Товарознавча характеристика та оцінка якості швейних виробів

      Головні убори, легкий одяг, білизну зберігають індивідуально в первинному упакуванні на стелажах, дотримуючи необхідної висоти збереження.

      Верхній одяг з дубльованих і прогумованих матеріалів повинен зберігатися  в підвішеному вигляді, виключається додавання нафталіну,бензину, олій. Стелажі повинні  бути обладнані  фіранками, а кронштейни – чохлами для захисту товарів від пилу і забруднення.

      Вироби  повинні зберігатися в умовах, що охороняють від впливу опалювальних систем (не менш 1 м від приладів опалення) , електричних ламп (0,5 м від приладів освітлення), а також стін і підлоги. Товари повинні бути попередньо розсортовані за видами, моделями, розмірами і ростами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

      Проведений нами аналіз асортименту  швейних виробів показав, що  в повній мірі не згруповані  та не обгрунтовані вимоги  споживачів до швейних виробів різного цільового призначення , не узагальнена структура потреб населення на ці вироби, в основі асортименту відсутні єдині класифікаційні ознаки, неоднакова глибина і неоднорідні ознаки при класифікації виробів. 

        Створення наукової основи формування й оптимізації структури асортименту й основних споживних властивостей одягу вимагає вдосконалення методів оцінки й аналізу  асортименту із урахуванням вимог ринкової економіки. Необхідність і невідкладність вирішення цього завдання диктується тим , що саме на основі оцінки й аналізу асортименту швейних виробів різного призначення повинна бути отримана інформація, яка дозволить кваліфіковано управляти асортиментом в торговій мережі, управляти ринком цих виробів і об'єктивно визначати перспективи їх виробництва.

       Для об'єктивного аналізу структури  групового, видового та внутрішньовидового  асортименту швейних виробів  необхідно мати таку інформацію: дані про структуру потреб  населення даного регіону на  вироби різного цільового призначення; інформацію про статево-віковий та фаховий склад населення даного регіону; стан гардеробу споживачів одягу та наявності в ньому однотипних взаємозамінних виробів; дані про сировинні, технологічні, асортиментні та фінансові можливості підприємств, які забезпечують виробами даний регіон.

        Головне полягає в тому, щоб  з наявної сировини за умови  оптимального використання технологічних,  фінансових можливостей швейних  підприємств сформувати таку  структуру видового та внутрішньовидового  асортименту, який за рівнем споживних властивостей та якості повністю забезпечував би існуючі потреби населення даного регіону та гарантував конкурентоспроможність і рентабельну роботу торгового підприємства.         

    Для поліпшення асортименту необхідно:

    1. Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз асортименту даної продукції і особливостей купівельної поведінки.

    2.Проаналізувати , які товари слід додати в асортимент, а які виключити з нього із-за змін в рівні конкурентоспроможності чи морального старіння товару.

    3. Розробка специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців.

    4. Вивчення можливостей закупки нових або вдосконалених товарів, включаючи питання цін, і рентабельності.

    5. Проведення випробувань (тестування) товарів з урахуванням потенційних споживачів в цілях з'ясування їх прийнятності за основними показниками.

        6. Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підприємств щодо якості, фасону, ціни, найменування, упаковки, сервісу і т.д.

      7. Оцінка і перегляд всього асортименту.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури

1.Рубан А. Про деякі питання і тенденції сучасної зовнішньої торгівлі України/ Економіка України – 2000 №7

2. “Обеспечение качества в производстве одежды” Дипл. инженер В. Вайс, Годельсберг,7, 8750 Ашаффенбург по поручению Союза швейной промышленности Баварии, Мюнхен, сентябрь 1989

3. Барченкова В. И. «Основы товароведения непродовольственных товаров» – М.: 1991.

4. Дерябина Л.И., Шманева Р.Н. «Товароведение тканей, одежды, обуви.» – М.: Экономика, 1984.

5.Справочник товароведа (НТ): / Богатырева Ю.П. Грызанов Е.Е. М.: «Экономика», 1974 г.

6.Справочник товароведа промышленых товаров. Т₁ М.: «Экономика», 1974г.

7.Д.І. Козьмич, Л.В. Поліщук, М.М. Діанич, В.Ю. Сицько Товарознавство текстильних, швейних і трикотажних товарів.: підручник /. – К.: Вища школа, 1992 – 408 ст.

8.А. Ф. Шепелев, И. А. Печенежская “Товароведение и экспертиза швейно-трикотажных товаров” – Ростов-на-Дону, Издательский центр “Март” 2001 – 224с

9.Ф. Г. Панкратов, Т. К. Серьогіна “Комерційна справа” Видавнича агенція “Вертекс” Рівне, 2001. – 241 ст.

10.За загальною редакцією професора А. А. Мазаракі „Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура” Київ 1998

11.Марчандайзинг  2003г. Сборник статей по теории  и практике мерчандайзинга. Под.  общ. ред. Ромата Е.В.

12.Родіонов  Ю.Ф.”Тенденції та проблеми розвитку  внутрішньої торгівлі в Україні”. Маркетинг и реклама 2002г. №  5-6.

13.Текстильная  промышенность 2004г.№ 9. 

14. Правила  продажу непродовольчих товарів.