Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

       На  третє читання законопроект подається головним комітетом у вигляді кінцевої його редакції. Внесені на третє читання пропозиції та поправки, відхилені за рішенням відповідного головного комітету, подаються ним у вигляді додатку до законопроекту.

       Одночасно з законопроектом визначений для  цього головний комітет подає  на третє читання план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення закону, що розглядається, в дію.

       Третє читання законопроекту завершується прийняттям Верховною Радою України рішення про:

       1) відхилення законопроекту;

       2) повернення законопроекту на доопрацювання з подальшим їх поданням на повторне третє читання;

       3) відкладення голосування щодо  законопроекту в цілому до  прийняття інших рішень згідно зі схваленням відкладального пи­тання або з огляду на це схвалення;

       4) схвалення тексту законопроекту  в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

       5) прийняття закону в цілому.

       Підписання та оприлюднення закону. Текст прийнятого Верховною Радою закону оформляється Апаратом Верховної Ради і в п'ятиденний строк підписується Головою Верховної Ради України, після чого закон невідкладно направляється Президентові України.

       Президент України протягом 15 днів після отримання  закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і  сформульова­ними пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

       Отож, Конституцією України (ст. 94) передбачено  можливість відкладального вето, тобто  права Президента України відмовити  в затвердженні прийнятого Верховною  Радою України закону.

       Повторний розгляд закону, повернутого Президентом  України до Верховної Ради України, є невідкладним.

       У разі, якщо Президент України протягом установленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

       Вето  Президента може бути подолане кваліфікованою більшістю Верховної Ради України. Так, якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України (тобто прийнятий у попередній редакції) не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

       Офіційне  оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів, що їх приймає Верховна Рада України, здійснюється в порядку, визначеному Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. Згідно з цим Указом закони України, інші акти Верховної Ради України не пізніше як у 15-денний строк після їх прийняття в установленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. При цьому офіційними друкованими виданнями цим Указом визначені: «Офіційний вісник України»; «Відомості Верховної Ради України»; газета «Президентський вісник»; газета «Урядовий кур'єр».

       Якщо  закон опубліковано в газеті «Президентський  вісник» або газеті «Урядовий  кур'єр» до його опублікування в «Офіційному віснику України», «Відомостях Верховної Ради України», він набирає чинності після опублікування в тій із зазначених газет, де його було опубліковано раніше в порядку, встановленому Конституцією України чи відповідним законом.

       В окремих випадках акти Верховної Ради України можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України в друкованих органах, непередбачених у цьому Указі, є неофіційним і має інформаційний характер.

       Громадяни, державні органи, підприємства, установи, органі­зації під час здійснення своїх прав та обов'язків повинні  застосо­вувати закони України, інші акти Верховної Ради України, опублі­ковані в офіційних друкованих виданнях.

       Частина 5 ст. 94 Конституції України передбачає, що закон на­бирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюд­нення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

       Акти  Верховної Ради України, які не мають загального значен­ня чи нормативного характеру, можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються надсиланням відповідним державним органам та органам місцево­го самоврядування і доведення ними до відома підприємств, уста­нов, організацій та осіб, на яких поширюється їхня чинність.

       Неопубліковані  акти Верховної Ради України набирають чиннос­ті від моменту одержання їх державними органами або органами міс­цевого самоврядування, якщо Верховною Радою України не вста­новлено інший строк набрання ними чинності. 

       Висновок  

       Можна зробити такий висновок, що не всі  проблеми подальшого розвитку парламентаризму  в Україні визначені. Адже Україна  — молода держава, і вона лише опановує ази становлення парламентаризму, для її сучасної політичної системи  характерне виникнення багатьох нових  явищ і інститутів (розвиток системи  політичних партій; посилення значення виборів, референдуму, масового електорату; зміна у статусі депутата і  зростання його залежності від партій; поява, поряд з пресою, інших засобів масової інформації тощо). 

       Значно  розширюються підходи до аналізу  взаємовідносин основних конституційно-правових інститутів з більш широкою категорією — системою правління. Це дає можливість говорити про парламентаризм у широкому розумінні, розглядаючи роль парламенту в політичній системі, в його взаємовідносинах із суспільством та його інститутами. У такому розумінні парламентаризм є там, де парламент відіграє істотну  роль у функціонуванні всього механізму  політичної влади. 

       Використана література 

       1.Фризький  О.Ф. Конституційне право України.  Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002

       2.МолдованВ.В.  Конституційне право: Опорні конспекти:  Словник-довідник-К.: Юмана, 1996

       3.Конституційне  право України : Навч. посібник  для юридичн. спец. вузів/ НАН  України; Інт держави і права  ім. В.М.Корецького; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка  та ін.; Авт. В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фріцький, О.В.Городецький та ін.; За ред.  В.Ф.Погорілка. -2-е доопрац. вид.. -К.: Наук. думка, 2000

       4.Кравченко  В.В.Конституційне право України  у визначеннях та схемах: Навчальний  посібник -К.: Атіка, 2002

       5.Синенко  В.О.Конституційне право України:  Хрестоматія; Кіровоград. Держ. техн. ун-т. -Кіровоград, 2000 

       Кравченко В. В.: Конституційне право України: 2004 

       http://apelyacia.org.ua/content/rozdil-vii-konstituciyno-pravoviy-status-verhovnoyi-radi-ukrayini

       http://www.info-works.com.ua/referats/pravo/382.html

       http://studentu5.com/index.php?work=1182&page=1