоконтроля как механизма регуляции учебной деятельности // Психология студента как субъекта учебной деятельности: Сб. - М., 1989. - Вып.327. - С.56 - 59.
3. Бондарь Н.Е.. Бондарь И.В. Самооценка личностной зрелости в юношеском возрасте. // Наука і освіта. - 2004. - №3. - С. 15 - 17.
4. Бороздина Л.В., Рудова Е.В„ Соломина Л.В. Самооценка и возраст // Категории, принципы и методы психологии. Психологические процессы: Тез. науч. сообщ. совет. Психологов. - М., 1983. -68 с.
5. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969.-24 c.-
6. Залученова Е.А. Самооценка в деятельности студентов. - М., 1992. - 52 с. - (Содержание, формы и методы обучения в высшей школе: Обзор, информ. /НИИВО; Вып.1).
7. Захарова А-В. Уровень притязаний как показатель самооценки // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. - М., 1989. -Вып.1. -С. 23-27.
8. Кон И.С. Психология юношеского возраста./ Проблемы формирования личности / Учеб. Пособие для студентов пед. ин. - тов. - М.: Просвещение, 1979. - 175 с.
9. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. - М.: Просвещение, 1968. - 141 с.
10. Остапенко Г.В.Самооцінка в підлітковому віці. // Наука і освіта. — 2004. -№3.-С. 130-132.
11. http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/7690/7695/