Косметика по догляду за шкірою

Залишок у пластмасових тубах  у 1,5–2 рази менший, ніж в алюмінієвих.

Маркування косметичних  товарів повинно відповідати  вимогам нормативних документів: державних стандартів та технічних

умов. Особливості маркування окремих видів косметичних засобів  викладені в окремих технічних  умовах (ТУ).

Маркування може бути нанесено на етикетки або безпосередньо на корпус баночки, коробочки, пеналу, флакона  та пакета.

Маркування для косметичних  товарів містить у собі таку інформацію:

- найменування товару, країна та фірма виробника, його товарний знак або товарна марка;

- юридичну адресу виробника;

- характеристику товару та його штрих-код;

- позначення нормативного документа, по якому він виробляється;

- інформацію про обов’язкову сертифікацію та номер партії;

- дату виготовлення, строк придатності;

- масу в грамах або об’єм у мл;

- запобіжні, екологічні або інші товарні знаки.

Відомості, які характеризують косметичний засіб, призначені для  споживачів. Їх наносять безпосередньо  на упаковку: повідомляється призначення  засобу та ефект від його застосування, спосіб використання та основні компоненти засобу.

Розфасовані косметичні вироби пакують у коробки або пачки, які забезпечують його збереження при  транспортуванні. Їх ще обклеюють клеєвою плівкою або папером.

Якщо потрібно, на транспортну  тару наносять маніпуляційні знаки («Верх», «Не кидати», «Скло» та ін.).

Усі косметичні товари повинні  виготовлятися за рецептурою затвердженою відповідними органами Міністерства охорони  здоров’я України і відповідати  вимогам нормативних документів.

Загальні вимоги

- Висока ступінь ефективності  дії виробу — повинна бути  корисною, чинити   сприятливу  дію на стан шкіри, волосся,  порожнину рота.

- Безпечність всіх інгредієнтів, що входять до складу косметичних  засобів.

- Незмінність якості протягом  гарантійного терміну, стійкість  по відношенню до розвитку  мікроорганізмів і окислювальних  процесів.

- Естетичні вимоги: гарний  зовнішній вигляд косметичного  засобу (консистенція, колір, запах), художнє та рекламне оформлення  упаковки. Косметичні товари повинні  мати приємний, але не сильний  запах.

Декоративна косметика повинна  прикрашати зовнішність людини, не подразнювати шкіри, очей, легко накладатись  і змиватися, бути стійкою до поту, вологи та температури.

Специфічні вимоги:

Крім загальних вимог, до окремих груп косметичних засобів  висувають вимоги специфічні.

Вимоги до засобів по догляду  за шкірою:

Креми за консистенцією повинні  відповідати своїй групі, бути однорідними (без згустків, грудочок, розшарувань) та стабільними. Розшарування рідких кремів повинно зникати при легкому  збовтуванні. Колір і запах —  характерні виробу певного найменування. Креми повинні легко видавлюватися  з туб чи флаконів, наноситися на поверхню шкіри та швидко нею поглинатися.

Лосьйони повинні бути прозорими, однорідними, допускається опалесценція, мають забезпечувати  певний косметичний ефект (очищення, дезінфекція, освіження).

Лосьйони повинні зберігати  свої властивості протягом 12 місяців  при перепаді температур від –10 °С до 45 °С.

Пудра — тонкого помелу, ступінь подрібнення відповідно до ДСТУ, оскільки від цього залежить як маскувальна здатність, так і  здатність пудри лягати на шкіру, не обсипаючись. Пудра повинна легко  поглинати вологу, усувати блиск  шкіри. Запах пудри має бути приємний, освіжаючий. Для порошкоподібної  пудри вміст вологи — не більше ніж 2 %. Компактна пудра повинна  бути щільно спресована, без сколів і тріщин, легко набиратися на пухівку, не повинна ламатися при легкому  натисканні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.7. Висновок

Розвиток галузіз виробництва засобів по догляду за шкірою не стоїть на місці, а розвивається великими темпами. Розробники та виробники поліпшують рецептуру , розроблюють нові види засобів, та покращують її якість, що вносить різноманітність у наше повсякденне життя. Засоби по догляду за шкірою приносять нам задоволення, покращують здоров’я і роблять нас привабливими.

В кінці розділу я  хотіла б сказати, що, розглянувши тему засобів по догляду за шкірою, я ще більше усвідомила, яке важливе значення вони займають в нашому житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ

2.1. Організація  робочого місця продавця у  відділі по продажу товару

Робоче місце продавця – це частина площі торговельного  залу магазину з торговельним обладнанням  та інвентарем для викладки товарів  і обслуговування покупців.

Для продажу товарів раціонально  організуйте робоче місце продавця, що

забезпечить:

-вільний прохід покупців до товарів при самообслуговуванні;

-підвищення культури обслуговування покупців;

-збільшення товарообігу;

-збільшення пропускної спроможності магазину;

-раціональне розміщення викладки і показу товарів.

Залежно від форми організації  торгівлі робочі місця продавців  поділяють на індивідуальні та бригадні. При індивідуальній організації  робочого місця кожний продавець  несе індивідуальну матеріальну  відповідальність за товари, обладнання, інвентар і має місце для відпуску товарів, обладнання, інвентар, товар  тощо. При бригадній організації  робочих місць члени бригади  несуть матеріальну відповідальність за товари, обладнання, інвентар, за бригадою закріплюється відділ, секція, магазин.

Залежно від улаштування  торговельного обладнання робочі місця  продавців поділяють на: відкриті, напівзакриті і закриті.

Відкриті робочі місця  – це така організація робочого місця продавця, коли товари не відокремлені лінією прилавків від покупців і  площа робочих місць об’єднана  з площею для покупців.

Напівзакриті робочі місця  відділені від площі для покупців тумбами, між якими є проходи  до товарів, доступ покупців до товарів  регулюється продавцями. Закриті  робочі місця – це така організація  робочого місця, коли продавця і товари від покупця відділяє прилавок.            

На робочому місці виконують  такі операції:

-показ , вибір товарів;

-консультування покупців;

-розрахунки за товарів і його пакування;

-надання послуг.

Робочі місця продавців  повинні відповідати таким вимогам:

-надавити максимум зручностей покупцю для огляду товарів;

-забезпечувати раціональну організацію праці;

-забезпечувати зберігання якості товарів;

-надавати можливість зручно, красиво розмістити асортимент товарів та їхні запаси.

Запаси товарів умовно поділяють на робочий, виставочний  та резервний.

Робочий запас – це товари для безпосереднього пролажу, що знаходяться на робочому місці продавця. Виставочний запас – це зразки товарів, призначений для інформації покупців про асортимент товарів , які  є у продажу.

Резервний запас – це товари для поповнення робочого запасу, знаходяться вони у підсобних  приміщеннях магазину або у нижніх ящиках прилавків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Організація  приймання товарів

Усі товари, які надходять  у торговельні підприємства, повинні  бути прийняті за кількістю та якістю. Це дозволяє забезпечити контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей в магазинах, запобігти  потраплянню в реалізацію неякісних  товарів, сприяє організації контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань.

Організація приймання повинна  забезпечувати проходження товарів  у максимально стислі терміни  з найменшими витратами і при  повному збереженні їх якості. Значною  мірою це залежить від підготовки товарів до відправки постачальником, організації їх завантаження і якості оформлення документації. Постачальник зобов'язаний відвантажувати товари, максимально  підготовлені до продажу, підсортовані й упаковані. До обов'язків постачальника  входить також укладання товарів  у транспортну тару з таким  розрахунком, щоб полегшити торговельному  підприємству-одержувачу товарів розвантаження  транспортних засобів.

Приймання товарів за кількістю  і якістю повинне проводитися  відповідно до умов укладених договорів  купівлі-продажу, договорів поставки товарів, контрактів, інших видів  угод. Разом з тим у договорі може бути обумовлено застосування для  цих операцій норм та вимог, установлених Інструкціями "Про порядок приймання  продукції виробничо-технічного призначення  і товарів народного споживання за кількістю" і "Про порядок  приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного  споживання за якістю".

Приймання товарів повинне здійснюватись у магазині тими особами, на яких покладається матеріальна відповідальність за товари і тару, які є в магазині. Ці працівники зобов'язані знати правила і строки приймання товарів, порядок документального оформлення результатів приймання у випадках виявлення розбіжностей за кількістю чи якістю товарів, порядок і строки подання повідомлення про виклик представника постачальника тощо.

Приймання товарів у магазині здійснюється послідовно й одночасно  з розвантажуванням товарів. Основними  елементами процесу приймання товарів  у магазині є:

- ознайомлення з супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;

- перевірка відповідності найменування товарів і їх маркування даним супровідних документів;

- перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

- перевірка маси брутто;

- перевірка відповідності цін, указаних у супровідних документах, прейскуранту або протоколу узгодження договірної ціни;

- розкривання тари;

- перевірка маси нетто або кількості одиниць товару;

- перевірка якості товарів;

- документальне оформлення результатів приймання.

Існує два основних способи  проведення цих операцій:

- від товару до супровідного документу;

- від супровідного документу до товару.

Під час проведення приймання  за першим способом  спочатку почергово  визначають наявність і фактичну кількість кожної з конкретних назв товарів, після чого інформацію про  їх фактичну кількість порівнюють з  даними накладних рахунків-фактур тощо; якщо ці дані збігаються, у супровідному документі роблять спеціальну позначку, якщо ні, то товари даної назви тимчасово  відкладають і проводять приймання  наступних позицій товарів. У  кінці приймання з'ясовують остаточний результат (нестача чи надлишок).

При застосуванні другого  способу приймання товарів  процедура  приймання проводиться згідно з  послідовністю запису окремих позицій  товарів у супровідному документі.

Приймання товарів за кількістю  полягає у зіставленні маси, кількості  місць та одиниць фактично завезених  товарів з даними супровідних  документів і маркування. Перевірку  кількості товарів ведуть у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних  документах. Масу нетто товарів при  цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ або іншими обов'язковими для  сторін документами. Масу тари необхідно  визначати одночасно з масою  нетто товару.

У тих випадках, коли товари в магазин надійшли без супровідних  документів, їх фактична кількість  повинна бути визначена і зазначена  в акті про фактичну кількість  товарів з вказанням у ньому відсутніх документів, при цьому отримані товари повинні запишатися в магазині на відповідальному зберіганні до прибуття супровідних документів.

Якщо при кількісному  прийманні товарів у момент надходження  неможливо визначити масу нетто  товарів, то спочатку перевіряють масу брутто товару, а після звільнення тари від товару визначають фактичну масу тари. Масу брутто при отриманні  товарів і масу тари після звільнення вказують у відповідних актах.

Акт про масу тари повинен  бути складений не пізніше ніж  через 10 днів після її звільнення.

Акт про масу тари з-під  вологої продукції повинен бути складений негайно після звільнення тари з-під продукції.

В акті про результати перевірки  маси тари повинна бути вказана маса нетто продукції, визначена відніманням  від маси брутто маси тари.

Приймання товарів за кількістю  проводиться:

- при централізованому завезенні товарів постачальником - безпосередньо в магазині;

- при вивезенні товару транспортом магазину - на складі постачальника;

- при іногородній поставці — на станції призначення.

Приймання товарів за кількістю  проводиться, як правило, в такі строки:

- при надходженні без тари, у відкритій чи пошкодженій тарі - у момент надходження в магазин, отримання зі складу постачальника або органів транспорту;

- при надходженні у справній тарі: за масою брутто і кількістю місць — у момент отримання від постачальника; за масою нетто і кількістю одиниць у кожному місці — одночасно з розкриттям тари, але не пізніше ніж через 10 днів з моменту надходження, а товари з обмеженими термінами зберігання - не пізніше 24 годин з моменту отримання товарів.

При надходженні товарів  у непошкодженій закритій тарі приймання  товарів проводиться у два  етапи: на першому етапі проводять  попереднє приймання товарів у місці отримання їх від постачальника або підприємства транспорту, перевіряючи маркування, перераховуючи кількість тарних місць, визначаючи масу брутто. Остаточне приймання товарів за кількістю проводять у магазині, перевіряючи кількість одиниць товару в кожному тарному місці і масу нетто.

При надходженні в магазини незатарених товарів у контейнері приймання проводиться одночасно з розкриттям контейнера (вагона). Товари, які доставлені в контейнерах і тарі, приймають за кількістю місць або масою брутто в момент розкриття контейнера, а остаточне приймання за кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.

Приймання товарів оформлюється накладенням на супровідний документ штампа з вказівкою дати, номера штампа, кількості й суми прийнятого товару, а також підписом матеріально  відповідальної особи, яка приймала товар.

У разі невідповідності маси брутто окремих місць масі, вказаній у супровідних документах або  на трафареті, працівники магазину не повинні розкривати тару та упаковку, а для участі в остаточному  прийманні запросити представника місцевого відправника; якщо ж товари отримані в оригінальній упаковці або  в непорушеній тарі виробника, який не є відправником даної партії, то потрібно викликати представника місцевого виробника.