Особливості естетичної свідомості

2. Види естетичної діяльності співвідносні з наявністю естетичних та інших цілей, що є метою такої діяльності, а також з характером предмета, що перетворюється.

Власне  естетична діяльність — діяльність, що спрямована на досягнення будь-яких неутилітарних цілей. Насамперед, це художня діяльність, за винятком архітектури  та декоративно-побутового мистецтва. Інша справа — духовна користь, яку  дістає особистість під час спілкування  з другом, читання книги або  сприйняття величних явищ природи, тощо.

3.  Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та навколишнє середовище, що перетворюються за законами краси, а й сама людська суб’єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню та іншим навичкам і умінням, що мають естетичну природу. Серед них: відчуття форми, уміння мислити за аналогією та асоціацією, образне мислення, інтуїція, а також уміння організувати свою працю так, щоб вона приносила насолоду, тощо. 

6. Естетична і художня діяльність, їх співвідношення і особливості

Ця проблема і досі одна з найскладніших та дискусійних в естетиці. Погляди  на неї, що висловлюються дослідниками, можна умовно згрупувати у такому вигляді. Прихильники першої точки  зору стверджують, що естетична та художня  діяльність повністю збігаються. Проте (навіть у межах здорового глузду) зрозуміло, що не будь-який одяг або  меблі можуть бути розцінені як творіння мистецтва, тобто не будь-який результат  естетичної діяльності несе у собі художню інформацію, містить художню  концепцію світу, але обов’язково  має естетичний характер. Прихильники  другої точки зору вважають, що естетична  та художня діяльність — це різні  види діяльності, які не збігаються, а існують паралельно. Але і  в історичній, і у повсякденній практиці естетична діяльність перетворюється в художню у своїх найдосконаліших  формах. Існує і третя точка  зору, сутність якої полягає у тому, що естетична діяльність ширша за художню, тому що її результатом стають не тільки твори мистецтва, а й  предмети побуту, засоби виробництва  тощо. Однак художня діяльність не вичерпується естетичним змістом, оскільки художня діяльність — це творчість  не тільки за законами краси, але й  за законами добра, справедливості тощо. Ця точка зору є найбільш доведеною, хоча потребує деяких уточнень: естетична  діяльність і в її онтогенетичному, і у філогенетичному планах передує  художній; у художній діяльності естетична  набуває свого вищого втілення; у  художній діяльності закріплюються  вищі досягнення й тенденції естетичної діяльності.

Література

Алешина Л.О. О вежливости, о такте, о деликатности. — М., 1986.

Аронов  В.Р. Дизайн и искусство. Сер. «Эстетика». — М., 1984. — № 2.

Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. — М., 1968.

Асмус В.Ф. Немецкая эстетика XVIII в. — М., 1962.

Байбурин  А.К., Торопков А.Л. У истоков этикета: Этнографические очерки. — Л., 1990.

Бахтин  М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. —М., 1975.

Бицилли П.М. Место Ренессанса в истории  культуры. — СПб., 1996.

Безруких  М.М. Я и другие. Я или правила  поведения для всех. — М., 1991.

Белый А. Символизм как миропонимание. —  М., 1994.

Брунов  Н.И. Барокко в России. — М., 1926.

Быстрицкий  Е.К. и др. Бытие человека в культуре (опыт онтологического

подхода). — К., 1992.

Вейдле  В.В. Умирание искусства. Размышления  о судьбах литературы и 

художественного творчества. — СПб., 1996.

Вермео  А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. — СПб., 1996.

Виппер  Б.Р. Статьи об искусстве. – М., 1970.