Основні способи вимірювання дієздатності механізмів уяви

Уява є образами пам'яті в тому випадку, якщо в образі відтворюється колись сприйняте і якщо відношення образа до минулого досвіду суб'єктом усвідомлюється. Якщо ж уява формується безвідносно до колись сприйнятого, хоча б і з використанням його в більш-менш перетвореному виді, то уява є не образом пам'яті, а образом уяви. Уява є одночасно й відтворенням – нехай дуже віддаленим й опосередкованим, – і перетворенням дійсності. Ці дві тенденції – відтворення й перетворення, дані завжди в деякій єдності, разом з тим розходяться один з одним у силу своєї протилежності. Якщо відтворення – основна характеристика пам'яті, то перетворення – основна характеристика уяви. Основна відмінність пам'яті від уяви – в іншому відношенні до дійсності. Образи пам'яті несуть і зберігають результати минулого досвіду, образи уяви їх трансформують. На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу підвищується значення дослідження вторинних образів. Здатність діяти по уяві, тобто вільно оперувати, розглядається психологами як одна з важливих якостей, необхідних для оволодіння багатьма сучасними професіями. Особливо важливу роль грає уява в різних видах операторської діяльності [25, c. 202].

Застосовувані при експериментальному дослідженні уяви методи можна розділити на дві групи: перша включає методи, що користуються даними самооцінки й самоспостереження випробуваного, а друга – методи, що не користуються такими даними. Методи першої групи можна назвати суб'єктивними, а методи другої – об'єктивними. При користуванні так називаними суб'єктивними методами висловлення випробуваного про його власну уяву (описи, що дають їм, або загальні характеристики уяви) розглядаються як безпосереднє відображення якостей самої уяви. При користуванні так називаними об'єктивними методами враховуються лише отримані в досвіді й зареєстровані експериментатором об'єктивні дані (словесні відповіді або малюнки випробуваного, кількісні результати досвіду й т. п.). Їх і розглядають як показники певних властивостей уяви. Головні труднощі при користуванні суб'єктивними методами полягають у суб'єктивному характері описів й оцінок випробуваного й у неможливості їхньої перевірки з боку експериментатора. Однієї з головних труднощів при користуванні об'єктивними методами є більш-менш проблематичний характер передбачуваного зв'язку між досліджуваними властивостями уяви і прийнятими в якості їхніх показників даними.

Як приклад суб'єктивних методів можна назвати метод саморанжирування. Як приклад об'єктивних методів приведемо «Метод квадрата букв». Випробуваному протягом короткого часу показують великий квадрат, розділений на 9, 16 або 25 маленьких квадратів, у кожний з яких уписана яка-небудь буква. Потім випробуваному пропонують називати букви в різному порядку: ліворуч праворуч, зверху вниз і т.д. Думаючи, що виконання такого завдання вимагає наявності живого зорової уяви, уважають успішне виконання його ознакою зорового типу уяви.

На жаль в сучасних школах не проводиться діагностика розвитку уяви.

Для вивчення уяви мною були проведені методики з дітьми різних вікових груп (перших класів, середніх та старших класів).

Уява дитини оцінюється по ступеню розвитку у нього фантазії, яка в свою чергу може виявлятися у розповідях, малюнках, саморобках та інших продуктах творчої діяльності.

Методика «Вербальна фантазія»

Дитині пропонується придумати розповідь (історію, казку) про будь яку живу істоту (людині, тваринній) або про що-небудь інше по вибору дитини і висловити його усно за 5 хвилин. На обміркування теми або сюжету розповіді (історії, казки) відводиться до однієї хвилини, і після цього дитина приступає до розповіді.

У ході розповіді фантазія дитини оцінюється по наступним ознакам:

1. Швидкість процесів уяви.

2. Незвичність, оригінальність образів.

3. Багатство фантазії.

4. Глибина і опрацьованість (деталізованість) образів.

5. Вразливість, емоційність образів.

По кожному з цих ознак розповідь одержує від 0 до 2 балів.

0 балів ставиться тоді коли дана ознака в розповіді практично відсутня. 1 бал розповідь одержує в тому випадку, якщо дана ознака є, але виражена порівняно слабо. 2 бали розповідь заробляє тоді, коли відповідна ознака не тільки є, але і виражена достатньо сильно.

Якщо протягом 1 мін. дитина так і не придумала сюжет розповіді, то експериментатор сам підказує йому сюжет і за швидкість уяви ставить 0 балів. Якщо ж сама дитина придумала сюжет розповіді до кінця відведеної на це хвилини, то по швидкості уяви ставиться оцінка в 1 бал. Нарешті, якщо дитині вдалося придумати сюжет розповіді дуже швидко, протягом перших 30 сек. відведеного часу, або якщо протягом однієї хвилини він придумав не один, а як мінімум два різні сюжети, то по ознаці «швидкість процесів уяви» дитині ставиться 2 бали.

Незвичність, оригінальність образів оцінюється наступним способом.

Якщо дитина просто переказала те, що колись від когось чула або десь бачила, то по даній ознаці він одержує 0 балів. Якщо дитина переказала відоме, але при цьому внесла в нього від себе щось нове, то оригінальність його уяви оцінюється в 1 бал. Нарешті, в тому випадку, якщо дитина придумала щось таке, що він не міг раніше де-небудь бачити або чути, то оригінальність уяви одержує оцінку в 2 бали.

Багатство фантазії дитини виявляється також в різноманітності образів, що використовуються їм. При оцінюванні цієї якості процесів уяви фіксується загальне число різних живих істот, предметів, ситуацій і дій, різних характеристик і ознак, приписуваних всьому цьому в розповіді дитини.

Якщо загальне число названого перевищує 10, то за багатство фантазії дитина одержує 2 бали. Якщо загальна кількість деталей вказаного типу знаходиться в межах від 6 до 9, то дитина одержує 1 бал. Якщо ознак в розповіді мало, але в цілому не менше 5, то багатство фантазії дитини оцінюється в 0 балів.

Глибина і опрацьованість образів виявляється по тому, наскільки різноманітно в розповіді представлені деталі і характеристики, що відносяться до образу (людині, тваринній, фантастичній істоті, об’єкту, предмету і т.д.), що грає ключову роль або займаючому центральне місце в розповіді. Тут також даються оцінки в трибальній системі.

0 балів дитина одержує тоді, коли центральний об'єкт його розповіді зображений вельми схемно, без детального опрацьовування його аспектів. 1 бал ставиться в тому випадку, якщо при описі центрального об'єкту розповіді його деталізація помірна. 2 бали по глибині і опрацьованості образів дитина одержує в тому випадку, якщо головний образ його розповіді розписаний в ньому достатньо детально, з безліччю різноманітних характеризуючих його деталей.

Вразливість або емоційність образів оцінюється по тому, чи викликають вони інтерес і емоції у слухача.

Якщо образи, використані дитиною в його розповіді, малоцікаві, банальні, не вражають слухача, то по обговорюваній ознаці фантазія дитини оцінюється в 0 балів. Якщо образи розповіді виявляють до себе інтерес з боку слухача і деяку емоційну реакцію у відповідь, але цей інтерес разом з відповідною реакцією незабаром угасає, то вразливість уяви дитини одержує оцінку, рівну 1 балу. І, нарешті, якщо дитиною були використані яскраві, вельми цікаві образи, увага слухача до яких, раз виникнувши, вже потім не згасла і навіть посилювалася до кінця, супроводжуючись емоційними реакціями типу здивування, захоплення, страху і т.п., то вразливість розповіді дитини оцінюється по найбільшому балу – 2.

Таким чином, максимальне число балів, яке дитина в цій методиці може одержати за свою уяву, рівне 10, а мінімальне -0.

Для того, щоб в ході прослуховування розповіді дитини експериментатору було легше фіксувати і далі аналізувати продукти уяви по всіх перерахованих вище параметрах, рекомендується користуватися схемою, представленою в таблиці. По ходу розповіді дитини в потрібній графі цієї таблиці хрестиком наголошуються оцінки фантазії дитини в балах.

Схема протоколу до методики «Вербальна фантазія»

Висновки про рівень розвитку

10 балів – дуже високий.

8–9 балів – високий.

4–7 балів – середній.

2–3 бали – низький.

0–1 бал – дуже низький.

Методика «Малюнок»

У цій методиці дитині пропонують стандартний лист паперу і фломастери (не менше шести різних кольорів). Дитина одержує завдання придумати і намалювати будь-яку картину. На це відводиться 5 мін.

Аналіз картини і оцінка фантазії дитини в балах проводяться таким же чином, як і аналіз усної творчості в попередній методиці, по тих же параметрах і за допомогою такого ж протоколу.

Методика «домальовування фігур» (автор О.М. Д’яченко)

Направлена на визначення рівня розвитку уяви, здібності створювати оригінальні образи.

Як матеріал використовується один (з двох запропонованих) комплектів карток, на кожній з яких намальована одна фігура невизначеної форми. Всього в наборі 10 карток.

Розроблено два рівнозначні комплекти таких фігурок.

Під час обстеження пропонується який-небудь з цих комплектів, інший може бути використаний під час повторного обстеження або через рік.

Перед обстеженням експериментатор говорить дитині: «Зараз ти домальовуєш чарівні фігурки. Чарівні вони тому, що кожну фігурку можна домальовувати так, що вийде якась картинка. Будь-яка, яку ти схочеш».

Дитині дають простий олівець і картку з фігуркою. Після того, як дитина домальовувала фігурку, його питають: «Що у тебе вийшло?» Відповідь дитини фіксують.

Потім послідовно (по одній) дається решта карток з фігурками.

У роботі з підлітками даються комплекти цілком (на таблицях). Час роботи обмежують 10 хвилин.

Для оцінки рівня виконання завдання для кожної дитини підраховується коефіцієнт оригінальності (Кори.): кількість зображень, що не повторюються. Однаковими вважаються зображення, в яких фігура для домальовування перетворюється на один і той же елемент. Наприклад, перетворення і квадрата, і трикутника в екран телевізора вважається повторенням, і обидва ці зображення не зараховується дитині.

Потім порівнюють зображення, створені кожним з дітей обстежуваної групи на підставі однієї і тієї ж фігурки для домальовування. Якщо двоє дітей перетворюють квадрат на екран телевізора, то цей малюнок не зараховується жодному з цих дітей.

Таким чином, Кори. рівний кількості малюнків, що не повторюються (по характеру використовування заданої фігурки) у самої дитини і ні у кого з дітей групи. Краще всього зіставляти результати 20–25 дітей.

Протокол обробки одержаних результатів.