Способи семантизації іншомовної лексики у 6-7 класах

       Д) Визначення значення слова на основі його внутрішньої форми. Наприклад, відомий корінь і відомі словотворчі елементи: worker; когнати, які схожі у написанні та звучанні рідною мовою: cinema, patriot, mechanization

       До  перекладних засобів семантизації відносять:

       1. Переклад слова (словосполучення або звороту) відповідним еквівалентом рідної мови. Переклад на рідну мову – найпростіший і найлегший спосіб розкриття значення слова, тому що з боку учнів не потрібно ніяких розумових затрат. Але оскільки слова звучать ізольовано, він мало ефективний на етапі формування лексичних навичок. Безумовно, переклад економить час на єуроці (якого, до речі, завжди не вистачає), але є й деякі недоліки. Вони полягають у тому, що:

       а) він безсилий, коли виникає необхідність семантизувати безеквівалентну лексику, наприклад:, a sweet tooth (ласунка), jack-o-lantern (блукаючий вогник, ліхтарик), a semi-detached house (будинок на двох господарів), pot-luck dinner (обід у складчину), trick or treat «жарт або частування?», etc. Як правило, потрібен переклад-тлумачення або додаткові роз'яснення;

       б) він може збити з пантелику  учнів, коли вони, намагаючись здогадатися  про значення так званих «хибних  друзів перекладача», переводять їх самостійно за співзвучністю із рідною мовою, наприклад: sympathy – «симпатія» замість правильного варіанту «співчуття», an artist – «артист» замість «художник», intelligence – «інтелігенція» замість «розум, інтелект, розвідка», multiplication – «мультиплікація» замість «множення, збільшення», accurate – «акуратний» замість «точний, правильний», repetition – «репетиція» замість «повторення» і т. д.

       Таким чином, поспішне переведення збільшує можливість міжмовної інтерференції, тобто перенесення наявних знань  і умінь з рідної мови в іноземну.

       До  того ж, слова двох мов, як правило, не бувають повністю ідентичні –вони відрізняються за особливостями слововживання (для порівняння: moustache and whiskers - вуса у людей і тварин відповідно; to offer / to suggest or to propose (= пропонувати) - останнє з перерахованих дієслів вживається у значенні «робити пропозицію руки і серця», comfortable = зручний, комфортний (звичайно коли говоримо про предмети одягу або меблів) and convenient = зручний в сенсі розташування або економить час і зусилля (наприклад, автобусна зупинка знаходиться недалеко від будинку або в квартирі є пральна машина), за граматичними ознаками (наприклад: a present and to present, import and to import - слова є різними частинами мови у залежності від наголосу, advice and to advise - відмінності у правописі іменника і дієслова, hair (волосся) - має лише форму однини в англійській мові, а pajamas (піжама), навпаки, вживається тільки у множині і т.д.), за парадигматичними зв'язків (I like to read books (люблю ...); It looks like raining (здається , схоже, що ...); I'd like to get a well-paid job (хотілося б ...)). В усіх наведених прикладах вчителю доведеться звертатися до рідної мови, щоб навчити дітей мислити іноземною мовою.

       Перейдемо до іншого способу семантизації лексичних  одиниць.

       2. Переклад-тлумачення, при якому окрім еквіваленту на рідній мові учням надається інформація про схожість чи розбіжність в об’ємі значення. Наприклад:

       Big – великий ( величина, розмір)

       Great – великий ( величний, відомий).

       Перераховані  способи семантизації мають переваги та недоліки.

       Безперекладні способи розвивають мовну здогадку, збільшують практику в мові, посилюють  асоціативні зв’язки. Разом з  тим безперекладні способи потребують більше часу, ніж перекладні, і не завжди забезпечують точність розуміння.

       Переклад  є економним у відношенні часу, універсальним у застосуванні, але збільшує можливість міжмовної інтерференції.

       Вибір способів семантизації залежить від  ряду факторів:

-Від якісних характеристик слова

-Від його належності до активного чи пасивного мінімуму.

-Від ступеня навчання та мовної підготовки учнів

-Від форми презентації нових слів

-Від місця проведення етапу ознайомлення. Наприклад, презентація нових слів вчителем, самостійна робота над словами в процесі читання, ознайомлення зі словами під час лабораторної роботи і т.д.

       Над новими словами слід працювати як в ізольованому вигляді, так і  в контексті, оскільки контекстуальне значення слова не завжди є його основним номінативним значенням.

       Питання про характер ознайомлення з активним і пасивним словником вирішується  по-різному і зводиться до двох варіантів:

        1) у процесі ознайомлення з новою лексикою не повинно бути різниці, вона проявляється лише у вправах на етапі закріплення;

        2) в залежності від характеру  володіння матеріалом як ознайомлення  з ним, так і його закріплення  повинні відрізнятися.

       Підготовка  вчителя до пояснення нової лексики  зводиться до наступного:

       1) проводиться аналіз нової лексики  з метою визначення труднощів  (форми, значення, вживання) і, відповідно, їх групування по труднощам; 

       2) визначається кількість нових слів і форм організації ознайомлення з ними;

       3) визначаються способи семантизіції лексики та шляхи її пред’явлення;

       4) складається коментар до кожного  окремого слова і підбирається  ілюстративний матеріал;

       5) визначаються типи та види  вправ для первинного тренування  та послідовність їх виконання.

       Слід  пам’ятати, що етап ознайомлення з  лексичним матеріалом визначає ефективність його засвоєння. У 6-7 класах успіх навчання дуже залежить від того, як організована самостійна робота учнів, чи є в їх розпорядженні посібники, які відповідають вимогам сучасної методики. До таких вимог відносяться:

       -Наявність  у посібнику інструкцій та вправ, що роблять процес ознайомлення впорядкованим;

       -Наявність  у посібнику текстів, прикладів та завдань, які активізують розумову діяльність учнів шляхом постановки посильних задач та проблемних ситуацій;

       -Добре продумана організація матеріалу (текстів, ілюстрацій, схем, таблиць і т.д.), яка сприяє самостійній роботі з мовою.

       Отже, обираючи спосіб семантизації, необхідно  брати до уваги належність слова  до активного чи пасивного мінімуму, ступінь навчання, вікові особливості  та мовну підготовку учнів. Оптимальність  того чи іншого способу семантизації кожного конкретного слова в  конкретних умовах визначається його економічністю і надійністю: чим  менше зусиль і часу потрібно для  розкриття значення нового іншомовного  слова, чим точніше розуміння  учнями його значення, тим краще  обрано спосіб семантизації.

2. . Комлекс вправ для навчання лексики

       Вправа  – це спеціально організоване в  навчальних умовах багаторазове виконання  окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення. Існують критерії, які  лежать в основі поділу вправ на групи. За спрямованістю вправи на прийом і видачу інформації вправи бувають  рецептивними, репродуктивними, рецептивно-репродуктивними, продуктивними та рецептивно-продуктивними. За комунікативністю – комунікативні, умовно-комунікативні, некомунікативні.

       Вправи, що забезпечують первинне закріплення  лексики, повинні входити в загальну систему вправ, призначених для  розвитку вмінь та навичок використання лексичного матеріалу у всіх видах  мовленнєвої діяльності. Для них  характерні наступні особливості:

• вони повинні складати невід’ємну частину пояснення, виконуючи ілюстративну, пояснюючу та контролюючу функції
• нові лексичні одиниці повинні пред’являтися в знайомому лексичному оточенні і у вже засвоєних граматичних формах та структурах
• у вправах повинні передбачатись не тільки елементарні операції, а й складні розумові дії, які розвивають творчі можливості учнів та дозволяють їм вже на даному етапі первинного закріплення використовувати нововведений матеріал у мовній діяльності, в першу чергу в усних формах спілкування – аудіюванні та говорінні.

       У системі вправ, що розвивають будь-який вид МД, виділяють дві підсистеми – підготовчі вправи та мовні вправи.

       За  допомогою підготовчих вправ  засвоюється форма і значення мовних явищ (ЛО), а також дії з ними як з компонентами МД. [20, с.14]

       Типи  підготовчих вправ повинні виділятися з урахуванням послідовності  формування навичок та характеру  операцій, що лежать в їх основі. Оскільки навичка визначається як «закріплені  операції», то в кожний тип вправ  повинні входити види, що забезпечують достатнє повторення нових мовних явищ в різному контексті.

       Мовленнєві  вправи повинні проводитися на текстах, які володіють значним потенціалом в плані вирішення не тільки комунікативних, а й пізнавальних задач. При виконанні цих вправ актуалізація нових слів повинна проводитися на рівні несвідомої уваги до них. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3 Фрагмент уроку з навчання лексики для 7 класу 

Тема: «How to Describe People’s Emotions»

Мета: Навчити учнів розуміти на слух і при читанні і вживати у мовленні на рівні фрази і понадфразової єдності ЛО для опису емоцій.

Обладнання: додаткові матеріали, картки, підручник.

 
 
       

         
 
 

       ВИНОВОК 
 
 

       СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Fries Ch. The structure of English. New York 1952
2. Palmer H. A Grammar of English Words. London – New k. 1954
3. Palmer H. Interium Report on Vocabulary Selection. London 1956
4. Алексеев М.П. Возможности лингвостатистики приминительно к методике обучения иностранному язику. – В кн. Теория и методика преподавания английского язика. Л. 1972.-  с. 141
5. Берман И.М. Методика обучения английскому языку в неязыковом вузе
6. Бланк Л.Д. До питання про зв'язок лінгвістичної теорії з практичного викладу лексики // Викладання іноземних мов: історія і практика. – М.: Наука, 1971. - с.110
7. Бухбіндер В.А. Основи методики викладання іноземних мов. – К.: Вища школа, 1986., с.162
8. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным язикам
9. Гез Н.И., Ляховицкий М. В., Миролюбов А. А. и др. - Методика обучения иностранным языкам в средней школе: Учебник / Н. И. - М.: Высш. школа, 1982. - 373 с.
10. Залевская А.А. О восприятии новой иноязычной лексики с различной информационной нагрузкой. – Вопросы психологи 1967
11. Киреева З.Р. Лекции по методике обучения иностранному языку
12. Клементьева Т. Б., Шэннон Д. Счастливый английский. Книга 2 для 7-9 классов общеобразовательных школ – Обнинск: Титул, 1996.
13. Латушкина М.С. Словарная работа по английскому языку в 5-6 классах М.1962
14. Матюгин И., Слоненко Т. Как запоминать английские слова. – М.: “РИПОЛ КЛАССИК”, 2000.
15. Навчання лексичного матеріалу. Сучасна технологія навчання іншомовного матеріалу. – К.: Ленвіт, 1996. – С. 39-51., с.38].
16. Немов Р.С. Психология, т. 2, М.; Владос, 1999.; 139
17. Николаева С.Ю. Методика викладання іноземних мов
18. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе
19. Розенцвейг В.Ю., Уман Л.М. Интерференция и грамматические категории. – В сб.: Исследования по структурной типологии.
20. Шубин Э.П. Типология тренировочных упражнений.- Иностр.яз. в школе. 1965 №1 стр.14.