Щодо  виконання видавничих норм, то в  “Пізнайко” застосовуються шрифти більше чотирьох накреслень, хоч це і не відповідає стандартам.

     Журнал  “Пізнайко” є унікальним у тому, що є “Пізнайко від 2 до 5” – для наймолодшої читацької аудиторії. Оскільки діти цього віку не можуть охопити всі матеріали самостійно, у журналі міститься безліч порад і підказок для батьків, разом з якими дитина вивчає сторінки журналу.

     Це  видання вже стало відомим  трендом, який об’єднує чотири видання: для малюків “від 2 до 5” і три журнали українською, англійською та російською мовами для дітей 6–10 років. Усі чотири “Пізнайка” виходять один раз на місяць. Матеріали всіх журналів абсолютно різні. Це дає змогу охоплювати якнайширшу тематику і, закономірно, претендувати на максимальну передплату та продаж.

     Журнал  “Волли”, на відміну від “Пізнайка”, є російськомовним. У журналі є головний герой Воллі, разом з яким діти подорожують по сторінках, де йдеться про різні історичні події, видатні постаті минулого, найцікавіші винаходи людства.

     У журналі міститься багато дат, фактів і назв. Але видавництво постаралося зробити його якомога зрозумілішим для своїх читачів. Складних речень у журналі небагато. Для іншомовних слів і архаїзмів на початку кожного випуску існує тлумачний словник Воллі. Також пояснення незрозумілих слів зустрічається і в самому тексті.

     У журналі, написаному в науково-публіцистичному  стилі, дуже мало емоційно забарвленої  лексики, яка б, певно, не завадила, з  огляду на читацьку аудиторію.

     З огляду на історичну тематику журнал розбито на постійні рубрики, пов’язані з історією

     У “Волли” цікава обкладинка. Зазвичай це зображення Воллі на якомусь фоні. Дуже гарно виглядає колір анонсів, що гармоніює з назвою видання. Також на обкладинці є елементи, візуально пов’язані між собою, що створює ефект цілісності сторінки.

     Щодо  внутрішнього оформлення, то значна роль надається білому і червоному кольору – кольору одягу Воллі. Але у виданні нема елементу, який би об’єднував усі сторінки в ціле.

     У журналі використовується не більше чотирьох гарнітур, але не дотримуються норми щодо кеглів шрифтів.

     “Волли” має два варіанти: “Открой мир  с Волли” і “Знай историю с  Волли”. Це колекційні видання, тобто ті, що мають продуману графічну структуру, що є постійною у всіх номерах і сталу кількість випусків.

     Отже, дивлячись на ці видання, які не можуть не звернути на себе увагу покупця, не можна не відзначити, що це високоякісна періодична продукція. Але, на жаль, у  цілому дитя періодика зараз перебуває  не на достатньому рівні. Справа і в поганому оформленні, і в тонкому сірому папері, і в нецікавому наповненні. Не проводиться практично ніяких опитувань читачів-дітей щодо того, які б видання вони хотіли читати, що там мало б бути вміщено тощо. В деяких дитячих виданнях завдання можуть не відповідати читацькій аудиторії, бути занадто простими, чи навпаки, заскладними. Неякісні ілюстрації і поганий папір деяких дитячих газет відбиває будь-яке бажання купувати це видання, як у дітей, так і у їхніх батьків.

     Часто незадоволені тією періодикою, яку їм надають видання, діти починають читати видання для дорослих, щоб отримати ту інформацію, яка їх цікавить. Але не треба забувати, що в таких виданнях багато інформації несе агресію і жорстокість, яка може травмувати психіку дитини.

РОЗДІЛ 2

Змістове  наповнення дитячих  видань

     2.1. Проблематика

     Проблематика  твоpiв, адресованих юному читачевi, зумовлюється необхiднiстю вiдповiсти  на численнi його запитання, що починаються  з традицiйних чому, як i звiдки. Дитину передусiм цiкавлять твори, в яких показано вiдомi їй реалiї, а також тi, про якi вона хатiла б довiдатися.

     Але категорія предметної сфери видання  охоплює не тільки відображені знання. До її складу входить і ставлення  автора до навколишньої дійсності, йо-го оцінка подій і явищ, що фіксує специфіку суспільної свідомості.

     Спецiалiсти  вважають, що в основу твору дитячої  лiтератури може бути покладено практично  будь-яке явище навколишнього  життя, будь-який об'ект дiйсностi (iсторичнi подii, реалiї сучасного життя, факти  зi світу природи, основи науки, подiї культури, мистецтва тощо), за винятком тих, висвiтлення яких може негативно вплинути на психiку юного читача або до сприйняття яких він нi фiзично, нi морально ще не готовий.

     Твори класикiв української та зарубiжної лiтератури „не втратили свого значення й на cьогодні, й сьогоднi вони служать чудовни взiрцем для навчання. Тiльки ж оте головне, що має взяти наша дитяча лiтература вiд них,  –  то розумiння дитячої психологiї, вмiння розповiсти малечi про навколишнє, про сучасне їм  –  тодiшне!  –  життя, враховуючи їхнi iнтереси, їxнi можливостi пiзнавати й розумiти те, про що їм оповiдають, їхню духовну настроєнiсть. А дiти потребують таких твopiв, якi б вводили їх у складний cвiт сучасностi  –  з урахуванням його складностей i суперечностей.

     Предметна область дитячих видань є ширшою, нiж предметна область твopiв  дитячої лiтератури, адже реалiзується  вона не лише у твopi, а й в апаратi, iлюстрацiях, оформленнi видань. Предметом  дитячого видання можна вважати  будь-який фрагмент навколишньої дiйсностi (явища живої природи та об'єкти матерiальної культури, створеної людиною), вiдображений у зручнiй для дитини формi в ycix елементах видання.

     Особливого  значення у дитячому твopi набуває  проблема iнтерпретацiї теми. Ракурс, акценти, глибина розкриття проблеми залежать вiд психологiчних ознак  дитини-читача певного віку, зокрема  вiд її здатностi до абстрактного мислення, до аналiзу, самоаналiзу, вiд її вмiння виявляти причинно-наслiдковi зв'язки мiж рiзними об'єктами дiйсностi тощо. На вiдмiну вiд „дорослої”, в дитячiй лiтературi важливо не те, про що розповiдається, а те, як розповiдають i до чого пiдводять. Тут автор не лише вступає в дiалог з читачем, він вiдповiдним чином opiєнтує його у складних питаннях, пояснює власну позицiю, активно впливає на формування читацькоi думки, реалiзуючи в такий спосiб виховне завдання дитячої книги.

     Природа дитячого твору є такою, що вибiр  теми визначаеться закладеним у нiй повчальним i виховним потенцiалом. Проте часто в нашiй iстopiї це розумiлося занадто спрощено, i дитячу лiтературу використовували винятково як засiб виховання i моралiзаторства. При написаннi твору автори, нехтуючи художнiми якостями, дбали передовсiм про те, щоб викласти чiткi догми  –  „як потрiбно жити”. Ще змалечку дитину намагалися затиснути в певнi рамки, привчити до стереотипiв, до традицiйного свiтобачення, що панує у суспiльствi, не давали iй змоги самостiйно розвиватися, вiдкрито висловлювати свої бажання .

     Досить  нагадати собi виразну iдеологiчну заангажованiсть  твopiв дитячої лiтератури радянської доби. Вся тематика пореволюцiйної лiтератури була просякнута пафосом боротьби за „новий світ”, героїкою i романтикою творення соцiалiстичної держави.

     Тодi дiйшли нaвiть до заборони казок. Народний комiсар Н. Крупська писала: „У бiльшостi казок, написаних у зовсiм iншу  епоху, класово чужий нам змiст. Biн тим небезпечнiший, шо всмоктується цiлком непомiтно, завдяки чудеснiй  формi, вмiнню подати його в цiкавiй, простiй, жвавiй формi. Дитина беззахисна. Ми повиннi вмiти захистити її вiд чужих, розтлiнних впливiв. Ми повиннi навчитися вiддiляти форму вiд змiсту... Чарiвнi казки ми вважаємо шкiдливими. Вони заважають дитинi розiбратися в навколишньому, розвивають забобони, дiють на її нерви, викликаючи почуття страху, живлячи нездорову фантастику, притуплюючи почуття реальностi ... „[11].

     Дитяча  книга, наративна за своєю природою, має виконувати передусiм пiзнавальну  функцiю: давати дитинi важливi знання про навколишнiй свiт, про природу, про все, що її цiкавить, відповiдати на її питання, а не привчати чинити так, а не iнaкшe, бо так повинно бути, так прийнято, так роблять усі. Виховний потенцiал книги може виявлятися при використаннi її як джерела для прикладiв, повчань батьками, вчителями. Сам твip повинен залишати дитинi вибiр, вчити бачити текст „по-своєму”, а отже давати можливiсть сприймати світ нешаблонно, казати, що дитина думає, а не те, що повинна думати.

     Кожна вікова група має свої улюбленi теми. Вважається, наприклад, що малюкiв цiкавлять сюжети анiмалiстичної тематики. Однак цим не слiд зловживати, бо у бiльшостi дитячих книг...від зайчикiв та їжачкiв уже стало просто тicно. Найстрашнiше, що ця звiряча компанiя виступала перед читачем у монотоннiй подібностіi. Що не книжка  –  обов'язково заєць, обов'язково кiт, обов'язково їжак... Така однобокiсть зоологiчного cвіту у наших книжках, очевидно, пояснюється тим, що i тут, на жаль, нашi iдуть не вiд життя, а вiд лiтературної традицiї... це призводитъ звуження тематики, лiтературних мотивiв, yciєї сфери, в якiй відбувається дiя твopiв, до штампiв i шаблонiв. Добре, що в нашiй поєтичнiй лiтературi багато природи, казковості, але oстаннім часом ці мотиви почали переважати на шкоду iншим мотивам”.

     Школярi початкової i середньої школи захоплюються пригодницькими сюжетами, пiдлiтки починають  захоплюватися творами iсторичного характеру, охоче читають твори  соцiальної тематики про життя ровесникiв, про людськi взаємостосунки, адже вони вже усвiдомлюють себе безпосереднiми учасниками всього, що вiдбуваеться довкола.

     Предмет видання визначає коло дитячого читання  у той чи iнший перiод розвитку особистостi, а також вiдбiр твopiв, що пропонуються читачевi. Кожна книжка повинна бути прочитана у вiдповiдному вiцi, тоді вона здатна реалiзувати свої соцiальнi функцiї. Наприклад, казка Л. Керрола „Алicа в кpaїнi чудес” здатна вплинути на дошкiльнят, учнiв початкової школи та учнiв 7-8 класiв по-рiзному, бо з кожним роком дитина може вiдкривати нові аспекти цього глибоко фiлософського твору.

     Отже, вибiр теми для дитячого твору  залежить вiд її актуальностi, вiд  того, чи цiкавить вона конкретну вікову групу читачiв, вiд закладеного  в нiй виховного потенцiалу. При  висвiтленнi тiєї чи iншої проблематики в твopi, адресованому дiтям, особливого значення набуває майстернicть її iнтерпретацii.

2.2. Основні принципи  розробки концепції  дитячого видання

     Проблема  теоретично-методологічного підґрунтя  видавничої діяльності у сфері національної дитячої періодики є актуальною. На жаль, цієї теми в українському журналістикознавстві та едитології торкаються лише опосередковано. Наукову базу для вирішення цієї проблеми становлять набутки світової та вітчизняної психолого-педагогічної думки, а також загальні положення сучасної теорії видавничої справи та редагування, розроблені провідними її представниками – В. Різуном, М. Тимошиком, М. Феллером та ін.

     У статті Н. Кіт здійснено першу спробу сформулювати основні психологічні принципи, яких варто дотримуватися фахівцям видавничої справи, готуючи до друку національне періодичне видання для дошкільників. На нашу думку, їх слід дотримуватися і при підготовці дитячого журналу для школярів, щоб забезпечити максимально повну реалізацію його цільового призначення відповідно до головних завдань виховання.

1. Український журнал – це, по-перше, періодичне видання для української дитини, визначальними рисами у психологічному портреті котрої є національно-детерміновані інтровертованість та ірраціональність із їхніми похідними – індивідуалізмом, емоційністю, рефлексивною настановою до сприйняття світу тощо; по-друге, періодичне видання для української дитини, яке характеризується конкретністю, реалістичністю та центризмом мислення, величезною допитливістю у пізнанні світу, анімізмом уяви, нестійкою увагою, мимовільною та досить нетривкою пам’яттю, специфічним відчуттям мови та стрімким розвитком мовлення, оптимістичним світосприйняттям та деякими іншими властивостями дитячої психіки, що на різних етапах розвитку дитини мають свої особливості.
2. Редагування дитячого журналу – психологічно-детермінований процес, кінцевим результатом якого є забезпечення необхідних умов для адекватного сприйняття дошкільником усіх елементів інформаційної системи видання.

     Психологічна  детермінованість редагування виявляється на всіх його рівнях: і при розробці концепції видання, і при опрацюванні змісту та форм його видавничого втілення.

     Розробляючи концепцію дитячого періодичного видання  видавець має пам’ятати, що психологічними засадами розробки є:

1. Національна спрямованість видання.
2. Урахування інформаційного контексту, створюваного сучасними ЗМІ.
3. Точне визначення майбутньої читацької аудиторії.
4. Урахування психологічних особливостей сприйняття і розуміння дошкільниками вербальної та візуальної інформації.
5. Дотримання основних дидактичних принципів: наочності, послідовності, природо відповідності, активності та самодіяльності.
6. Мультимедійний підхід (поєднання слова, малюнку, музичного додатку), оригінальне конструктивне вирішення видання (журнал-іграшка), використання специфічної фактури, ароматизація.
7. Часта періодичність випуску.
8. Тезаурусна пов’язаність із попереднім виданням.