Аналіз причин і умов виникнення міжособистих конфліктів

ЗМІСТ

     Вступ………………………………………………………………3

     Розділ  I. Аналіз конфліктів в групі, їх характеристика.

     1.1. Поняття  та структура конфлікту  і характеристики конфлікту………………………………………………………..………5

     1.2 Об´єктивні та суб´єктивні причини  конфліктних ситуацій……………………………………………………………...…11

     1.3.Способи  розвязання конфлікту та стратегії  поведінки в конфліктних ситуаціях……………………………………………………..………….17

     Розділ  II. Вивчення об´єктивних та суб´єктивних причин конфліктних ситуацій.

     2.1. Характеристика методів діагностики  конфліктних

       ситуацій……………………………………………………………21

     2.2.Аналіз  і інтерпритація результатів…………………….…26

     Висновок……………………………………………………………30

Література………………………………………………………………..33

Додатки……………………………………………………………………37 
 
 
 

     Вступ.

     Актуальність.

     Конфлікти - одне із найважливіших явищ сучасного соціального і політичного життя. Життя людини в суспільстві складне і повне протиріч, які часто призводять до зіткнення інтересів як окремих людей, так великих і малих соціальних груп.

     Слово конфлікт походить від латинського  дієслова, яке в перекладі на російський означає протистояти, протиборствувати.

     Історія людства з давніх часів до теперішнього часу показала, що конфлікти неминучі, існували завжди і існуватимуть до тих пір, поки існує взаємодія  людей між собою. Дослідженню  конфліктів в становленні і розвитку суспільства, колективу присвячена безліч робіт вчених різних напрямів : психологів, філософів, соціологів, управлінців.

     У вітчизняній психології і соціальній психології вивченню суті конфлікту, причин його виникнення і шляхів дозволу  присвячені дослідження А.А.Бодальова, В. О. Агеєва, В. І.Журавльова, Н.Н.Обозова, И.А.Коха, Я.А.Анцупова, А.И.Шипилова, Н.В.Гришиной, Ф.М.Бородкина, А.К.Зайцева, Н.И.Леонова, А.Г.Здравомислова та ін.

     У зарубіжній психології проблему конфлікту  розробляли З.Фрейд, А.Адлер, До.Хорни, Э.Фромм, У.Мак-Дугалл, С. Сигеле, До.Левін, Д.Креч, Л.Ліндсей, Д.Доллард, Л.Берковитц, Н.Міллер, Д.Морено, Э.Дженігс, С. Додд, Г. Гурвич та ін.

     Конфлікти в житті окремих людей, колективів, суспільства в цілому грають значну роль. Для зниження негативних наслідків конфлікту необхідно уміти правильно виявляти їх причини, управляти протіканням і дозволом, знижувати рівень конфліктного протистояння.

     І важливо пам'ятати, що усі конфлікти  мають загальні елементи і загальні зразки розвитку і що саме вивчення цих загальних елементів може представити феномен конфлікту у будь-якому його специфічному прояві.

     В цілому, феномен соціально - психологічного конфлікту вивчений досить повно. Проте, існує насущна необхідність вивчення можливостей виникнення міжособистих конфліктів і пошуку шляхів їх дозволу.

     Об'єкт  дослідження - психологічні особливості міжособистих конфліктних стосунків.

     Предмет дослідження - об'єктивні і суб'єктивні причини міжособистих конфліктів.

     Мета  дослідження -  являється аналіз причин і умов виникнення міжособистих конфліктів.

     Завдання:

     - дати теоретичне обґрунтування цієї проблеми;

     - систематизувати причини міжособистих конфліктів 

     -експериментально вивчити  суб'єктивні переживання (суб'єктивні причини), що викликають конфліктні ситуації.

     1.1. Поняття  та структура конфлікту  і характеристики конфлікту

     Сьогодні  в конфліктологічній літературі існують самі різні визначення конфлікту. Так, на заході широко поширено поняття конфлікту, сформульоване відомим американським теоретиком Л. Козером. Під ним він розуміє боротьбу за цінності і домагання на певний статус, владу і ресурси, в якій цілями супротивника є нейтралізація, нанесення збитку або усунення суперника [26].  Це визначення розкриває конфлікт більшою мірою з соціологічної точки зору, бо його суттю, на думку автора, виступає зіткнення цінностей і інтересів різних соціальних груп .

     Існують різні точки зору у визначенні поняття конфлікт і його класифікації. У вітчизняній психології розроблена понятійна схема опису конфлікту. Схема, яка була запропонована Л.А. Петрівською, містить чотири категоріальні групи: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія. А.Я. Анцуповим і А.И. Шипиловим виділяються: суть конфлікту, його генезис, еволюція конфлікту, класифікація, структура, динаміка, функції, інформація в конфлікті, попередження, вирішення конфлікту, методи діагностики і дослідження конфлікту [ 4 ].

     А.А. Єршов визначає конфлікт як "дію протилежних, несумісних в цій ситуації мотивів, інтересів, типів поведінки" [ 17, с.60]

     А.Г. Ковальов вважає, що конфлікт - це явище міжособистих і групових стосунків, цей прояв протиборства, активного зіткнення оцінок, принципів, думок, характерів, еталонів поведінки. Конфлікт є деструкцією цих стосунків на емоційному, когнітивному або поведінковому рівнях. З точки зору психічного стану протиборчих сторін, конфлікт виступає одночасно і як захисна реакція, і як емоційно забарвлена реакція [ 25 ]. 
 

     У психології доки не склалося загальноприйнятого розуміння конфлікту. Одні автори трактують  його як зіткнення, протидія, протиріччя. Інші розуміють конфлікт як вид спілкування, ситуаційну несумісність, ситуацію незнайденого виходу, тип конкурентної взаємодії. Серед суттєвих рис конфлікту виділяють: "наявність протиріччя між суб'єктами, їх протидія, негативні емоції по відношенню один до одного" [ 8, с. 13 ].

     Існують різні визначення конфлікту, але  усі вони підкреслюють наявність  протиріччя, яка набуває форми  розбіжностей, якщо йдеться про взаємодію  людей. Конфлікти можуть бути прихованими  або явними, але в основі їх лежить відсутність згоди. Тому визначимо конфлікт як відсутність згоди між двома або більше сторонами - особами або групами.

     Конфлікт - "зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один з одним тенденцій  в усвідомленні окремо взятого індивіда, в міжособистих взаємодіях або міжособистих стосунках індивідів або груп людей, пов'язане з гострими негативними емоційними переживаннями" [ 7, с. 152 ].

     Відсутність згоди обумовлена наявністю різноманітних  думок, поглядів, ідей, інтересів, точок  зору. Проте воно, як вже відзначалося, не завжди виражається у формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається тільки тоді, коли існуючі протиріччя, розбіжності порушують нормальну взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставлених цілей. В цьому випадку люди просто бувають вимушені яким-небудь чином здолати розбіжності, і вступають у відкриту конфліктну взаємодію. В процесі конфліктної взаємодії його учасники дістають можливість висловлювати різні думки, виявляти більше альтернатив при ухваленні рішення, і саме в цьому полягає важливий позитивний сенс конфлікту. Сказане, звичайно, не означає, що конфлікт завжди носить позитивний характер.

     Незважаючи  на усі достоїнства, що виражаються  у фіксації різноманітних атрибутів  соціального конфлікту, в приведених визначеннях є один нюанс. Вони не включають внутрішньоособистий конфлікт і не залишають для нього «місця». Йдеться лише про сторони конфлікту, починаючи від «боротьби між індивідами» і вище. Але існує боротьба і на рівні окремого індивіда, протиборство між елементами внутрішньої структури особи, яке і знаходить своє вираження у внутрішньоособистому конфлікті. Цей конфлікт - прояв протиріч не на рівні соціальних груп або цілих народів, а на особовому рівні, але від цього він не робиться менш актуальним.

     Конфлікт - є якість взаємодії між людьми (чи елементами внутрішньої структури особи), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей. У цьому визначенні відбиті необхідні властивості всякого конфлікту [ 3 ].

     Відмінності людей в поглядах, неспівпадання сприйняття і оцінок тих або інших подій достатньо часто призводять до спірної ситуації. Якщо ситуація, що до того ж створилася, є загрозою для досягнення поставленої мети хоч би одному з учасників взаємодії, то виникає конфліктна ситуація. Будь-якому конфлікту передує спірна ситуація, але не всяка спірна ситуація веде до конфлікту.

          Конфліктна ситуація - це суперечливі позиції сторін з якого-небудь приводу, прагнення до протилежних цілей, використання різних засобів по їх досягненню, неспівпадання інтересів, бажань і т. п.

     Для переростання виниклого протиріччя в конфліктну ситуацію потрібні:

     1) значущість ситуації для учасників конфліктної взаємодії;

     2)перешкода з боку одного з опонентів досягненню цілей іншим учасником;

     3) перевищення рівня особистої або групової терпимості до виниклої перешкоди хоч би у однієї із сторін.

     Конфліктні  ситуації, існуючі в значній кількості, переходять в конфлікт лише при порушенні  балансу інтересів учасників  взаємодії і за певних умов. Для  переростання такої ситуації в конфлікт, в динаміку потрібна зовнішня дія, поштовх або інцидент.

          Інцидент (привід) характеризує активізацію дії однієї із сторін, яка ущемляє, нехай навіть ненавмисно інтереси іншої сторони. В якості інциденту можуть виступити і дії третьої сторони. Інцидент може виникнути випадково, незалежно від бажання учасників, внаслідок об'єктивних причин (випуск бракованої продукції), або як результат безграмотної взаємодії психологічних особливостей іншої сторони, а може бути створений навмисно однією із сторін для досягнення певної мети в майбутньому.

     Будь-який конфлікт є цілісною динамічною системою (динамічну цілісність). Конфлікт - це завжди процес, перехід від однієї ситуації до іншої, кожна з яких характеризується своєю мірою напруженості між учасниками протиборства. Але, незважаючи на цю динаміку, будь-який конфлікт характеризується певним інваріантом його елементів, що утворюють внутрішню структуру конфлікту як цілісного явища.

     Під структурою будь-якого об'єкту розуміється  сукупність його частин, елементів і зв'язків, стосунків між ними, що забезпечують його цілісність. Основними елементами конфліктної взаємодії є [ 9 ]:

     1) об'єкт конфлікту;

     2) суб'єкти (учасники) конфлікту;

     3) соціальне середовище, умови конфлікту;

     4) суб'єктивне сприйняття конфлікту і його особисті елементи.

     По  своєму характеру і природі усі  елементи конфлікту можуть бути розділені  на два види: 1) об'єктивні (не особисті) і 2) особисті.

     До  об'єктивних елементів конфлікту  відносяться такі його складові, які  не залежать від волі і свідомості людини, від його особистих якостей (психологічних, моральних, ціннісних орієнтацій і так далі). Такими елементами є: об'єкт конфлікту, учасники конфлікту, середовище конфлікту.

     До  особистих елементів конфлікту відносяться психофізіологічні, психологічні, етичні і поведінкові властивості окремої особистості, які чинять вплив на виникнення і розвиток конфліктної ситуації.

     Риси  вдачі особистості, її звички, почуття, воля, інтереси і мотиви - усе ця і багато інших її якостей грають величезну роль в динаміці будь-якого конфлікту. Але найбільшою мірою їх вплив виявляється на мікрорівні, в міжособистому конфлікті і в конфлікті усередині організації.

     Серед особистих елементів конфлікту, передусім, слід назвати:

     1) основні психологічні домінанти поведінки;

     2) риси вдачі і типи осіб;

     3) установки особистості, що утворюють ідеальний тип індивідуальності;

     4) неадекватні оцінки і сприйняття;

     5) манери поведінки;

     6) етичні цінності.

     Відмінності названих характеристик людей, їх неспівпадання і протилежний характер можуть служити підставою конфлікту [ 2 ].

           Учасники конфлікту підрозділяються на прямих і непрямих (коли певні сили переслідують в чужому конфлікті свої інтереси).

     Непрямі учасники можуть провокувати конфлікт і сприяти його розвитку, сприяти зменшенню інтенсивності або повному його припиненню, підтримувати ту або іншу сторону або обидві сторони одночасно. Непрямі учасники конфлікту - це частина довкілля, в якому протікають конфлікти, тому соціальне середовище може виступати або каталізатором, або стримуючим або нейтральним чинником розвитку конфлікту. Іноді непрямих учасників називають третьою стороною, або третім учасником конфлікту.