Системі забеспечення конкурентоспроможності підприємства

Проведення економічного дослідження та використання  великого  набору показників неможливе без використання комп`ютерної техніки.

У сучасних умовах виникає необхідність у зміні орієнтації і критеріїв оцінки розроблювальної і продукції, що випускається.

Під конкурентноздатністю товару розуміється сукупність його якісних і вартісних  характеристик,  що  забезпечує  задоволення  конкретної   потреби покупця  і  вигідно  для  покупця  відрізняє  від  аналогічних   товарів   – конкурентів.

Конкурентноздатність визначається сукупністю властивостей  продукції, що входять до складу її якості  і  важливих  для  споживача,  що  визначають витрати споживача по придбанню, споживанню й утилізації продукції. 

Оцінка   конкурентноздатності   починається   з    визначення    мети дослідження:

          *  якщо  необхідно  визначити  становище  даного  товару  в  ряді аналогічних,  то  досить  провести  їх  пряме   порівняння   по найважливіших параметрах;

          * якщо ціллю дослідження є  оцінка  перспектив  збуту  товару  на

конкретному  ринку,  то  в  аналізі  повинна  використовуватися інформація, що включає відомості  про  вироби,  що  вийдуть  на ринок у перспективі, а  також  відомості  про  зміну  діючих  у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентноздатності

є вивчення ринкових умов, що повинне проводитися  постійно,  як  до  початку розробки нової продукції, так і  в  ході  її  реалізації.  Задача  стоїть  у виділенні  тієї  групи  факторів,  що  впливають  на  формування  попиту   у визначеному секторі ринку:

. розглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції;

. аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

. розглядаються сфери можливого використання продукції;

. аналізується коло постійних покупців.

Вищевикладене має на увазі “комплексне дослідження  ринку”. Особливе місце у вивченні ринку займає довгострокове прогнозування його розвитку.  На основі вивчення ринку і вимог покупців вибирається продукція, по  якій  буде проводитися аналіз чи формулюються вимоги  до  майбутнього  виробу,  а  далі визначається номенклатура параметрів, що беруть участь в оцінці.

При аналізі повинні використовуватися ті  ж  критерії,  якими  оперує споживач,  вибираючи  товар. По кожній  із  груп  параметрів проводиться порівняння, що  показує  наскільки ці  параметри  близькі  до  відповідного параметру потреби.

Аналіз  конкурентноздатності починається з  оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них не відповідає рівню,  що запропонований діючими нормами  і  стандартами,  то  подальша  оцінка  конкурентноздатності продукції  недоцільна,  незалежно  від  результату   порівняння по інших параметрах. У той же час, перевищення норм і стандартів і  законодавства  не може розглядатися як перевага продукції, оскільки з погляду  споживача  воно часто є марним і споживчої вартості не збільшує. Виключення  можуть  скласти випадки, коли покупець зацікавлений у  деякому  перевищенні  діючих  норм  і стандартів у розрахунку на жорсткість їх у майбутньому.

Провадиться підрахунок групових показників,  що  у  кількісній  формі виражають розходження між аналізованою продукцією і потребою по даній  групі параметрів і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по  цій  групі. Розраховується  інтегральний  показник,  що  використовується для оцінки конкурентноздатності аналізованої  продукції  по  всіх  розглянутих  групах параметрів у цілому.

Результати   оцінки   конкурентноздатності    використовуються    для

вироблення висновку про неї,  а  також  -  для  вибору  шляхів  оптимального підвищення конкурентноздатності продукції для рішення ринкових задач.

Однак  факт  високої  конкурентноздатності  самого  виробу   є   лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих обсягах.  Варто також  враховувати  форми  і  методи  технічного  обслуговування,  наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

1.4 Проблема підвищення конкурентоспроможності  товарів  і  послуг  на світовому та вітчизняному ринках

У міжнародній практиці вважається доцільним випускати не один  виріб, а їх досить широкий параметричний ряд, що утворить асортиментний набір.  Чим обширнее параметричні ряди  й  асортиментні  набори,  тим  вище  імовірність того, що покупець знайде для себе оптимальний варіант закупівлі.  Наприклад, випускають автонавантажувачі того самого типу, але  відрізняються  друг  від друга вантажопідйомністю,  швидкістю,  радіусом  розвороту  і  т.п.  Кожному споживачу з урахуванням конкретних  умов  його  роботи  необхідні  визначені експлуатаційні параметри автонавантажувачів, що  купуються.  Якщо  продавець здатний їх забезпечити, покупка відбудеться, якщо ні - покупець буде  шукати іншого продавця.

Щоб оцінити конкурентноздатність товару,  необхідно вирішити широке

коло питань і насамперед одержати об'єктивну інформацію  про  ті  ринки,  де вже реалізується  чи  пропонується  збувати  товар,  про  його  конкурентів. Аналізу ринків  приділяється  основна  увага.  Особливо  це  відноситься  до оцінки тих потреб, що передбачуваний  товар  не  задовольняє, до  виявлення негативних  і  позитивних  властивостей   цього   товару,   що   відзначають споживачі. На закінчення зважується питання, чи відповідає в даний  момент вироблена  продукція по технічному  рівні  і   якості   вимогам   кінцевих споживачів, і оцінюється конкурентноздатність її в  результаті  комплексного дослідження ринку.

Виходячи з  оцінки  існуючої  і  перспективної  конкурентноздатності товару приймається рішення про подальшу виробничо-збутову політику:

• чи продовжувати виробництво даного товару і його збут;

• чи провести модернізацію для перетворення товару в  товар  ринкової

новизни;

• чи зняти його з виробництва і приступити до випуску нового товару.

Чи варто приступити  до  пошуку  нового  ринку  збуту  з  урахуванням

достатності фінансових і матеріальних ресурсів, наявності товаропровідної  і збутової мережі, можливостей забезпечення сервісу проданого товару.

При виборі  шляхів  підвищення  конкурентноздатності  товару  нерідко буває дуже своєчасним  рішення  не  про  запуск  нового,  не  про  зняття  з

виробництва морально застарілого, а  про  модифікацію  товару.  Рішення  про модифікацію товару приймається з метою задоволення особливих вимог  покупців для одержання більшого прибутку.

Безперечним    є    і    розвиток    такого    напрямку    підвищення конкурентноздатності  товару,  як  своєчасне   надання комплексу   послуг, зв'язаних зі збутом і використанням машин, устаткування й іншої  промислової продукції які б забезпечували їхню постійну готовність  до  високоефективної експлуатації, тобто сервісне обслуговування. При вмілій  організації сервіс є вирішальним чинником підвищення конкурентноздатності товару, тому що  ціни на запасні частини в 1,5  -  2,0  рази  нижче,  ніж  ціни  на  комплектуючі, використовувані у виробництві.

У вирішенні задач підвищення конкурентноздатності продукції з  кожним роком все зростаюче значення  набуває  проблема  вибору,  і  освоєння  нових ринків збуту. У зв'язку  з  цим  на  будь-якому  підприємстві  дуже  важливі аналітико-пошукові зусилля в  цій  області.  Нові  ринки  збуту  вирішальним образом  можуть  змінити  конкурентноздатність   товару   і   рентабельність збутової діяльності. Зрозуміло,  що,  впроваджуючи  товар  на  новий  ринок, можна продовжити життєвий цикл товару. Сезонні  коливання  в  попиті  можуть сприяти успішній реалізації того самого товару в різних  точках  планети.  А збільшення  обсягу  продажів  на  нових  ринках  дозволить  знизити  витрати виробництва  на  одиницю  продукції,  насамперед  за  рахунок   використання дешевої робочої сили, досить низьких рівнів податків  і  митних  податків  і ряду інших факторів на нових ринках збуту. У зв'язку з цим дуже важливо  для подальшого  розвитку  конкурентноздатності  товару  (перш  ніж  перейти   до нового, його модифікації, зняттю з виробництва) спробувати вийти  з  ним  на новий ринок збуту, тому що на внутрішньому його  конкурентноздатність  різко упала.

У  результаті  оцінки  конкурентноздатності  продукції  можуть   бути

прийняті наступні шляхи підвищення конкурентноздатності:

. зміна складу, асортименту, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вирібабо конструкції продукції;

. зміна порядку проектування продукції;

.  зміна  технології  виготовлення  продукції,  методів   випробувань, системи  контролю  якості  виготовлення,   збереження,   упакування, транспортування, монтажу;

. зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на запасні частини;

. зміна порядку реалізації продукції на ринку;

. зміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і  збут продукції;

. зміна структури й обсягів коопераційних  постачань  при  виробництві продукції і  цін  на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

. зміна системи стимулювання постачальників;

. зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

Стратегія підвищення якості товару є найважливішою складовою частиною стратегії фірми. Об'єктами  прогнозування  є  показники  якості  товару,  що уступають аналогічним показникам товарів конкурентів.

10 етапів для підвищення якості по Джозефуі М.Джурану.

1. Сформуйте усвідомлення потреби в якісній роботі і  створіть можливість для поліпшення якості.

2. Установіть цілі для постійного удосконалювання діяльності.

3. Створіть організацію, що буде працювати над досягненням цілей,  створивши умови для визначення  проблем,  вибору  проектів,  сформувавши  команди  і вибравши координаторів.

4. Надайте навчання всім співробітникам організації.

5. Виконуйте проекти для вирішення проблем.

6. Інформуйте співробітників про досягнуті поліпшення.

7. Виражайте своє визнання співробітникам, які внесли  найбільший  внесок  у поліпшення якості.

8. Повідомляйте про результати.

9. Реєструйте успіхи.

10. Запроваджуйте досягнення, яких Вам удалося домогтися  протягом  року,  у системи і процеси, що регулярно функціонують  в  організації,  тим  самим, закріплюючи їх.

Сім успішних факторів якості:

1. фокус на споживача;

2. фокус на процес і його результати;

3. управління участю/відповідальністю;

4. безупинне поліпшення;

5. проблеми, що залежать від робітників, мають складати не більш 20%;

6. проведення вимірів;

7. постійно діючі наскрізні функціональні  наради,  що  представляють  собою постійно діючі команди по поліпшенню якості.

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «АЗОТ»

2.1 Історія виникнення,розвитку та діяльность ВАТ «АЗОТ»

ВАТ «Азот» — флагман хімічної промисловості Черкащини, найбільше в Україні підприємство з виробництва азотних добрив, розташоване в місті Черкаси.

Загальна інформація та потужності

Черкаське вiдкрите акцiонерне товариство «Азот» — одне з найбiльших пiдприємств в Українi з виробництва мiнеральних добрив, iонообмiнних смол, капролактаму та iншої хiмiчної продукцiї. Його будiвництво розпочалось у 1962 роцi, а 14 березня 1965 року колективом видано перший амiак.

У теперішній час ВАТ «Азот» — це 43 виробничих структурних пiдроздiли, що розмiстилися на площi 500 га. У товариствi працює понад 6 тисяч осіб.

Виробничi потужностi при повному завантаженнi можуть давати у рiк близько 3 мiльйонiв тонн мiнеральних добрив. Частка українського ринку — 25%. Якiсть продукцiї повнiстю задовольняє працiвникiв сiльського господарства України та СНД. Постiйна активнiсть ВАТ на свiтових ринках дозволяє йому також мати стабiльний збут добрив у країнах Європи, Азiї, Америки. Продукція черкаських хiмiкiвекспортується до таких країн «далекого зарубіжжя»: Словаччини, Угорщини, Болгарiї, Францiї, Iрландiї, Нiмеччини, Китаю тощо.

З історії підприємства

У серпні 1962 року Постановою Ради Мiнiстрiв Української РСР № 923 затверджено проектне завдання на будiвництво заводу азотних добрив Черкаського раднаргоспу в місті Черкасах.

У вересні 1962 року закладено перший камiнь у фундамент майбутнього заводу, і того ж року розпочалося масштабне будiвництво амiачного виробництва потужнiстю 108 тисяч тонн на рiк. Тоді ж, у 1962 роцi прийнято Постанову Ради Мiнiстрiв СРСР № 171 «Про розширення виробництва iонообмiнних матерiалiв в 1962 — 1965 роках».

У травні 1963 року прийнято Постанову Ради Мiнiстрiв УРСР № 559 «Про об'єднання заводу азотних добрив iз заводом iонообмiнних смол, що будується», i таким чином було визначено повну остаточну назву пiдприємства — Черкаський хiмiчний комбiнат.