Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

       4. Повноваження у сфері зовнішньої  політики, оборони та 
безпеки передбачають права Верховної Ради України: оголошувати за поданням Президента України стан війни і укладати мир; схвалювати рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затверджувати загальну структуру, чисельність, визначати функції Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; ухвалювати рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; затверджувати протягом двох днів од моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях; про загальну або часткову мобілізацію; про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

       Верховна  Рада України здійснює також інші повноваження, що їх згідно з Конституцією України віднесено до її відання, зокрема: утворення і ліквідацію районів, встановлення і зміну меж  районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів; затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності; заснування державних нагород, установлення військових звань, дипломатичних рангів та інших спеціальних звань тощо. 
 
 
 
 
 
 
 

       5. Акти Верховної Ради України

       Закон - це, зазвичай, нормативно-правовий акт, що приймається органом законодавчої влади (Верховною Радою України) чи безпосередньо народом України (на всеукраїнському референдумі) з дотриманням вимог законодавчої процедури, який має вищу (стосовно до всіх інших нормативно-правових актів) юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини переважно загального характеру.

       В юридичній літературі виділяють такі формальні ознаки закону:

       1) рівень прийняття (загальнодержавний);

       2) орган прийняття (приймається Верховною Радою України або народом України на референдумі);

       3) особливий порядок прийняття (прийняття закону включає обов'язкові стадії законодавчого процесу, передбачені Конституцією Верховної Ради України та Регламентом Верховної Ради України);

       4) непідконтрольність із боку будь-якого  органу державної влади (закони  можуть бути змінені або скасовані  лише Верховною Радою України.  Конституційний Суд України може  визнати закон неконституційним  повністю або в окремій частині,  внаслідок чого він або його  окремі положення, що визнані  неконституційними, втрачають чинність, але це не означає скасування або зміни самого закону).

       Закон має певну структуру, основними елементами якої є: реквізити закону; преамбула; статті й рубрики закону. В юридичній літературі використовуються також і різні способи класифікації законів.

       Із  практики Верховної Ради України відомі також такі акти, як заяви, звернення та декларації.

       Заяви та звернення - акти ненормативного характеру, які містять заклики до парламентів, інших вищих органів інших країн здійснити певні дії з метою підтримання миру, подальшого розвитку дво- та багатосторонніх відносин, усунення джерел ускладнення міжнародного становища в цілому чи двосторонніх відносин.

       Декларація - акт, який у загальній, принциповій формі передає основні властивості конституційно-правового регулювання, виражає наміри та зобов'язання учасників правових відносин. Декларації, прийняті Верховною Радою мають нормативний характер, але безпосереднє їх застосування, через загальний характер норм декларацій, ускладнено. Декларативні положення реалізуються, здебільшого, за допомогою конкретніших приписів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       6. Організація Верховної  Ради України 

       Питання організації Верховної Ради України регламентуються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, прийнятим 27 липня 1994 p., Законом України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р.

       Основними елементами організації Верховної  Ради України є: 
керівні посадові особи Верховної Ради України; органи Верховної Ради України; депутатські групи та фракції у Верховній Раді України; 
Апарат Верховної Ради України.

       Керівні посадові особи Верховної Ради. Очолює Верховну Раду України Голова Верховної Ради України, який обирається Верховною Радою України зі свого складу та відкликається нею. Порядок обрання Голови Верховної Ради України детально регламентується Регламентом Верховної Ради. Так, кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України 
висуваються на альтернативній основі на засіданні Верховної Ради України депутатами та їхніми групами (фракціями). Кожний депутат має право висунути для обрання свою кандидатуру. Обговорення кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України здійснюється на засіданні Верховної Ради України. При цьому на кожну кандидатуру відводиться дві години сесійного часу, зокрема для доповіді кандидата - 30 хвилин. Вибори Голови Верховної Ради України здійснюються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Про обрання Голови Верховної Ради України Верховна Рада приймає відповідну постанову. У будь-який час Голова Верховної Ради України може бути відкликаний Верховною Радою на його прохання, а також з огляду на незадовільну його роботу на цій посаді або через інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов'язків. Дострокове припинення депутатських повноважень особою, яка обрана Головою Верховної Ради України, одночасно припиняє і його повноваження як Голови Верховної Ради України.  Пропозиції про відкликання Голови Верховної Ради України можуть вноситися: Головою Верховної Ради України за його письмовою заявою або не менш як 1/3 народних депутатів від їхньої фактичної кількості за їхніми підписами.

       Постанова Верховної Ради України про відкликання  Голови Верховної Ради України приймається:

       1) відкритим (але не поіменним)  голосуванням, якщо відкликання Голови Верховної Ради України здійснюється з огляду на подання особистої заяви;

       2) поданням бюлетенів для таємного  голосування, коли питання про відкликання розглядається не за його власною ініціативою.

       Голова  Верховної Ради України відповідно до ст. 88 Конституції України та Регламенту Верховної Ради України:

       1. Веде засідання Верховної Ради України.

       2. Організовує підготування питань  до розгляду на засіданнях Верховної Ради України.

       3. Підписує акти, прийняті Верховною Радою України.

       4. Представляє Верховну Раду України  в зносинах з іншими органами  державної влади України та органами влади інших держав.

       5. Організовує роботу апарату Верховної Ради України.

       6. Вживає заходів до охорони  та захисту честі й гідності  Верховної Ради України, її органів і депутатів.

       7. Видає розпорядження.про опублікування актів Верховної Ради України, що не потребують підписання Президентом України.

       8. Забезпечує внутрішню і зовнішню  безпеку Верховної Ради України.

       9. Розпоряджається використанням  приміщень, споруд, обладнання, а також територій, що перебувають у віданні Верховної Ради України.

       10. Затверджує положення про документооборот  у Верховній Раді України.

       11. Забезпечує розроблення проекту  кошторису витрат Верховної Ради України.

       12. Розпоряджається коштами, виділеними  Верховній Раді України згідно  з затвердженим бюджетом і  кошторисом витрат Верховної Ради України тощо.

       Розпорядження Голови Верховної Ради України можуть бути змінені, доповнені, скасовані  рішенням Верховної Ради України, прийнятим  більшістю голосів депутатів  від їхньої фактичної кількості. 
Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник Голови Верховної Ради України обираються на строк повноважень Верховної Ради України із загалу народних депутатів України, кандидатури яких представляє Верховній Раді України Голова Верховної Ради України. Вибори проводяться таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник Голови Верховної Ради України за дорученням Голови Верховної Ради України виконують окремі його функції, беруть участь у розробленні проекту кошторису витрат Верховної Ради України, звіту про витрати з кошторису Верховної Ради України, контролюють виконання головами відповідних комітетів Верховної Ради України їхніх посадових обов'язків, не рідше одного разу на рік подають звіт Верховній Раді України про свою діяльність і організацію діяльності Верховної Ради України та її органів з питань, віднесених до їхнього відання. 
Регламент Верховної Ради України передбачає, що перший заступник Голови Верховної Ради України веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради України з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також із питань підготування і розгляду у Верховній Раді України законопроекту про Державний бюджет України та звіту про його виконання. Заступник Голови Верховної Ради України веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради України з органами судової влади, а також із питань здійснення Верховною Радою 
України та її органами законопроектної діяльності, законодавчої процедури і контрольних повноважень. Заступники Голови Верховної Ради України видають розпорядження, які можуть бути змінені, доповнені, скасовані Головою Верховної Ради України, а також рішенням Верховної Ради України, прийнятим більшістю голосів депутатів від їхньої фактичної кількості.

       Верховна  Рада України четвертого скликання  обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України здійснила згідно зі спеціальною процедурою, що передбачала одночасне («пакетне») голосування за кандидатури на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України (постанова Верховної Ради України «Про процедуру розгляду питання про обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України четвертого скликання» від 15 травня 2002 p.).

       Органи  Верховної Ради України. Органами Верховної Ради України є:

       1. Комітети Верховної Ради. Комітети - постійно діючі органи, які створюються на строк повноважень Верховної Ради України на основі пропорційного представництва депутатських груп та фракцій. Згідно зі ст. 89 Конституції України Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Функції парламентських комітетів визначено в Законі України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р.

       2. Тимчасові спеціальні комісії  створюються Верховною Радою  для підготування і попереднього  розгляду відповідних питань, наприклад, для доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради, для вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції. 
Тимчасова спеціальна комісія згідно з Регламентом Верховної Ради обирається із загалу народних депутатів України, які дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії повинен забезпечувати представництво не менш як по одному депутату від кожної зареєстрованої депутатської групи або фракції. Голова комітету Верховної Ради не може бути обраний головою тимчасової спеціальної комісії.

       3. Тимчасові слідчі комісії створюються  Верховною Радою України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, за умови, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради. Висновки і пропозиції таких спеціальних слідчих комісій згідно з Конституцією України (ч. 5 ст. 89) не є вирішальними для слідства і суду.

       Верховна  Рада України четвертого скликання 15 травня 2002 р. утворила 24 комітети: з питань аграрної політики та земельних відносин; з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією; з питань будівництва, транспорту і зв'язку; з питань бюджету; з питань державного будівництва та місцевого самоврядування; з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій; з питань європейської інтеграції; з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; з питань культури і духовності; з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму; з питань науки і освіти; з питань національної безпеки і оборони; з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства; з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; з питань правової політики; з питань промислової політики і підприємництва; з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України; з питань свободи слова та інформації; з питань соціальної політики та праці; з питань фінансів і банківської діяльності; у закордонних справах; у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Крім того, утворено спеціальну контрольну комісію з питань приватизації.