Організація конструкторської підготовки виробництва. Організаційно-виробнича структура і технічна база ремонтного господарства

   На підставі даних про трудомісткість ремонтних робіт розраховується чисельність ремонтних бригад і складається план-графік ремонту устаткування.

      Число ремонтників  по видах робіт визначають  за формулами: 

 

                                            Чсл = Q сл. / Fe *Квн

                                            Чст = Q ст. / Fe *К вн

                                            Чін = Q ін. / Fe *К вн

де - Чсл ,Чст, Чін – розрахункове число відповідно слюсарів, верстатників і інших робітників, чол..;

Q сл., Q ст., Q ін. – середньорічний обсяг слюсарних, верстатних і інших робіт з ремонту, год;

Fe – ефективний річний фонд часу одного робітника, год;

К вн – коефіцієнт виконання норм.

    Планування ремонтних робіт у часі ведеться шляхом складання планів-графіків на кожен цех. План-графік розробляється по кожному обладнанню на підставі виду і часу останнього ремонту, структури ремонтного циклу, тривалості міжремонтного періоду, груп ремонтної складності та нормативів трудомісткості.

   Форми організації ремонтного обслуговування устаткування. Залежно від розмірів підприємств і характеру виробництва застосовуються децентралізовані, змішані та централізовані форми організації ремонту. При децентралізованій формі технічне обслуговування і всі види ремонту технологічного устаткування проводяться силами ремонтних підрозділів, що входять до складу виробничих цехів.

   За змішаної форми організації технічне обслуговування і поточний ремонт технологічного устаткування здійснюються силами ремонтних підрозділів основних цехів, а капітальний ремонт — ремонтно-механічним або іншим спеціалізованим ремонтним цехом. У разі застосування централізованої форми ремонту усі види ремонту і технічного обслуговування технологічного устаткування виконуються спеціалізованими підрозділами, що входять до складу централізованого ремонтного виробництва. Централізація ремонту покращує якість обслуговування, підвищує продуктивність праці ремонтників, знижує собівартість робіт.

    Для ремонту складної техніки дедалі ширше застосовується фірмове обслуговування, яке беруть на себе спеціалізовані підрозділи підприємства-виготовлювача. Вони здійснюють контроль за умовами експлуатації і режимом роботи устаткування, проводять усі види ремонту. Фірмове обслуговування поліпшує якість ремонту, забезпечує підвищення надійності і безвідмовності роботи; скорочує простій устаткування в ремонті; спрощує планування, виробництво і розподіл запасних частин, скорочує їхні складські запаси.

    Перспективним напрямом удосконалювання технічного обслуговування засобів праці, що здійснюється на великих підприємствах, є створення комплексного виробництва технічного забезпечення і ремонту засобів праці. Це виробництво має виконувати всі види ремонту устаткування цехів, установок, комунікацій, КІПА, будівель і споруд підприємства та здійснювати нагляд за їх експлуатацією, а також забезпечувати підприємства всіма видами енергії, водою, зв’язком.

   Системи ремонтного обслуговування. На промислових підприємствах значного поширення набула комплексно-бригадна система ремонту і міжремонтного обслуговування закріпленого обладнання. Бригади створюються у складі 5—10 слюсарів на 1000—2000 r_о встановленого устаткування при роботі у 2 зміни.

   В автомобільній промисловості успішно застосовується інспекційна система ремонтного обслуговування, яка полягає в проведенні ремонту залежно від фактичної в ньому потреби. При цьому всі роботи з ремонту технологічного обладнання розподіляються на: оперативне ремонтне обслуговування, планово-профілактичне, відновлювальний ремонт вузлів і систем обладнання.

    При оперативному ремонтному обслуговуванні ремонтний персонал ліквідує відхилення від норми в роботі устаткування за замовленнями робітників. Оперативне ремонтне обслуговування розподіляється, у свою чергу, на: екстрений ремонт, що пов’язаний з порушення перебігу виробничого процесу; поточний ремонт — усунення відхилень за графіком; міжремонтне (чергове) обслуговування устаткування за зонами.

Планово-профілактичне обслуговування устаткування охоплює: технічну інспекцію (діагностування) устаткування; планово-запобіжний ремонт; технічне очищення устаткування; організацію робіт зі змащення.

    Відновлювальний ремонт вузлів і систем обладнання здійснюється на підставі аналізу фактичного технічного стану устаткування.

    Показники роботи ремонтного господарства. Рівень організації ремонтного обслуговування аналізується й оцінюється за показниками: час простою обладнання в ремонті; кількість ремонтних одиниць установленого устаткування, що припадає на одного ремонтного робітника; собівартість ремонту однієї ремонтної одиниці; оборотність парку запасних частин до устаткування; кількість аварій, поломок та позапланових ремонтів на одиницю устаткування.

 

 

 

 

 

3. Задачі.

 

Задача 2.11

    Замість труб, виготовлених з вуглецевої сталі, започатковано виробництво й використання поліетиленових труб, здатних подовжити термін експлуатації трубопроводів з 4 до 12 років. При цьому продуктивність трубопроводів не змінюється. Плановий обсяг використання поліетиленових труб становить 300 км на рік. Витрати підприємства–продуцента і галузей–споживачів наведено в таблиці.

 

           Витрати  на виробництво й застосування  сталевих і поліетиленових труб, грн.

 

показник	труби
	сталеві	поліетиленові
Підприємство-продуцент *валові витрати на вироблення (собівартість) одного погонного  метра труб *питомі капітальні вкладення  у виробництво труб	72,0 98,0	108,0 156,0
Галузі-споживачі: *річні експлуатаційні витрати  (обслуговування, поточний ремонт  тощо) *витрати на монтажні і випробувальні  роботи	14,0 167,0	12,0 140,0

 

    Визначити економічний ефект від заміни  труб з вуглецевої сталі на політеленові труби, що одержуватиме:

а)  підприємство-продуцент політеленових  труб;

б)  галузі-споживачі нових труб;

в) народне господарство України  в цілому.

 

 

Розв’язання:

а)  підприємство-продуцент політеленових  труб:

Розрахунок річного економічного ефекту від механізації та автоматизації виробництва, застосування нових технологічних процесів, що забезпечують економію виробничих ресурсів за умови однотипної родукції, здійснюється за формулою різниці зведених витрат

                                                          Е_ср =  (З₁ – З₂ )  * А₂ ,

де   З₁ ,  З₂  - зведені витратина виготовлення одиниці продукції за допомогою відповідно базової і нової техніки чи технології;

А₂ - річний обсяг виробництва продукції за допомогою нового заходу науково-технічного спрямування, фіз.. од.

                                     З₁ = 72 +98 = 170 грн.

                                     З₂ = 108 + 156 = 264 грн.

                                     Е _ср = ( 170 – 256 ) * 300000 = - 28200000 грн.

 

 

б)  галузі-споживачі нових труб:

Для розрахунків річного економічного ефекту від виробництва і використання нових засобів праці застосовують модифіковану формулу різниці зведених витрат, що враховує кофіцієнти зростання  продуктивності ķ_ЗП і зміни довговічності ķ_і нового засобу праці порівняно з базовим, а також економію споживача за весь строк експлуатації нового засобу праці Е_с. Формула має вигляд:

                                           

                                         Е _ср  =  (З_1* ķ_{ЗП *} ķ_і – З₂ + Е_с)  * А₂

де А₂ - річний обсяг виробництва нового засобу праці.

При цьому величина Е_с розраховується за формулою чистої економії експлуатаційних витрат:

 

                                           Е _с  = ( В₁^екс – В₂^екс ) – Е_н ( К₂^с - К₁^с ),

де      В₁^екс ,  В₂^екс  - річні експлуатаційні витрати споживача за умови використання відповідно базового (індекс «1») і нового (індекс «2») засобів праці у розрахунку на обсяг продукції, вироблюваної за допомогою нового засобу праці;

             К₂^с ,  К₁^с  - сукупні капітальні вкладення споживача за умови використання базового  і нового засобів праці;

Е_н  - нормативний коефіцієнт ефективності  інвестиційних ресурсів споживача нового засобу праці.

 

                                       Е_с =  (14 – 12) – 0,25 (140 – 167 ) = - 4,75

                                       Е _ср =  (170 * 1 *3 – 264 – 4,75) *300000 = 81375000  грн.    

 

 

в) народне господарство України в цілому:

     Народногосподарський (сукупний) економічний ефект, що  являє собою алгебраїчну суму  ефектів виробника і споживача  нової техніки та технології.

 

     Народногосподарський  економічний ефект = - 28200000 + 81375000 = 53175000 грн.

 

 

Задача 5.5

     Визначити потребу цеху в стиснутому повітрі за місяць, якщо воно використовується на  35 верстатах. Середньогодинна витрата стиснутого повітря на одному верстаті – 10 м³. Коефіцієнт витоку стиснутого повітря - 1,5. Коефіцієнт використання верстатів у часі  - 0,85, а по потужності – 0,75. Режим роботи цеху – двозмінний . Тривалість робочої зміни – 8 годин. Число робочих днів у місяці  - 21. Втрати часу на планові ремонти складають 6 %.

 

Розв’язання:

Витрата стиснутого повітря для  виробничих цілей розраховується за формулою:

 

                                                                                

де 1,5 – коефіцієнт, що враховує втрати стиснутого повітря в трубопроводах  і місцях нещильного їхнього з’єднання ;

d – витрата стиснутого повітря при безупинній роботі повітроприймача, м³/год;

K_n – коефіцієнт використання повітроприймача в часі;

F_e – ефективний фонд часу роботи ;

Kз – коефіцієнт завантаження устаткування;

m – число найменувань повітроприймача.

 

Якщо, втрати часу на планові ремонти  складають 6 %, то ефективний час робочої  зміни  - 7,52 ч.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        

 

                                        Список літератури:

1. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. - 524 с.
2. Бельтюков Є.А., Грузнов І.І., Журлов Д.А. Організація виробництва. Конспект лекцій. Одеса: Наука і техника 2007 – 120 с.