Отчет по практике в ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

Донецький державний університет  управління

 

Кафедра “Фінанси”

 

 

 

 

ЗВІТ

з стажування

 

Студентки			Євсігнєєвої Юлії Юріївни
Курса	5	Групи	Ф-11м	Факультета	Обліково-фінансового / заочна
База практики			Амвросіївська філія  ПАТ «ХайдельбергЦемент
			Україна»

(название предприятия,  учреждения)

Керівник практики від  Вузу
К.е.н., доцент
(вчений ступінь, посада)
			Фоміна О.О.
(підпис)			(П. І. Б.)
Керівник практики від  підприємства
Гол. Бухгалтер
( посада)
			Столярова Т. І.
(підпис)			(П. І. Б.)
			Печатка підприємства

 

 

Донецьк – 2012

Зміст

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Актуальність, необхідність підвищення прибутковості і удосконалення формування прибутку підприємства в будівальній промисловості України………………..……………..…..6

1.1 Актуальність, необхідність підвищення  прибутковості і удосконалення  формування прибутку підприємства  в будівельній промисловості……………………………………………………………………..6

1.2 Оцінка  будівельної промисловості в Україні……………………………….9

2. АНАЛІЗ  ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Амвросіївської філії ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА»……………………...……12

2.1. Загальна характеристика діяльності  Амвросіївської філії ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ  УКРАЇНА»……………………………………….12

2.2 Аналіз фінансового стану  підприємства Амвросіївської філії  ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА»………………………………………..15

2.3. Виявлення недоліків у фінансово-економічній  діяльності та розробка рекомендацій  щодо поліпшення фінансового  стану Амвросіївської філії ПАТ  «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА»………………………………………..35

3. Рекомендації щодо  формування і удосконалення прибутковості  підприємства………………………………………...39

Висновки………………………………………………………….…………..43

Список використаної літератури…………………………………...45

 

 

 

Вступ

 

 

Становлення в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінює економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси підприємств є підґрунтям фінансової системи країни, оскільки суттєво  впливають на її фінансовий стан, що потребує поліпшення фінансової діяльності суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності. Вони функціонують у сфері суспільного  виробництва, де створюється валовий  внутрішній продукт, матеріальні та соціальні блага, національний дохід  – основні джерела фінансових ресурсів.

Актуальність  стажування полягає в тому, що вона являється невід’ємною складовою процесу підготовки студентів у Донецькому державному університеті управління за напрямом підготовки «Фінанси і кредит».

Головна мета практики – поглиблення і  закріплення знань, оволодіння навичками  економічної та фінансової роботи відповідних  фахівців: з обліку, економічного та фінансового аналізу, прогнозування, планування, економічного обґрунтування  технологічних, організаційних і управлінських  новацій, оцінки фінансового стану  підприємства і його кредитоспроможності, організації оборотних активів, управління дебіторською кредиторською  заборгованістю, фінансового забезпечення відтворення основних засобів тощо.

Важливими цілями стажування є виховання у студентів потреби в систематичному відновленні знань і творчого їх застосування в практичній діяльності після закінчення навчання, практична підготовка до самостійної роботи на посаді фінансиста, набуття реального досвіду фінансової роботи.

Виходячи  з поставленої мети, можна сформувати завдання:

розглянути  сутність і значення аналізу, методи оцінки фінансового стану підприємства;

вивчення  досвіду роботи на Амвросіївська філія ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА»;

оволодіння  навичками економічних розрахунків  і практичної роботи з документацією  економічних служб;

опанування  методик планування й обліку обсягів  виробництва продукції;

ознайомитися  з функціями, повноваженнями, відповідальністю органів фінансового управління і контролю, з їх організаційною структурою;

оволодіти порядком підзвітності, відповідальності та контролю діяльності фінансових служб, методами оцінки їх ефективності;

надати  загальну характеристику і проаналізувати основні показники діяльності Амвросіївської філії ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА»;

виявити недоліки у фінансовому стані  Амвросіївської філії ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА»;

визначити шляхи поліпшення фінансово - господарській  діяльності підприємства.

Інформаційною базою є бухгалтерська фінансова  звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан Амвросіївська філія ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» на конкретну дату.

Згідно  з положенням бухгалтерського обліку П(С)БО №19 «Об’єднання підприємств» бухгалтерська звітність складається  із взаємозв’язаних форм, на основі яких здійснюється аналіз фінансового  стану підприємства: «Баланс підприємства», «Звіт про фінансові результати», «Звіт про власний капітал», «Звіт про рух грошових коштів» тощо за 2008 та 2010 роки.

Предметом дослідження є аналіз фінансової діяльності Амвросіївської філії ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА».

Об'єктом  дослідження є Амвросіївська філія ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА».

При проведенні даного аналізу були використані  наступні прийоми і методи: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів, порівняльний аналіз, синтез, дедукція.

Методологічною  основою дослідження є наукові  праці зарубіжних і вітчизняних  авторів, таких як: Василенко В. О., Глухов В.В., Ізмайлова К. В., Коробов М.Я., Кулагин О.А., Олексюк О.С., М.Г.Чумаченко, А.М. Піддєрьогін, Хміль Ф. І., Хотомлянський О.Л., Швиданенко Г. О. та інші.

 

1. Актуальність, необхідність підвищення прибутковості і удосконалення формування прибутку підприємства в будівЕльній промисловості України

 

 

1.1 Актуальність, необхідність підвищення прибутковості і удосконалення формування прибутку підприємства в будівельній промисловості

 

Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності. Вона приводить в рух всі виробничі фактори – капітал, працю, природні ресурси, підприємницькі здібності – для створення продукту, його наступної реалізації і отримання прибутку.

Починаючи свою діяльність, кожен  підприємець сподівається на комерційний  успіх, тобто гадає, що зможе продавати  свою продукцію за такими цінами, які  б не тільки окупили витрати на виробництво товару, а й принесли прибуток.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності) [7].

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення  його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб  забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж іншого майна;

в) позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, падання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини: 1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам  корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток); 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є  фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується  на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень  від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби  в них. Його формування є обов'язковим  для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів [5].

Цю загальну схему розподілу  прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими  формами. Це стосується насамперед акціонерних  товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди  можна розглядати як плату за залучений  від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначне впливає  на фінансову стабільність і перспективи  розвитку підприємства. Спрямування  достатньої суми прибутку на виплату  дивідендів і високий рівень таких  збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується  власне джерело фінансування, ускладнюється  розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства [9].

Прибутковість підприємства вимірюється  двома показниками — прибутком  і рентабельністю. Прибуток виражає  абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу  його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і  рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Розглядаючи резерви максимізації прибутку слід звернути увагу на те, що прибуток залежить як від доходів  підприємства, так і від його витрат.

Отже, збільшення прибутку можна досягти  двома способами: зменшити витрати  на виробництво або збільшити  дохід від реалізації. Тому, перед  кожною фірмою постає питання правильно  сформувати свою цінову стратегію й  обрати оптимальний обсяг виробництва.

Підстави максимізації прибутку такі самі, що й мотиви максимізації корисності споживача. Максимізація прибутку є  вирішальною умовою успішної конкурентності підприємства, його життєздатності і  закріплення на ринку [3].

Якщо фірма працює за умов досконалої конкурентності, то це означає, що вона повинна продавати свою продукцію  за цінами, що склалися на ринку, а не згідно зі своєю власною стратегією. Встановити ціну вище тієї, що склалася, продавець не може, інакше його товар  не купуватимуть. Встановивши ціну нижче конкурентів він швидко реалізує весь товар, але отримає  менший прибуток і навіть може зазнати  збитків. При таких обставинах максимізації прибутку можна досягти за рахунок  збільшення обсягу продукції. Щоб визначити обсяг продукції потрібно порівняти граничну виручку та витрати, вони повинні дорівнювати. Це правило діє для всіх фірм, не залежно від того, на якому ринку вона працює [11].

Що стосується фірм, які працюють в умовах недосконалої конкуренції (монополія та олігополія), для них  ціна не є заданою, вона може змінюватись. Виробник розуміє, що чим більше продукції  він виробить тим за нижчою ціною  мусить її продавати. Монополісти максимізують свій прибуток коли граничні витрати  дорівнюють граничним доходам. Проте  ціна, яку вони встановлюють перевищує  граничні витрати. Отриманий прибуток називають монопольним прибутком.