Суб’єкти комерційної діяльності

Головний  принцип комерції - це пронизування комерційними діями етапів просування продукції від виробника до споживача, забезпечуючи зниження витрат оюертання  й одержання реального прибутку від продажу продукції. Механізм комерції будується на саморегулюванні, де визначальна роль диктується економічними і розпорядницькими методами. У результаті зароджуються сприятливі умови, що сприяють динамічному розвитку комерції. Комерційна самозабезпеченість означає вибір способів і прийомів, спрямованих на розвиток господарської діяльності конкретного ринку. Така позиція веде до утворення цілеспрямованого виробництва і споживання продукції. Комерція з властивими їй властивостями стає реальною необхідністю ринку. Регуляторами комерції є ринкове середовище і кон'юнктура ринку. Тут же відзначимо, що сама комерція, володіючи властивістю автономності, дозволяє регулювати обмежені матеріальні ресурси і кошти . В умовах організованого ринку комерція виступає сполучною ланкою із суб'єктами господарювання. Ринковий простір дозволяє учасникам комерційного обороту успішно діяти при взаємній зацікавленості і вигоді. Ціль, переслідувана суб'єктами ринку, - одержання прибутку. Його розмір залежить і забезпечується задоволенням запитів і потреб покупців у продукції. Практична (прикладна) комерція ставить перед собою мету вирішення практичних задач. Вони визначаються комерційними справами, обміном, купівлею-продажем, веденням комерційних операцій, зв'язаних із просуванням продукції по каналах реалізації. Основою розвитку прикладної комерції є вивчення конкретно сформованої ситуації на ринку, спираючись на досягнуту практику господарювання і ведення комерційної діяльності. Комерція в практичній діяльності знаходиться в прямому і зворотному зв'язку з внутрішнім і зовнішнім середовищем. З'єднання наробітків у плані комерції підводить до встановлення нових її можливостей. Отже, значення що визначають комерції не є вичерпними, вона постійно розширює сферу застосування. Комерція акумулює досвід, і на його основі робляться узагальнення, виявляються конкретні ситуації, орієнтири додатка і ведення комерційної справи на практиці. Для реалізації комерційної діяльності прикладного характеру виділяються позитивний і нормативний інструментарії. Позитивний інструментарій фіксує сталі явища, що випливають з ринкових факторів, що впливають на комерцію. Він покликаний, виходячи з накопиченого досвіду, дати відповідь, що досягнуто в області комерції і які прогнози її подальшого практичного розвитку. Нормативний інструментарій ставить задачу: як діяти, щоб досягти бажаного результату. Тут керуються положеннями і нормативами для організації і ведення комерційної роботи. Передбачені позитивний і нормативний інструментарії використовуються в керуванні комерційними процесами при просуванні продукції зі сфери виробництва в сферу споживання. На комерційну діяльність впливає мікро- і макросередовище. Мікросередовище, чи внутрішнє середовище суб'єкта (підприємства, ринку), безпосередньо зв'язані з господарською, комерційною діяльністю й економічним поводженням суб'єкта. Макросередовище, чи зовнішнє оточення, оперує економічними процесами, що відбуваються, обсягами виробництва галузевого призначення, динамікою макроекономічних показників і їхньою зміною в часі. Мікро- і макросередовище зв'язані між собою і взаємодіють один з одним. З обліком вищевикладеного спробуємо виразити сутність комерційної діяльності. Вона являє собою комерційні процеси, спрямовані на купівлю-продаж продукції, просування і розподіл її по каналах реалізації, забезпечення мінімізації витрат обертання й одержання реального прибутку. При цьому комерція покликана спиратися на ринковий (купівельний) попит. Закупівля і постачання товарів припускає вивчення ринку й організацію закупівельної діяльності з установленням партнерських зв'язків з виробниками і постачальниками продукції. Умовою цілеспрямованості комерційної діяльності є стратегія. Вона залежить від факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що складається і вимог ринку на поточний і перспективний періоди. Реалізація стратегічних цілей здійснюється організаційним, економічним і фінансовим забезпеченням. Стратегія не залишається незмінної, вона піддається коректуванню виходячи з мінливих кількісних і якісних показників зовнішнього і внутрішнього середовища, а також виникаючих нових вимог ринку. Це дозволяє установити функції комерційної діяльності, що складають - організацію господарських і партнерських зв'язків із суб'єктами ринку; - вивчення й аналіз джерел закупівлі продукції; - забезпечення зв'язку виробництва зі споживанням продукції, орієнтованих на купівельний попит, у частині асортименту, обсягу і відновлення продукції, що випускається; - здійснення купівлі-продажу товарів з урахуванням потреби ринку і купівельної спроможності; - розширення сфери цільових ринків (сегментів); - скорочення витрат обертання товарів. 
 
 
 
 
 
 
 

 Висновки  та пропозиції

Потреби реальних соціальне-економічних  процесів, їх динаміка, природно,вимагають  певної корекції конкретних заходів  щодо реалізації стратегічного економічного курсу, проте незмінними базовими позиціями  залишається поступова заміна адміністративно-розподільчих економічних відносин такими, що органічно  поєднують і державне регулювання, і ринкові саморегулятори.

Важливу складову доктрини демократичних соціальне-економічних

перетворень в Україні, їх стратегічного курсу  здійснення мають становити концепція  і практична політика розвитку комерції. Державного значення набуває усвідомлення суті, ролі і місця комерції в  нинішньому і головне – в майбутньому  економічному, більш того – соціальне-культурному  розвитку України, а також усвідомлення умов, необхідних для становлення  і функціонування цієї форми ділової  активності, прогнозування основних напрямів і тенденцій розвитку комерційної  діяльності з урахуванням як публічних інтересів суспільства в особі держави, так і приватних інтересів суб'єктів комерційної діяльності.

На жаль, можна констатувати, що й досі в  Україні відсутня чітка

послідовна  державна ідеологія становлення  і функціонування національного підприємництва, загальнодержавна програма його розвитку. Гадаю, що певним наслідком цього є недостатнє розуміння необхідності підпорядкування голови Держкомітету України з питань розвитку підприємництва безпосередньо Прем'єр-Міністру України. Становлення підприємництва як нового для пострадянської України соціально-економічного явища потребує серйозної адміністративно-політичної уваги і підтримки. Саме Прем'єр-Міністр, згідно з Основним Законом України, керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямованою, зокрема, на здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, на розроблення економічного, науково-технічного, соціального і культурного курсу розвитку країни. А розвиток комерції, недержавного сектора народного господарства і є важливою складовою формування змішаної економіки як базису плюралістичної політичної системи.

Державна  політика розвитку комерції має ґрунтуватися на взаємодії

публічно-правових і приватноправових засад регулювання  комерційних відносин. Вона повинна моделювати такий стратегічний курс розвитку цієї форми ділової активності, який би визнавав комерсанта головною діючою фігурою ринкового господарства, законним суб'єктом приватноправових відносин громадянського суспільства. Основними концептуальними засадами державної політики розвитку комерції мають бути:

- визначення  права на комерційну діяльність, зокрема, права на ризик своїм майном як одного з природних прав людини на вільний розвиток особистості;

- визнання  пріоритетного місця та ролі  приватної власності і особи

(фізичної  та юридичної) в ринкових економічних  і цивільних

правовідносинах;

- визнання  рівності суб'єктів права приватної  власності з іншими

суб'єктами права власності перед законом;

- підхід  до держави, з одного боку, як  до політичної функції

громадянського  суспільства, яке повинно здійснювати  реальний контроль за діяльністю держави, а з іншого, – як до суб'єкта цивільного права, якщо держава в процесі свого функціонування включається в систему ринкових відносин;

- розуміння  закону як певної функції права  і держави та держави як

інструмента права;

- усвідомлення  необхідності й міри розмежування  і взаємодії

приватноправових  і публічно-правових засад регулювання  комерційних відносин тощо.

Діяльність  щодо розроблення і здійснення державної  політики розвитку комерції в Україні, її правового забезпечення необхідно розглядати не як одноразові заходи публічної влади, а як постійні функції держави, зокрема, функції Державного комітету України з питань розвитку підприємництва. 
 
 
 
 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закони України, Укази Президента України, Ухвали Кабінети Міністрів України, методичні вказівки, накази і інструкції міністерств і відомств за поданням послуг.
2. Аброськін А. Сфера послуг і економічний розвиток// Питання статистики.1998. №10
3. Пісочна Л. Маркетинг послуг.- М. 2000.
4. Антіпов В.М. Комерційна діяльність – К. КНЕУ, 2000.
5. Золотогоров В.Г. Энциклопедический словарь по экономике. Минск: Полымя, 1997
6. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент - Спб: Питер, 1999
7. Уткін Э.А. Ціни. Ціноутворення - М: Экмос, 1997
8. Економіка підприємства // під ред. проф. О.И. Волкова - М:Інфра-М, 1998
9. http://www.vechirka.com.ua/ekonomy/ukraine/2907140803.php
10. http://www.mobile-review.com/articles/2004/retail2003.shtml
11. http://www.radiomayak.ru/schedules/6852/17831.html

Додаток №1