Характеристика основних сучасних антропологічних концепцій культури

Для протестантської  культурології характерний принцип: лише в Бозі і через Бога необхідно  розглядати першооснови виникнення та розвитку культури. Релігія розглядається  як субстанція духовної діяльності людини, форма осмислення і правильного сприйняття культурних цінностей. Подібні ідеї розвиває протестантський теолог П. Тілліх (1886—1965), який вважається одним з основоположників "теології культури". Все, що називається культурою, писав учений, пронизане відношенням людини до творця, отже, містить релігійний досвід. Філософський аналіз цього досвіду і є теологією культури. У сучасних умовах, з точки зору Тілліха, релігія і культура протистоять одна одній. Це обумовлено тим, що в умовах земної історії або релігія підпорядковує собі культуру, або культура стає автономною від релігії, втративши при цьому смислові основи. Обидві крайнощі шкідливі, оскільки в них виявляється деструктивне начало. Завдання теології, підкреслює філософ, — відновити втрачений синтез християнства та культури, дати відповіді на ключові питання людського буття. Шукати Бога необхідно не в потойбічному світі, а в "глибині людського буття". Сучасна цивілізація сприяє відчуженню людини від Бога, від світу і самої себе. Як ідеал історії Тілліх висуває принцип гармонії "теономної" і секулярної культури, подолання відчуження. Носієм "нового буття" на думку філософа, є Ісус Христос — не Бог, що став людиною, а людина, якою вона повинна бути, і в цьому розумінні "образ Божий" втілений у людині. На цій основі субстанція (релігія) і форма (культура) постійно спрямовані до синтезу і збереження творчої напруги історії. Ідеї Тілліха стали основою екуменічного руху, спрямованого на подолання релігійних відмінностей церков на засадах християнства.

Німецький соціолог Р. Демоль пише, що культура — це прагнення до розвитку і підвищенню своїх здібностей, найблагородніший культ душі, несення служби Бога в нас. Розглядаючи релігію як основу розвитку культури, він висуває принцип відповідності всієї творчої діяльності людини нормам релігійної етики [3].

Активно в наш час  розвивається ісламська культурологія, яка вирішальну роль у розвитку культури, науки, етики відводить Корану. В 1980 р. іслам був проголошений "цивілізаторською релігією". При цьому підкреслювалось, що мусульманський світ зобов'язаний саме ісламу будівництвом міст як осередків поклоніння Богу, центрів розвитку знань, науки і культури.

Характерним для теологічних  концепцій є протиставлення духовної і матеріальної культури. На думку  богословів, духовна культура досягає високого розвитку лише на основі релігії, оскільки вона пронизана світлом божественного розуму. Що стосується людської діяльності і матеріальної культури, то вони вражені секуляризмом і атеїзмом, що є причиною занепаду життя суспільства і гальмом культурного прогресу людства.

1.2 Основні  антропологічні концепції культури

Основоположником концепції  циклічного розвитку культури (або  циклічного коловороту) вважається італійський  філософ Дж. Віко (1668—1744). Кожний народ, на думку вченого, проходить цикл у своєму розвитку, який включає три епохи: дитинство, або бездержавний період, де провідна роль належить жерцям; юність, для якої характерне формування держави і підкорення героям; зрілість людського роду, де відносини між людьми регулюються совістю та усвідомленням свого обов'язку. Формою правління в цей період є монархія або демократична республіка. Досягнувши вищого ступеня розвитку, людство знову падає на нижній. Епоху середньовіччя Віко трактує, наприклад, як "друге варварство".

Концепція циклічності  у розвитку культури дістала дальший  розвиток у працях М. Данилевського (1882—1885), О. Шпенглера (1880—1936), А. Тойнбі (1889—1975) та інших вчених. М.Я. Данилевський — відомий російський природознавець, що здійснив спробу теоретично обгрунтувати концепцію багатолінійного і замкненого розвитку культури на основі застосування методології систематизації в біологічній науці. В історії людства він виділив одинадцять самобутніх типів культури: індійську, китайську, іранську, єгипетську, халдейську, грецьку, римську, аравійську, германо-романську і слов'янську. Кожний культурно-історичний тип виникає з етнографічного матеріалу, після того входить у період розквіту, а потім зазнає занепаду. Інакше, кожний тип культури проходить в основному три фази свого розвитку: етнографічну, державну та цивілізаційну. Перехід до цивілізації характеризується розтратою культурного потенціалу. Самобутність культури, на думку Данилевського, в особливому складі душі народу, тому його національний характер залишається незмінним при взаємодії культур. Його концепція стала одним з теоретичних джерел теорії панславізму і шовінізму.

Найбільш поширеною  в наш час стала теорія культури О. Шпенглера, який виклав її у своїй  знаменитій книзі "Занепад Європи". Він відкинув концепцію лінійного розвитку світового культурного прогресу і обгрунтував теорію рівноцінного циклічного розвитку культур. На його думку, кожна культура є "живим організмом" і має свою історію. Він заперечував існування загальнолюдської культури, доводячи, що всесвітня історія складається з історії восьми замкнених у своєму розвитку великих культур. До таких культур вчений відносив китайську, індійську, єгипетську, аполлонівську, візантійсько-арабську (магічну), західноєвропейську (фаустівську) і культуру майя. На історичну арену виходить російсько-сибірська культура, яка перебуває у стадії становлення. Кожна культура, на думку вченого, має свою долю і живе приблизно 1000—1500 років. Потім культура вмирає і сліди від неї залишаються у формі цивілізації. Концепція долі є основоположною у філософії культури О. Шпенглера.

Розглядаючи історичні  етапи розвитку культури, О. Шпенглер вірно вловлює своєрідність їх метафізичних основ. Еллін не відділяє себе від  космосу, його боги у всьому схожі  на нього, у них тільки житло на Олімпі. Грек перебуває у світі, в ньому живе відчуття вічності. Свідомість індуса надісторична. Єгиптянинові його життя уявляється єдністю минулого і майбутнього (звідси, мабуть, прагнення до увіковічення тіла — муміфікації). "Фаустівська культура" вивела на арену раціональну душу. Матеріалістичні та ідеалістичні методи мислення оголили культурні шари, утвердили штучні стани людського існування. На противагу становленню вони легалізували стан культури і цим самим зумовили старіння, неодмінний занепад історично надбаних цінностей. На думку О. Шпенглера, наближається час смерті "фаустівської культури" і в двохтисячному році вона продовжить своє існування у формі європейської цивілізації. А перехід до цивілізації означає відмову від демократії, політичних свобод, лібералізму, прав людини і перехід до жорстокої диктатури. Загрозу земній історії О. Шпенглер вбачає в надміру раціоналізованій і вкрай запрагматизованій діяльності людей.

Послідовником О. Шпенглера  в поглядах на культуру був відомий  англійський історик і соціолог А. Тойнбі. Як прихильник концепції історичного коловороту у розвитку локальних культур, він розділив історію людського суспільства на окремі цивілізації. Їх дослідженню вчений присвятив 12-томну працю "Дослідження історії". Спочатку А. Тойнбі виділив для аналізу 21 цивілізацію, потім скоротив їх перелік до 13 найрозвинутіших, серед яких називалися антична, західна, православна, індійська, китайська, ісламська та інші. Цивілізації, що раніше розглядалися самостійними, були віднесені до цивілізацій-супутників. Згодом перелік було ним звужено до п'яти діючих, а саме західної, іспанської, індійської, китайської та православної [5].

У розвитку кожної цивілізації вчений виділяє й аналізує чотири фази: виникнення, ріст, надлам і розпад. Після  загибелі цивілізації її місце займає інша. Якщо на перших двох фазах рушійною силою виступає творча меншість, що є носієм "життєвого пориву", то останні дві фази пов'язані з "виснаженням життєвих сил". Коли творча еліта не здатна задовольнити потреби, висунуті культурно-історичним розвитком, тоді вона втрачає авторитет і утверджує свою владу насильством. На арену виходить "внутрішній пролетаріат", — пише А. Тойнбі, — це спільність людей, які не здатні ні до праці, ні до захисту батьківщини, але завжди готові до протесту з будь-якого приводу. По сусідству з цивілізацією з'являється "зовнішній пролетаріат" — це народи, які з тих чи інших причин не змогли піднятися до рівня цивілізованості. Відчуження "внутрішнього пролетаріату" від правлячої еліти штовхає його до пошуку союзу з варварами або "зовнішнім пролетаріатом". Встановлення такого союзу приводить до руйнування і в кінцевому підсумку до загибелі локальної цивілізації.

А. Тойнбі гостро критикував західну  цивілізацію за втрату духовності і  надмірний розвиток меркантильних інтересів та споживацької психології. Нестримна індустріалізація і гонка озброєнь, на думку вченого, приведе до загострення екологічної кризи й посилення боротьби за сировинні ресурси. Індустріальні країни зустрінуться з ворожою позицією технічно відсталих країн, що неминуче завершиться глобальним конфліктом, і в кінцевому підсумку настане економічний занепад. У політичній сфері це приведе до відмови від демократії і встановлення диктаторських режимів.

Врятування західної цивілізації  від загибелі А. Тойнбі вбачав в оновленні духовності. Особливі надії він покладав на релігію, яка виступає головним інтегратором культури. Саме вселенська релігія, створена на основі синтезу різних релігій, здатна забезпечити "єднання в дусі" різних народів. Володіючи багатим історичним матеріалом, А. Тойнбі формулює "закон культурної радіації", згідно з яким між цивілізаціями існують широкі культурні контакти, різнобічні взаємини.

В поглядах на історію людської цивілізації  і розвитку культури А. Тойнбі був  оптимістом. Він писав, що XXIII ст. буде епохою народження загальнолюдської цивілізації, яка в сфері організації економіки буде соціалістичною, а в сфері духовного життя — "вільнодумною". Очолюватиме нову цивілізацію "світовий уряд", але лідерство в ній переміститься від європейського Заходу до азіатського Сходу.

2 Теорія культури Л.  Уайта

2.1 Еволюціонізм Л.Уайта

Л. А. Уайт (1900-1975), який відродив еволюційний підхід до вивчення культур, закінчив соціологічний факультет університету Чикаго. Під час навчання вивчав в польових умовах культуру індійців пуебло (південний захід США). Уайт високо цінував роботи Е.Тайлора та Л. Р. Моргана, послідовно виступав, захищаючи від несправедливої (на його думку) критики еволюційне учення останнього.

З 1930 р. отримав місце викладача в університеті Мічигану, в якому пропрацював 40 років аж до відходу на пенсію. У 1964 р. був обраний на пост президента Американської антропологічної асоціації. Такі високі досягнення на закаті наукової діяльності, проте, не означають, що його наукова кар'єра завжди складалася гладко, швидше навпаки. Будучи талановитим лектором і пристрасним полемістом, Уайт різко критикував будь-який прояв креаціонізму в науках про культуру, послідовно обстоюючи еволюційні погляди на походження людини і суспільства. За це католицька церква м. Аннарбор, в якому знаходиться університет Мічигану, відлучила його від церкви. 13 років він числився асистентом професора, хоча до середини 30-х років був вже відомим вченим [10].

Л.Уайт ввів в науку термін "культурологія", він є засновником дослідження культур в рамках цілісної науки. Правда, першим використовував цей термін німецький хімік В.Оствальд, але саме завдяки роботам Л.Уайта він увійшов до науки. Це відбулося в 1930 або 1931 р., коли Л.Уайт прочитав університетський курс "Культурологія".

Основні свої ідеї і загальну концепцію  вивчення культури Л.Уайт виклав в трьох  фундаментальних роботах: "Наука  про культуру" (1949), "Еволюція культури" (1959), "Поняття культурних систем: ключ до розуміння племен і нації" (1975).

Велике значення для розповсюдження його концепції мали і ряд програмних статей. Найбільш відомі з них - "Культурологія", яка була опублікована в престижному американському журналі "Сайенс" (1958) та увійшла до міжнародної енциклопедії соціальних наук, і стаття "Енергія та еволюція культури" (Американський антрополог, 1943, №3).

Визначальною особливістю концепції Л.Уайта є затвердження принципу еволюціонізму в науках про культуру. Він не згоден з точкою зору, яка існувала в антропології першої половини XX ст., що є тільки два способи досліджень соціокультурних явищ і процесів: історичний та функціональний. Перший є аналізом унікальних явищ в хронологічній послідовності, другій, - вивчення загальних властивостей процесів і явищ (культури) незалежно від хронологічної послідовності.

Американський вчений пропонував розрізняти три види процесів в культурі і відповідно стільки ж способів їх інтерпретації: тимчасові процеси, що є хронологічною послідовністю унікальних подій; їх вивчення є історією; далі, позачасові, структурні і функціональні аспекти досліджують в рамках функціонального аналізу; нарешті, формально-тимчасові процеси, в яких явища предстають як тимчасова послідовність форм, розглядаються еволюційним методом.

Еволюція, по Л.Уайту, означає процес, в якому одна форма зростає з іншої в хронологічній послідовності. Форми утворюються зі злиття елементів культури. На думку Л.Уайта, якщо прослідкувати розвиток сокир, ткацьких верстатів, писемності, законів, громадських організацій, то можна побачити послідовну зміну їх форм існування. У 1947 р. в статті "Стадії еволюції, прогрес і вимірювання культури" він відроджує поняття стадій еволюції, прогресу і доводить, що різні стани культури можна і необхідно оцінювати, використовуючи слова "краще", "розвиненіше" і так далі

Він визнавав заслуги своїх попередників-еволюціоністів (Тайлор, Морган), стверджуючи, що вони не заперечували багатолінійності розвитку культур. Але все таки Л.Уайт не відмовлявся від основного постулату еволюціонізму, із-за якого той був відданий забуттю в науках про культуру. "Очевидно, - пише Л.Уайт, - що еволюційна інтерпретація людської культури повинна бути однолінійною. Але людська культура як сукупність багатьох культур - її родів, видів і різновидів, якщо користуватися термінологією Тайлора, повинна бути інтерпретована мультилінійно. Еволюція писемності, металургії, громадської організації, архітектури, торгівлі і так далі може бути розглянута і з однолінійною і з мультилінійної точок зору".