Психологічні причини порушення уваги у молодших школярів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний лінгвістичний  університет

Кафедра психології і педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота з вікової психології на тему:

 

«Психологічні причини порушення уваги у молодших школярів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка II курсу

Факультету германської  філології

Відділення англійської  мови

Групи №217

Черевко Леся

Науковий керівник:

Кандидат психологічних  наук

Доцент Роговик Л. С.

 

 

Київ 2011 

Зміст

Вступ 3

Розділ І

Теоретичні  підходи до проблеми порушення уваги у молодших школярів

1. Увага як психічний  процес 5

1.1 Поняття уваги 5

1.2 Фізіологічні основи  уваги 6

1.3 Обсяг, розподіл і переключення уваги. 7

2. Види порушень уваги 8

3. Психічний і фізіологічний  розвиток у молодшому шкільному віці 11

4. Особливості уваги у молодшому шкільному віці 13

Висновки до I розділу 15

Розділ ІІ

Психодіагностичне дослідження особливостей уваги  дітей молодшого шкільного віку

1. Характеристика методів діагностики уваги. 17
2. Проведення психодіагностичного дослідження за методикою «Коректурна проба Бурдона». 19
3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. 20

Висновки до II розділу 22

Висновки 23

Список використаної літератури 25

Додатки

Вступ

Проблема порушення уваги у молодших школярів в наш час займає одну з найважливіших позицій у віковій та педагогічній психології. Так як увага – це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності, то правильний її розвиток та формування має важливе значення для учнів та їхнього успішного навчання у початкових класах. Увага забезпечує дитині успішне та швидке пристосування до навколишнього світу та людей які її оточують. Від неї залежить успішність учня у навчанні у молодшому шкільному віці, який являється фундаментом для усього подальшого навчання та життя. Невміння мобілізувати та спрямовувати свою увагу призводить до неминучих помилок, неточностей та пропусків. У роботі з молодшими школярами особливо важливо враховувати те, що хоча в цьому віці і починається формування довільної уваги, але мимовільна все ще займає домінуючу позицію. Тому продуктивність та успішність успіхів цілком залежить від зацікавленості учня у предметі, на який він спрямовує свою увагу. Саме такі та інші причини порушення уваги у молодших школярів ми розглянемо у нашому дослідженні.

На дитину у початкових класах впливає безмежна кількість нових зовнішніх факторів, які заважають її правильному, поступовому та успішному розвиткові. Саме тут настає черга вчителя допомогти їй правильно зосередити  увагу на важливих  та першочергових для неї об’єктах. Він повинен знати та вміти  вчасно уникати причини, які можуть призвести до порушень уваги у молодшого школяра.

Проблемами уваги займалися такі видатні вчені як Ухтомский А. А., Бродбент Д. Е., Павлов І. П., Ланге Н. Н., Узнадзе Д. Н., Лурия А. Р., Страхов И. В., вони висували безліч теорій щодо уваги, але незважаючи на значну кількість досліджень, ця проблема не стала менш значимою у сучасній освітній діяльності.  

Предмет дослідження – психологічні чинники порушень уваги у молодшому шкільному віці;

Об’єкт дослідження – зміст та структура уваги учнів молодшого шкільного віку;

Мета: теоретичний аналіз проблеми порушення уваги у молодшому шкільному віці та проведення емпіричного дослідження за методикою «Коректурна проба Бурдона». Аналіз та інтерпретація отриманих результатів;

Задачі:

- дати теоретичний  аналіз проблеми порушення уваги  у молодших школярів;

- провести емпіричне  дослідження за методикою «Коректурної  проби Бурдона» серед учнів  третього класу;

- провести аналіз та  інтерпретацію отриманих результатів дослідження;

- сформулювати висновки  щодо поставленої проблеми.

Методи: методика «Коректурна проба Бурдона».  

Розділ I. Теоретичні підходи до проблеми порушення уваги у молодших школярів

1. Увага як  психічний процес

1.1. Поняття  уваги.

Увага – це психічний процес, який регулює ступінь концентрації та зосередження людини на різних сторонах дійсності. Увага виконує дві головні функції. По-перше, вона направляє та утримує усі інші психічні процеси на конкретний важливий об’єкт. По-друге, вона являється незалежним психічним процесом, змістом якого є функція так званого самоконтролю.

Без уваги неможливе  повноцінне сприйняття, поступове відображення навколишнього світу та як результат  продуктивна та успішна діяльність індивіда. Вона дозволяє більш ґрунтовно ознайомлюватись з інформацією, яка надходить на рецептор та в аналізатор. Завдяки цьому ми можемо підключати відповідні аналізатори або навпаки, гальмувати активність інших. [1]

Розрізняють декілька видів  уваги: внутрішня і зовнішня,  довільна і мимовільна, а також післядовільна. Зовнішня увага визначає спрямованість психіки на предмет або явище зовнішнього світу, а також на власні дії з об’єктами. Внутрішня увага, у свою чергу, скеровує діяльність психіки на внутрішній стан організму. Вона яскраво виявляється, наприклад, під час розв'язування задач та розмірковуванні подумки, у пригадуванні. Довільна увага – це активна і свідома увага, яка властива лише людині. Вона потребує вольових зусиль і регуляції спрямованості психіки за допомогою другої сигнальної системи, тобто мови. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність боротися із сторонніми відволіканнями. Мимовільна увага виникає в результаті дії сильного подразника. Зазвичай мимовільна увага досить швидко згасає. Але якщо подразник викликає емоційний відгук, вона може досить тривало утримуватись. Післядовільна увага – це увага, яка виникає відразу після довільної. У даному виді уваги вольова концентрація знижується, і виникає вибіркове зосередження на об’єкті в залежності від його цінності для людини. [1]

  Отже увага – це важливий психічний процес, який направляє та утримує інші психічні процеси на відповідний об’єкт та має декілька видів, в залежності від спрямованості психіки та зацікавленості індивіда.

 

1.2. Фізіологічні  основи уваги

Загальним фізіологічним  механізмом уваги є орієнтувальний рефлекс. Його сутністю та задачею є забезпечення безпеки живої істоти. У людини фізіологічна основа уваги обумовлена роботою тих самих мозкових утворень та центрів, які є задіяними у створені інших психічних процесів: воли, сприйняття, відчуття. Увага, так само як і воля обумовлена ретикулярною формацією.  Крім цього важливу роль у підтриманні уваги людини грає друга сигнальна система.

Фізіологічну основу уваги складає також осередок оптимального збудження, тобто така ступінь активації деяких ділянок  мозку, що є мозковими центрами аналізаторів, яка дозволяє забезпечувати стійкість  і продуктивність психічних процесів, задіяних у даний момент. Наявність осередку оптимального збудження, домінанти, дозволяє зрозуміти як відбувається збереження зосередження уваги, коли сторонні подразники не можуть відволікти людину або тварину від об’єкту уваги. [3]

Отже, до фізіологічної основи уваги відносять перш за все орієнтувальний рефлекс, який являється складною реакцією істоти на нові подразники. Також увага обумовлена ретикулярною формацією, другою сигнальною системою та осередком оптимального збудження.

 

 

 

1.3.  Обсяг, розподіл і переключення уваги

Увага володіє цілим  рядом властивостей. Головні серед  них: обсяг, розподіл, переключення, концентрація та стійкість. Розглянемо деякі з  них.

Обсяг - це така кількість об’єктів, які увага може охопити і сприйняти в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Широта обсягу уваги залежить від спорідненості матеріалу, який сприймають, а також від вікових особливостей людини. Дослідженнями встановлено, що обсяг уваги дорослої людини під час сприйняття незв'язаного за змістом матеріалу (незрозумілі сполучення літер, фігури, окремі літери) дорівнює 4-6 об'єктам, що сприймаються впродовж однієї-двох - десятих секунди. Зміну загальної спрямованості й обсягу уваги називають відволіканнями, яке є найпоширенішим порушеннями уваги. Оцінки частоти коливань і порушень характеризують стійкість уваги до цього об'єкта. [1]

Розподіл уваги виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різних видів діяльності або одночасно контролює кілька об'єктів. Передумовою такого переключення є те, що одна дія звична, виконується автоматично, а інша — свідомо. Розподіл уваги залежить від психічного та фізіологічного стану людини. Так наприклад у разі стомлення, під час виконання складних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги, область розподілу звичайно звужується. Розподіл уваги має певні закономірності: чим складніші види діяльності, які сполучаються, тим важче досягати розподілу уваги; важко сполучати два види розумової діяльності; розподіл найбільш ефективний за умови сполучення розумової й моторної діяльності, при цьому продуктивність розумової знижується більше, ніж моторної; основна умова успішного розподілу – автоматизація принаймні одного з видів діяльності, які здійснюються одночасно.

Переключення — це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Фізіологічним підґрунтям переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших. Воно може відбуватися довільно і мимовольно. Мимовільне переключення уваги може свідчити про її нестійкість. Довільне переключення уваги означає свідоме та осмислене переміщення уваги з одного об'єкту на інший під впливом зміни завдань і зовнішніх умов протікання діяльності.

В цілому переключення уваги означає здатність швидко орієнтуватися в складній ситуації, що змінюється. Легкість переключення уваги у різних людей різна і залежить від цілого ряду умов. Це, передусім, співвідношення між попередньою і подальшою діяльністю, відношення суб'єкта до кожної з цих дій. Чим цікавіше діяльність, тим легше на неї переключитися, і навпаки. Переключення уваги належить до числа добре тренованих. [3]

До головних властивостей уваги відносять обсяг, розподіл та переключення. Кожна з них відіграє важливу роль у цілісному та результативному функціонуванні уваги як психічного процесу. 

 

     2. Види порушень уваги

Під порушеннями уваги  розуміють патологічні зміни психічної діяльності, що виражаються у стані втоми або за наявності фізичних уражень мозку. Причини порушення можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Порушення уваги можуть виникати у цілком здорових людей при втомлені або тривалому емоційному напруженні До найпоширеніших видів порушення уваги відносять відволікання, неуважність, інертність, звуження обсягу уваги та нестійкість уваги.

Відволікання — це мимовільне переміщення уваги з одного об'єкта на інший. Воно виникає під час дії сторонніх подразників на людину, зайняту в цей момент конкретною діяльністю. Відволікання може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє відволікання виникає під виливом зовнішніх подразників, за цих обставин довільна увага стає мимовільною. Внутрішнє відволікання виникає під виливом переживань, сторонніх емоцій, через відсутність інтересу. Внутрішнє відволікання пояснюється гальмуванням, яке розвивається під впливом нудної монотонної роботи. Можливими причинами відволікання уваги в дитини є: неповне навантаження, недостатня сформованість вольових якостей, звичка бути неуважним (звична неуважність пов'язана з відсутністю серйозних інтересів, поверхневим ставленням до предметів і явищ), підвищена втомлюваність, погане самопочуття, наявність психотравми, монотонна нецікава діяльність, невідповідний темп діяльності, наявність інтенсивних сторонніх подразників. Щоб організувати увагу дитини, треба включити її в дію, розбудити в ній інтелектуальний інтерес до змісту і результатів діяльності. [10]

Неуважність — це нездатність до зосередження на певному об’єкті упродовж тривалого часу. Механізмом неуважності є наявність могутньої домінанти — осередку збудження в корі головного мозку, що загальмовує всі інші сигнали, які надходять ззовні.

Розрізняють три типи неуважности. Першим типом неуважності  є розсіяність, яка визначається легким переключенням уваги. Цей  тип властивий зазвичай дошкільнятам та людям послабленим тривалою перевтомою або хворобою. Другий тип неуважності навпаки характеризується високою інтенсивністю та концентрацією уваги при складностях переключення. Це так званий тип «неуважного вченого». Третій тип неуважності характеризується слабкою концентрацією уваги та ще більш слабким переключенням. Цей ти пов'язаний з постійним або тимчасовим зниженням сили і рухливості нервових процесів. У здорових людей цей тип виявляється лише як результат перевтоми.   Неуважністю нерідко називають швидку виснажуваність уваги, як наслідок хвороби, перевтоми. У хворобливих і ослаблених дітей подібний варіант неуважності зустрічається досить часто. Такі діти можуть непогано працювати на початку уроку чи навчального дня, але незабаром утомлюються, і увага слабшає. Нині спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, які мають різні відхилення стану здоров'я і хронічні захворювання та, відповідно, порушення уваги. Поверхнева і нестійка увага зустрічається в дошкільників — мрійників і фантазерів. Такі діти часто виключаються з уроку, поринаючи в ілюзорний світ. В. П. Кащенко вказує ще на одну причину неуважності — переживання, страхів, що заважає зосередитися на потрібному завданні. Нервові, гіперактивні і хворобливі діти відволікаються в 1,5—2 рази частіше, ніж спокійні й здорові. У кожному випадку звичайно приходиться розбиратися в причинах порушень і будувати індивідуальний план корекції неуважності. Причин розсіяної уваги є багато. Найпоширенішими є наступні: загальне ослаблення нервової системи (неврастенія), погіршення стану здоров'я, фізична і розумова перевтома, наявність важких переживань, травм, емоційне перевантаження внаслідок великої кількості вражень (позитивних і негативних), недоліки виховання, порушення режиму праці й відпочинку, надмірна рухливість.

Звуження обсягу уваги – це патологічне зосередження, обумовлене слабкістю її розподілу. При такому порушенні об’єм уваги обмежений об’єктами, які мають індивідуально-особистісне значення для індивіда. [10]

Порушення уваги можуть виникати у будь-якої людини, як у здорової так і людини с патологічними відхиленнями. До найбільш поширених порушень відносять неуважність і відволікання. Загальні психологічні причини порушення уваги можуть бути різноманітними. До них відносять втому, незацікавленість, недостатня сформованість вольових якостей, наявність сторонніх подразників, наявність страху або переживань, перевантаження та інші.