Психологічна система творчої діяльності. Організаційна підсистема творчої діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Основи  теорії рішення винахідницьких завдань. Аналіз моделі завдан .

Що ж таке ТРВЗ? Відповідь  проста - це унікальний інструмент для:

- Пошуку нетривіальних  ідей,

- Виявлення і вирішення  багатьох творчих проблем, 

- Вибору перспективних  напрямків розвитку техніки, технології  і зниження витрат на їх  розробку і виробництво, 

- Розвитку творчого мислення, формування творчої особистості.

Теорія рішення винахідницьких задач (ТРВЗ) - наука про загальні закони розвитку штучних систем.

 Об'єктом ТРВЗ є всі  штучні системи. ТРВЗ вводить  такі поняття, як ТРИЗНА підхід, Тризна мислення та інші.

 ТРВЗ є міждисциплінарною  наукою, покликаної об'єднати і  систематизувати знання тих областей, які до цих пір було прийнято  вважати різними і несумісними.  Дана мета досягається в ТРИЗ  за рахунок аналізу та виявлення  загальних принципів, підходів, законів,  закономірностей і тенденцій  розвитку в процесі наукового  пізнання.

 Основна суть ТРВЗ - виявлення і використання законів,  закономірностей і тенденцій  розвитку технічних систем.

Г. С. Альтшуллер спільно з Р. Б. Шапіро в 1946 році перші усвідомили необхідність створення технології, що дозволяє відмовитися від методу проб і помилок і направлено шукати рішення. Вони проаналізували тисячі патентів і з'ясували, що техніка розвивається закономірно. Ці закономірності можна пізнати і використовувати для розвитку систем і при вирішенні винахідницьких завдань. Вони також з'ясували, що для вирішення складних винахідницьких задач необхідно виявити і вирішити протиріччя, тобто визначити корінь проблеми і видалити цей корінь.

 При цьому можна  виділити основні функції ТРИЗ:

1. Рішення творчих і  винахідницьких завдань будь-якої  складності і спрямованості без  перебору варіантів. 

2.  Прогнозування розвитку  технічних систем (ТС) та отримання  перспективних рішень (у тому  числі і принципово нових).

3. Розвиток якостей творчої  особистості. 

 Допоміжні функції  ТРИЗ:

- Рішення наукових і  дослідницьких завдань. 

- Виявлення проблем, труднощів  і завдань при роботі з технічними  системами і при їх розвитку.

- Виявлення причин браку  та аварійних ситуацій.

- Максимально ефективне  використання ресурсів природи  і техніки для вирішення багатьох  проблем. 

- Об'єктивна оцінка рішень.

- Систематизування знань  будь-яких галузей діяльності, що  дозволяє значно ефективніше  використовувати ці знання і  на принципово новій основі  розвивати конкретні науки. 

- Розвиток творчої уяви  і мислення.

- Розвиток творчих колективів.

 Причому для розвитку  творчих якостей особистості  і колективу в ТРИЗ використовуються:

- Методи розвитку творчої  уяви,

- Теорія розвитку творчої  особистості, 

- Теорія розвитку творчих  колективів.

Розвиток теорії винахідництва  відбиває розвиток науки і техніки, оскільки нові методи аналізу і засоби розв’язання винахідницьких завдань  виявлялися шляхом вивчення нових винаходів, зокрема, в нових, прогресивних галузях  техніки. Поєднання на підставі законів  розвитку технічних систем типових  прийомів усунення технічних суперечностей  та цих явищ дає змогу отримати стандартні рішення винахідницьких завдань. Якщо прийом містить у собі логіку усунення суперечності, то явище  — принцип дії, який здатний цю логіку реалізувати. Причому типові завдання, які відбивають загальні етапи розвитку технічних систем у будь-яких галузях техніки, можуть мати типові, або так звані стандартні рішення. Вони розподілені за класами: до першого класу належить побудова і розвиток речовинно-енергетичних структур технічних систем; до другого  класу — розвиток речовинно-енергетичних систем; до третього класу — перехід  до надсистем та на мікрорівень, що вказують на потребу створення принципово нових систем при вичерпанні можливостей тих, що існують; до четвертого класу — стандарти на виявлення й заміну технічних систем (перший підклас цього класу — «шляхи в обмін», другий підклас — синтез вимірювальних систем); до п’ятого класу — стандарти на використання стандартних рішень, пов’язаний з використанням різних шляхів у обмін обставин, які не дають змоги використовувати не тільки традиційні засоби, а й засоби, передбачені попередніми класами стандартів (інакше кажучи, це «хитрощі» з використання винахідницьких «хитрощів»).

 

 

 

 

 

 

 

3. Закон повноти частин технічних  систем, як один із законів розвитку технічних систем.

 

 

Технічна  система - це сукупність упорядковано взаємодіючих елементів, що мають властивості, які не зводяться до властивостей окремих елементів, яка призначена для виконання визначених корисних функцій.

Таким чином, технічна система має чотири ознаки.

1 Система  складається з частин, елементів,  тобто має структуру.

2 Система  створюється для виконання корисних  функцій.

3 Елементи  системи зв'язані між собою  певним чином, організовані в просторі та часі.

4 Властивості  системи не дорівнюють простій  сумі властивостей її елементів.

Коротко ознаками системи називають: функціональність, цілісність структури, організацію, системність. Відсутність хоча б однієї ознаки не дозволяє вважати об'єкт технічною системою.

Технічні  системи – це, власне кажучи, інструменти  з двигуном. У технічних системах можна виділити п'ять основних частин.

1 Робочий  орган (РО).

2 Трансмісія (Тр).

3 Двигун (Дв).

4 Орган керування  (ОК).

5 Джерело  енергії (ДЕ).

Технічні  системи удосконалюються, розвиваючись у часі.

Розвиток  технічних систем описується так  званою S-подібною кривою. По осі ординат відкладають основний параметр (показник) системи (ККД, швидкість, потужність і т.д.), по осі абсцис - час. На першому етапі відбувається зародження системи (крива АВ, рис.2.1), повільне зростання її основного параметра, вона ніби "набирає силу".

Другий етап (крива ВС) - від початку практичного застосування до вичерпання фізичного принципу, який покладений в основу роботи системи. На цьому етапі розвиток системи відбувається стрімкими темпами. Цей етап характеризується масовим застосуванням технічної системи. Крім поліпшення основного параметра (головної функції), поліпшуються й інші

параметри (другорядні функції). На останньому етапі (крива  СД) відбувається поступове уповільнення темпів зростання до повного вичерпання, покладеного в систему фізичного принципу. Після цього система або належить до складу надсистеми і продовжує свій розвиток, або заміняється на нову, більш ефективну, що працює за іншим принципом або довгий час зберігає свої параметри.

 

 

 

 

Головний показник системи

 

  

 

 

Рисунок 2.1 - Розвиток технічних систем

Аналіз S-подібних кривих для різних технічних систем дозволив Генріху Сауловичу Альтшуллеру в 1979 році сформулювати основні закони розвитку технічних систем: статики (які визначають початок життя технічної системи), кінематики (які визначають їх розвиток) і динаміки (які визначають головні

тенденції її розвитку сьогодні) технічних систем.

Закони статики технічних систем

1 Закон повноти  частин системи стверджує, що  необхідною умовою життєздатності системи є наявність і мінімальна здатність основних частин технічної системи. Тобто технічна система повинна містити в собі двигун, трансмісію, орган керування і робочий орган.

2 Закон "енергетичної  провідності" системи стверджує,  що система життєздатна тільки  тоді, коли є наскрізний прохід  енергії по всіх її частинах - від двигуна через трансмісію  до робочого органу. Будь-яка технічна  система - це перетворювач енергії.

3 Закон узгодження  ритміки вимагає погодженості  або свідомої непогодженості  частоти коливань (періодичності  роботи) всіх частин технічної  системи.