Шляхи розвитку вищої освіти України в рамках входження у Болонський процес

                  КОНТРОЛЬНА РОБОТА 

                З Педагогіки вищої школи 

                                                 Студентки 5 курсу 1 групи

                                                                      Заочного відділення

                                                                      Спеціальності “Мова та

                                               Література”  (англійська)

                                         Шадури Оксани Сергіївни                                                          
 
 

                                         2010 рік

1. Шляхи розвитку  вищої освіти України  в рамках входження  у Болонський процес. 

     На  сучасному етапі співробітництво  нашої держави з Європою йде  по багатьом напрямкам і, безумовно, така важлива сфера, як освіта, не може не піддатися зміні, оскільки необхідність входження України в єдиний європейський простір назріла давно. На основі Болонського процесу лежить поділене багатьма європейськими країнами й академічними організаціями переконання, що в епоху глобалізації необхідно прагнути до максимальної сумісності систем вищої освіти. Це дозволить повною мірою скористатися перевагами культурної різноманітності й розходженнях у традиціях дослідження й викладання, неухильно підвищувати якість освіти, полегшити мобільність студентів і забезпечити молодь повсюдно визнаними кваліфікаціями.

     У результаті багатьох переговорів на найвищому рівні було підписано  Болонську угоду, відповідно до якої наша країна повинна перейти на ті освітні стандарти, які існують у Європі. При цьому змінюється сама ідеологія навчального процесу.

     Які ж перспективи відкриває Болонський процес для України? Передусім це нові можливості, пов'язані з перспективою входження до загальноєвропейського освітнього простору, а саме:

• визнання українських дипломів на міжнародному рівні;
• більша мобільність в євро просторі для студентів та викладачів;
• спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами;
• конкурентоспроможність на європейському та світовому ринку праці [7, с.15].

      Нові  виклики ми повинні прийняти не лише переносячи на наше підґрунтя досвід інших держав, але й пропонуючи європейському співтовариству свої доробки, досягнення, пропозиції, своє бачення проблем. Тобто потрібно досягти гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій. Але ми повинні відверто визнати, що за останні роки у сфері вищої освіти України накопичилося багато складних проблем, вирішення яких знаходиться на першому місці, навіть незважаючи на наявність чи відсутність таких факторів, як Болонський процес.

      Невиправдана  плутанина у розумінні рівнів спеціаліста та магістра. З одного боку, має місце близькість програм  підготовки, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом , а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV,  за кордоном цього не розуміють [1, c.6]. Однак, запровадження ступеневої системи вищої освіти й уведення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр” та “магістр” надає широкі можливості для задоволення освітніх потреб особи, забезпечує гнучкість загальноосвітньої, загальнокультурної та наукової підготовки фахівців, підвищення їх соціального захисту на ринку праці та інтеграцію у світове освітянське співтовариство. Запровадження ступеневої вищої освіти в Україні значно розширило правові рамки фахівців, про що свідчить ратифікована Верховною Радою України конвенція “Про визнання кваліфікацій вищої освіти в європейському регіоні” (Лісабон, 1997 р.).

          У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише тільки ті випускники, які мають намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 до 25% усіх учнів середніх шкіл. Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту. За прогнозами європейських фахівців, Україні достатньо мати 40-50 вищих навчальних закладів. Але навіть для такої кількості ВНЗ Україна, за твердженням європейських експертів, не має сьогодні достатнього кадрового потенціалу. Найбільше не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців - низька дієвість знань. Дієвість - це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше. За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов'язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи фахівця, фірма впевнена, що він підготовлений на належному рівні. Гарантія цього - високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином і фірма матиме до нього претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг серйозно постраждає.

        З метою пристосування освітньої діяльності до динаміки сучасного життя європейська реформа впроваджує гнучку систему навчальних кредитів, надає можливість зарахування та накопичення в загальному освітньому здобутку людини не лише її попередніх навчальних надбань, але й практичного досвіду в певній галузі, а система безперервної освіти доповнюється можливістю навчатися протягом усього життя, у власному темпі, відповідно до індивідуальних потреб і можливостей людини. Навчання стає багато дисциплінарним, враховує необхідність оволодіння щонайменше однією іноземною мовою, новітніми інформаційними технологіями. Загальновизнаним фактом є те, що вітчизняна освіта завжди вирізнялася фундаментальною глибиною знань, які вона надавала і зараз надає учнівській та студентській молоді, на відміну від більш вузькоспеціалізованого профілювання освіти на Заході. Ці традиції вітчизняної освіти багато в чому відповідають новій для європейських університетів тенденції до багато дисциплінарного навчання, визначеній в рамках Болонського процесу реформування.

      У 2006/2007 навчальному році у всіх ВНЗ України III-IV рівнів акредитації запроваджено кредитно-трансферну систему ECTS. Підготовлено відповідний Пакет інноваційних документів ECTS. Розроблено рекомендації та здійснюються організаційні заходи із запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Diploma Supplement), який мав отримати кожен студент - випускник у 2008/2009 навчальному році. Проте, запровадження системи ECTS призвело до збільшення навантаження методистів та викладацького складу кафедр ВНЗ. Введення європейської системи ECTS не супроводжується в Україні приведенням до Болонських стандартів навантаження викладачів, яке на сьогодні в середньому складає 900 годин на навчальний рік для доцента ВНЗ і є найбільшим в Європі.

      В Україні розпочалася робота зі створення умов для навчання впродовж усього життя.

• Розроблено національні рекомендації щодо оцінювання та визнання попереднього (в тому числі, неформального та неофіційного) навчання як основи для доступу до вищої освіти.
• Навчальне навантаження студентів виражається в кредитах  ECTS.
• Розроблено національні рекомендації для призначення кредитів ECTS і на всіх програмах першого та другого циклів підготовки фахівців розподілено кредити ECTS.

      Однак, формування системи навчання упродовж життя перебуває на початковому етапі [12].

      Структура освіти України за своєю ідеологією та цілями узгоджена із структурами  освіти більшості розвинених країн  світу. Україна досягла високого рівня реалізації двох стратегічних завдань: розширення доступу до отримання  вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному задоволенню освітніх потреб громадян.

      Забезпечити потрібну якість підготовки випускників можливо лише маючи підготовленого вступника.

      В останні роки в Україні у цьому  плані зроблено чимало. Це розширення доступу за рахунок збільшення прийому, рання профорієнтація, забезпечення більшої об’єктивності вступних випробувань.

      Головні сподівання щодо поліпшення ситуації з об'єктивністю процесів вступу в  Україні покладаються на незалежне (зовнішнє) тестування.

      Підвищення  об’єктивності оцінювання знань  через зовнішнє тестування полягає  у застосуванні рейтингової системи.

      З року в рік посилюється увага  до переможців всеукраїнських і міжнародних  олімпіад. Щоб не втрачати таких  студентів для України необхідно супроводжувати їх у подальшому навчанні, можливо створювати їм умови для індивідуального навчання та опанування додатковими спеціальностями, підтримувати матеріально, сприяти їхньому стажуванню за кордоном і т. д. Указом Президента України з 17 лютого 2004 р. введено стипендію Президента для навчання талановитої молоді за кордоном [5, с.8].

      Країни-учасниці Болонського процесу підтримують  участь ВНЗ та студентства у Болонському  процесі і вважають, що лише активна  участь всіх партнерів в процесі може забезпечити його довгостроковий успіх.

      Усвідомлюючи, який внесок авторитетні ВНЗ можуть зробити в економічний та соціальний розвиток, країни-учасниці сходяться  на тому, що університети повинні бути уповноважені приймати рішення щодо своєї внутрішньої організації та управління. Вони закликають ці навчальні заклади і в подальшому впроваджувати реформи в усі сфери свого життя. Вони підкреслюють важливість досліджень та міждисциплінарності в підвищенні якості вищої освіти, та. підвищенні конкурентоздатності Європейської вищої освіти взагалі. Країни-учасниці закликають до збільшення мобільності на докторському та після докторському рівнях, а також заохочують університети до зміцнення співробітництва у виконанні програм на здобуття докторського ступеня та у підготовці молодих науковців.

Додаток до диплома як засіб  забезпечення можливості працевлаштування

     В Україні в теперішній час розробляється  Додаток до диплома у відповідності  до Закону України “Про вищу освіту” (стаття 9).

      Додаток до диплома дотримується моделі, яка була розроблена Європейською Комісією, радою Європи та UNESCO/CEPES, з урахуванням специфіки національної системи вищої освіти. Додаток до диплома про вищу освіту (далі Додаток) є документом про освіту, що видається власнику диплома з метою надання додаткової розширеної інформації про вищий навчальний заклад, який надає кваліфікацію, про рівень кваліфікації, про зміст і обсяг освіти, особливості навчання і форми підсумкового контролю та його академічні і професійні права тощо. Додаток, як невід'ємна складова документа про вищу освіту є дійсним лише з Дипломом про вищу освіту, серія і номер яких співпадають. Додаток заповнюється вищим навчальним закладом на підставі зведеної відомості, що подається державній екзаменаційній (кваліфікаційній) комісії, а також результатів державної атестації. Відповідальність за достовірність, поданої в Додатку, інформації несе керівник вищого навчального закладу.

      Заповнення  Додатку здійснюється згідно змісту та форми, які наведені нижче. Додаток  до диплома має вісім розділів, основне призначення яких надати вичерпні незалежні дані щодо власника диплома і академічного та професійного визнання отриманої у вищому навчальному закладі кваліфікації. Додаток містить опис характеру, рівня, контексту, змісту та статусу освіти, яку власник здобув та успішно завершив [5, с.13].

      Інформація, яка стосується кваліфікації, має  бути наведена у трьох розділах, а саме:

Витяг з Додатку до диплома, що визначає кваліфікацію випускника.