Шляхи підвищення прибутку і рентабельності підприємства (Райффайзен Банк Аваль)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

Шляхи підвищення прибутку і рентабельності підприємства (Райффайзен Банк Аваль)

 

Вступ

1. Загальна характеристика об’єкта дослідження.  

1.1. Характеристика продукції (робіт, послуг) і умов функціонування підприємства

1.2 Забезпечення підприємства ресурсами: матеріально-технічними, трудовими і природними

1.3    Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

2. Теоретичні та методологічні питання аналізу прибутку та рентабельності

2.1. Джерела формування та розподілу прибутку підприємства

2.2. Показники прибутку і рентабельності

3. Аналіз  прибутку і рентабельності

3.1  Аналіз динаміки показників прибутку та рентабельності

3.2  Аналіз формування та розподілу прибутку підприємства

3.3   Аналіз рентабельності виробництва і окремих видів продукції

4.  Оцінка резервів підвищення прибутку та рентабельності підприємства

Висновок і  пропозиції

Література 

 

Вступ

Ринкові умови господарювання обумовлюють необхідність поглибленого вивчення і всебічного удосконалення економічної діяльності усіх галузей національної економіки. Особлива увага в цьому контексті повинна бути спрямована на основу їх ланку-підприємств. Сукупність економічних проблем, які виникають в процесі динамічного функціонування підприємств, повинні вирішувати спеціалісти, які здобули високий рівень знань, відповідну професійну підготовку, мають достатній рівень кваліфікації. Від рівня одержаної загальної та професійної підготовки, їх компетентності і обізнаності у вирішальний мірі залежатиме успішне розв’язання конкретних практичних завдань, тобто розробка та здійснення заходів, спрямованих на ефективну діяльність підприємств в довготерміновій перспективі, забезпечення високих темпів його розвитку та підвищення конкурентоспроможності.

Економіка підприємства охоплює широке коло проблемних питань пов’язаних з управлінням численних взаємопов’язаних видів діяльності на основі процесного підходу. В результаті реалізації системи процесів повинен бути досягнутий якісний кінцевий результат у вигляді конкретного суспільного корисного продукту. В зв’язку з цим чільне місце відведено визначенню сутності підприємства як суб’єкта підприємницької діяльності, ґрунтовно висвітлене його сучасне середовище.

Для реалізації стратегії  та досягнення цілей  підприємства повинні бути визначені необхідні ресурси. Серед них визначальне місце займають основні та оборотні засоби, трудові та інформаційні ресурси. Мова йде не тільки про вивчення їх складу чи класифікування. Особливу увагу слід акцентувати на їх раціональному використанні в процесі виробництва, зокрема основних і оборотних засобів та нематеріальних ресурсів.

Поряд з тим, в полі зору поглибленого вивчення мають знаходитися  економічного розвитку підприємства. Мова йде про обґрунтування  джерел та форм фінансування та інвестування його розвитку, метою якого має бути інноваційний підхід та досягнення моделі ділової досконалості.

Основна мета і задача дисципліни « Економіка підприємства»  представлені в цьому  з нових наукових позицій, які узагальнюють висвітлюють здобутки авторського колективу. Мета їх викладення полягає в тому, щоб майбутні економісти і менеджменти набули таких знань з економіки підприємства, які дадуть змогу їм компетентно вирішувати практичні завдання безпосередньо на підприємствах.

Матеріали в підручнику додаються таким чином, щоб майбутні спеціалісти на основі глибокого засвоєння теоретичних питань були здатні сформувати досконалі економічні механізми переходу підприємств на інноваційні моделі господарювання.   

 

1.Загальна характеристика  об’єкта досліджень

  Книг і статі про банк і банківську діяльність завжди було багато. Проте 15-20 років тому у вітчизняній економічній і юридичній літературі розглядалися проблеми лише державного банку і місце банківської системи в плановій економіці. Юридичний аспект міжбанківських відносин і установ Держбанку з клієнтурою не розглядався у зв'язку з неактуальністю в умовах тотальної державної власності. Система організації і структура вимоги до персоналу установ Держбанку і Будбанку були уніфіковані. Існувала централізована система підготовки і розподілу кадрів, і дивуватися з цього не доводилося, оскільки банки займали своє відведене їм місце в жорстко централізованій системі державного управління економікою.

Нині  в ринковій економіці, що формується, роль банків стає іншою. Банківські установи беруть активну участь в регулюванні фінансових потоків, вступають у нові відносини з клієнтами - фізичними і юридичними особами. Від банків залежить багато що, їх правильна організація і цілеспрямована діяльність вимагають великих знань і зусиль.

      Тому  читач з цікавістю зустріне чергове  перевидання книги "Банки: організація  і персонал". На фоні численних, переважно  економічного характеру, публікацій дана книга, по суті справи вперше розкриває  питання організації банку як установи і питання роботи його персоналу. Адже в банки приходять нові люди, яким треба оволодіти технологією управління, виконання фінансово-кредитних операцій, нарешті, "людських відносин". Без цього успіху досягти дуже важко. Необхідність для кожного комерційного банку знайти своє місце в банківській системі, свій круг клієнтів, "своя особа" в умовах ринкової економіки і міжбанківської конкуренції, що загострюється, робить особливо актуальним питання, розглянуті в пропонованій роботі.

Видання дає глибокий і всесторонній аналіз різних аспектів організації банку. Стратегія банківської установи визначає його задачі і функції, від цього залежить вибір структури. Стійка система управління досягається тоді коли чітко визначені задачі банківських підрозділів, їх зв'язки між собою, режими роботи з інформацією і порядок діяльності. Кожний банкір знає, як це важливо.

Але банк - не інерційний і повинен бути мобільним  і швидко і які пристосовуватися до змін економічного і соціального  середовища. В книзі правильно  пояснюється, в якій ситуації як треба діяти, враховувати чинники. Корисні для читача матеріали і рекомендації про маркетинг в банківській справі, пошуку партнерів, технології нововведень і організаційно-консультуванні.

Нова  роль кадрів, що працюють в банківських  установах, на практиці реалізується не без праці. Тому дуже корисними є глави книги, присвячені банківському персоналу. Завіса таємності, властива кожному банку не повинна приховувати те загальне, що властиво всім банківськими працівникам. Хіба допустимо недооцінювати високі нормативи :

- кваліфікаційні вимоги до співробітників, нехтувати що виправдали себе способами їх підбору? Тільки з урахуванням цього можна сформувати злагоджені управлінські команди в кожному банку.

Книгу відрізняє глибоке знання банківської  практики. В ній багато узагальнень, цінних спостережень і порад. Багато читачів, безумовно, скористаються радами автора, як підвищувати організаційну культуру працівників яким чином покращувати їх відносини з клієнтами, як добиватися зміни мотивації службовців і стимулювання їх діяльності. До того ж пропонована технологія організаційного розвитку банку містить весь комплекс засобів необхідних для вирішення цих задач. Особливий інтерес представляють результати застосування технології організаційного консультування в банках, а також механізм дослідження організаційної банківської культури.

Конкретні рекомендації допоможуть краще налагодити справу в кожному банку. Додатки  містять корисні матеріали і  документи.

На закінчення відзначу, що книга "Банки: організація  і персонал" буде не тільки пізнавальна, але і цікава для читача. Багато корисного черпнуть в ній як працівники банків, так і їх клієнти. Адже банки сталі в нашій країні могутнім інститутом економічного розвитку.

Люди, що приходять  в банк, часто думають: "Що це за установа така? Беруть наші гроші, кудись їх дівають. І чим  вони тут займаються?

Ген яке приміщення собі "відгриміли". І охорона  яка. Звідки у них такі засоби?". Ці або подібні питання задають  собі багато наших громадян. Спробуємо  пояснити, що ж відбувається насправді.

Почнемо з головного. Значення банківської діяльності складає торгівля грошима. Як будь-яка торгівля, торгівля грошима може здійснюватися різними способами. Найпоширеніший - скупка з метою перепродажу. Вона має дві сторони. 

1. Характеристика продукції (робіт і послуг) і умов функціонування підприємства.

     Банки "купують" гроші, якщо клієнт до них  хоче покласти гроші. Об'єм (тобто сума) і ціна (тобто відсотки, які клієнт одержуватиме) ці операції безпосередньо  впливають на економічний стан і  ефективність роботи банків.

     Банки "продають" гроші, якщо клієнт хоче отримати кредит. Об'єм (тобто сума) і ціна (тобто відсотки, які клієнт платитиме 

за кредит) цих операцій також безпосередньо  впливає на економічний стан банків.

Крім  того, за деякі банківські операції стягується додаткова платня і комісійні (наприклад, за переклади і кредитні картки),

тоді  як у банків виникають додаткові  витрати (наприклад, на орендувати будівель, споруди, устаткування бланки, персонал і т.д.).

Спрощено  можна сказати, що банк, не одержувач зовнішніх субсидій, може існувати на ринку тільки в тому разі і до тих пір, поки його доходи (відсотки, які він одержує по кредитах, стягувана їм платня, комісійні і т.п.) перевищують його витрати (відсотки, які він платить, витрати на персонал і майно). Такий комерційний банк можна вважати ефективним, і ми надалі орієнтуватимемося саме на подібні банківські установи. Звідси всі видимі і невидимі для клієнта "багатства" банків.

     Сучасні словники визначають банк як "соціальний інститут економічного життя, фінансове підприємство, яке зосереджує грошові кошти (внески) і надає їх в тимчасове користування у вигляді кредитів (позик) за певну платню (відсоток) на принципах поворотності, терміновості (під матеріальні цінності, цінні папери, векселі і т.п.). Банк здійснює посередницькі функції у взаємних платежах і взаєморозрахунках між підприємствами установами і окремими особами; регулює грошовий обіг в країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей, операції з цінними паперами і т.п. Слід зазначити, що банки - тільки одна група організацій фінансового сектора. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, які установи фінансового сектора надають клієнтам  то можна виділити три найважливіші елементи сучасної кредитної системи:

Задача  будь-якої організації - зробити ресурси більш продуктивними, продуктивними. Зміна продуктивності (від англ. productivity ).

     Продуктивність - кращий інструмент для порівняння менеджменту різних підрозділів  однієї організації або менеджменту  різних організацій, бо продуктивність включає всі зусилля, вкладені організацією, і виключає ті, які не контролює. Продуктивність - перша перевірка компетентності управління і відповідно можливої зміни.

Всі фінансові  організації  сучасності мають доступ приблизно до одних і тих же ресурсів. Єдино, що відрізняє одну установу банківської сфери від іншої, - якість менеджменту на всіх рівнях. Постійне підвищення продуктивності є однією з головних і найважчих задач менеджменту. Адже продуктивність є баланс між безліччю чинників зміни і розвитку банківської установи. Лише небагато з цих чинників піддаються чіткому визначенню і вимірюванню. Цей баланс і дає найбільший випуск продуктів і послуг при якнайменших зусиллях.

Відповідно  до XVIII століття вважалося, що ручна  фізична праця є зрештою єдиний продуктивний ресурс, а фізична робота - єдине реальне зусилля. Зростання продуктивності в сучасній економіці вже досягається не "кваліфікованою або некваліфікованою" мускульною працею, а знанням. В результаті, вирішальний вплив на продуктивність надають

не робітники, але "працівники знання" (knowledge workers) - менеджери, економісти, фахівці. Базовий  чинник в розвитку сучасної економіки - норма "накопичення мізків", темпи, якими країна "проводить" людей, що володіють освітою, уявою, теоретичною і аналітичною майстерністю.