Способи семантизації іншомовної лексики у 6-7 класах

2. Вікові  та індивідуально-психологічні особливості учнів  6-7 класів.

       Учні 6-7 класів – це підлітки, а в цей період характерна підліткова криза (11-15 років). Кризи проявляються  в негативних симптомах поведінки, тимчасового зниження навчальної працездатності.

       Підлітковий вік характеризується значним розвитком  психіки, пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Удосконалюється сприйняття, стаючи більш плановим, різнобічним, але не досягає ще повного розвитку. На нього впливає не лише характер об'єкта, що сприймається, але й емоційний стан підлітка.

       До  вікових ті індивідуально-психологічних  особливостей учнів 6-7 класів відносяться  такі аспекти: пам'ять, увага, мислення, сприймання.

       Зазнає  якісних змін мотивація навчання. Поглиблюючись і диференціюючись, пізнавальні інтереси підлітків  стають виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Навчальний процес ставить підвищені  вимоги до уваги підлітків, здатності  зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись від  сторонніх показників. Навчання вимагає  як мимовільної, так і довільної  уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти  і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.

       Учні 6-7 класу прагнуть до логічного осмислення матеріалу, застосовуючи при цьому порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікацію тощо. Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш свідомими, обґрунтованими. Вчитель має підготувати велику кількість різноманітних вправ, пропонувати більше тем для  дискусій.

       Пам'ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Учні 6-7 класу використовують різноманітні засоби запам'ятовування: логічну обробку матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування.

       Розширюються  і поглиблюються пізнавальні  інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.

       У підлітковому та юнацькому віці активно  йде процес пізнавального розвитку [16, с. 139]. У цей час воно відбувається в основному у формах, мало помітних як для самої дитини, так і для зовнішнього спостерігача. Підлітки і юнаки вже можуть мислити логічно, займатися теоретичними міркуваннями і самоаналізом.

       Основним  у мовному розвитку підлітків  є вдосконалення уміння користуватись  мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі. У зв'язку з цим посилюється інтерес до оволодівання засобами виразної мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Учні 6-7 класу розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користуючись внутрішнім мовленням, вони шукають адекватні способи передачі своїх думок.

       Підлітки  здатні до тривалої систематичної праці, усвідомлюють її суспільне значення, прагнуть до її результативності, їх приваблює  праця, в якій можуть виявляти певну  ініціативу і  творчість.

       Ігрова  діяльність зберігає своє значення, але  набуває якісно іншого характеру  за змістом і способами здійснення. Виділяють такі її види: творчі ігри (драматизація, ігри-походи, імпровізація і фантазування при відтворенні  історичних подій, сучасних ситуацій), спортивні ігри (футбол, хокей, волейбол та ін.), інтелектуальні (шахи, шашки, розв'язування різних мисленнєвих завдань), комп'ютерні, військові ігри тощо. Особливо захоплюють підлітків колективні ігри. Успіхи і помилки їх стають предметом жвавих обговорень, критичних зауважень. В іграх учні проявляють підвищену емоційність та збуджуваність.

       Підсумовуючи  варто сказати, що учні 7 класу перебувають  у досить складному віці, настає період вікової кризи. Вони потребують особливої уваги, любові до себе. Розширюються і поглиблюються пізнавальні  інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних  предметів.

       Учні  6-7 класу прагнуть до самостійності, самоутвердитись, тому вчителю доцільно буде пропонувати індивідуальні завдання (створення кросвордів, робота с картками). Ігрова діяльність зберігає своє значення, але набуває якісно іншого характеру за змістом і способами здійснення. Гра стає більш творчою, діти багато імпровізують, фантазують. Індивідуально-психологічні особливості учнів 6-7 класу вивчаються для того, щоб батьки і вчителі були обізнані з особливостями розвитку вихованця, могли передбачити та уникнути труднощі учня під час навчання.

       Характерною особливістю підліткового віку є  готовність і здатність до багатьох різних видів навчання, причому як в практичному плані (трудові уміння і навички), так і у теоретичному (вміння мислити,розмірковувати, користуватись поняттями) [16; с.144]. Ще однією рисою, яка вперше повністю розкривається саме в підлітковому віці, є схильність до експериментування, що виявляється, зокрема, в небажанні все приймати на віру. Підлітки виявляють широкі пізнавальні інтереси, пов'язані з прагненням все самостійно перевірити ще раз, особисто упевнитися в істинності.

       Отже, при навчанні лексики в учнів  середньої школи варто враховувати  вікові такі вікові особливості як пам'ять, сприймання, мотивація, логічне  осмислення. Підлітковий вік відрізняється підвищеною інтелектуальної активністю, що стимулюється не тільки природної вікової допитливістю підлітків, а й бажанням розвинути,продемонструвати навколишнім свої здібності, отримати високу оцінку з їхнього боку. 
 
 
 

3. . Труднощі навчання лексики

       З психологічних досліджень відомо, що актуалізація слів відбувається на етапі  внутрішнього програмування в момент їх семантичного розгортання у вигляді редукованих форм. На етапі граматико-семантичної і моторної реалізації змістового плану той хто говорить обирає мовні засоби у відповідності до комунікативної установки.

       На  пошук та  вибір слів, а також  на правильність їх вживання впливає як рідна мова, так і мова, що вивчається. Їх вплив може бути позитивним ы негативним. Перший називають перенесенням, другий – інтерференцією.

       Щодо  інтерференції, варто розрізняти міжмовну та внутрішньомовну інтерференцію. Остання характерна для середнього ступеню навчання, коли учні набувають достатньо мовного досвіду. Раніше сформовані і більш міцні навички інтерферуються з новими, що призводить до помилок у вживанні лексики, у її змістовому сприйманні на слух і при читанні.

       Відомо, що причиною виникнення інтерференції  є різниця в системах мови, що вивчається та рідної мов. Система мови на будь-якому рівні у (тому числі і на лексичному) являє собою систему опозицій мовних явищ. [19]. При контакті двох мов у свідомості учнів явища виучуваної мови співставляються не з явищами рідної мови, а з опозиціями, тобто приводяться в систему, аналогічну рідній мові.

       При вивченні лексики будь-якої мови виникають  труднощі при вивченні об’єму значень слів, який в більшості випадків не співпадає з рідною мовою, багатозначності слів, характеру взаємодії одних слів з іншими, а також вживання слова в конкретних ситуаціях спілкування.

       Для підвищення ефективності навчання лексиці  необхідним є диференційований підхід до відбору словникового матеріалу, його презентації та закріпленню. Такий  підхід здійснюється на базі методичної типології, що передбачає градації труднощів  засвоєння.

       Під методичною типологією мовного матеріалу  розуміється розподіл мовних одиниць  за типам (групами) з точки зору їх вивчення.

       Найбільш  поширеною є типологія, яка враховує труднощі форми, значення і вживання, яка бере початок від Палмера.

       Палмер  звертає увагу на труднощі коротких слів, які важко диференціюються  на слух і погано запам’ятовуються, і на порівняно легке засвоєння  слів, що означають предмети, дії, якості. Він відмічає також перевагу конкретних слів над абстрактними [3].

       Дуже  цікавю є типологія, запропонована  Р. Ладо. Він розрізняє типи слів з урахуванням міжмовної інтерференції. До легких слів відносяться і такі, які схожі на слова рідної мови за формою та значенням. Норму вживання складають слова, які схожі за значенням, але різні за формою.

       Отже, можна зробити висновок, що під час навчання лексиці вчитель має справу з численними труднощами форм, значень та вживання слів іноземної мови, які зумовлені таким явищем як інтерференція. Існує дуже багато типологій іншомовної лексики, які допомагають подолати ці труднощі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 2. Методика формування лексичної компетенції  уроків навчання лексики  у середній школі 

       2.1 Способи семантизації іншомовної лексики

       До  основних етапів роботи над лексикою відносяться: ознайомлення з новим  матеріалом, первинне закріплення, розвиток умінь та навичок використання лексики в різних видах мовленнєвої діяльності.

       Розкриття значення слова (семантизація) може здійснюватися  різними способами, які прийнято об’єднувати в дві групи: безперекладні  та перекладні способи семантизації. До безперекладних способів семантизації відносять:

1. Демонстрацію предметів, жестів, дій, картин, малюнків, діапозитивів тощо.

       Засоби  наочності, перш за все, допомагають при введенні простих понять, виражених конкретними іменниками (tablecloth – скатертина, dishwasher – посудомийка, throat – горло), і не призначені для семантизації абстрактних понять, таких як friendship (дружба), confidence (впевненість), sorrow (печаль), memory (пам’ять).

       Якщо  учні не знають заголовка якої-небудь статті, тексту чи абревіатуру, то уважно роздивившись картинки, що супроводжують  текст, вони можуть здогадатися, про що йде мова. Наприклад, учні 7-го класу можуть самостійно відгадати назву музею Scitrek [12] по ілюстраціям на цій сторінці. Якщо в учнів виникнуть труднощі, вчитель може підказати їм, що sci – скорочення від science, отже, в цьому музеї можна дізнатися про наукові досягнення.

       Цілий ряд дієслів може бути введений через  безпосередню демонстрацію цих дій  в пантомімі. Наприклад, to yawn – позіхати, to touch – торкатися, to chew – жувати, to drop – упустити щось.

       Таким чином, спостерігаючи за діями вчителя, учні легко здогадуються про значення нових слів, а побачені образи відкладаються  в довготривалій пам’яті учнів.

       2. Розкриття значень слів іноземною мовою, для чого можуть використовуватися:

       А) Визначення (дефініції) – опис значення слова уже відомими словами. Наприклад: Cinema – theatre where films are shown.

       Б) Перерахунок.

       Вчитель називає ряд предметів, а потім  те слово, яке їх об’єднує в один клас. Наприклад, a fork, a spoon, a knife = cutlery, water, juice, petrol = liquid, gold and silver chains, rings, ear-rings, brooches = jewellery.

       В) Семантизація за допомогою синонімів  чи антонімів. Наприклад: іменники (luxury – poverty, agreement - disagreement), прикметники (loose – tight, beautiful – ugly, polite – rude, brave – coward, full – empty, talented = gifted, marvelous = magnificent), дієслова (to attempt = to try, to announce = to declare, to give up = to stop doing smth forever, to quarrel – to live peacefully, to get used to smth = to have a habit of doing smth), прислівники (quickly - slowly).

       Слід  відмітити, що цей прийом допомогає  тоді, коли у більш складних слів є синоніми чи антоніми, які вивчалися  раніше. Безумовно, цей одномовний спосіб економічний у часі, але з іншого боку має на увазі володіння учнями певним об’ємом лексики.

       Г) Визначення слова на основі контекстуальної  здогадки, яка заснована на розумінні  загального змісту речення, на основі знання фактів. Наприклад: Columbus discovered America in 1492.

       Звичайно, даний спосіб семантизації передбачає достатній рівень володіння мовою в учнів. Це, мабуть, найскладніший для вчителя та учнів, але в той же час найважливіший для практичного володіння мовою спосіб семантизації слів, оскільки демонструє нове слово у фразі, у мові, розвиває здогадку і передбачає попутний розвиток навичок сприйняття іноземної мови на слух (аудіювання). При цьому можна використовувати невеликі умовно-мовленнєві ситуації з використанням нових слів або дефініції іноземною мовою, наприклад: sheltered house - designed for old people to live fairly independently in with the staff always looking after them; xenophobia - an intense dislike or fear of foreigners or strangers; vandal - a person who destroys or damages works of art, public and private property, the beauties of nature; Однак іноді дефініції бувають громіздкі в одномовних словниках, тому вчителю слід свідомо адаптувати рівень мови до того, яким володіють учні тієї чи іншої групи. При цьому важливо пам'ятати про те, що контекст вживання слова повинен бути однозначним та зрозумілим. Учні можуть зрозуміти слово за розташуванням його в реченні, по сусідству і сполучуваністю з іншими словами, за загальним змістом фрази. Наприклад: We are now comfortably established in our new flat. (= Влаштувалися, влаштувалися); Will you air the room, please? (Air - дієслово «провітрювати»); Warm clothes are a must in the mountains. (A must = іменник «щось обов'язкове»); You can buy all these things at a DIY (= Do It Yourself shop. - Магазин «Зроби сам»)