Економічна безпека та ризики підприємств

6) кадрові засоби. , підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки.

7) інтелектуальні засоби, залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів:  I етап. Виділення фінансових коштів. II етап. Формування кадрових і організаційних засобів. III етап. Розробка системи правових засобів. IV етап. Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів. Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи.

Політика економічної безпеки підприємства —  це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих орієнтирів  необхідно спершу сформулювати цілі забезпечення безпеки  підприємств. Наприклад [5, c. 177]:

1)     зміцнення дисципліни праці і підвищення ї продуктивності;

2)     захист законних прав та інтересів підприємства;

3)     зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

4)     збереження та примноження власності;

5)     підвищення конкурентноздатності виробленої продукції;;

6)     максимально повне інформаційне забезпечення діяльності підприємства та підвищення його ефективності;

7)     орієнтація на світові стандарти на та лідерство в розробці й освоєнні нових технологій виробництва продукції;

8)     виконання виробничих програм;

9)     недопущення залежності від випадкових та нестійких ділових партнерів.

Учені визначають наступні загальні орієнтири для прийняття рішень, що полегшують досягнення цих цілей :

1)     збереження і нарощування ресурсного потенціалу;

2)     проведення комплексу превентивних заходів по підвищенню рівня захищеності власності та персоналу підприємства;

3)     професіоналізм та спеціалізація персоналу підприємства;

4)     пріоритетність несилових методів попередження й нейтралізації загроз.

Для успішного виконання цієї політики необхідно реалізувати стратегію безпеки підприємства, під якою розуміється сукупність найбільш значимих рішень, спрямованих на забезпечення належного  рівня безпеки функціонування підприємства. Виділяють такі типи стратегій:

1)     орієнтовані на усунення існуючих або попередження виникнення можливих загроз;

2)     націлені на запобігання впливу існуючих чи можливих загроз на предмет безпеки;

3)     спрямовані на відновлення (компенсацію) нанесеного збитку.

Два перших типи стратегій  передбачають таку діяльність по забезпеченню економічної безпеки, в результаті якої не виникають загрози або створюється  заслін її впливу. В третьому випадку виникає збиток, але він компенсується діями, передбаченими відповідною стратегією. Тому економічна безпека та ризики підприємства тісно повязані між собою внаслідок забезпечення максимальної роботи підприємства.

Отже, економічна безпека підприємництва являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників і тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій  можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства

ВИСНОВКИ

В ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарювання.

Розуміння сутності ризику безпосередньо пов’язана з виявленням функцій, які він виконує при здійсненні господарської діяльності. У сучасних умовах передбачуваність проявляється у вигляді створення фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з одного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого – захищати підприємця від негативних наслідків. Усі ризики підприємницької діяльності можна класифікувати за сферами виявлення економічний, політичний, соціальний,екологічний,інші),за формами інвестування (ризики реального інвестування, ризики фінансового інвестування ),за джерелами(системний, несистемний). Дана класифікація дозволяє виробити певні методи боротьби.

Таким чином сама природа ризику спонукає суб’єкта господарювання захистити об’єкт від негативних наслідків ризикованої події, внаслідок чого широко використовується економічна безпека.

Безпека підприємництва є однією із складових частин економічної безпеки держави. Остання складається з багатьох напрямів організаційно-управлінської діяльності держави, в тому числі і зі створення сприятливого клімату для розвитку підприємницької діяльності.

Таким чином, економічна безпека може розглядатись як стан, при якому стратегічний потенціал фірми знаходиться поблизу границь адаптивності, а погроза втрати економічної безпеки наростає в міру наближення ступеня адаптивності стратегічного потенціалу до граничної зони. Фактором, що впливає на економічну безпеку фірми, є залежність фірми від інтенсивності кооперативних зв'язків фірми з постачальниками різного роду ресурсів. Важливим є стабільність постачання ресурсів, їх якість, повнота і своєчасність. Найважливіший фактор - ступінь можливого ризику прийняття рішень.

Головна мета управління економічною безпекою — забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку .

Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності надійної системи економічної безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Экономическая стратегия фирмы / Под ред. проф. Градова . - 2-е изд. - СПб:

    Специальная литература, 1999.  – С.25.

2. Вітлинський В.В., Г.І.Великоіваненко. Ризикологія в економіці та підприємництві.

     К.: КНЕУ.- 2004. – 477 с.

3. Вітлинський В.В. та ін. Економічний ризик: ігрові моделі: Навч. посіб. За ред.

   В.І.Вітлинського. – К.: КНЕУ, 2002 .– 446 с.

4. Машина Н.І. Економічний ризик та методи його вимірювання: Навч.посіб.- Київ:

   Центр навч.літератури, 2003. – 188 с.

5.Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підприємства. Навч.посібник. –

   Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 256 с.

6..Пебро М. Международные экономические, валютне и финансовые отношения.  Отношения. – М., 1994. – 398 с.

7. Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво: Довідник. – К.: Знання-Прес, 2003. –

   379 с.