S_j=кількість проданих товарів фірмою_j  / загальний обсяг продажу товарів на ринку*100%

     Частка  відносно лідера:

     

     Частка  відносно лідерів:

     

     Частка  відносно всього ринку:

     

     Таблиця 17

     Частки  на ринку

     Розділ 5. Оцінка ступеня концентрації релевантного ринку

 

   Концентрація  ринку – це такий стан ринкової пропозиції, при якому значна частина ринкового попиту задовольняється невеликою кількістю фірм тобто це процес набуття відносно невеликою кількістю ринкових суб’єктів контролю над дедалі зростаючою часткою ринку; володіння незначною кількістю великих підприємств (фірм) значною часткою ринку (обсягу продажів).

   Коефіцієнт (індекс) ринкової концентрації:

   CR_n=∑(j=1;n)P_j,

   Якщо 1 фірма займає 35%,  2 - 50%, 3 - 75% ринку  то такий ринок є висококонцентрованим, а фірми займають монопольне домінуюче  положення.

   Таблиця 18

   Рівень  концентрації

 

   CR₁= 89 >35

   CR₃₌= 89+11=100>50– Ринок висококонцентрований 

   Індекс  Херфіндаля-Хіршмана

   Індекс  Херфіндаля-Хіршмана зростає прямо  пропорційно до рівня концентрації також зростає.

   0 < HHI < 0,15 – ринок конкуренції

   0,15 < HHI < 0,25 – ринок помірно концентрований

   0,25 < HHI < - ринок висококонцентрований

   Таблиця 19

   Індекс  Херфіндаля-Хіршмана

 
 

     HHI= 0,8042 - висококонцентрований ринок  . 
 

   Вимірювання індексу Ентропії

   Коефіцієнт  ентропії вимірює ступінь нерівномірності  розподілу часток між учасниками ринку. Нерівномірний розподіл є  опосередкованим свідченням монопольної  влади окремих учасників ринку.

   Якщо  індекс ентропії набуває значення від 0 до 0,5 – ринок монополізований

   Від 0,5-до 2-помірно концентрований з  олігопольною структурою.

   Якщо  Ентропія>2- ринок конкурентний.

   E= ∑( S _i* ln 1/S_i )

   Таблиця 20

   Індекс  ентропії

 

   Е=0,346515 < 0,5 – ринок монополізований. 

   Вимірювання дисперсії ринкових часток

   Використовуючи  такий узагальнюючий показник варіації, яким є дисперсія, або середній квадрат  відхилення, можна визначити дисперсію  ринкових часток, тобто визначити, на скільки в середньому відхиляються конкретні варіанти частки суб’єктів  господарювання на ринку від середнього його значення.

   σ²=1/n*∑(S_i-1/n)²

   Таблиця 21

   Дисперсія

 

   σ²= 0,3042

   Значення  σ² становить 0,3042 , що свідчить про не зовсім рівномірний розподіл часток між учасниками ринку.

   Коефіцієнт  Джині

   G= ∑ (i=1;n) |F_n-1*S_n-F_n*S_n-1|  

   Коефіцієнт  нерівномірності розподілу часток суб'єктів господарювання на ринку  або концентрації часток суб'єктів  на ринку. Відображає ступінь відхилення фактичного розподілу часток за кількісно рівними групами суб'єктів господарювання від лінії їх рівномірного розподілу. Статистична міра рівності часток коливається від 0 до 1, при цьому значення 0 відображає цілковиту рівність часток у всіх групах суб'єктів господарювання на ринку, 1 - цілковиту нерівність, коли весь ринок монополізував один суб'єкт господарювання.

     Розділ 6. Потенційна конкуренція. Аналіз величини бар'єрів входження в ринок

 

     Сумарні потужності українських заводів  по випуску автопокришок значно перевищують потреби внутрішнього попиту. Проте частка національного продукту в загальному обсязі продажів шин у країні досить незначна (в 2009 р. — приблизно 30 %), причому з кожним роком вона все тане. Основна маса українських шин (більш 90%) випускається двома підприємствами — ЗАТ «Росава» (г. Біла Церква) і ВАТ «Дніпрошина» (м. Дніпропетровськ).

     2010 рік приніс на автомобільний  ринок шин і структурні, і кількісні  зміни. Купувати сталі менше  в порівнянні з 2009-м роком,  але, що намітилися тенденції  в цілому збереглися. З невеликими  змінами. Значно змінилася структура  поставок у сегменті імпортної  гуми. Якщо раніше левову частину  імпорту становив ввіз, здійснюваний  компаніями-посередниками, то 2010 рік  показав збільшення частки закупівель  компаніями-споживачами з метою  зниження витрат на автомобільну  гуму. 

     Попит на шини значно впав. Якщо в докризовий період 2008 року автошини купували усе більше з кожним місяцем і купували як можна більш дорогу гуму, то в 2009-2010 роках більшу частину ринку зайняли більш дешеві виробники.

     Частка  українського виробника (в основному, Біла Церкву) на вітчизняному ринку  впала. Фінансова криза тільки підстьобнула конкуренцію на ринку шин України, яка, в основному, виражається у вигляді цінової політики компаній і дрібних постачальників. До минулого року ввозити гуму з-за кордону дрібним торговцям вдавалося по незаконних або напівлегітимним схемам, що давало їм фору в конкурентній боротьбі навіть із офіційними дилерами. В 2009 році з жорсткістю боротьби з контрабандними перевезеннями й корупцією на митниці ситуація зрівнялася на користь великих постачальників. Примітно, що на фоні такої конкуренції на ринку зміг зложитися навіть дефіцит.

     У результаті аналізу відомостей господарюючих  суб'єктів, у тому числі, визначення готовності й можливості продавців  виготовляти автошини, можливості потенційних покупців стати учасником розглянутого товарного ринку, встановлені наступні бар'єри входу на товарний ринок:

     1) структурні:

• необхідність здійснення первісних капітальних вкладень при тривалих строках окупності цих вкладень;
• транспортні обмеження;

     2) адміністративні:

• державне регулювання цін;
• відсутність адміністративних обмежень на ввіз автошин не відповідної якості, тобто на ринок потрапляють товари низької якості та ціни;

     3) обмеження попиту населення: 

• низька платоспроможність покупців;
• насиченість ринку імпортною продукцією;

     Розділ 7. Оцінка координаційної здатності ринку

     Координаційна здатність ринку – це сприятливість умов функціонування того чи іншого ринку для реалізації на ньому стратегії свідомого паралелізму і тим самим його комплексної монополізації.

     Джерелами координаційної здатності ринку  є:

1. Високий ступінь жорсткості олігополії: розраховується за допомогою індексу Лінда:

     

     

Таблиця 22

Частки  ринку основних виробників

 

     K=2

     

       

     K=3

     

     

     

     Отже, ми маємо порушення неперервності  зменшення індексу Лінда за результатами розрахунків і отримуємо так звану межу олігополії, що вимірюється кількістю значимих учасників k при min-ному значенні індексу Лінда ця межа відділяє олігопольне ядро від решти учасників олігопольного ринку. Олігопольне ядро ринку складає з 2 учасників ринку, тому імовірність колективної монополізації ринку сягає 100%.