Контрольная работа по "Товароведению"

• централізована доставка товарів споживачам; 

• організація  доставки окремих матеріалів, виробів, продуктів спеціальними транспортними  засобами; 

• отримання  вантажів з пунктів відправлення або призна* чення за дорученням покупців; 

• посилочна  відправка штучних і дрібних  партій товарної продукції тощо. 

6. Лізингові  і прокатні послуги: 

• надання в  оренду складської, виробничої, службової  та іншої площі, машин, устаткування; 

* видача напрокат  устаткування, приладів, інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних  машин, механізмів, транспортних засобів та ін. 

Організаційна структура комерційно-посередницьких фірм залежить від ряду чинників: 

1) масштабів  діяльності; 

2) обсягів виробництва  в даному регіоні; 

3) наявності  засобів комунікації; 

4) рівня розвитку  інфраструктури в регіоні; 

5) галузевої  і торгової спеціалізації. 

Незважаючи на відмінності в побудові комерційно-посередницьких фірм, є певна міра однотипності в їх організаційній структурі. Основною особливістю структурної побудови фірми є дволанкова система управління (рис. 5.2). 

Перша ланка - це апарат управління фірмою, в який входять  товарні відділи, що здійснюють закупівлю  і реалізацію товарів, комерційні операції за однорідною номенклатурою продукції. Кожен відділ спеціалізується на товарах тільки свого асортименту. До апарату управління належать також і функціональні відділи, які побудовані за принципом однорідності виконуваних функцій. 

Друга ланка - підприємства і структурні підрозділи товаропровідної  мережі. 

Комерційно-посередницькі  фірми працюють в умовах постійно змінної кон’юнктури товарного ринку, тому результати їх комерційно-господарської діяльності залежать від уміння прогнозувати споживчий попит на товарну продукцію і послуги, а також швидкості внесення необхідних оперативних змін у свої операції. Фірмам необхідно прагнути до того, щоб задовольняти потреби покупців і не примушувати їх самих розшукувати на товарному ринку які-небудь вироби, матеріали або послуги. Характеризуючи активність комерційно-посередницьких фірм та їх адаптацію до ринкових умов, можна виділити два типи поведінки КПФ на товарному ринку: усвідомлено-ринковий і пасивно-консервативний.

Рис. 5.2. Схема  організаційної побудови комерційно-посередницької фірми 

У першому випадку  маються на увазі фірми з чітко  сформульованою стратегією розвитку, швидкою адаптацією до умов ринку. Поведінка фірм другого типу характеризується пасивним пошуком своєї ніші в ринковій сфері, відсутністю нових форм і видів діяльності. 

1. У фірм з  чіткою ринковою орієнтацією  можна виділити наступні найбільш  важливі моменти їх діяльності: 

1) розширення  сфери діяльності і пов’язана  з цим готовність до інвестицій. Підприємство активно займає  суміжні ринки: роздрібну торгівлю, підсобні виробництва, оптову  торгівлю непрофільними видами  продукції і т. д.; 

2) розширення  географії торгових операцій на територію сусідніх міст, областей; 

3) робота із  залучення нових клієнтів з  використанням ярмарків, виставок, аукціонів, адресної розсилки  товарів; 

4) постійне підвищення  конкурентоспроможності фірми на  ринку; 

5) активна участь  у створенні нових комерційних структур; 

6) вдосконалення  внутрішньої організаційної структури  з метою підвищення її ефективності  і стимулювання працівників за  результати діяльності. 

Важливість останнього пункту полягає в тому, що якщо організація  управління ефективна, то можливе збільшення прибутку, частки ринку, обсягів продажів. Положення на погано організованій фірмі можна охарактеризувати однією фразою: »Кожен робить те, що хоче, ніхто не робить те, що треба, але всі працюють разом!» 

2. Для комерційно-посередницьких фірм другого типу поведінки на ринку характерне: 

1) зменшення  обсягів оптових продажів і  скорочення товарного асортименту; 

2) відсутність  нового виду діяльності; 

3) незацікавленість  у пошуку нових клієнтів; 

4) відсутність  інвестицій; 

5) »проїдання» доходів переважно через заробітну платню. На товарному ринку одержують розвиток торгові доми - 

великі торговельні  об’єднання, які мають тісні контакти з виробниками товарів і банками. 

Торговий дім - це універсальне, багатогалузеве формування. Він об’єднує виробників і споживачів товарів. Для таких формувань характерною є різноманітність видів діяльності і надання широкого спектру послуг своїм клієнтам, таких як: 

• фінансування перевезень продукції всіма видами транспорту; 

• страхування  вантажів; 

• сервісне обслуговування; 

• надання кредитів; 

• зберігання товарів; 

• ремонт устаткування і транспортних засобів та ін. 

У їх компетенцію  може входити придбання підприємств, здача в оренду устаткування, створення  нових виробничих потужностей. Великі торгові доми організовуються як багато* профільні інвестиційно-торгово-виробничі комплекси. 

Торгові доми в  більшості випадків оптимізують  ланки оптового обороту. Порівняно  з біржами, які збільшують кількість  ланок руху товару, торгов; доми спрощують  схему руху товару. Вони більше, ніж товарні біржі, пристосовані до ведення операцій з нестандартизованими споживчими товарами - одягом, взуттям, побутовою технікою, електронікою, продовольчими товарами. Як великі закупівельні підприємства, вони здатні купувати продукцію великими партіями за досить низькими цінами. 

Торгові доми необхідні  малому бізнесу, середнім і дрібним  підприємствам, які не можуть купувати великі партії товарів безпосередньо  у виробників. Акумулюючи засоби багатьох підприємців, торговий дім може з успіхом здійснювати цей процес. 

Торгові доми у  багатьох випадках діють як акціонерні товариства, засновниками й учасниками яких є різні підприємства, фінансові  структури, зокрема комерційні банки, брокерські фірми, холдинги тощо. Торгові  дом:; можуть організовуватися шляхом перетворення товарних бірж, оптових баз, великих підприємств роздрібної торгівлі. 

Статусу торгових домів набувають іноді великі брокерські фірми, які займаються в  основному операціями з реальних1 товаром за власний рахунок або за рахунок підприємств, організацій, що зайняті торгівлею конкретними товарами, а також виконують доручення комерційних структур за операціями на ф’ючерсній біржі. 

Як правило, торгові  доми не мають відомчої підлеглості. Вони здійснюють операції міжгалузевого і міжнародного характеру, функціонують як на внутрішньому, так і на зовнішньоекономічному ринках. 

Торгові доми мають  в своєму розпорядженні складські  площі, власний або орендований  транспорт, технічне устаткування, інформаційну базу, що дозволяє успішно здійснювати повний комплекс торгово-закупівельних операцій і операцій з цінними паперами. 

Торгові доми орієнтуються головним чином на придбання права  власності на товар, разом з тим  вони виконують відповідні функції  імпортерів і експортерів товарної продукції, а також надають маклерські послуги. 

Торгові доми нерідко  укладають угоди з іншими суб’єктами товарного ринку: 

» агентські  і консигнаційні угоди; 

• контракти  купівлі-продажу; 

• угоди про  комерційну співпрацю та ін. 

Організаційна структура торгових домів - гнучка і динамічна, вона постійно змінюється відповідно до вимог ринку, а також у міру освоєння нового виду діяльності, товарів і послуг. Зразкова організаційна структура торгового дому представлена на рис. 5.3. 

Кількість дирекцій, їх завдання та функції залежать від специфіки конкретного торгового дому. Найбільш типовий варіант - це чотири дирекції: 

1. Дирекція з  торгово-посередницьких операцій - несе відповідальність за організацію  торговельної і посередницької  діяльності. Функції торгівлі зосереджені в торгово-закупівельній службі, а надання посередницьких послуг з проведення операцій між контрагентами в службі посередницьких операцій. Торгово-закупівельна служба і служба посередницьких операцій підрозділяються на бюро за товарною ознакою. 

2. Дирекція з  фінансів та інвестицій: 

• контролює  стан торгового дому; 

• аналізує інвестиційні проекти і готує рішення за інвестиціями; 

• знаходить  кредитні ресурси при нестачі  у торгового дому власних коштів; 

• здійснює такі комерційні операції, як лізинг і факторинг, що вимагає залучення великих фінансових ресурсів. 

У цій дирекції передбачається розрахунковий центр, що виконує функції бухгалтерії  і здійснює розрахунки з контрагентами  торгового дому. 

3. Дирекція з  інформації: 

• виконує функції  з організації інформаційних потоків усередині торгового дому та надання інформаційних послуг клієнтам; 

• організує  проведення маркетингових досліджень і на основі зібраної інформації готує  прогнози ринкової кон’юнктури.

Рис. 5.3. Зразкова організаційна структура торгового дому

 

3.     Для вивчення складського господарства й аналізу стану його розвитку необхідно класифікувати склади, тобто поділити на однорідні групи (класи). Така класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їх види, пояснити, як створюються ці види, яке значення мають у процесі товароруху. Склад — це спеціальне стаціонарне або рухоме приміщення, вмістище або інше місце зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступінь їх збереженості, як правило, обладнаний власними або обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними ознаками. За видом виконуваних функцій склади поділяють на сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні і накопичувальні. Найпоширеніші сортувально-розподільчі склади, які становлять велику частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень від роздрібних торгівельних підприємств. На сортувально-розподільчих складах, як правило, утримують поточні товарні запаси протягом відносно недовгого часу. Тому функція зберігання товарів на цих складах не є основною. Транзитно-перевалочні склади призначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту товарів із районів виробництва до пунктів споживання. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів. Тут вивантажують товари, привезені одним видом транспорту, приймають їх за масою та кількістю місць, сортують, навантажують на інший вид транспорту. Накопичувальні склади існують для сезонного і тривалого зберігання товарів. Велике значення тут має контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади переважають в оптовій торгівлі. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів вони виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані з прийманням і відпуском товарів оптовим покупцям: перепаковування, сортування, переробка, розфасовування.

 Залежно від  товарної специфікації, що зумовлена  асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізняють склади універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані та змішаного зберігання. Універсальні склади призначені для зберігання і складської переробки практично усіх груп непродовольчих і продовольчих товарів. На спеціалізованих складах зберігають і здійснюють переробку однієї будь-якої групи товарів. Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, що вимагають особливого режиму зберігання. На комбінованих складах усі складські операції здійснюють з товарами різних груп, що входять до складу споживчого комплексу («спорт і туризм», «товари для молоді»). Неспеціалізовані склади призначені для зберігання двох і більше груп товарів і проведення різних технологічних операцій з ними. Ці групи товарів, на відміну від попередніх видів складів, не пов'язані між собою (склади гастрономічних, м'ясо-рибних, інших товарів). На складах змішаного зберігання операції виконують з основними видами непродовольчих і продовольчих товарів.