Аналіз платоспроможності

ЗМІСТ 

ВСТУП 3 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ 5 

2.МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 12 

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 16 

ВИСНОВОК 33 

ЛІТЕРАТУРА 36 

ДОДАТКИ 41 

 

ВСТУП 
 

    Процес  ринкової трансформації, започаткований в Україні зі здобуттям незалежності, зумовив появу різних форм власності  та суб’єктів господарювання. Незважаючи на суттєві труднощі та перешкоди  поступово впроваджуються такі ринкові  механізми як конкуренція, вільне підприємництво, ринкове ціноутворення. Це в свою чергу, змушує суб’єктів господарювання здійснювати свою діяльність максимально ефективно. Сучасне підприємство не може дозволити собі нераціонально використовувати власні та залучені ресурси. В складних умовах жорсткої конкуренції економічний аналіз, і зокрема фінансовий аналіз, надають можливість правильної, точної та оперативної оцінки реального стану підприємства та орієнтують на прийняття оптимальних і ефективних рішень у сфері операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

    На  сьогоднішній день розроблено та відпрацьовано  достатньо методів проведення аналізу  фінансового стану підприємства. Цей розвиток проходив в основному (зі зрозумілих причин) в країнах  з розвинутою ринковою економікою. Водночас, вітчизняна наука вносить свій вклад в дану область, пристосовуючи інструменти фінансового аналізу до вітчизняних умов, що характеризуються досить високими темпами інфляції, нестабільністю податкового законодавства та ін.

    Підприємство, в умовах ринкової економіки, діє на засадах комерційного розрахунку, один з принципів якого є самофінансування. Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами зумовлюють його здатність здійснювати ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового стійкості є ліквідність та платоспроможність. Неефективна діяльність підприємства, насамперед збиткова діяльність, призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками. Крім того низька ліквідність та платоспроможність підривають довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька ліквідність та платоспроможність, на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості, становлять реальну загрозу існуванню підприємства. З цієї точки зору є зрозумілим актуальність та важливість теми.

    Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ та практичних методик розрахунку ліквідності та платоспроможності. В першому розділі досліджується теоретичні аспекти: даються визначення ліквідності та платоспроможності, обґрунтовується важливість раціонального розбиття активів та пасивів на групи, наводяться методики розрахунку основних показників ліквідності та платоспроможності, характеризується інформаційна база фінансового аналізу, виявляються причини, що впливають на ліквідність та платоспроможність. В другому розділі подається методологічна основа аналізу ліквідності та платоспроможності якого проведено у останньому розділі. Тобто, поряд з теоретичними розробками подається практичний матеріал, що дозволяє всебічно розглянути і дослідити тему роботи.

    Об’єктом  дослідження виступає фінансова звітність підприємства, що аналізується - форма№1 „Баланс”, форма №2 „Звіт про фінансові результати”.

    Предметом дослідження є рівень фінансової стійкості підприємства, тобто його ліквідність та платоспроможність. 
 
 
 
 
 
 

1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ  ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

 

    Платоспроможність — означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

    — наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;

    — відсутність простроченої кредиторської  заборгованості.

    Аналіз  платоспроможності здійснюється шляхом зіставлення наявності і надходження коштів з платежами першої необхідності (податки, розрахунки з органами соціального страхування, пенсійного фонду та інші нарахування, погашення позик, оплата комунальних послуг і послуг сторонніх організацій, оплата праці).

    Платоспроможність вимірюється коефіцієнтом платоспроможності, який розраховується як відношення грошових коштів та їх еквівалентів до суми термінових платежів на певну дату або на наступний  період.

    Якщо коефіцієнт платоспроможності не менше одиниці, то це свідчить про платоспроможність підприємства.

    Аналізуючи  стан платоспроможності підприємства, необхідно розглянути причини фінансових труднощів, частоту їх створення  і тривалість прострочених боргів. Причинами незадовільної платоспроможності можуть бути невиконання плану виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку, в результаті чого має місце нестача власних джерел самофінансування підприємства, високий процент оподаткування. Однією з причин погіршення платоспроможності може також бути неправильне використання оборотних коштів, відтягання їх в дебіторську заборгованість, вклад у надпланові запаси та інші цілі, які тимчасово не мають джерел фінансування.

    Водночас відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку для погашення термінових зобов'язань не завжди є підставою вважати підприємство неплатоспроможним.

    Як  було зазначено раніше, успішно функціонуюче підприємство використовує вільні грошові  кошти на придбання ліцензій, патентів, надання позики, купівлю цінних паперів тощо.

    За  нагальної необхідності погасити термінові  платежі підприємство може перетворити  активи (ліквідні активи) в готівку.

    Звідси  з поняттям "платоспроможність" тісно зв'язано поняття "ліквідність", проте, друге більш ємне.

    Ліквідність — це здатність оборотних засобів перетворюватися у грошові кошти, які необхідні для нормального функціонування підприємства, тобто можливість реалізувати наявні засоби (активи) для сплати у відповідні терміни своїх першочергових зобов'язань (пасивів), а також непередбачуваних боргів.

    Ознакою ліквідності є перевищення оборотних  активів (р.260, ф.1) над короткостроковими  зобов'язаннями (р.620, ф.1), тобто наявність  чистого робочого капіталу (власного оборотного капіталу).[5, с.118]

    Водночас  слід утримуватися від "замороження" на тривалий період високоліквідних  активів від участі у виробничому  процесі, оскільки це врешті-решт призведе до зниження показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, зокрема, рентабельність виробництва.

    Від ступеня ліквідності балансу  залежить платоспроможність. В той  же час ліквідність, характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але  і перспективу.

     У вітчизняних та іноземних теоріях фінансового аналізу діяльності підприємства існують різноманітні підходи до визначення економічного змісту поняття «ліквідність» та «платоспроможність». Деякі з них наведені у таблиці 1.1.  

     Таблиця 1.1

       Визначення ліквідності та платоспроможності  підприємств у літературних джерелах

 

 Слід зазначити, що більшість економістів дають  визначення платоспроможності так, як це поняття трактується у Великому економічному словнику під редакцією А.Н. Азріліяна, тобто як здатності «...своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання, що випливають із торгових, кредитних та інших операцій грошового характеру» [1, с. 665].

    Аналіз  ліквідності балансу полягає  в порівнянні засобів з активу, які згруповані за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями з пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення (табл. 1.2).

    Таблиця 1.2

    Координати  показників, які застосовуються для  оцінки ліквідності балансу

 
 

    Баланс  підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо:

    А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4

    Для комплексної оцінки ліквідності  балансу в цілому можна визначити  загальний показник ліквідності за формулою:

    (А1  х ВА1 + А2 х ВА2 + А3 х ВА3) / (П1  х ВП1 + П2 х ВП2 + П3 х ВП3),

    де  ВА та ВП – питома вага відповідних  груп активів та пасивів в їх загальному підсумку.

    Загальний показник ліквідності балансу показує  відношення суми всіх платіжних засобів  до суми всіх платіжних зобов’язань  з врахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.

    При оцінці ліквідності розраховують три  основні коефіцієнти:

• коефіцієнт покриття;
• коефіцієнт швидкої ліквідності;
• коефіцієнт абсолютної ліквідності.

    Ці  показники розраховуються на підставі даних форми № 1 шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства.

    Поточні активи – це активи, які постійно обертаються в процесі господарської  діяльності підприємства. До них належать:

• оборотні активи. Їх облік відповідно до Інструкції № 291 ведеться на рахунках 2 класу  “Запаси” і класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”. У балансі вони відображаються в розділі ІІ Активу, рядках 100-260;
• витрати майбутніх періодів. Незважаючи на те, що це витрати, оплачені наперед, тобто здійснені заради прибутку, очікуваного в майбутньому, цілком можливо, що частина цього прибутку може бути отримана протягом одного року або операційного циклу підприємства. Таким чином, витрати майбутніх періодів зберігають грошові кошти підприємства.

    Відповідно  до Інструкції № 291 витрати майбутніх  періодів обліковуються на рахунку 39 і згідно з П(С)БО 2 “Баланс” відображаються в розділі ІІІ активу балансу, рядку 270. Прикладом таких витрат є витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв і агрегатів; оплачені авансом орендні платежі; оплата страхового полісу; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання та ін.

    Отже, у рядку 270 балансу у складі витрат майбутніх періодів обліковуються  витрати, які підлягають списанню як протягом 12 місяців з дати балансу, так і в більш пізній час.

    Доречно нагадати, що статті балансу, які включають  активи або зобов’язання, що підлягають використанню як протягом періоду, меншого 12 місяців з дати балансу, так і в більш тривалий період часу, повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності в тій їх частині, яка буде використана (погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу.

    Згідно  з П(С)БО 2 поточні зобов’язання –  це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. Вони відображаються в розділі IV пасиву балансу. Відповідно до Інструкції № 291 ці зобов’язання обліковуються на рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання”.