Контрольная работа по "Конфликтологии"

 

МВС України

Одеський державний університет  внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права

Кафедра психології та педагогіки

 

 

 

 

 

Контрольна робота з дисципліни

«КОНФЛІКТОЛОГІЯ»

ВАРІАНТ №1

 

 

 

Виконала: студентка 6 курсу ННІП заочної форми навчання Білоусова Анна Олександрівна Перевірив: к.ю.н., доц. Матієнко Т.В.

 

 

 

 

 

Одеса 2013

 

План

Вступ

1. Проаналізуйте конфлікт  як предмет гуманітарного дослідження.

2. Охарактеризуйте основні  види внутрішньоособистісних конфліктів.

     3. Дайте визначення  психодіагностике і прогнозуванню конфліктів

     4. Розв’язати ситуаційні завдання

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Ми живемо у складний та суперечливий час, коли конфлікт стає характерним явищем нашого життя. Політичні  хвилювання та економічний спад в Україні сприяють загостренню соціальних, зокрема, міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів. Дослідження проблем конфлікту та способів їх вирішення потребують фундаментальних зусиль вчених різних спеціальностей.

Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість  конфліктів, вони існували всюди і  будуть існувати стільки, скільки існує  взаємодія між людьми. Дослідженню  конфліктів, причин їх виникнення присвячена велика кількість праць учених різноманітних  напрямів: філософів, психологів, управлінців, соціологів та ін. Як самостійна галузь знань конфліктологія була сформована лише в середині XX ст. і є нині однією з найсучасніших і молодих наук управлінського циклу.

Діяльність вітчизняних  і закордонних організацій свідчить про необхідність знань і навичок  у галузі конфліктології, управління, діагностики, профілактики і прогнозування конфліктів. З розвитком ринкових умов і впровадженням конкурентних відносин ці питання набувають усе більшої значимості, оскільки конкуренція являє собою варіант конфліктної ситуації, яка при визначених умовах переростає в конфлікт.

Конфліктологія – самостійна комплексна наука, предметом якої є природа, причини, механізми конфлікті у людському суспільстві, типи та динаміка конфліктів, шляхи, методи, засоби їх попередження та регулювання. Конфліктологія пов’язана з соціологією, психологією, педагогікою, юриспруденцією, теорією ігор, теорією управління та іншими дисциплінами.

 

 

 

 

 

1. Проаналізуйте  конфлікт як предмет гуманітарного  дослідження.

Розвиток будь-якого суспільства  являє собою складний процес, що протікає через зародження, розвиток і розв'язання різноманітних протиріч. Тим часом, само собою протиріччя - це ще далеко не конфлікт, а, можливо, що воно і зовсім не переросте в  конфлікт. Серйозною помилкою є їх ототожнення, у той же час і  їх протиставлення. Для переростанні протиріччя в конфлікт повинна проявитися ціла низка факторів, сполучення яких дозволить перетворити протиріччя у відкрите протиборство. При цьому  важливо врахувати, що необхідним є  сполучення всіх факторів разом. По-перше, конфлікт можливий лише між двома і більше сторонами. У процесі розвитку конфлікту повинна чітко намічатися тенденція до поляризації Інтересів сторін щодо об'єкта конфлікту. По-друге, необхідна чітка визначеність дефіцитності й обмеженості в можливості задоволення всіма сторонами своїх потреб. По-третє, конфлікт виникає за умови, коли сторони прагнуть реалізувати свої інтереси за рахунок своїх опонентів. Таким чином, конфлікт є прояв об'єктивних і суб'єктивних протиріч в протиборстві їх носіїв.

Будь-який конфлікт, що виникає  в соціальному середовищі між  людьми, є соціальним у широкому значенні цього слова. Сторони, які  беруть участь у соціальному конфлікті, мають чіткі соціальні інтереси, реалізація яких зустрічає протидії.

Актуальним на сьогоднішній залишається питання про пріоритетність, первинність суспільної або індивідуальної основи. Суперечки і дискусії з  цього питання ведуться дотепер, однак реальне життя невблаганно  демонструє неможливість прояву в "чистому  вигляді" якої-небудь позиції: індивідуалізм  доповнюється формами співробітництва, а колектив сприяє розвитку особистості.

Соціальний статус як предмет  соціального конфлікту являє  собою визнаний та узаконений у суспільстві  показник того місця, яке соціальна  спільнота та її представники займають у даній соціальній системі. Джерелом конфлікту в даній ситуації виступає не сам статус як такий, тому що його має кожен член суспільства. Суперечності виникають у результаті виникнення нерівності статусів у соціальній системі, коли в системі створюються штучні перешкоди, що не дозволяють представникам нижчих статусів одержувати вищі статуси. Мова йде про фактичну соціальну нерівність. Подібну ситуацію можна розглядати як загальну передумову існування соціального конфлікту, а також усіх закономірностей, які регулюють його виникнення і розвиток.

Розглянемо сутність конфлікту. Найбільш поширеним розумінням конфлікту  є тлумачення, запропоноване американським  ученим Л. "озером. Так, під конфліктом він запропонував розуміти боротьбу за цінності і претензії на окремий  соціальний статус, владу, недостатні матеріальні блага; боротьбу, в якій цілями конфліктуючих сторін є нейтралізація, заподіяння шкоди або знищення супротивника.

Сучасна теорія конфлікту  складалася під впливом низки  історико-культурних та ідеологічних факторів середини XX ст., у першу чергу, як противага структурному функціоналізму Т.Парсонса. Однак насправді конфліктний напрям так само давній, як і функціоналізм. Проблематика конфлікту цікавила ще мислителів Стародавніх Китаю, Індії, Греції, Риму, Середньовіччя, епохи Відродження, Нових часів. Серед фундаторів конфліктологічної теорії XIX ст. можна назвати К.Маркса, Г.Зіммеля, М.Вебера, Р.Міхельса, В.Ф.Парето та інших дослідників.

Основа конфліктологічного підходу полягає у визначенні конфлікту одним із найважливіших чинників соціального розвитку. Г.Зіммель вважав конфлікт універсальним явищем, стверджуючи, що безконфліктне суспільство не має механізмів саморозвитку. Саме ця ідея в теорії конфлікту активізує інтерес до вивчення проблеми буття.

У повсякденному  спілкуванні слово "конфлікт" застосовується щодо широкого кола явищ — від збройних сутичок і протистояння різних соціальних груп до службових  чи сімейних суперечок, до проблем кожної особистості, які супроводжують  її протягом усього життя.

Слово "конфлікт" походить від латинського conflictus — зіткнення. Майже в такому вигляді воно входить і в інші мови (conflict — англійська, conflict — німецька, conflic— французька, конфлікт — українська та ін.).

Поняття конфлікту  сьогодні не належить якійсь одній  певній галузі знань (науки) чи практики. Це соціальний феномен, який проникає в усі сфери людського соціуму, тому його й почали вивчати фахівці різних галузей науки. Сама ж наука конфліктологія має інтегративний характер, вона збагачується життєвим досвідом і досягненнями усіх галузей науки, розвивається активністю думки, розмаїтістю вчинків, мудрістю сприймати проблеми та розв'язувати їх.

Людське життя  суперечливе, у ньому кожний індивід  так чи інакше самовизначається й самоутверджується в процесі конфліктологічної взаємодії протягом життя.

Під предметом конфлікту  розуміється об'єктивно існуюча  або уявна проблема, яка стала  причиною розбіжності між сторонами. Кожна зі сторін зацікавлена у  вирішенні даної проблеми на свою користь І заради цього готова вступити в протиборство.

  Конфлікт може мати основний предмет, який, у свою чергу, може розпадатися на частини. Прикладом подібних предметів можуть виступати тривалі сімейні і затягнуті в часі міжнаціональні і міжконфесійні конфлікти.

Об'єктом конфліктів виступають матеріальні або духовні цінності, до оволодіння якими прагнуть сторони  конфліктів. Об'єктом конфліктів можуть виступати також елементи матеріального  світу або соціальної реальності, якщо він знаходиться на перетині інтересів соціальних суб'єктів.

Об'єкт конфлікту - це завжди який-небудь дефіцитний ресурс, тому якщо виникає можливість компенсації  дефіциту ресурсу, то в багатьох випадках виникає реальна можливість усунення конфліктної проблеми.

Необхідно мати на увазі  і можливість так званих безоб'єктних конфліктів, коли обидві сторони не мають прагнень до контролю над будь-чим. Прикладом можуть виступати інтелектуальні конфлікти. Чимало прикладів подібних конфліктів ми можемо бачити у моральній  сфері суспільних відносин.

 

Суб'єктами соціальних конфліктів виступають соціальні утворення, насамперед, необхідно говорити про великі утворення.

Отже, ми повинні розглядати конфлікт як реальну боротьбу двох людей, груп або організацій, незалежно  від наслідків, а також способів і методів, що застосовуються. У той  же час ми повинні мати на увазі, що протиріччя не завжди приводять  до конфліктів. Для перетворення в  конфлікт необхідне чітке осмислення протилежності інтересів, несумісності цілей для кожної із сторін, яке, у свою чергу, має визначати готовність сторін втілювати конкретні дії  для їх реалізації.

Розглядаючи сутність конфлікту, необхідно чітко розрізняти протиборство і протидію, тому що існує ціла низка  соціальних явищ, де присутнє протиборство, але вони не є конфліктами. До таких  соціальних явищ можна віднести різні  форми і види змагальності, а також  конкуренцію в економічній сфері. Зовні тут ми можемо побачити деякі  елементи конфлікту, такі як зіткнення  протилежних інтересів, дефіцитність призу, протиборство.

Насамперед, будь-яка змагальність споконвічно передбачає наявність  заздалегідь обговорених правил, на базі яких вона і проводиться. Учасники змагань попередньо ознайомлені  з ними і без примусу намагаються  їх дотримуватися в процесі своєї  участі в них. Це можна розглядати як головну відмінність подібного  явища від конфліктів.

Наступним фактором варто  вважати добровільність участі в  подібних змаганнях суб'єктів, які  можуть, знову ж таки, згідно з  попередніми правилами, не брати  участі або ж вийти з них  вже в ході дії. У ході реалізації таких явищ протиборство не переходить у протидію, а агресивність не перетікає  у ворожість. Якщо відбуваються порушення  раніше обговорених умов, то ми вже  не говоримо про змагання або конкуренцію, а причини таких порушень варто  шукати в іншій площині.

 

 

2. Охарактеризуйте основні види внутрішньоособистісних конфліктів.

У практичній роботі постійно виникає необхідність у виборі методів  впливу на конфліктні ситуації або  для управління ними. Ефективність вибору залежатиме від виду конфлікту, а для цього необхідно правильно  визначити, до якого з них він  відноситься.

Різноманітність класифікацій конфліктів різних авторів визначається критеріями, які вони вибирають. Найбільш традиційним способом розподілу  конфліктів на види можна вважати  виділення предмета конфлікту. Наявність  різноманітних причин конфліктів в  суспільному житті пояснює таку кількість класифікацій. Перспективною  можна вважати методику російського  соціолога А. Здравомислова, який класифікує конфлікти виходячи з того, хто є конфліктуючими сторонами: міжіндивідуальні конфлікти, міжгрупові конфлікти, які він поділяє на: а) групи інтересів; б) етнонаціонального характеру; в) групи соціального формування, конфлікти між асоціаціями, партіями, внутрішньо- і міжінституціональні конфлікти, конфлікти між секторами суспільного поділу праці, конфлікти між державними закладами, конфлікти між культурами і типами культур.

Діючими методами можна вважати  і такі класифікації, як: класифікація щодо способу його вирішення - насильницький  та ненасильницький; щодо природи виникнення - політичні, соціальні, економічні; щодо рівня його прояву - відкритий та закритий; щодо напрямку діяльності - горизонтальний та вертикальний; залежно від можливих функцій конфлікту - функціональний та дисфункціональний; залежно від потреб, через які він виник, - інтереси, погляди.

Більш серйозного дослідження  потребує така класифікація конфлікту, де за критерій береться кількість  задіяних в конфлікті. Виходячи з  цього критерію можна виділити такі види конфлікту:

♦ внутрішньоособисті конфлікти;

♦ міжособисті конфлікти;

♦ міжгрупові конфлікти, які також можна поділити на внутрішньогрупові конфлікти та конфлікти між особистістю і групою.

Внутрішньоособистий конфлікт представляє собою стан структури особистості, коли в ній одночасно присутні суперечливі та взаємновиключаючі мотиви, потреби та інтереси, ціннісні орієнтири, з якими вона в даний момент не в змозі самостійно справитися, виділити для себе пріоритет поводження. Порівняння вибору визначається балансом бажань та можливостями, необхідністю та потребою.

Не менш цікавим можна  вважати визначення, яке було зроблене німецьким психологом Куртом Левіним, який визначив такий конфлікт, як ситуацію, в якій на індивіда одночасно діють протилежно направлені сили рівної величини.

Виділимо такі характеристики внутрішньоособистого конфлікту:

♦ внутрішньоособистий конфлікт з'являється в результаті взаємодії елементів внутрішньої структури особистості;

♦ сторонами внутрішньоособистого конфлікту виступають існуючі в структурі особистості різнопланові і суперечливі інтереси, цілі, мотиви і бажання;