Принципи навчання іноземних мов у початковій школі

Поясненням цього  феномена є ще одна вікова особливість. молодших школярів, помічена психологами  й методистами: відсутність упереджень, негативних стереотипів щодо інших  народів та їх країн. На відміну від  дорослих і підлітків, діти внутрішньо схильні до між культурної комунікації. Психологічно вони готові виступати  посередниками в руйнуванні культурних бар'єрів. З огляду на цей фактор випливає двоєдине завдання навчання іноземної мови в початкових класах: формувати культурну толерантність  учнів і створювати адекватні  умови для набуття ними певного  рівня між культурної іншомовної компетенції. 

Формуючись як особистість  в оточенні сучасного багатомовного  і між культурного простору, молодший школяр з достатнім розумінням сприймає інформацію про норми поведінки  і культуру мовлення. Тому навчання етикету носіїв виучуваної мови, па що вчителів орієнтує і нова Програма, має для учнів молодшого шкільного  віку не тільки пізнавально-комунікативне, але й велике виховне значення. Підтвердимо це положення прикладами правил поведінки, які пропонуються учням другого класу на початку  вивчення англійської мови. 
 

Запам'ятаємо такі правила  поведінки:

Однолітків, друзів, рідних можна вітати словами: Неllо. Ні.

Жест піднятої руки долонею від себе, легка посмішка посилюють слова привітання Ні або  Неllо.

За сучасним етикетом першим вітається молодший зі старшим, учень з учителем, дитина з дорослим.

При знайомстві з  однолітками привітно усміхнись, привітайся, назви себе. Наприклад: Неllо! l’m Oksana. Ні! l’m Taras. 

Доцільність раннього навчання англійського етикету підтверджується  даними експериментів американських  дослідників, якими доведено, що діти дуже рано, починаючи з чотирьох років, здатні розрізнювати соціолінгвістичні  нюанси мовлення. При їх відтворенні  в ході ситуативної взаємодії вони досягають: максимальної точності на фонологічному рівні, меншої - на лексичному і ще меншої - на морфолого-синтаксичному рівні. 

З огляду на цей соціолінгвістичний фактор вагомості набувають наступні методичні і психологічні, завдання раннього шкільного навчання англійської  мови: цілеспрямоване формування вимовної культури говоріння як однієї з важливих передумов свідомого використання мовленнєвої прагматики; застосування автентичних аудитивних матеріалів; моделювання ситуацій, спроможних стимулювати  комунікативну мотивацію учнів  та адекватне використання ними засвоєних  мовних засобів у ході ситуативної  взаємодії. 

В сучасних НМК, підручниках, посібниках, як відомо, реалізуються різні  засоби раннього шкільного навчання англійського спілкування, зокрема:

моделювання життєвих ситуацій спілкування дітей з  носіями мови, насамперед з їхніми іншомовними ровесниками;

моделювання мовленнєвої  взаємодії тварин, а також людей  з тваринами в ситуаціях з  казковим сюжетом. 

Багаторічне спостереження, доповнене результатами дослідного навчання, показує: моделювання життєвих ситуації спілкування з носіями  мови (іншомовними ровесниками, їхніми батьками, вчителями, представниками побутової  сфери тощо) має значний потенціал  для забезпечення адекватного засвоєння  соціокультурної інформації, передусім  етикету; для зіставлення дітьми своїх інтересів, поглядів, потреб, уподобань тощо з такими ж особистісними  проявами іншомовних ровесників у стандартних  ситуаціях, що моделюються; для створення  соціальної ситуації розвитку дитини, яка в реальному житті виникає  у процесі її спілкування з  дорослими і взаємодії з ровесниками, в якій виховується, розвивається і  змінюється сама дитина та її самооцінка, що стає більш обґрунтованою, рефлективною, диференційованою, завдяки чому дитина починає усвідомлювати власне "я", свої інтереси, мотиви поведінки тощо. 

У так званому "анімалістичному" підході ситуативні можливості між  культурного спілкування обмежені. Хоча тваринам надаються деякі людські  якості і стереотипи поведінки (хитра  лисичка, боягузливий заєць, гордий олень), тварини, однак, не є представниками певної мовної культури, носіями духовності певного народу. Уявне спілкування  тварин (або дітей з тваринами) як система3 звужує можливості адекватного  сприйняття і мотивованої активізації  реалій іншомовної культури. Воно неспроможне  повною мірою забезпечити діалог культур і в мовному відношенні не г вмотивованим. 

У дітей, наприклад, виникає запитання: чому звірі розмовляють  англійською? Певний успіх анімалістичного  підходу у дошкільнят не означає, що даний підхід імпонує молодшим школярам. Ось думка вчителів-експериментаторів: "Діти подорослішали, вони не хочуть більше грати в зайчиків". 

За нашими даними, домінуючою діяльністю ідеєю раннього навчання англійської мови, яка співпадає  із завданнями формування соціокультурної  компетенції молодших школярів, є  ідея передусім познайомитись з  англомовним ровесником, його повсякденним життям, інтересами, іграми, захопленнями, стереотипами поведінки, а через  призму сприйняття англійського (американського тощо) ровесника - і з країною, представником  якої він є. 

Тому головним принципом  моделювання ситуацій іншомовного  спілкування па початковому етапі  має бути принцип опори на діалог культур. Його реалізації сприяють такі типи ситуацій навчально-трудової, сімейно-побутової  та соціально-культурної сфер спілкування: 

ситуації-аналоги  потенційного спілку вашім дітей  з носіями мови;

ситуації з казковим сюжетом на літературно-країнознавчій  основі;

ситуації з казковим сюжетом, які моделюють взаємодію  улюблених персонажів мультфільмів, кінофільмів дітей України і  країн, мова яких вивчається;

ситуації - уяві її подорожі до визначних місць іншомовних країн, наприклад, до Лондона, до Лондонського зоопарку, до Діснейленду тощо;

ситуації, пов'язані  з обговоренням отриманих знань  про національні реалії іншої  культури, наприклад, про реалії шкільного  життя, родинні свята, грошові одиниці, реалії масової культури; довкілля; засоби комунікації тощо. 

Спеціальним дослідженням доведено, що раннє шкільне навчання англійської мови як засобу між культурного  спілкування є ефективним інструментом стимуляції пізнання, розкриття творчого потенціалу особистості учня і посилення  гуманізації початкової освіти.