Етапи становлення професіонала

     Усвідомлення людиною ходу свого професійного розвитку неминуче приводить її до розуміння суперечливості, неузгодженості цього процесу, нерівномірності становлення окремих сторін свого розвитку (коли, наприклад, прагнення й мотиви випереджають реальні можливості) або до розуміння порушення балансу, гармонії (коли нові цілі вимагають зусиль, що вичерпують усі резерви організму й особистості). Джерелом дисгармонії у розвитку може бути занадто рання або запізніла професіоналізація. Підтримка балансу у витраченні психічних сил і набутті нових ресурсів також характеризує людину як суб'єкта свого професійного розвитку. 
 

РОЗДІЛ 3. ЕТАПИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ В ОРГАНІЗАЦІЇ 

      Становлення професіоналу в організації розглядається  через призму його кар’єри. Кар'єра - це результат усвідомленої позиції і поведінки людини в галузі трудової діяльності, пов'язаний з посадовим або професійним зростанням.

      Можна виділити кілька принципових траєкторій руху людини в межах професії чи організації, які приведуть до різних типів кар'єри.

      1. Професійна кар'єра - зростання знань, умінь, навичок. Професійна кар'єра може йти по лінії спеціалізації (поглиблення в одній, обраній на початку професійного шляху, лінії руху) або транспрофесіоналізації (оволодіння іншими областями людського досвіду, пов'язане, скоріше, з розширенням інструментарію та галузей діяльності).

      2. Внутрішньоорганізаційна кар'єра  - пов'язана з траєкторією руху людини в організації. Вона може йти по лінії:

      • вертикальної кар'єри – посадове зростання;

      • горизонтальної кар'єри - просування усередині  організації, наприклад, роботи в різних підрозділах одного рівня ієрархії;

      • доцентрової кар'єри - просування до ядра організації, центру управління, все більш глибоке включення в процеси прийняття рішень.

      Зустрічаючись з новим співробітником, менеджер з персоналу повинен враховувати етап кар'єри, що він відбувається на даний момент.

      Це  може допомогти уточнити цілі професійної діяльності даного співробітника, ступінь динамічності і головне - специфіку індивідуальної мотивації. Уявімо короткий опис етапів становлення професіонала в організації (таблиці 1).

Таблиця 1

Етапи становлення професіоналу в організація

      Для оцінки особливостей особистості, оптимізації  вибору сфери професійної діяльності на початку професійного шляху важливо враховувати тип особистості людини, область діяльності.

      Найбільш  операційнальною для даної мети вважається типологія особистостей Дж. Голланда (табл. 2).

Таблиця 2

Типологія особистостей Дж. Голланда

 
 Хоча з концепції Голланда один з типів завжди домінує, вона може пристосовуватися до умов, використовуючи стратегії двох і більше типів.

      З огляду на зміст домінуючих і не домінуючих орієнтацій, можна вибирати ті види діяльності, які ближче людині і в яких вона буде більш успішною. Якщо домінуюча і наступні орієнтації далекі один від одного, кар'єру та професійне становлення вибирати складніше.

      Іншою типологією, яка може бути використана з метою вибору лініє становлення професіоналу, є типологія Є.А. Клімова. Усі види діяльності розділені за предметами праці:

      Тип П - «людина - природа»: провідний предмет  праці - рослини, тварини, мікроорганізми.

      Тип Т - «людина - техніка»: провідний предмет  праці - Технічні системи, речовинні  об'єкти, матеріали, різні види енергії.

      Тип Л - «людина - людина»: провідний предмет праці - люди, групи, колективи, спільності людей.

      Тип З - «людина - знак»: провідний предмет праці - умовні знаки, цифри, коди, природні чи штучні мови.

      Тип X - «людина - художній образ»: провідний  предмет праці - художні образи, умови їх побудови.

      Фази  розвитку професіонала в організації

      Етап  кар'єри (як точка на тимчасовій осі) не завжди пов'язаний з етапом професійного розвитку. Людина, що знаходиться на етапі просування, у рамках іншої професії може не бути ще високим професіоналом. Тому важливо розділяти етап кар'єри (часовий період розвитку особистості) і фази розвитку професіонала (періоди оволодіння діяльністю).

      У відповідності з фазами розвитку професіонала розрізняють: оптант (фаза оптації). Людина стурбована питаннями вибору і вимушеної зміни професії і робить цей вибір. Точних хронологічних кордонів тут, як і стосовно інших фаз, бути не може, оскільки вікові особливості задаються не тільки фізіологічними, але і багатоаспектними умовами культури;  
адепт (фаза адепта). Це людина, яка вже стала на шлях прихильності професії і засвоює її. У залежності від професії це може бути і багаторічний, і зовсім короткочасний процес (наприклад, простий інструктаж);  
адаптант (фаза адаптації, звикання молодого фахівця до роботи). Як би не був налагоджений процес підготовки того чи іншого професіонала в навчальному закладі, він ніколи не підходить «як ключ до замка» виробничої роботи; інтернал (фаза Інтернал). Досвідчений працівник, який любить свою справу і може цілком самостійно, все більш надійно і успішно справлятися з основними професійними функціями, що визнають товариші по роботі, за професією; майстер (що продовжується фаза майстерності). Працівник може вирішувати і прості, і найважчі професійні завдання, які, можливо, не всім колегам по плечу; авторитет (фаза авторитету, як і фаза майстерності, підсумовується також з подальшою). Майстер своєї справи, вже добре відомий у професійному колі чи навіть за його межами (у галузі, в країні). Залежно від прийнятих в даній професії форм атестації працівників він має ті чи інші високі формальні показники кваліфікації; наставник (фаза наставництва). Авторитетний майстер своєї справи, в будь-якій професії «обростає» однодумцями, переймачами досвід, учнями.

ВИСНОВКИ 

     Підводячи підсумок, визначимо кілька положень щодо становлення людини в праці як суб'єкта професійної діяльності. Професійний розвиток - це процес руху людини до професіоналізму. Професіоналізація - процес становлення професіонала. Очевидно, не будь-який процес професіоналізації означає справжній професійний розвиток. Професіоналізація може бути результатом багатьох стихійних фактів, проходити нераціонально, з неощадливою витратою часу й зусиль людини. Завдання людини як суб'єкта професіоналізації - свідомо «відслідковувати» підсумки попередніх етапів своєї професіоналізації, направляти її в потрібне русло. В одних видах діяльності працівника позиція суб'єкта, що самостійно ставить завдання може бути більш вираженою, в інших видах роботи людина може бути простим виконавцем, вирішуючи поставлені кимось завдання.

     Позиція суб'єкта діяльності може розхитуватися, якщо, наприклад, діяльність ускладнюється  й працівник втрачає в ній  самостійність, упевненість. Позиція  суб'єкта може послаблюватися, якщо діяльність стає для працівника менш значущою. Види професійної діяльності, що раніше вимагали від людини включеності, високого рівня суб'єктності, на певному етапі професійного життя стають менш важливими, працівник знижує до них увагу, відкладаючи їх у «скарбничку» свого професійного досвіду. І навпаки, позиція суб'єкта професійної діяльності зміцнюється, якщо якості людини як суб'єкта (активність, мобілізованість) виявляються затребуваними, якщо від працівника потрібні самостійне виконання, ініціативність, особиста відповідальність у тих видах праці, в яких раніше він почував себе непевно. Суб'єктивними показниками зміцнення суб'єктності виконання професійної діяльності можуть певною мірою бути психічні стани усвідомленості, мобілізованості, включеності, впевненості.

     Людина  праці як суб'єкт професійного розвитку відповідає за те, щоб самореалізація й досягнення високих результатів не приводили до перевантажень, щоб «психологічна ціна» позитивних зрушень у розвитку не перевищувала припустимих меж, не призводила до зривів, стресів, кризових станів у розвитку професіонала, забезпечувала професійне самозбереження. Комплексним вираженням високого рівня суб'єктності професійного розвитку є вміння людини інтегративно бачити й оцінювати різні етапи свого професійного шляху, розуміти причини чергування періодів досягнень і втрат, охоплювати етапи свого професійного життя в їх взаємозв'язку й цілісності, правильно здійснювати самопрогнозування свого подальшого професійного зростання.

     Виділяють наступні етапи становлення професіоналу в організації: фаза оптації; фаза адепта; фаза адаптації, звикання молодого фахівця до роботи; фаза інтернал; фаза майстерності; фаза авторитету; фаза наставництва. 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Платонов  К. К. Вопросы психологи труда / Платонов К. К. - М., 1970. - С. 47.
2. Бодалев А. А. Вершина в развитии взрослого человека, характеристики и условия достижения / Бодалев А. А. – М. : Флинта ; Наука, 1998. - 168 с.
3. Климов Е. А. Психология профессионала / Климов Е. А. - М. : Ин-т практической психологи ; Воронеж : НПО «МОДЗК», 1996. - 400 с.
4. Анисимов О. С. Основи общей и управленческой акмеологии / О. С. Анисимов, А. А. Деркач. - М. : Н.Новгород, 1995. - 268 с.
5. Деркач А. А. Акмеологические основи развития профессионала / Деркач А. А. - М. : Изд-во Моск. психол.-соц. ин-та ; Воронеж : НПО «МОДЗК», 2004. - 752 с.
6. Толмачев В. Н. Творчество в профессиональном управленческом труде / В. Н. Толмачев // Психология и психоанализ. - 1998.    № 3.
7. Бодалев А. А. Как становятся великими и выдающимися / А. А. Бодалев, Л. А. Рудкевич. -М. : Квант, 1997. - 102 с.
8. Огнев А. С. Введение в психологию субъектогенеза / Огнев А. С. - Воронеж, 1996. - 16 с.
9. Бодалев А.А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и условия достижения. – М.,1998. – 168 с.
10. Вишнякова С.М. Профессиональное образование: Словарь, Ключевые понятия, термины, актуальная лексика. – М.,1999. – 538 с.
11. Гегель. Энциклопедия философских наук. Научная логика. – М.,1974. – 574 с.
12. Гусинский Э.Н., Турчанинова Ю.И. Введение в философию образования. – М., 2000. – 31 с.
13. Зеер Т.В. Профессиональное становление личности инженера-педагога. – Урал, 1988. – 89 с.
14. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Кризисы профессионального становления личности // Психологический журнал. – 1997. – № 6. – С.35–44.
15. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб., 2004. – 154 с.
16. Кудрявцев Т.В. Психолого-педагогические проблемы высшей школы // Вопросы психологии. – 1981. – № 2. – С.67–69.
17. Левитан К.М. Личность педагога: становление и развитие. – Саратов, 1991. – 135 с.
18. Психология и педагогика / Под ред.: К.А. Абульханова-Славская, Н.В. Василина, Л.Г. Лаптев, В.А. Сластенин. – М., 1988. – 305 с.
19. Психология формирования и развития личности / Под ред.: Л.И. Анциферова. – М., 1981. – 239 с.
20. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М., 1973. – 424 с.
21. Фонарев А.Р. Развитие личности в процессе профессионализации // Вопросы психологии. – 2004. – № 6. – С. 72–83.