Основні засоби підприємства та шляхи підвищення підприємства їх використання

     Моральний знос — це знецінення об’єктів основних засобів унаслідок нових досягнень  технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють  дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення  їх виробництва або внаслідок  випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

     Суму  морального зносу першої форми можна  визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною  і відновною вартістю об’єкта  основних засобів. За морального зносу  другої форми, визначаючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об’єкта основних засобів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії  та інші показники засобів праці  сучасної конструкції. Найскоріше і  найбільше морально зношуються активні  основні форми.

     Фізичний  знос основних засобів частково компенсується  ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої  амортизації.

     Амортизаційні відрахування — частина вартості основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні  розрахунки або беруть відомості  про використання аналогічних видів  основних засобів.

     На  практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому  припускають, що основні засоби зношуються рівномірно протягом усього періоду  функціонування. Норми амортизації  диференційовано за групами й  видами основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями  тощо, і виражено у відсотках. Норми  амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

     Підприємство  може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством

     Підприємство  може самостійно вибирати метод амортизації: (1) прямолінійний метод; 2) метод зменшення  залишкової вартості; 3) метод прискореного зменшення залишкової вартості 4) кумулятивний метод; 5) виробничий метод з урахуванням  очикуваного способу отримання  економічних вигід від його використання, а також цей метод може переглядатися. Нарахування амортизації за новим  методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття  рішення про зміну методу амортизації.

     Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

     Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного  визначається діленням річної суми амортизації  на 12 згідно з П(С)БО.

     Для науково обґрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні  дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності  засобів праці.

     Коефіцієнт  зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності  — частку не перенесеної на створюваний  продукт вартості.

     Коефіцієнт  зносу основних засобів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний  стан, основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства.

     Так, на підставі даних табл. 13.19 можна  розрахувати і коефіцієнт зносу  і коефіцієнт придатності (на певному  умовному підприємстві).

     Коефіцієнт  зносу (Кзн):

                                

     де  Зн — сума зносу основних засобів; ОЗп — первісна вартість основних засобів на початок періоду.

     Коефіцієнт  придатності (Кприд):

                               

     де  ОЗз — залишкова вартість основних засобів; ОЗп — початкова вартість основних засобів.

     Таблиця 13.19 Аналіз зносу основних засобів

 

     Якщо  первісна вартість основних засобів  зросла на 130 тис. грн, то їх знос за час  експлуатації збільшився на 62 тис. грн. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних засобів на 0,74 %, що свідчить про погіршання їх технічного стану.

     Взаємозв’язок видів зносу основних засобів  і форм їх заміщення показано на рис. 13.8.

     

     Рис. 13.8. Схема аналізу форм заміщення  зносу основних засобів 

     Аналіз  технічного стану основних засобів  проводиться за схемою, поданою на рис. 13.9.

     Технічний стан і відповідність основних засобів  науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення.

     Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільністю  реконструкції, заміни, модернізаціїї  груп і видів обладнання.

     Коефіцієнт  оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію  нових основних засобів. Він показує  частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

     Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих  груп основних засобів. Більш високий  коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві (табл. 13.18) здійснюється саме за рахунок  активної частини і позитивно  вплине на показник фондовіддачі.

       

     Рис. 13.9. Схема аналізу технічного станута  тенденції розвитку основних засобів

     Коефіцієнт  оновлення (Кон):

                                  

     де  ОЗо — вартість введених основних засобів за звітний рік;ОЗк —  загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року.

     Коефіцієнт  вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття  засобів зі сфери виробництва.

     Коефіцієнт  вибуття (Квиб):

                                 

     де  ОЗв — вартість основних засобів, які вибули; ОЗп — вартість основних виробничих засобів на початок періоду.

     Коефіцієнт  вибуття доцільно розраховувати  для всіх основних засобів, промислово-виробничих засобів, активної їх частини, окремих  груп промислово-виробничих основних засобів і основних видів обладнання.

     Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття  засобів наближається до коефіцієнта  оновлення, то нижчим є рівень зносу  засобів і ліпшим їх технічний  стан. Це стосується і нашого умовного підприємства (Кон = 0,129, Квиб = 0,072).

     Коефіцієнт  приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів або  окремих його груп за певний період. 
 

     Коефіцієнт  приросту (Кп):

                   

     де  ОЗпр — вартість приросту основних засобів; ОЗп — вартість основних засобів на початок періоду.

     Методика  порівняльного аналізу цього  коефіцієнта аналогічна методиці аналізу  коефіцієнтів оновлення та вибуття  основних засобів.

     У процесі аналізу руху та технічного стану основних засобів перевіряється  виконання плану впровадження нової  техніки, уведення в дію нових  об’єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного  обладнання в загальній його кількості  і за кожною групою окремо, а також  частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основні засоби групуються за тривалістю використання (за строками служби) — до 5 років, 5—10 років, 10—15 років і т.д. — і  розраховується питома вага кожної групи  в загальній кількості обладнання.

     Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів  засобів залежать від їх особливостей.

     У таблиці 13.20 подано класифікацію структури  обладнання підприємства за віком.

     Так, обладнання, що експлуатується протягом 10 років і менше, становить 40 % (21,6 + 18,4), у тому числі металорізальне — 38,9 % (386 + 255 : 1647 • 100), ковальсько-пресувальне  — 43,8 % (57 + 62 : 272 • 100).

     Понад 15 років експлуатується 26,4 % обладнання, у тому числі металорізальне — 25,2 % (415 : 1647 • 100) і ковальсько-пресувальне  — 26,5 % (72 : 272 • 100). Отже, для підвищення ефективності використання основних засобів  потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин (автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних  процесів. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Таблиця 13.20 Аналіз вікового складу ТА структури обладнання

 

     Технічний стан основних засобів залежить від  своєчасного і якісного їх ремонту (табл. 13.21).

     Таблиця 13.21 Аналіз виконання плану ремонту основних засобів