Системі забеспечення конкурентоспроможності підприємства

30

ВСТУП

Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни  в  цілому, нерозривно  пов`язана  з  ефективністю  виробництва,  забезпечення   випуску необхідної кількості  сучасних  виробів  та покращення  якості,  досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за  місце на  ринку) поміж фірмами-виробниками  та  торговими  організаціями  змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним  з  таких  шляхів  є створення товарів покращенного рівня якості.

  Передовий закордонний  досвід  свідчить,  що  якість,  безперечно,  є найбільш  вагомою  складовою  конкурентоспроможності,  але  разом   з   тим, можливості реалізації продукції, крім якості,  визначаються  значним  числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується  не  тільки  на  товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

  Актуальність теми. Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах  високої  монополізації   виробників   та   торгових   представників,

регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а -виробництво  й адміністративно-командний  механізм  розподілу,  що регулювали  споживання, формували потреби і випуск показників.

У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і  продукції, у виробників практично не вставала, а якщо і виникала, то  зважувалася  лише у відношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику.

З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні, природно, різко  загострилася,  і  її  вирішення  жадало  від  усіх  суб'єктів   ринку активного  пошуку  шляхів   і   методів   підвищення конкурентноздатності вироблених і споживаних товарів.  У  зв'язку  з  цим  у  сучасній  економіці головним  напрямком  фінансово-економічної  і  виробничо-збутової  стратегії кожного торгового підприємства  стає  підвищення  конкурентноздатності  для закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.

Мета     роботи:     проаналізувати     сутність      і      значення конкурентоспроможності     роздрібного      торгівельного      підприємства, конкурентоспроможність товарів та послуг,  оцінку конкурентоспроможності торгового підприємства, та шляхів її підвищення.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика конкурентоспроможності підприємства

    Поняття  конкурентоспроможності  інтерпретується  і  аналізується   в залежності  від  економічного   об`єкту   який   розглядається.   Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на  рівні товару, фірми, корпорації, галузі,  національного  господарства,  або  нації мають свою специфіку. Аналіз  конкурентоспроможності  може  бути  проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності  на  макрорівні,  то воно  відображає  позиції  національної  економіки  в  системі   міжнародних відносин, головним чином  в  сфері  міжнародної  торгівлі,  і  одночасно  її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий,  але  не  єдиний  аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати  здатність  зберігати і  нарощувати  темпи  економічного  зростання,  зайнятості,  реальні  доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою  нація  при  справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють  світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності  нації  визначається  такими  основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність   (взагалі),   -   як   соціально-економічна категорія -  це  спроможність,  вміння  досягати  законним  шляхом найвищих економічних та соціальних переваг.  З  цього  визначення  виходить  важливий практичний висновок про те, що конкурувати  (досягати  найвищих  економічних та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в  попередній  період діяльності  та  результативність  за  аналогічний  останній  період  суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колективу з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не  як самоціль, а як засіб для створення визначеного  товару  (продукції),  послуг різного виду.

У цілому  конкурентноздатність  торгового  підприємства  це  відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку  даної  фірми  від  розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і  по ефективності виробничої діяльності.

Конкурентноздатність    торгівельного    підприємства    характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду  таких  факторів, як:

- конкурентноздатність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;

- вид товару та його асортимент;

- місткість ринку (кількість щорічних продажів);

- легкість доступу на ринок;

- однорідність ринку;

- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;

- конкурентноздатність галузі;

- можливість технічних нововведень у галузі;

- конкурентноздатність регіону і країни.

Як  показує  світова  практика   ринкових   відносин,   взаємозалежне вирішення цих проблем і використання  даних  принципів  гарантує підвищення конкурентноздатності підприємства.

Щоб повніше  зрозуміти  суть  проблеми,  вичленуємо  кілька  важливих наслідків цього положення.

1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша   жорстко зв'язана з виробом як таким і  значною  мірою  зводиться  до  якості.  Друга зв'язана як  з  економікою  створення  збуту  і  сервісу  товару,  так  і  з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті,  третя відбиває все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю,  як  людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т.д.

2. Покупець — головний  оцінювач  товару.  А  це  приводить  до  дуже важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повинні  бути  настільки  очевидні  потенційному  покупцю,  щоб   не   могло виникнути найменшого сумніву чи іншого  тлумачення  у  відношенні  любого  з них. Коли  ми  формуємо  "комплекс  конкурентноздатності",  у  рекламі  дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання  й  інтелектуальний рівень споживачів,  багато  інших  факторів  особистого  характеру.  Цікавий факт:  майже  всі  закордонні  посібники  по  рекламі   особливо   виділяють матеріал,  зв'язаний  з   рекламою   в   малограмотній   чи   інтелектуально нерозвиненій аудиторії.

3. Як відомо, кожен ринок  характеризується  «своїм»  покупцем.  Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентноздатністю.

     Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими  давно  і  добре зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару  — це все рівно, що намагатися схемою показати всю  складність  і  всі  тонкощі ринкового процесу. Для них конкурентноздатність  стала  просто  зручним,  що концентрує увагу і думку терміном, за  яким  вибудовується  вся  розмаїтість стратегічних  і  тактичних  прийомів  менеджменту  в  цілому  і   маркетингу зокрема. Конкурентноздатність — не показник, рівень  якого  можна  обчислити для себе і для конкурента, а потім  перемогти.  Насамперед  —  це  філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:

- розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і її тенденцій;

- уміння створити такий товар і  так  довести  його  до  споживача,  щоб споживач зволів його товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих  в  науковій  та  учбовій літературі  основних   категорій,   щодо   конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто  спроможність  саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції  до  інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства  слід  розуміти,  як  реальну  та потенційну спроможність, а також наявні для  цього  можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати  товари,  які по  своїм  параметрам  у  комплексі  більш  для   споживачів,   ніж   товари конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства  -  можна  розглядати  також,  як вміння виготовляти  і  реалізувати  швидко  та  дешево  якісну  продукцію  в достатній кількості.

Конкурентоспроможність  персоналу,  тобто  робітників,  спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них  і  всім  разом,  як  одне ціле, швидко і ефективно сприймати і  реалізувати  різні  новинки  в  кожній стадії  життєвого  циклу  продукції.  Це  вміння  створювати   вироби, які відповідають всім  вимогам  споживача  з  найменшими  витратами  всіх  видів ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності  -  важливий  елемент  апарату  даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму  ринку  підприємства  і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих  помилок,  які  роблять наші підприємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої  зусилля  на продажі окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними  аналогами, - не завжди кращими, - стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А  якщо вдалося що-небудь продати за валюту - радість на ґрунті  самообману.  Ми  не враховуємо,  не  приймаємо  до  уваги  головне, - що єдиний   критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, - стабільне  місце  їх на ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цього  критерію  нам  треба  змінити  акценти, перенести  центр  уваги  нашої  роботи  при  вирішенні  даної  проблеми   на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу  та  підприємства.  А  в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме  в  людях зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство) зможуть  гнучко і ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи  їх  високі вимоги до тієї або іншої продукції.

З цього можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності по  досягненню  конкурентоспроможності  акценти  повинні  бути   розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3)  Конкурентоспроможність  продукції  (одержана  як  похідна  перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися  паралельно,  енергійно,

відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню  конкурентоспроможності  важливе місце належить показникам,  які  повинні  характеризувати  та  давати  змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий  комплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на  галузевому  ринку (національному або світовому).  Цей  комплекс  може  містити  характеристики товару, які визначаються сферою виробництва, а  також  фактори,  формують  у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.

Конкурентоспроможність  продукції  і  конкурентоспроможність   фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина  і  ціле.  Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку  безпосередньо  залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних  засобів  діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.