Етапи становлення професіонала

МВС України

Харківський національний університет  внутрішніх справ 
 
 

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій 
 

Контрольна робота

з дисципліни: «Акмеологія»

За  темою: «Етапи становлення  професіонала в організації» 
 

Виконав: слухач гр. ПЗзср-09-4

Пеканов В.Л. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків

2011 р.  

ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

      1.1. Поняття «становлення», «формування» і «розвиток» особистості професіонала………………………………………………………………………4

      1.2. Зміст етапів становлення особистості професіонала………………..7

РОЗДІЛ 2. РІВНІ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛУ………………………10

РОЗДІЛ 3. ЕТАПИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ В ОРГАНІЗАЦІЇ……….18

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..22

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………24 

ВСТУП 

     Методологічні питання і прикладні завдання професійно-особистісного розвитку складають одну з центральних  проблем сучасної науки. У методології  досліджуються одиниці аналізу психічної реальності особи професіонала, як активної цілісності, що саморозвивається, самоактуалізується в професійній сфері.

     У вітчизняній психології, акмеології методологічною основою вивчення питань розвитку особистості професіонала стали системний і суб’єктно-діяльнісний підходи, що розвиваються в роботах: Б.Г. Анан’єва, В.Н. Мясищева, А.Н. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, К.А. Абульханової-Славськой, А.В. Брушлінського, В.Д. Шадрікова і ін. Успішне становлення професіонала, що забезпечує ефективність професійної діяльності, розглядається як частина загального розвитку особи. Загальнопсихологічна сутність цієї проблеми зводиться до двох положень: розвиток особи відбувається в діяльності; особа виявляється в професії. У роботах різних років таких сучасних вітчизняних авторів, як В.А. Бодров, Е.Ф. Зеєр, Є.О. Клімов, Т.В. Кудрявцев, А.К. Марков, Т.Л. Миронова, Н.Г. Никіфоров, Ю.П. Поварчуков, Н.С. Пряжников, Е.С. Романова, А.Р. Фонарев, закладені методологічні і концептуальні основи для організації прикладних досліджень і психологічного забезпечення професійного розвитку. Проблема розвитку особи професіонала розглядається даними авторами як на теоретичному рівні, в контексті доповнення і конкретизації (у професійній сфері) відомих концепцій особистості, її структури і детерміації розвитку, так і на практичному рівні у зв'язку з розробкою проблем професійної орієнтації, психологічного відбору, професійного навчання і підготовки, психологічного забезпечення професійної діяльності.

     На  основі аналізу наукових публікацій мені видається можливим можливим охарактеризувати найбільш загальні закономірності та етапи професійного розвитку особистості взагалі і в організації, зокрема.

РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ  ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО  ПІЗНАННЯ

       
 1.1 Поняття «становлення», «формування» і «розвиток» особистості професіонала  

     Термін  «становлення» є, мабуть, одним з  найбільш часто вживаних як у філософії, педагогіці, психології, так і акмеології, проте його семантична наповненість настільки ж часто розпливчаста і невизначена.

     У сучасному загальноприйнятому науковому  розумінні «становлення - філософська категорія, що виражає спонтанність, мінливість речей і явищ - їх безперервний перехід до іншого, придбання нових ознак і форм у процесі розвитку, наближення до певного стану» [2, c.5]. Цей термін привернув до себе увагу багатьох мислителів. Найбільш поширене розуміння становлення в історії філософії - це його трактування як переходу від однієї визначеності буття до іншої. Пізніше, в процесі розвитку філософії, становлення знову отримало пріоритет перед буттям. Становлення, за Гегелем, виступає в якості «першої істини», що є відправним пунктом всього подальшого розвитку, початковою точкою виникнення, породження речей і явищ.  
Дослідження проблем становлення і розвитку людини як професіонала в діяльності є однією з істотних завдань нової науки - акмеології (Б. Г. Ананьєв).

     Найчастіше  становлення характеризується в  нерозривному зв'язку з розвитком  або формуванням, об'єднуючи, і навіть підміняючи ці терміни один одним, особливо, якщо мова йде про становлення і розвиток особистості. Сутність категорії «професійне становлення» може бути виявлена ​​в зіставленні її з категоріями «розвиток» і «формування».  
Розвиток визначається як об'єктивний процес внутрішнього послідовного кількісного та якісного зміни матеріальних і ідеальних об'єктів. Проведений мною аналіз наукової літератури показав, що безліч психологічних концепцій розвитку особистості не дають чіткої відповіді на питання, що розуміється під «розвитком особистості». Існує багато визначень. Ось одне з них. Розвиток особистості - об'єктивний процес становлення і збагачення фізичних і духовних сил людини, які забезпечують реалізацію його внутрішнього потенціалу, його сутності і призначення, процес зміни індивіда в результаті його соціалізації. Розвиток особистості здійснюється через зміну її спрямованості. Спрямованість особистості є результатом суперечливої єдності соціалізації, тобто засвоєння соціального досвіду та культури, та індивідуалізації (процесу розвитку інтелекту, волі, естетичного смаку, творчих здібностей особистості). У ході розвитку особистості відбувається і становлення її цілісності. На думку К. М. Левітана, ця цілісність полягає в спрямованості, яка забезпечує безперервність, наступність всіх періодів розвитку особистості, а також у набутті необхідних якостей особистості [17, c.38].

     Розвиток  особистості професіонала відбувається шляхом якісних змін, що ведуть до нового рівня її цілісності. Воно передбачає зміни сутнісних сил особистості, перетворення сформованих установок, орієнтації, мотивів поведінки під впливом змінюються суспільних відносин.

     З точки зору Л.І. Анциферова, «розвиток - основний спосіб існування особистості, соціальне і психічне становлення якої не обмежене якимись певними відрізками часу. Воно здійснюється на всіх етапах життєвого шляху людини. Період зрілості не може розглядатися як кінцевий стан, до якого направлений розвиток і яким воно завершується. Навпаки, чим більш зрілою в соціальному і психологічному сенсі стає особистість, тим більше зростає її здатність до подальшого розвитку» [11, c.15]. Таким чином, постійна незавершеність, а, отже, нескінченність процесу становлення - характерна риса психологічної організації особистості і одне з обов'язкових умов її здатності до безмежного розвитку.

     Особистість, розвиваючись, формується, приймає певну форму. Ця форма являє собою цілісну систему соціальних властивостей, що дозволяє людині функціонувати не тільки в колективній, а й індивідуальній формі. Під формуванням звичайно розуміють сукупність прийомів і способів соціального впливу на індивіда, що мають на меті створити у нього систему певних відносин, ціннісних орієнтацій, переконань, виховати професійно значущі якості. Прогнозуючи себе в майбутнє, особистість сама себе формує. Таким чином, формування особистості - процес становлення соціально значущих якостей особистості, її переконань, поглядів, здібностей, рис характеру. У міру становлення особистості зростає цілісність її психологічної організації, накопичується новий потенціал розвитку.

     Але, як зазначають у своєму дослідженні Е.Н. Гусинський і Ю.І. Турчанінова, намагаючись точно вказати момент появи особистості в процесі індивідуального розвитку, ми обов'язково наштовхуємося на трудновизначний період своєрідною «підготовки» до появи об'єкта, яку, як правило, позначають словом «становлення». У цей період зовнішній спостерігач іноді вже може розгледіти окремі риси майбутнього об'єкта, але вони ще не складаються в те певне ціле, яке спостерігачеві відоме з інших зразків. Відокремити становлення від розвитку нелегко: розмірковуючи про становлення і розвиток особистості, ми розглядаємо, як правило, саме той період, коли особистість формується, але ще не виявилася цілком. Коли ми говоримо про розвиток якогось об'єкта, ми зазвичай маємо на увазі, що цей об'єкт як-то вдосконалюється, ускладнюється, розвивається [4, c.21].  
Говорячи про особистість професіонала взагалі, як про сформовану цілісну систему професійних знань, умінь, навичок і, головне, наповненні їх особистісним сенсом, ми розглядаємо підготовку майбутніх професіоналів саме як період професійного становлення. Це індивідуалізоване становлення професійно значущих якостей та здібностей, професійних знань і умінь, активне якісне перетворення особистістю свого внутрішнього світу, що приводить до принципово нового ладу і способу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії.

     У психолого-педагогічній літературі широко використовується термін «професійне становлення» особистості. Сучасні дослідники розглядають його з різних позицій. Наприклад, Т.В. Кудрявцев розглядає «професійне становлення» як тривалий процес розвитку особистості з початку формування професійних намірів до повної реалізації себе в професійній діяльності. Центральна ланка цього процесу - професійне самовизначення [16, c.67]. Т.В. Зеєр трактує «професійне становлення» як формоутворення особистості, адекватне вимогам професійної діяльності [14, c.51].  
Важливо підкреслити, що майже всіма вченими, що займаються проблемою професійного розвитку, визнається, що людина досягає вершини свого професійного розвитку на стадії здійснення самостійної професійної діяльності. Тому професійний розвиток залежить від особливостей діяльності та індивідуальних можливостей конкретної людини. З цього випливає, що процес професійного становлення є індивідуальним і неповторним для кожної людини.  

     1.2. Зміст етапів становлення особистості професіонала  

     Сучасний етап розвитку суспільства характеризується автоматизацією і комп'ютеризацією виробництва, впровадженням нових технічних засобів і технологій, зміною монопрофесіоналізму на поліпрофесіоналізм. Це призводить до того, що професійний і діловий світ потребує фахівців, здатних успішно і ефективно знаходити і реалізовувати себе в мінливих соціально-економічних умовах в зв'язку з плануванням і облаштуванні своєї кар'єри. Розглядаючи професійне становлення особистості, багато дослідників виділяють стадії, рівні, етапи, які проходить фахівець у своєму професійному просуванні. В даний час у науці немає загальноприйнятого розбиття життєвого шляху професіонала на етапи або фази.

     Скористаємося одним з варіантів, запропонованих Є.А. Клімовим:

     -Оптант - фаза вибору професії;

     -Адепт  - людина, що вже стала на шлях прихильності до професії і засвоює її;

     -Адаптант - звикання молодого фахівця до  роботи, входження в  тонкощі роботи;

     -Інтернал - досвідчений працівник, який  вже може самостійно і успішно  справлятися з основними професійними  функціями; 

     -Майстер,  авторитет, наставник.

     К.М. Левітан виділяє три основні  стадії: підготовча (довузівська) стадія, пов'язана з вибором професії; початкова (вузівська), під час якої формуються основи професійно важливих умінь і властивостей особистості професіонала; основна (післявузівська) стадія. Це період розвитку всіх сутнісних сил особистості з метою її повної самореалізації у професійній діяльності. Саме на цьому етапі відбувається становлення особистості професіонала [9, с.37].

     Т.В. Кудрявцев, Т.В. Зеєр виділяють чотири стадії професійного становлення особистості  професіонала:

     1. Формування професійних намірів:  усвідомлений вибір особистістю професії на основі врахування своїх індивідуально-психологічних особливостей. Професійне становлення починається з формування професійних намірів, які є рівнодіючою багатьох факторів: престижу професії, потреби суспільства, впливу сім'ї, засобів інформації і т.д. Важливу роль у виборі професії відіграє спрямованість особистості на певний предмет праці, яка виявляється в інтереси, захоплення.

      2. Професійна підготовка або навчання: освоєння системи професійних знань, умінь і навичок, формування професійно важливих якостей особистості, схильність та інтереси до майбутньої професії. Друга стадія - це перш за все навчання у вищому навчальному закладі. Основними психологічними новоутвореннями на цьому етапі є професійна спрямованість, професійно-етичні ціннісні орієнтації, духовна зрілість, готовність до професійної діяльності.

      3. Професіоналізація або професійна  адаптація: входження й освоєння  професії, професійне самовизначення, придбання професійного досвіду, розвиток властивостей і якостей особистості, необхідних для кваліфікованого виконання професійної діяльності.

      4. Майстерність, часткова або повна  реалізація особистості в професійній  діяльності: якісне, творче виконання  професійної діяльності, інтеграція  сформованих професійно важливих  якостей особистості в індивідуальний стиль діяльності. У міру оволодіння професійною майстерністю все більшу привабливість набуває сама діяльність [5, с.16].