Лізинг як форма відновлення технічної бази виробництва

    До  такої операції можна вдаватися  і тоді, коли у підприємства досить низький рівень доходів, і, отже, воно не може повністю скористатися пільгами по прискореній амортизації і  оподаткуванню прибутку. Воно скоює  операцію, і лізингова компанія одержує його податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної платні [9, c. 65].

    Оскільки  часто лізингову компанію не вистачає власних засобів для здійснення лізингових операцій, то вона може привертати їх. Така операція отримала назву лізингу з додатковим залученням засобів. Підраховано, що понад 85% всіх лізингових операцій є лізингом із залученням засобів. Орендодавець бере довгострокову позику у одного або декількох кредиторів на суму до 80% вартості здаються в оренду активів (без права регресу на орендаря), причому орендні платежі і устаткування служить забезпеченням позики [14, c 127].

    Часто лізинг здійснюється не напряму, а через  посередника. Основний орендодавець одержує  переважне право на отримання  орендних платежів. В договорі звичайно зумовлюється, що у разі банкрутства третьої ланки (посередника) орендна платня буде поступати основному орендодавцю безпосередньо. Подібні операції отримали назву “сублізинг”.  [16, c. 19].

    Різновидом  лізингу сталі операції “дабл дин”, вживані в міжнародній сфері. Їх значення полягає в комбінації податкових вигод в двох і більш країнах. Наприклад, на початку 80-х років придбання ряду літаків було кредитовано через “дабл дин” між США і Великобританією. Вигоди від податкових пільг у Великобританії більше, якщо орендодавець має право власності, а в США - якщо орендодавець має тільки право володіння. Лізингова компанія у Великобританії купує літак, віддає його в оренду американської лізингової компанії, а та, у свою чергу - місцевим авіакомпаніям. Такого роду операції можуть здійснюватися між Францією і ФРН, Францією і США, Японією і США і т.д. [12, c. 12].

    Останнім  часом отримала розповсюдження практика висновку угоди між виробниками  устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування поставок своєї продукції за допомогою лізингу. Ці операції, що отримали назву “допомога у продажу” (sales-aid) [11, c. 100].

    За  своєю природою лізинг є значно складнішим та функціонально багатоцільовим економічним явищем ніж аренда. За характером та функціональним призначенням лізинг має багато спільного з кредитними операціями. Він може бути елементом виробничого кооперування або переростати у цей процес. Нарешті, лізинг має спільні риси з експортно-імпортними операціями (як стосовно торгівлі товарами, так і торгівлі послугами) 

2. Методологія аналізу ефективності лізингу

     Аналіз ефективності лізингових операцій – переваги, які може отримати підприємство у порівнянні з іншими джерелами фінансування інвестицій у матеріально-технічну базу підприємства: орендою, кредитами і т. д.(для лізингоотримувача)

     Джерелами даних для аналізу ефективності лізингових операцій є:

• Дані про обороти та залишки на балансових рахунках;
• Баланс підприємства;
• Балансовий звіт підприємства;
• Звіт про прибутки та збитки підприємства;
• Звіт про дотримання економічних нормативів;
• Лізінгові угоди;
• Альтернативні угоди (оренди, кредиту і т.д.) [13, c.198].

      Принципи  аналізу ефективності лізингових операцій є:

• науковість;
• комплексність;
• об’єктивність;
• іноваційність;
• вибір угоди прибуткових для обох сторін;
• розрахунок згідно з усіх можливих методик;
• цілеспрямованість й конкретність ;
• порівняння з усіма можливими для підприємства альтернативними угодами (оренда, кредит і т.д.) [2, c. 12].

Етапи аналізу  ефективності лізингових операцій:

1. Розрахунок лізингових платежів згідно з усіма методиками;
2. Вибір найкращою методики для лізингоотримувача і для лізингодателя;
3. Розрахунок вартості альтернативних угод;
4. Порівняння результатів;
5. Порівняння об’єктивних и суб’єктивних переваг кожної з угод;
6. Вибір найкращого варіанту  [6, c.45].

    Найпоширенішою  є ситуація, коли підприємству доводиться обирати між кредитом і лізингом.

    Причиною  широкого розповсюдження лізингу є  ряд його переваг перед звичайною  позикою:

   * Лізинг припускає 100%-ное кредитування і не вимагає негайного початку платежів. При використовуванні звичайного кредиту для покупки майна підприємство повинне близько 15% вартості покупки оплачувати з власних засобів. При лізингу контракт полягає на повну вартість майна. Орендні платежі звичайно починаються після поставки майна орендарю або пізніше.

   * Дрібним і середнім підприємствам простіше отримати контракт по лізингу, чим позику. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки передбачається, що забезпеченням операції є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно.

   * Лізингова угода більш гнучко, чим позика, оскільки надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування

   * Ризик устаріння устаткування цілком лягає на орендодавця. Орендар має нагоду поступового оновлення свого парку устаткування [9, c. 48-49].

   * Достатньо простий облік майна, що орендується. Основними принципами Евроліза (Європейське об’єднання національних лізингових союзів з штаб-квартирою в Брюсселі)  по обліку лізингових операцій є публікація орендарем своїх фінансових зобов'язань, витікаючих з лізингових відносин, і проведення обліку і амортизації лізингуємого майна по балансу підприємства. Цифрова інформація за зобов'язаннями на дату складання балансу може бути представлена у формі додатку до балансу. При цьому слід відобразити: суму орендних платежів в даному фінансовому році; загальну суму орендних платежів за період контракту і їх поточну вартість. В багато яких країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталів. Оскільки майно за лізинговою угодою ураховується по балансу орендодавця, то орендар може розширити свої виробничі потужності, не торкнувшись цього співвідношення [10, c.78-79].

   * Платежі по лізингу ведуться з суми прибутку від устаткування, що використовується, і не підлягають оподаткування, оскільки є орендною платнею. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використовування фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів по лізингу фіксується при підписанні договору і не залежить від коливань валютного курсу і змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

   * При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни орендодавця, що виявляється в зниженні виплат, а також додаткові послуги (в основному при оперативному лізингу) орендодавця або його представників (технічне обслуговування і ремонт устаткування, що орендується, консультації по його експлуатації,  передача ноу-хау, поставка запчастин і ін.).

   * Міжнародна Валютна Фундація не ураховує суму лізингових операцій в підрахунку національної заборгованості, тобто існує можливість перевищити ліміти кредитної заборгованості, встановлюваної Фундацією по окремих країнах .

    Але лізинговим операціям властиві і  недоліки:

   * орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема через інфляцію);

   * якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний прогрес робить виріб застарілим, проте орендні платежі не припиняються до кінця контракту;

   * складність організації;

   * вартість лізингу більше позики, але не можна забувати, що ризик застарілого устаткування лягає на орендодавця, а тому він бере велику комісію для компенсації [14, c. 126-127].

    Якщо  підприємець має вибір - або купити устаткування за допомогою позики, або узяти його в лізинг, - те йому необхідно порівняти витрати  за кожним способом кредитування. В  таких випадках неминуче виникає  питання про принцип, виходячи з якого проводиться це порівняння, оскільки платежі однакових розмірів, але розрізняються в часі, зовсім не однозначні. Таким принципом стає фінансова еквівалентність платежів. Еквівалентними вважають такі платежі, які, будучи приведеними до одного і того ж моменту часу, рівні. Процес приведення називають дисконтуванням, а отриману суму чистою поточною вартістю. [6, c. 18]

     Оскільки лізинг є однією з форм інвестиційної діяльності, то відомі і загальнопоширені економічні методи оцінки інвестицій застосовні в аналізі і плануванні лізингового процесу [15, c.188].

     Лізинг, як форма інвестицій має свої особливості і тому спеціально для організації і проведення лізингу розроблені різноманітні методики:

     1. Методика розрахунку загальної  суми платежів і складання графіка їх виплат (можливість розрахунку вартості лізингу в будь-який момент дії лізингової угоди); 

     2. Методика розрахунку загальної  суми платежів фінансового лізингу  по роках(розрахунок загальної  суми лізингових платежів провадиться  по роках, найпоширеніша);

     3. Методика визначення лізингових  платежів в умовах інфляції (можливість використання отриманих результатів для вибору оптимальної стратегії розрахунку лізингових платежів для лізингодавця і лізингоотримувач);

     4. Метод розрахунку платежів по  лізингу, що забезпечує беззбитковість діяльності лізингодавця (побудований на визначенні розміру лізингових платежів на основі формули аннуітетів, що виражає взаємозалежну дію на їхню величину всіх умов лізингової угоди.);

     5. Метод фінансових рент(заснований на рівності початкової суми інвестування і сумарної поточний вартості наступних платежів);

     6. Метод потоку грошових коштів (Особливість методу полягає в тому, що лізингова компанія не випробує труднощів з виплатою кредиту і більше при цьому платить податків, тому що лізингові платежі цілком покривають ці видатки і демонструють великий доход. ).

     Найпоширенішою є  друга, а найбільш зручною є п’ята 

     Дана  методика призначена для розрахунків  платежів фінансового лізингу, але  припускає інший алгоритм розрахунку, чим приведений у першій методиці, а саме: розрахунок загальної суми лізингових платежів провадиться по роках.

     Алгоритм  розрахунку базується на тому, що зі зменшенням заборгованості за кредитом, одержуваному лізингодавцем для  придбання майна, зменшується розмір плати за використовувані кредити. Якщо ставка комісійної винагороди лізингодавця встановлюється у відсотках до залишкової вартості майна, то розмір комісійної винагороди також буде зменшуватися. Вважається доцільним здійснювати розрахунок лізингових платежів у наступній послідовності:

1. розраховуються розміри лізингових платежів по роках, охоплюваним договором лізингу;
2. розраховується загальний розмір лізингових платежів за весь термін договору лізингу як сума платежів по роках;
3. розраховуються розміри лізингових внесків відповідно до обраної сторонами періодичністю внесків, а також погодженими ними методами нарахування і способів сплати.

     Загальна  сума лізингових платежів по роках  включає:

1. величину амортизаційних відрахувань;
2. плату за кредитні ресурси, використовувані лізингодавцем для придбання майна;
3. комісійна винагорода лізингодавця;
4. плату лізингодавцю за додаткові послуги, передбачені договором лізингу;

     Методика  передбачає можливість вибору способу  сплати лізингових платежів:

     метод "з фіксованою загальною сумою", що припускає нарахування загальний суми платежів рівними частками протягом усього терміну лізингу;

     метод "з використанням авансу", що припускає сплату лізингодавцю авансу при заключенні лізингового договору;