Характеристика дійових осіб п’єси Івана Карповича Карпенка - Карого “Сто тисяч”

Тема: Характеристика дійових осіб п’єси Івана    Карповича Карпенка - Карого “Сто тисяч”

Мета: вчити учнів аналізувати драматичні твори, характеризувати 

персонажів; розвивати  навики роботи з текстом, виховувати в учнів  почуття ненависті  до будь-якого шахрайства; читання напам’ять за ролями (інсценізація) уривків.

Обладнання:  портрет І. Карпенка-Карого, виставка книг драматурга,         підручник, ілюстрації театрів.

                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку:

I.  Оголошення теми й мети уроку

Доброго дня! Сьогодні ми з вами продовжуємо  працювати над творчістю             І. Карпенка–Карого , а саме над його п’єсою “Сто тисяч”. Спробуємо охарактеризувати персонажів, проаналізувавши їхні риси , з почутих інсценівок. Висловлюватимемо свої думки, почуття, називаючи при цьому риси характеру того чи іншого персонажу. Отже, тема нашого уроку: “Характеристика дійових осіб п’єси І.Карпенка-Карого “Сто тисяч””.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

 

*Літературний  диктант

З’ясувати кому належать слова, записати тільки прізвище або ім’я

1. “Ох, земелько, свято земелько - приобрітав би тебе без ліку”(Герасиму Калитці)
2. “Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани. Тільки ж де вони з ним познайомились і як? От що цікаво!” (Савці)
3. “... у всякого своя комерція. У нас фабрика на весь світ, другой такой нема; ми продайом тисячу за п’ятдесят рублей”(Невідомому).
4. “Неділя, свята , а ти ні світ, ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіда попостиш хоч раз у тиждень”(Калитці).
5. “Бий, бодай тобі руки посохли! У ззамолоду з синяків не виходила, бий і на старість! Харциз – коняку жаліє, а жінку бить збирається...”(Парасці).
6. “Не журіться, я зумію заховать, аби було що”(Савці).
7. “Буде здоров’я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіти більше, ніж Бог дає”(Савці).
8. “Обікрали... ограбили..Пропала земля Смоквинова! Нащо ви меня зняли з Верьовки? Краще смерть, ніж така потеря”(Калитці).
9. “Сором людям в очі дивиться! Та ми ж пышки поспыэмо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люде з церкви, а ми в церкву”(Параска) .
10. “Одразу ж не можна! Ви візьміть прімєр з свині: от вона ходить на подвір’ї – худа, обдряпана, а закинули ви її в саж, стали харчі кращі давать, то вона помалу й отягнеться, а там і сало наростає – так і ви... Опит – велікоє діло! “(Копач).

Робота в групах : кожна  група  -  представники з різних театрів: актори, критики, режисери, постановники. (У дітей відповідно цього бейджикі з назвами )

1. Театр імені Л.Українки
2. Театр імені Т. Шевченка
3. Театр імені І.Франка
4. Театр імені М.Заньковецької

 
III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Інсценізація уривків  з п’єси, після кожного виступу  дітей аналізуємо : чи вдалося показати ті чи інші риси героїв, мотивуючи, як майстерно  зіграли актори.

Перед тим як розпочати  нашу роботу, я хотіла би вам нагадати вислів, який часто виголошував І. Карпенко – Карий і саме ним , цими захоплюючими  словами визначав основне спрямування свого життя, своє творче покликання. Це вислів Віссаріона Бєлінського:

 

“Театр!...Чи любите ви театр  так, як я люблю його, тобто всіма  силами душі вашої, зі всім ентузіазмом, зі всією нестриманістю, на яку тільки здатна палка молодість, жадібна  і пристрасна до вражень вишуканого? Або, краще, сказати, чи можете ви не любити театр більше всього на світі, крім добра й істини?”

Інсценізація уривків 

Які риси характеру Калитки  розкриваються у монолозі з .......

діалозі........

Ставлення Калитки до інших персонажів (Сина Романа, кума Савки)?

Яким способом Калитка  хоче розбагатіти?

Як Калитка висловлюється про науку і як це характеризує його?

* Зачитати цитати, виписані  з тексту, що характеризують Герасима.

Характеристика образу Г. Калитки за планом:

• Власницька любов до землі
• Зажерливість
• Пристрасть до грошей
• Обмеженість
• Взаємини з рідними, знайомими, наймитами
• Шахрайські звички

Продовжити перелік  рис характеру Герасима: скупість, жорстокість, грубість, прагнення загрібати  жар чужими руками.....

Бесіда-гра

Від першої особи діти розповідають про дійових героїв, а інші учасники намагаються відгадати хто це, а потім аналізуємо й обговорюємо риси характеру.

1. Якими ви уявляєте Параску і Мотрю? Позитивні чи негативні вони персонажі? Доведіть свою думку.
2. Яким ви уявляєте Романа? Назвати основні риси його характеру.
3. Чим схожий на Калитку його кум Савка? А чим відрізняється?
4. Який спосіб життя веде Бонавентура? (Цитати з тексту у підтвердження зачитуємо).

IV. Висновок, виставлення оцінок

Діти! Молодці! Гарно підготувалися, майстерно зіграли дійових осіб, таке враження , що побував в театрі, відчув ту атмосферу. Я думаю, що нам вдалося виконати поставлені завдання на початку уроку, а саме: ми навчилися аналізувати драматичний твір, характеризувати персонажів, розвиваючи при цьому навички роботи з текстом, читати напам’ять за ролями, тобто інсценізувати.

 

V. Оголошення домашнього завдання:

 підготуватися до  написання твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку  до теми: Іван Карпенко-Карий. Талановитий  драматург-новатор. Життєвий і творчий  шлях

Гіпермаркет знань>>Українська література >> Українська література: Життя і творчість Івана Карпенка-Карого – одного з корифеїв українського театру

 
План-конспект уроку з курсу  «Українська література 10 клас» з теми «Іван Карпенко-Карий. Талановитий драматург-новатор. Життєвий і творчий шлях».

 
 
Тема  заняття:    Українська драматургія і театр ІІ половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. Іван Карпенко-Карий. Талановитий драматург-новатор.                                                                                         

  Життєвий і творчий  шлях 

 
Мета  заняття:    
Навчальна -    Охарактеризувати умови розвитку драматургії і театру в другій половині ХІХ ст., показати розвиток аматорського руху, боротьбу за реалістичний народний театр 

Виховна -    Виховувати патріотичні почуття стосовно культури України 

Розвиваюча -    Розвивати творче мислення, знайомлячи зі створенням українського професійного театру, з групою корифеїв драматичного жанру та їх діяльністю. 

Вид заняття:    лекція 

Вид лекції:    оглядова лекція-бесіда 

Форма проведення заняття:    бінарне заняття 

 

Міжпредметні зв’язки:  

Забезпечуючі    Історія України  
Забезпечувані    Українська драматургія 

Методичне забезпечення:    опорні конспекти, тексти драматичних творів 

 
Література:     

 
1.    Єфремов С. Історія українського письменства. — К., 1995.  
2.    Історія української літератури: В 8 т. — К., 1969. — Т. 4, кн. 1—2.  
3.    Історія української літератури: В 2 т. — К., 1987. — Т. 1.  
4.    Історія української літератури XIX століття: В 3 кн. — К., 1997. — Кн. 3. 70—90-тіроки XIX ст.  
5.     Карпенко-Карий І. Твори. – К., 1987  
6.     Галабутська Г. Життєві і творчі обрії Карпенка-Карого // Дивослово. — 1995. — № 12.  
7.     Дем'янівська Л. Іван Карпенко-Карий: Життя і творчість. —К., 1995.  
 
 
Технічні засоби навчання     комп’ютер 

 
                                                                    ХІД ЗАНЯТТЯ 

 
1.   Організаційний момент    
1.1 Привітання студентів      
1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.      
 
2.   Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття    
Українська драматургія ІІ половини ХІХ ст. Іван Карпенко-Карий. Талановитий драматург-новатор. Життєвий і творчий шлях      
 
3.   Мотивація навчання необхідне знання теми для морального розвитку особистості

1. Із тези Ростислава  Пилипчука виокремте  й проаналізуйте важливі ознаки драматичного твору: «Всі п'єси І. Карпенка-Карого позначені динамічністю дії, яскравою сценічністю, що забезпечувало їм успіх у глядача. Майстер діалогу, Карпенко-Карий не гребував також таким традиційним засобом, як монолог, особливо внутрішній, який, однак, ніколи не порушував загальної динаміки твору. У кращих п’єсах І. Карпенка-Карого завжди спостерігається єдність змісту і форми. Психологізм його героїв розкривається в конкретних подіях, у думках і вчинках». 

 
2.Запам'ятайте  літературознавчі терміни:  
Комедія — драматичний твір, у якому дійові особи зображуються у смішних ситуаціях, нещадно висміюються людські пороки та негативні соціально-побутові явища. Майстрами комедійного жанру вважають Лопе де Вегу, Кальдерона де ла Барку, Вільяма Шекспіра, Жана Батіста Мольєра, Олександра Грибоедова, Миколу Гоголя, Івана Котляревського, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого.  
Трагедія — драматичний твір, в основу якого покладено гострий конфлікт. Головна дійова особа трагедії переважно діє в екстремальних ситуаціях, потрапляє у безвихідне становище і гине фізично або морально, здійснюючи подвиг або спокутуючи свою вину. Для трагедії характерна висока амплітуда напруги, перипетії сюжету такого твору постійно вимагають від головного героя особистісного вибору, герой переживає широку гаму пристрастей, розчарувань, мук совісті, жалю, відчаю, гніву тощо. 

 
3.    Які комедії українських та зарубіжних драматургів ви знаєте? 

 
4.    Пригадайте з уроків зарубіжної літератури, хто з давньогрецьких поетів та майстрів епохи Відродження уславився своїми трагедіями.  
 
4.   Актуалізація опорних знань (опитування)

Тематичне опитування за романом  «Хіба ревуть воли, як ясла повні» 

1. Як ви ставитеся  до того, що Іван  Вареник, він же  — Остап Хрущ, приховав від громади, священика і самої Мотрі, що на Дону в нього вже є сім'я?  
2. Чи могла материнська нелюбов у дитинстві накласти відбиток на психіку Чіпки й зумовити в майбутньому його ненависть до матері? Відповідь належно обґрунтуйте.  
3. Чому сільський голова і писар після нічного нападу на них Чіпки, Лушні, Матні і Пацюка навіть не шукали винних, хоч і здогадувалися, хто це зробив?  
4. Як ви вважаєте, чому спроби Чіпки протистояти суспільному злу були приречені на невдачі?  
5. З якою метою в романі виведено образ Василя Пороха? Чи можна його вважати порядною людиною? Чи слід зарахувати його до «пропащої сили»? Чому ви так вважаєте?  
6. З якою метою у творі підкреслено, що як колись звістка про кріпацтво вкоротила віку Миронові Ґудзю, так звістка про скасування панщини звела в могилу Василя Семеновича Польського? Чому автори роману проводять саме таку паралель у долях двох абсолютно різних персонажів?  
7. Як ви розцінюєте факт приятелювання Чіпки з Дмитренком?  
8. Чому головний герой твору радів, що його обрали не просто в земство, а ще й в управу? Чи виношував Варениченко якісь користолюбні плани з цього обрання? Якими були мотиви його діяльності в земстві?  
9. З якої причини Чіпка звернув на бандитську стежку? Чому він не зважив на прохання дружини припинити розбій?  
10. Чому за світоглядом свекруха для Галі була ближчою, ніж рідна мати?  
11. Як Галя ставилася до розбишацького ремесла батька? Чим було викликане Галине самогубство?  
 
5.   Коментар відповідей та робіт  студентів     

Короткий  аналіз відповідей, виставлення оцінок     

 
6.  Викладення та вивчення нового матеріалу (лекція)      
Якби ми дожили до національного театру,  
то ми би стали нацією.  
(Йоганн Фрідріх Шиллер) 

 
                                                  Українська драматургія  і театр 70—90-х років ХІХ століття 

 
70-і—90-і роки ХІХ  століття для духовного  розвою України  виявилися надзвичайно  складними. Протистояти  жорсткому наступу  урядових антиукраїнських  тенденцій (згадаймо  горезвісні Емський  указ і Валуєвський  циркуляр) у цей  час могла тільки творча інтелігенція. Чому? Після скасування кріпосного права відбулося різке розшарування селянства, яке було зайняте або виживанням і каторжною працею, або гонитвою за прибутками, купівлею землі й розширенням господарств. У місті розорені хлібороби поповнювали ряди пролетаріату, деградували морально, русифікувалися. Змінити ситуацію на краще у той час могли інтелігенти-патріоти, здатні працювати з ентузіазмом й усвідомленням своєї місії. Про національні інтереси дбали письменники, проте вони не могли охопити найширших верств населення. На часі стала поява національного театру, передумови для якого вже були створені, адже саме Україна відзначалася розмаїттям талантів співаків і акторів. Серед них були люди, які відзначалися високою національною свідомістю. Наприклад, визначний комік Карпо Соленик (1811—1851) двічі відмовлявся від пропозицій перейти на російську імператорську сцену, натомість обираючи невлаштоване життя в мандрівних напівпрофесійних трупах, які виступали переважно в Харкові та Одесі. 

Театр корифеїв, який постав на українських теренах  вагомо, професійно й зримо, — це унікальне  явище в історії  світового сценічного мистецтва. Слово  корифей прийшло  у нашу мову з античних часів. У грецькому  театрі корифеєм називався  заспівувач у хорі. На українському ґрунті це слово набуло дещо іншого лексичного відтінку і вживалося в значенні «перший». Сини й дочки України, передусім брати Тобілевичі: Іван Карпенко-Карий (1845—1907), Микола Садовський (1856—1933) та Панас Саксаганський (1859— 1940), створили спочатку аматорські, а згодом — професійні театральні трупи й зробили сцену підмостками морального й патріотичного виховання широких верств народу. Маємо феноменальний випадок в історії світової культури, коли, жертвуючи задля розпочатої справи маєтками, нехтуючи кар'єрою, здоров'ям, а деколи й свободою, театральні діячі зводили храм мистецтва, що гарантував нації зрілість і рівність у культурних здобутках серед європейських народів.