Психологічні механізми розладів особистості

 

 

По клінічних  особливостях розрізняють наступні варіанти (типи) психопатій.

Збудливі(эпілептоїдні) психопати відрізняються підвищеною збудливістю, запальністю, підвищеною дратівливістю, частими коливаннями настрою(дисфоріями), схильністю до конфліктів з оточенням, в сім'ї і в трудовому колективі. У збудливих психопатів легко виникають напади гніву, при цьому вони грубі, недостатньо делікатні, погано контролюють свої вчинки. Антисоціальні, агресивні вчинки у них особливо часто спостерігаються у зв'язку з прийомом алкоголю. Зазвичай в спокійному стані вони педантичні, грунтовні, декілька туго рухливі у своїх психічних проявах, в'язки.

Астенічні психопати характеризуються легкістю виникнення втоми, млявістю, боязкістю. Вони надто чутливі по відношенню до образ і прикрощів, підвищено вразливі. Навіть незначні неприємності і хоч трохи складні ситуації їх бентежать. Астеніки схильні до зниженого настрою, самоаналізу, не упевнені в собі, погано справляються з фізичним і психічним навантаженнями, що викликає у них загальну слабкість, втому, головний біль.

Психастенічні психопати відрізняються тривожно-недовірливими рисами характеру, підвищеною боязливістю. Вони так само, як і астеніки, надто чутливі та вразливі. Характерна особливість - високо розвинене почуття обов'язку, чесність, педантичність. Психастеніки дуже багато уваги приділяють аналізу своїх вчинків, обгрунтуванню їх правильності, справедливості. Виконавши яку-небудь роботу, вони багаторазово перевіряють її якість.

Зазвичай увечері  найяскравіше проявляється ця схильність психастеніків до "копання" в  собі: ретельний аналіз усього зробленого і сказаного за день заважає їм заснути. У психастеніків особливо легко виникають різного роду нав'язливості. У стані компенсації психастеники є хорошими працівниками, виключно добросовісними і педантичними.

При настанні декомпенсації  їх працездатність знижується головним чином за рахунок зменшення кількісних показників - наростає невпевненість в собі, що примушує психастеніка знову і знову перевіряти якість своєї роботи.

Істеричні психопати відрізняються надмірною емоційністю. У поведінці вони демонстративні, театральні, завжди прагнуть бути в центрі уваги. З цим нерідко пов'язана властива їм брехливість, схильність до вигадок, фантазування. Бажаючи притягнути до себе увагу, істерики йдуть іноді на самоушкодження.Істерики відрізняються підвищеною навіюваністю, схильні до самонавіювання.

Шизоїдні  психопати відрізняються замкнутістю, вони як би відгороджені від навколишньої дійсності, аутичні. Для них характерна підвищена чутливість до різних несприятливих психогенних чинників і в той же час емоційна холодність. Шизоїди занурені у світ власних переживань і майже не виявляють цікавості до навколишньої дійсності.

Циклоїдним  психопатам властива виражена емоційна лабільність з переважанням станів зниженого(гіпотимії) або підвищеного(гіпертимії) настрою. У одних хворих усе життя переважає один з вказаних видів настрою, у інших настрої чергуються.

До нестійких  психопатів відносять осіб, поведінка  яких визначається їх оточенням. У благополучному середовищі вони можуть не порушувати загальноприйняті норми поведінки, сумлінно працювати. Проте такі особи  легко підпадають під вплив антисоціальних елементів, виявляються залученими в компанії карних злочинців і при цьому виявляють потяг до алкоголю і наркотиків. Для них характерні слабкість вищих емоційно-вольових спонукань, підвищена навіюваність, непостійність.

До паранояльних психопатів відносять надмірно підозрілих, фанатичних або схильних до кляузництва людей. Паранояльні психопати підозрілі, усюди убачають недоброзичливе відношення. Вони украй недовірливі, схильні до легкого виникнення ревнощів.

Для паранояльних психопатів характерна легкість утворення маячних(паранояльних) синдромів за типом розвитку. У таких випадках говорять про паранояльний розвиток осбистості. Такий розвиток особистості розглядають як психотичний стан, і при судово-психіатричній експертизі таких осіб визнають неосудними, хоча у більшості випадків психопатичних осіб, що вчинили правопорушення, визнають осудними.

Далеко не завжди клінічна картина психопатії визначається одним з перерахованих видів  симптомів. У психіатричній практиці зустрічаються особи з різнорідними психопатичними проявами. У цих випадках говорять про мозаїчні психопатії. На думку П.Б. Ганнушкіна, мозаїчні(змішані) психопатії в житті зустрічаються частіше, ніж чисті форми.

Слід підкреслити, що діагностика психопатії є складним і дуже відповідальним завданням. Постановка цього діагнозу веде до ряду обмежень прав і обов'язків особистості (непридатність до військової служби в мирний час, обмеження в правах на управління транспортними засобами та ін.). Діагноз психопатії може бути встановлений тільки при стаціонарному обстеженні в медичній установі. Основні критерії відмежування психопатій від варіантів норми, акцентуації і інших форм поведінкових розладів запропоновані П. Б.Ганнушкіним. Перший критерій припускає оцінку міри поширеності, т. е. загальності, по П. Б. Ганнушкіну, - тотальності психічних змін у цієї особи. Іншими словами, йдеться не про зміну окремих сфер(чи функцій) психіки, а про те, що зміненою, аномальною являється уся особистість з її підструктурами і механізмами реагування. Другий критерій підкреслює відносну стабільність усіх основних особистісно‑характерологічних особливостей, відсутність таких змін в їх вираженості, які властиві хворобі як поточному процесу. Основним є третій критерій відмежування психопатії від варіантів норми. Умовою його констатації є наявність ознак соціальної дезадаптації особи. Прояви цієї дезадаптації можуть носити різну конкретну форму залежно від виду психопатії і особливостей середовища існування.

 

 

 

Висновок

Було розглянуто поняття розладу особистості  і визначили, що розлад особистості це ряд клінічно значущих станів та поведінкових типів, які мають тенденцію до стійкості і є виразом характеристик властивого індивідууму стилю життя та способу ставлення до себе та інших. Деякі з цих станів і типів поведінки з'являються досить рано у процесі індивідуального розвитку як результат впливу конституціональних факторів і соціального досвіду, у той час як інші набуваються пізніше

Розлад особистості  — порушення характерологічної  конституції та поведінкових тенденцій  особистості, яке охоплює зазвичай декілька психологічних сфер та майже завжди супроводжується особистісною і соціальною дезінтеграцією. У радянські часи для цього використовувався термін психопатія. Хоча Україна і визнає класифікацію МКХ-10, термін психопатія і досі використовується.

Дана тема була обрана тому, що вона являеться першоджелом  таких проблем як депресії, тривожні стани та аддікції. Більш глибоке вивчення цієї теми допоже ефективніше долати вищеназвані проблеми і краще зрозуміти причини деяких психічних станів особистості.

Нашою метою  було ознайомлення з джерелами, які  описуть проблему психологічних  механізмів розладів особистості. Для кращого розуміння теми розглядалися також питання особистості, поняття “норми” та “аномалії”.

Також були виявлені критерії, що відрізняють особистісні розлади від інших:

- помітна дисгармонія  в особових позиціях і поведінці

- стійкий в  часі і систематичний характер  аномального стилю поведінки,  що не обмежується окремими  проявами

- аномальний  стиль поведінки має тенденцію  до розширення по усіх напрямах життєдіяльності

- виразно спостерігається  порушення адаптації до широкого  діапазону міжособистісних і інших ситуацій

- значний особовий  дистресс

-(не завжди) істотні погіршення професійної  і соціальної продуктивності

Знання цих  критеріїв допомагає краще зрозуміти психологічні механізми особистісних розладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаної літератури:

 

1.Астапов В.М.  Введение в дефектологию с  основами нейро- и патопсихологии. - М.: Международная педагогическая  академия, 1994.

2.Семке В.Я.  Учитесь властвовать собой, или  беседы о здоровой и больной  личности. - Новосибирск, 1991. Эмоциональный  стресс в этиологии и патогенезе  психических и психосоматических  заболеваний. / Н.Е. Бачериков, М.П.  Воронцов, П.Т. Петрюк, А.Я. Цыганенко. -- Харьков: Основа, 1995.

3.Первомайский  В.Б., Карагодина Е.Г., Илейко В.Р., Козерацкая Е.А. Категории болезни,  здоровья, нормы, патологии в психиатрии: концепции и критерии разграничения  // Первомайский В.Б., Илейко В.Р.  Судебно-психиатрическая экспертиза: от теории к практике. -- Киев: КИТ, 2006.

4.Трунов Д.Г.  Об основаниях понятия психическая  норма. // Будущее клинической психологии: материалы Всерос. науч.-практ. конф. (27 марта 2008 г.): Перм. гос. ун-т.  Пермь, 2008. Вып. 2. С. 3-8.

5.Ганнушкин  П.Б. Клиника психопатий: их статика, динамика, систематика. Некоторые общие соображения и данные.

6. А.Е. Личко  Психопатии и акцентуации характера  у подростков

Ю.В. Попов, В.Д. Вид Современная клиническая  психиатрия - М.: "Экспертное бюро-М", 1997. - 496 с.

7. Личко А.Е.  Делинквентное поведение при  различных типах акцентуации  характера у подростков. М. –  1995. – 456с.

8. Обозов Н.Н. Личность: акцентуации характера. С.Пб.: 1996 – 36с.