Підготовка дитини до школи

Зміст

Вступ

1.  Підготовка дітей до навчання у школі в умовах сім'ї

2. Форми роботи з батьками

3. Дослідження різних форм роботи з батьками

в ДНЗ «Золотий півник»

4. Шляхи удосконалення форм роботи з батьками в ДНЗ

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального і інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці [17]. Головними вихователями своїх дітей є батьки, але виховувати дітей неможливо без певних знань по педагогіці і психології. Батьки нерідко покладаються на свій індивідуальний досвід, не замислюючись над наслідками невірних виховних дій на дитину, недооцінюють силу педагогічних знань і умінь. Життя переконує в справедливості слів К. Д. Ушинского: "Мистецтво виховання має ту особливість, що майже усім воно здається справою знайомою і зрозумілою, а іншою навіть річчю легенею - і тим зрозуміліше і легше здається воно, чим менш людина з ним знаком, теоретично або практично. Майже усі визнають, що виховання вимагає терпіння, деякі думають, що для нього потрібні природжена здатність і уміння, т. е. навичка; але дуже небагато прийшли до переконання, що, окрім терпіння, природженої здатності і навички, потрібні ще спеціальні знання". Особливо важливо мати ці знання в той час, коли дитина переходить із дошкільного віку в шкільний.

Щоб грамотно підготувати дитину до школи дитину, потрібна єдність виховних дій на нього з боку усіх дорослих, облік вікових і індивідуальних особливостей дитини, розуміння того, що він повинен знати і уміти в цьому віці і т. д. Але як показує практика і проведені наукові дослідження, батьки часто допускають типові помилки у вихованні дітей, зазнають певні труднощі. Завдання педагогів дошкільної установи - допомогти батькам у вихованні дітей. Зміцнення і розвиток взаємодії дитячого саду і сім'ї забезпечують сприятливі умови життя і виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особи.

Як би серйозно ні прораховувались форми виховання дітей в дошкільних установах, якою б високою не була кваліфікація працівників дошкільної установи, неможливо досягти поставленої мети без постійної підтримки і активної участі батьків у виховному процесі. Усебічний гармонійний розвиток дитячої особистості вимагає єдності, узгодженості усієї системи виховно-освітніх дій дорослих на дитину. Тому украй важливо, щоб основною складовою частиною роботи дошкільних установ була пропаганда педагогічних знань серед батьків.

Сьогодні усі фахівці визнають важливість залучення батьків до участі в роботі дитячого саду, проте в реальних взаємовідносинах вихователів і батьків існує певна дисгармонія.

Перешкоджати розвитку цих взаємовідносин можуть як особисті, так і професійні чинники: нестача часу, відчуття неспроможності, етнічні стереотипи, почуття образи - усе це може привести до формування особистих і професійних упереджень, які заважають сім'ям стати активними учасниками у вихованні своїх дітей. Тому вихователі повинні проявити ініціативу і зрозуміти, яким чином взаємодіяти з кожною окремою сім'єю на благо дитини. Використовуючи різні форми роботи з батьками дошкільнят, можна полегшити психологічний стан майбутнього школяра і зробити перехід від дитячого садочка до школи грамотним і безболісним.

Саме тому тему курсової роботи «Форми роботи вихователя з батьками з питань підготовки дитини до школи» я вважаю актуальною.

В курсовій роботі розглянуті і проаналізовані наступні завдання:

- необхідність попередньої підготовки дитини до школи;

- форми роботи з батьками;

- робота з батьками в діючому ДНЗ «Золотий півник»

- шляхи удосконалення роботи з підготовки дитини до школи.

1. Підготовка дітей до навчання у школі в умовах сім'ї

Психологічна підготовка дітей до школи в родині абсолютно необхідна.

Виділяються наступні умови повноцінного психічного розвитку дитини і його підготовку до навчальної праці:

Головна вимога – це постійна співпраця дитини з іншими членами сім'ї.

Наступним умовою успішного виховання і розвитку є вироблення у дитини вміння долати труднощі. Важливо привчити дітей розпочату справу доводити до кінця. Багато батьків розуміють, наскільки важливо у дитини бажання вчитися, тому вони розповідають дитині про школу, про вчителів і про знання, що здобувають у школі. Все це викликає бажання вчитися, створює позитивне ставлення до школи. Далі потрібно підготувати дошкільника до неминучих труднощів у навчанні. Свідомість переборення цих труднощів допомагає дитині правильно поставитися до своїх можливих невдач.

Батьки повинні розуміти, що основне значення в підготовці дитини до школі має його власна діяльність. Тому їх роль у підготовці дошкільника до шкільного навчання не повинна зводитися до словесних вказівок; дорослі повинні керувати, заохочувати, організовувати заняття, ігри, посильний праця дитини.

Ще одна необхідна умова підготовки до школи та всебічного розвитку дитини (фізичного, розумового, морального) – переживання успіху.

Дорослим потрібно створити дитині такі умови діяльності, в яких він обов'язково зустрінеться з успіхом. Але успіх повинен бути реальним, а похвала – заслуженою.

Особливе значення в психологічному розвитку школяра має збагачення емоційно-вольової сфери, виховання почуттів, вміння орієнтуватися в своїй поведінці на оточуючих. Зростання самосвідомості найяскравіше проявляється в самооцінці, в тому, як дитина починає оцінювати свої досягнення і невдачі, орієнтуючись на те, як оцінюють його поведінка інші. Це є одним з показників психологічної готовності до шкільного навчання. На основі правильної самооцінки виробляється адекватна реакція на осуд і схвалення.

Формування пізнавальних інтересів, збагачення діяльності й емоційно-вольової сфери – передумови успішного оволодіння дошкільниками певними знаннями, вміннями, навичками. У свою чергу розвиток сприйняття, мислення, пам'яті залежить від того, як володіє дитина способами отримання знань та орієнтації діяльності, від спрямованості його інтересів, від довільності поведінки, тобто вольових зусиль.

При підготовці до школи батьки вчать дитину порівнювати, зіставляти, робити висновки і узагальнення. Для цього дошкільник повинний навчиться уважно слухати книгу, розповідь дорослого, правильно і послідовно викладати свої думки, грамотно будувати речення.

Батьки повинні пам'ятати, що потреба дитини в тому, щоб йому читали, навіть якщо він вже навчився самостійно читати, треба задовольняти. Після читання важливо з'ясувати, що і як зрозумів дитина. Це привчає дитину аналізувати суть прочитаного, виховувати дитину морально, а крім того, вчить зв'язній, послідовній мові, закріплює у словнику нові слова. Адже чим краще мовлення дитини, тим успішніше буде його навчання в школі. Також у формуванні культури мовлення дітей приклад батьків має велике значення.

Таким чином, у результаті зусиль батьків, з їх допомогою дитина учитися правильно говорити, а значить, він готовий до оволодіння читанням в школі.

У дитини, що йде у школу, повинен бути розвинений на належному рівні естетичний смак, і тут першочергова роль належить сім'ї.

Естетичний смак розвивається і в процесі залучення уваги дошкільника до явищ повсякденного життя, до предметів, оточенню побуту.

Від рівня розвитку гри значною мірою залежить розвиток мислення і мови. У грі розвивається процес заміщення, з яким дитина зустрінеться в школі при вивченні математики, мови. Дитина граючи вчиться планувати свої дії і це вміння допоможе йому в майбутньому перейти до планування навчальної діяльності.

Потрібно вчити також малювати, ліпити, вирізати, наклеювати, конструювати.

Роблячи це дитина переживає радість творчості, відбиває свої враження, свій емоційний стан. Малювання, конструювання, ліплення відкривають перед нами можливість навчити дитину бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприймати їхній колір, форму, величину, співвідношення частин, їх просторове співвідношення. Одночасно це дає можливість навчити дитину діяти послідовно, планувати свої дії, порівнювати результати з тим, що задано, задумано. І всі ці вміння теж виявляться надзвичайно важливими в школі.

Виховуючи і навчаючи дитину, слід пам'ятати про те, що не можна перетворювати заняття в щось нудне, нецікаве, нав'язане дорослими і не потрібне самій дитині. Спілкування з батьками, у тому числі і спільні заняття повинні доставляти дитині задоволення і радість.

Усі народи в усі часи прагнуть виховувати молоде покоління чесним, сміливим, здоровим, працелюбним. Розв'язання цих питань починається з раннього дитинства, ледве не з перших місяців життя дитини. Саме від дитячих переживань тягнеться нитка до майбутніх моральних якостей, нахилів, ціннісних орієнтацій особистості. Вирішальна роль у цьому процесі належить сім'ї як головному соціальному інституту. Сім'я значною мірою закладає ті основи, які стануть підґрунтям для майбутнього дитини: тут створюється фундамент розвитку нахилів, здібностей маленької людини, формування її моральних і розумових якостей, здоров'я тощо. І відбувається все це безперервно, в кожну хвилину сімейного буття, тому що виховання здійснюється не тільки за допомогою певних форм і методів [12, с.300], "виховує сім'я в цілому — її загальний дух, культура людських стосунків" [16, с.2]. І творять цей дух, звичайно, батьки [12, с.300]. Своєчасною є ідея великого педагога В.О.Сухомлинського про те, що дитину необхідно виховувати, орієнтуючись на майбутнє. Якщо врахувати, що незабаром дошкільник має стати школярем, то його успішність великою мірою може визначатися тим, наскільки готовим він підійде до цієї нової і складної для нього діяльності [10, с.332].

Психологам часто доводиться чути: хто ж має здійснювати підготовку дитини до шкільного навчання, хто відповідає за успішне навчання в початкових класах — батьки, сім'я, вихователі дитячого садка, вчителі, школа? Більшість дошкільників відвідує дитячі садки або підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки часто розраховують на те, що діти будуть підготовлені до школи вихователями, вчителями. Проте, досвід переконує, що ніякий найкращий дитячий заклад — ні дитячий садок, ні початкова школа — не можуть повністю змінити сім'ю, сімейне виховання.

Вихователі дитячих садків і вчителі добре знають, в яких сім'ях займаються з дітьми, а в яких ні. В дитячому садку на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма й читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім'ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі. Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими і відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільника й першокласника надає особливе значення всім досягненням дитини. Допомога у подоланні труднощів, яка виникає під час виконання будь-яких завдань, приймається завжди з подякою і сприяє зближенню між батьками та дітьми [15, 11].

Досліджуючи широку палітру питань сімейного виховання дітей різного віку, В.О.Сухомлинський звертав увагу і на такий його важливий аспект, як підготовка дитини до навчання, пояснюючи це тим, що для батьків «велике щастя готувати дитину до школи, потім спостерігати її перші кроки на великій стежці до знань» [12, с. 73]. Про те педагог застерігав від поверхневого ставлення до цього питання, адже існує категорія батьків, які вважають, що малюка не треба нічого навчати, доки прийде час вступу до першого класу. "Краще, коли він не знатиме до школи жодної букви", — така основна ідея, сповідувана ними [12, 301].

Зрозуміло, що в сучасних умовах ця формула батьківського ставлення набуває дещо алегоричної форми, але вона залишається такою ж актуальною [12, с.301].

Маючи великий досвід підготовки дітей до школи, В.О.Сухомлинський застерігав батьків від захоплення навчанням малюків письма, грамоти і наголошував на тому, щоб створювати передумови успішного навчання. Тому особливу увагу вченого привертали, насамперед, питання фізичного розвитку дошкільника. На теоретичному матеріалі, численними прикладами з практики він доводив батькам, педагогам, що існує тісний зв'язок між станом здоров'я дитини і її розумовою й фізичною працездатністю, особливо навчальною, бо остання потребує постійного напруження емоційно-вольової сфери, чи мало фізичного, психічного здоров'я, як витривалості [10, с.332].

Даючи поради батькам щодо підготовки дитини до навчання, В.Сухомлинський акцентує на необхідності дбати про «багатство і багатогранність її духовного життя, про виховання й розвиток розуму».

Педагог закликає всіляко розвивати їх, стимулювати й задовольняти дитячу цікавість і допитливість. А для цього не треба відмовчуватися, коли дитина звертається з будь-якими запитаннями, намагатися проводити з нею якомога більше часу. Підґрунтям цього, на переконання В. Сухомлинського, є теза, що "сенс життя людського в тому, щоб повторити себе в новій людині, повторити на вищій основі, підняти дітей своїх на вищий ступінь розумового, морального, естетичного розвитку, ніж досягли ми самі, батьки" [16, с.76].

Отже, як бачимо сім'я — є основним середовищем життя дитини дошкільного віку, вона є визначальним фактором у формуванні вольових якостей, розумової активності, у формуванні комунікативних здібностей. Від виховання в сім'ї великою мірою залежить позитивне ставлення дитини до школи, її бажання вчитися і досягти певних результатів своєї праці.

2. Форми роботи з батьками

Взаємодія вихователів з батьками має дуже велике значення у підготовці дитини до школи. Успішна взаємодія можлива, якщо зустрічам надається більшої щирості, відвертості, конструктивності, вони звільнені від надмірної формалізованості. Об’єднання зусиль допоможе створити широкий розвивальний простір, сприятливий для повноцінного переходу до школи..