Методики і технології вуличної соціальної роботи

– проведення ігор та екскурсій;

– проведення виховних бесід, спрямованих на посилення  мотивації дітей до соціально прийнятної поведінки;

– надання  моральної та психологічної допомоги;

– проведення просвітницької роботи щодо ризику різних захворювань і засобів їх профілактики, прав дитини та організацій, які їм можуть допомогти а цьому [4, с.183].

„Аутріч-робота”  або вулична робота з дітьми вулиці спрямована на залучення безпритульних  та бездоглядних дітей до соціального закладу, де їм нададуть допомогу. Варто зауважити, що між вуличним життям і поверненням в сім’ю повинні існувати проміжні ланки, наприклад, Центри соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці. Ці заклади мають комплексно підходити до розв’язання проблеми дітей вулиці, а вулична робота повинна бути у їх діяльності першочерговою ланкою допомоги.

Вулична робота з безпритульними та бездоглядними  неповнолітніми має починатися зі збору  інформації про дитину, вияснення  причин виходу на вулицю з метою складання індивідуальної програми допомоги. Наступними кроками є встановлення відносин співпраці з58 угрупуваннями вуличних дітей (тусовками), надання їм різноманітних послуг, індивідуальна робота з дитиною щодо вибору власного майбутнього [2, с.91]. Головним завданням вуличної соціальної роботи у даному випадку є сприяння у формуванні у безпритульних та бездоглядних дітей мотивації на повернення до сім’ї, на активну позицію у вирішенні власної долі. Враховуючи специфіку цього виду соціальної вуличної роботи, слід зазначити, що вона має орієнтуватися на довгострокову стратегію допомоги дітям вулиці.

У ситуаціях, коли дитина не має батьків або  перебуває в конфлікті з родиною  чи життя в родині становить для  неї небезпеку, необхідний спеціальний  заклад, який міг би не тільки вирішити проблему, але й надати тимчасовий притулок клієнтові. Причому, надання  притулку є логічним продовженням вуличної соціальної роботи. Тобто, у структурі Центру соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці має бути денний стаціонар, центр нічного перебування, консультаційний психологічний кабінет довіри, юридичний кабінет довіри. Центр також має виступати посередником між вуличною дитиною та суспільством: сім’єю, соціалізуючим середовищем, міліцією та ін.

Досягти результатів у соціальній роботі з дітьми вулиці не завжди легко, оскільки, як правило, вони проявляють надмірну замкнутість, настороженість, несприйняття соціально-педагогічних впливів. Робота з ними потребує неабиякого терпіння, такту і гнучкості, усвідомлення того, що результати будуть очевидні не відразу. Лише цілеспрямоване довготривале спілкування з ними, включення їх у процес самореалізації приведуть до змін у їх побуті, соціальному існуванні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки. Вулична робота з дітьми – це прогресивна форма соціальної роботи, спрямована на :

– профілактично-діагностичну, консультативну роботу, організацію продуктивного дозвілля та пропаганду здорового способу життя серед дітей та підлітків, які більшість свого часу проводять на вулиці;

– надання  необхідної комплексної соціально-педагогічної, психологічної, юридичної допомоги безпритульним та бездоглядним дітям.

Перший  напрямок впроваджується ЦСССДМ, він  є більш розроблений. Вулична  робота з безпритульними та бездоглядними  дітьми потребує подальшого теоретичного вивчення і обґрунтування. На нашу думку, цей напрямок має здійснюватися  спеціалізованими інституціями – Центрами соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література 

1. Вайнола Р.Х. Особливості соціально-педагогічної роботи в умовах вуличного простору // Соціальна робота в Україні на початку ХХІ ст.: проблеми теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29 – 31 жовт. 2002 року. – Частина ІІ. – К., 2002. – С.63 – 70.

2. Воронова Е. Социальная работа с уличными детьми // Социальная педагогика. – 2004. – №5. – С.91 – 96.

3. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М.: Сфера, 2001. – 480с.

4. Теорії  і методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навч.закл./ За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328с.

5. Холостова Е. Социальная работа с дезадаптированными детьми: Учеб. пособ.—М.: Издат. дом «Дашков и К», 2007.—280с.