Підручник, історія його виникнення

Без вирішення  цього технологічного, а в українських  реаліях неминуче ще й політичного  питання наростатиме ескалація  повсякчасних дискусій у засобах масової інформації. Зрештою, демократична сама по собі ідея електронних книг як замінників друкованих підручників, приваблива для виробників, потребуватиме від держави прихованих витрат на розгортання власної бюрократії, яка намагатиметься контролювати дотримування єдиних стандартів щодо змісту освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Захист  авторського права в електронних підручниках

При створенні  та використанні електронного підручника виникає проблема захисту авторського права. Піратська копія електронного продукту, зазвичай, мало чим відрізняється від оригіналу, неможливо відслідкувати міру розповсюдження поданого в електронному вигляді матеріалу, регулярність та правильність посилань на першоджерело.

Окремі автори і видавництва нарікають на те, що технологія електронних підручників є грабіжницькою, оскільки нерідко брутально порушує їхні авторські права. В інтересах авторів і видавців паперових підручників було б запровадження механізму керування цифровими правами і запобігання піратству. Такий механізм передбачав би, що власники електронних підручників не можуть перепродувати свої підручники іншим користувачам. Проте такий порядок, природно, не задовольнятиме учнів, студентів та їхніх батьків, оскільки передбачав би значно більші фінансові витрати.

Іншим ризиком є те, що більшість виробників електронних книг не попереджають покупців про можливі наслідки керування цифровими правами щодо електронних книг. Взагалі, переконують покупця, що технології керування цифровими правами покликані запобігти піратському копіюванню електронних книг. Однак у багатьох випадках це може для покупця обернутися тим, що він втратить доступ до придбаної ним електронної книги, оскільки виявиться, що контент рідера не проплачений.

Деякі форми  керування цифровими правами  залежать від існування онлайн-сервісів для перевірки автентичності покупців. Також можуть виникнути обставини, коли компанія, яка продала рідер, припинила свою діяльність на ринку і відтоді покупець вже не буде мати доступу до електронної книги. З точки зору керування цифровими правами придбання електронної книги більше схоже на оренду чи лізинг, ніж на купівлю.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Відтак, якщо майбутнє електронних підручників є з’ясованим, то ключове питання – наскільки цей проект є економічно доцільним для освіти, залишається без відповіді. Здається, що тривалий час, допоки щодо електронного підручника ще багато не з’ясовано ні щодо ціни, ні щодо впливу на здоров’я, ні щодо педагогічних технологій, правильним було б використовувати і друковані підручники, й електронні книги.

Перехід з одного виду навчальних ресурсів до іншого має  відбуватися впорядковано і поетапно. На управлінському рівні необхідно  визначити джерела фінансування і сервісного обслуговування та наповнення конвентом електронних книг навчального  призначення. Головним при цьому має бути не форма, а зміст освіти. Без якісного змістового наповнення рідери будуть банальними пластиково-металевими скриньками.

Маючи очевидні переваги, інтерактивне навчання за допомогою  електронного підручника все ж не дає змоги, на мою думку, повністю відмовитися від паперових підручників та спілкування викладача й учня (студента). Щодо інформації з основ фундаментальних наук, то з огляду на те, що в друкованому підручнику ключова інформація протягом тривалого часу не змінюється, електронний підручник важливий не тільки наповненням тексту, а й використанням анімації, прискоренням процесу навчання і компенсацією матеріалів, які недостатньо відображені в друкованих носіях.

Упровадження  електронних підручників повинно  супроводжуватися досягненням стовідсоткового показника інформатизації та підключення до мережі Інтернету загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. Вирішити це та інші технологічні питання потрібно задовго до того, ніж вирішувати питання про заміну друкованих підручників на електронні книги.

Перехід до електронної  книги на державному рівні аргументують наміром зменшити витрати на виготовлення підручників. Навіть якщо припустити, що виробники, враховуючи перспективність  українського ринку збуту електронних  книг і матеріальні статки більшості українських родин, спочатку продаватимуть електронні книги за нижчими чи навіть демпінговими цінами, то все ж для більшості українців електронні підручники будуть недоступними. Якщо вартість рідера і додаткових інформаційних і сервісних послуг помножити на понад 4 млн. учнів, то складно уявити, що держава, яка дотепер з труднощами знаходила 160 –190 млн. грн., передбачить у Державному бюджеті астрономічні для української освіти суми на електронні книжки.

Взагалі, багато що залежатиме від того, чи постачання електронних підручників, зокрема рідерів, до шкіл буде здійснюватися за кошти Державного бюджету, чи держава відмовиться надалі забезпечувати учнів безкоштовними підручниками, як це було дотепер і що гарантовано Конституцією України та закріплено в Законах України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» в частині державних гарантій на безоплатну повну загальну середню освіту.

Отож, на мою думку, питання грошей виходить на чільне місце в контексті перспектив тотального переходу української середньої школи на навчання за електронними підручниками, завантаженими до електронних книг. Від розв’язання цього питання, а також законодавчого регулювання технічних і санітарних вимог до електронних книг, завершення інформатизації та «інтернетизації» загальноосвітніх навчальних закладів, належної і своєчасної підготовки педагогічних працівників значною мірою залежатимуть темпи і якість реалізації цього проекту.