Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 23:01, контрольная работа
Сучасною незворотною тенденцією розвитку світового суспільства є його глобалізація. Важливою характеристикою процесу глобалізації є рух до міжнародної інтеграції, тобто до об'єднання людства у всесвітньому масштабі в єдиний соціальний організм. Глобалізація передбачає перехід не лише до глобального ринку, міжнародного розділення праці, а і до спільних правових норм, до єдиних стандартів в галузі правосуддя, державного управління, а отже і освіти, зокрема вищої.
1.Дати оцінку системним процесам закордонної вищої освіти на сучасному етапі (характерні тенденції………………………
2.Пояснити, що таке «система залікових одиниць».. Які найпоширеніші системи залікових одиниць відомі……………………………….
3.Гарантії якості освіти, що висуваються на перший план у світлі освітянської євроінтеграції……………………………………………..
4.Перелік використаних джерел та літератури
Суть поняття "залікова одиниця" або "кредит" у системі USCS можна з’ясувати на основі розуміння практичного використання поняття "кредит-година". Визначення кредит-години базується на кількості тижневого академічного навантаження студента для вивчення залікового курсу. Як правило, в американських університетах заліковий курс складає 3-5 кредитів, що орієнтовно передбачає 3-5 академічних годин занять в аудиторії з викладачем (1 кредит-година – це одна 50-ти хвилинна академічна лекційна година або 2 години практичних занять або 3 години лабораторних занять на тиждень). Якщо врахувати те, що навчальний рік складає 30 тижнів і розподілений на 2 семестри, то на 1 кредит припадає біля 15 академічних годин на семестр. Для кожної кредитної години додатково виділяється 2 години самостійної роботи і, як правило, час на виконання контрольних робіт, складання іспиту тощо. Слід зазначити, що самостійна робота студента передбачає неперервний і суворий контроль.
"Кредит-година – це міра, що базується на часі навчання" [19], тобто кредит-година лише вказує на час, витрачений на вивчення дисципліни, проте не пов’язана з поняттям її рівня складності та, відповідно, рівнем знань, обсягом загального навчального навантаження студента. Деякі дисципліни вимагають багато часу на вивчення, однак передбачають мало кредит-годин і навпаки.
Як зазначає В. М. Чістохвалов [19], в американській системі вищої освіти кредит-година використовується в різноманітних формах, вона покладена в основу складання кошторису для встановлення державного фінансування. Навантаження кафедр, викладачів та студентів визначається кредит-годиною. На підставі кредит-години вирішується питання щодо переведення студента на наступний курс навчання та здійснюється плата за навчання.
Слід зазначити, що в USCS використовуються різноманітні системи оцінювання. Найбільшого розповсюдження набула система визначення середнього балу успішності студента (GPA – Grade Point Average), за якою спочатку на основі цифрової або буквеної оцінки (grade) визначається число залікових балів (point) для кожного предмету, що вивчається протягом семестру, а далі сума добутків кредитів з усіх семестрових дисциплін та, відповідно, одержаних залікових балів ділиться на загальну семестрову кількість кредитів.
Облік та накопичення кредитів здійснюється всередині конкретного навчального закладу реєстраційною службою, яка також займається питаннями складання індивідуального навчального плану студента й виставлянням GPA. Якщо студент під час навчання змінював заклад освіти, то в додаток до диплома виставляється GPA університету, який студент закінчує, а попередні оцінки та бали враховуються лише для проведення процедури переведення і критеріїв зарахування.
Переведення студентів з одного закладу до іншого пов’язане із застосуванням та використанням ряду понять: credit transfer (взаємне визнання залікових одиниць) – визнання вищим навчальним закладом залікових одиниць або кваліфікацій, одержаних студентом в іншому навчальному закладі, для продовження навчання; transfer credits (визнані залікові одиниці) – залікові одиниці, що присвоюються студенту навчальним закладом як визнання виконаної роботи в іншому навчальному закладі.
Отже, за допомогою залікової одиниці (кредиту) USCS відображається структура навчання, кількісно визначається обсяг змісту навчального курсу. Накопичені кредити дозволяють зробити висновок про опанування студентом змісту навчального матеріалу для присудження певного академічного ступеня. Таким чином, вимоги до одержання академічних ступенів виражені в залікових одиницях, а не оцінками за екзамени або курсові роботи. Ці результати під загальною назвою "залікові одиниці" є своєрідною "навчальною валютою" в системі вищої освіти США. Накопичені залікові одиниці зберігаються та можуть передаватися із одного навчального закладу до іншого, з одного факультету на інший. Ця система значно полегшує мобільність студентів та дає можливість підтримувати зв’язок між перерваним і відновленим навчанням.
4. CATS (Credit Accumulation and Transfer System – система накопичення та перезарахування кредитів), що функціонує в університетах Великої Британії [20]. Більшість університетів об’єднані в кредит-консорціуми – групи навчальних закладів, утворені на добровільних засадах, що співпрацюють у галузі розробки та використання кредитних систем. Кожен кредит-консорціум має власну схему накопичення та перезарахування кредитів. Схеми, розроблені кредит-консорціумами, іноді використовуються не в цілому вищим навчальним закладом, а лише в окремих програмах навчання даного ВНЗ.
Досить повно понятійний апарат та основні характеристики системи CATS описано в дослідженнях О.М. Карпенко, Л.І. Котоміної та ін. [13; 21]. Дослідники виділяють декілька основних груп моделей CAT (Credit Accumulation and Transfer) – накопичення та перезарахування кредитів: для вищої освіти, для ВНЗ Шотландії, для післядипломної освіти, для вищої і післядипломної освіти. З 2001 року використовується єдина система кредитів і кваліфікацій для Англії, Уельсу та Північної Ірландії – EWNI (England, Wales and North Ireland).
Таким чином, у вищій освіті Великої Британії реально існує не одна схема накопичення та перезарахування кредитів, а декілька, які розроблені на практично однакових принципових засадах, використовують споріднені поняття, терміни та подібні механізми функціонування, визначаючи основні характеристики CATS, яка охоплює не лише територію Великої Британії. До сфери впливу CATS входять також Південна Африка, освітня система якої використовує SANQF (South African National Qualifications Framework – Національна система кваліфікацій Південної Африки), та Нова Зеландія з системою NZNQF (New Zealand National Qualifications Framework – Національна система кваліфікацій Нової Зеландії).
Система CATS розроблена з метою стандартизації підготовки фахівця на рівні окремих навчальних закладів для забезпечення нарахування студентам кредитів та їх накопичення незалежно від того, у якому вищому закладі освіти здійснювалося навчання. Однак факт нарахування кредитів певним навчальним закладом ще не означає, що інша інституція зобов’язана їх визнати: остаточне рішення щодо присвоєння кваліфікації залишається за академічним інститутом, який має на це право, або за відповідним органом із питань професійної акредитації.
Кредит у системі CATS – це кількісний показник адекватності навчання. Він підтверджує достовірність досягнення студентом саме тих результатів навчання, які описані різнорівневими вимогами про те, що студент має знати, розуміти та вміти продемонструвати.
Наприклад, у єдиній системі кредитів і кваліфікацій для Англії, Уельсу та Північної Ірландії після завершення вивчення курсу студенту присвоюється кількість кредитів, яка виділена на певний навчальний курс. Однак викладач оцінює успішність навчання не на основі бальної або буквеної шкали оцінювання, а на основі різнорівневої шкали вимог до результатів навчання. Формально традиційні оцінки за курс не виставляються – освоєні кредити відносять до певного встановленого рівня навчання. У системі EWNI, як і в системі NICATS (North Ireland Credit Accumulation and Transfer System – система накопичення та перезарахування кредитів Північної Ірландії) [22], для кредитів визначено 9 рівнів. Таким чином, результати навчання у окреслених системах підтверджуються двома параметрами: числом кредитів та їх рівнем.
Число кредитів визначається обсягом навчання, який виражається в умовному навчальному часі для досягнення результатів навчання. У системі EWNI 1 кредит дорівнює 10 умовним годинам навчального часу [20]. Умовний час включає весь час навчання для досягнення результатів на даному рівні, основну практичну роботу, роботу над проектом, самостійну роботу та час, необхідний для оцінювання знань, умінь і навичок. Слід зазначити, що оцінюванню підлягає відповідна одиниця – чітко означений набір логічно послідовних результатів навчання, доповнений критеріями оцінювання, а також числом та рівнем кредитів, які нараховуються. За одиницю оцінювання часто береться модуль.
Різнорівневі програмні вимоги окреслені відповідними формулюваннями – дескрипторами рівня. Наприклад, у системі NICATS для найнижчого (початкового) рівня студент має "згадати і продемонструвати елементарне розуміння у деяких (не багатьох) галузях знань", а для найвищого (восьмого) – "зробити значний і оригінальний внесок до спеціалізованої галузі досліджень, демонструючи володіння методологією та вміння вести критичний діалог з колегами" [22]. Тому рівень кредиту в системі CATS – це індикатор вимог до навчання, що вказує на складність і глибину знань, а також на спроможність застосовувати їх на практиці. Використання рівня кредиту відіграє особливо важливу роль у системі професійної освіти в галузі техніки та технологій.
За системою CATS студенти можуть накопичувати кредити з урахуванням того, що один навчальний рік складається із 120 кредитів і кількість дисциплін одного року навчання може бути від 5 до 10. Тому дисципліна або модуль, передбачені для вивчення протягом одного семестру, дозволяє студенту набрати 12 кредитів, а ті дисципліни, які вивчаються протягом двох семестрів – 24 кредити.
Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.
Сьогодні у вищій освіті різних країн застосовуються кредитні системи, які за основним призначенням та метою використання кредитів можна умовно поділити на дві основні групи: залікові та накопичувальні. До поняття кредиту в накопичувальних кредитних системах підходять як до одиниці оцінювання результатів освоєння освітніх програм – набутих знань, умінь та навичок. У залікових кредитних системах кредити, зазвичай, розуміються як одиниці вимірювання обсягу загального навчального навантаження студента (обсягу роботи), необхідного для засвоєння освітньої програми або її частини, а системи заліку (перезарахування) кредитів в основному орієнтовані на використання з метою забезпечення академічної мобільності.
Перспективну вітчизняну кредитну систему можна визначити як освітню технологію, що ґрунтується на застосуванні залікових освітніх одиниць (залікових кредитів), які дозволяють, ураховуючи індивідуальні потреби особистості, забезпечити протягом життя незалежно від форми навчання суспільно значущий напрям і актуальний рівень її фахової підготовки.
Заліковий кредит – відносна одиниця виміру результатів навчання (рівня знань та вмінь), одержаних студентом під час вивчення фрагменту курсу – змістового модуля. Заліковий кредит кількісно вказує, яка частка від усіх результатів навчання, запланованих освітньо-професійною програмою, припадає на знання і вміння з опанованого змістового модуля, та передбачає максимальний термін вивчення такого модуля. Таким чином, під час визначення залікового кредиту поряд із встановленням різнорівневих результатів навчання слід додатково врахувати обсяг навчального матеріалу, його рівень і значущість, а також нормативний термін вивчення.
Додатковими ідентифікаторами залікового кредиту можуть бути: рівень кредиту, який визначається відповідним рівнем програмних вимог до знань, умінь та видів діяльності. З огляду на це в змістових модулях навчальний матеріал має бути розподілений за рівнями і передбачати відповідні форми контролю; напрям академічної орієнтації кредиту – соціально-гуманітарний (загальноосвітній), методологічний, фундаментальний, професійно-орієнтований; ступінь професійної актуальності кредиту, що відображає адекватність одержаних професійних компетенцій актуальним і перспективним вимогам ринку праці щодо кваліфікації спеціаліста.
3.Гарантії якості освіти, що висуваються на перший план у світлі освітянської євроінтеграції.
Забезпечення якості (Quality Assurance)* вищої освіти не є суто європейською проблемою. В усьому світі зростає увага до якості та стандартів, що пояснюється швидким розвитком вищої освіти і водночас підвищенням вартості освітніх послуг для держави і людей. Європа має намір здійснити свою мету стати найбільш динамічною і інтелектуальною економікою у світі (Лісабонська Стратегія). Нові ініціативи і вимоги, що виникають як в Європі, так і поза її межами, з огляду на інтернаціоналізацію вищої освіти, потребують відповідної реакції. Формування системи забезпечення якості, заснованої на єдиних стандартах і рекомендаціях, свідчить про виникнення справжнього європейського виміру у сфері забезпечення якості, що має посилити привабливість Європейського простору вищої освіти.
Забезпечення якості освіти при формуванні зони європейської освіти є однією з головних умов довіри, мобільності, мотивації студентів, сумісності й привабливості європейської вищої освіти.
В Європі історично сформувались “англійська” модель якості освіти, яка базується на внутрішній самооцінці академічної спільноти, і “французька” модель, що ґрунтується на зовнішній оцінці ВНЗ з погляду його відповідальності перед суспільством. В Європі поки що відсутня єдина система інституційної оцінки діяльності освітніх установ, аналогічна системі акредитації в США. Проте в кожній країні існують свої підходи до забезпечення й оцінки якості вищої освіти.
Європейська мережа гарантії якості у вищій освіті (ENQA) була утворена у 2000 році. Основою її створення стали пілотний проект “Європейський пілотний проект по оцінці якості вищої освіти” (1994-1995 рр.), матеріали Рекомендацій Єврокомісії (98/561/EC від 24 вересня 1998 р.) з європейського співробітництва у питаннях гарантії якості у вищій освіті й текст Болонської декларації 1999 року.
Задля формування системи забезпечення якості вищої освіти у Болонському процесі міністри країн-учасниць у Берлінському комюніке[1] від 19 вересня 2003 року доручили ENQA через її членів у співпраці з Європейською Асоціацією університетів (EUA),
Європейською Асоціацією вищих навчальних закладів, що не є університетами (EURASHE), та Європейським студентським міжнародним бюро (ESIB*)”, які утворили групу Е4, розробити “узгоджені стандарти, процедури та рекомендації із забезпечення якості”. Розроблені стандарти і рекомендації – European quality assurance standards and guidelines (ESG) – були схвалені на конференції в Бергені 2005 року
Призначення ESG – надати допомогу і визначити орієнтири як для вищих навчальних закладів при розробці своїх власних систем забезпечення якості, так і для агенцій, які здійснюють незалежні перевірки. Крім того, ці стандарти і рекомендації роблять свій внесок у створення спільної основи для діяльності як закладів освіти, так і агенцій із забезпечення якості.