Економічна безпека та ризики підприємств

З іншого боку, отримання додаткового (позикового) капіталу підвищує рентабельність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковий сторонній капітал менші за прибуток від цього капіталу. Часто неможливо взагалі відмовитись від використання довгострокових та короткострокових позик, так як отриманих доходів не вистачає для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо отримані кошти зі сторо­ни не ведуть до збільшення прибутку, то може скластися ситуація, коли рентабельність власного капіталу значно зменшується і в екстремапьно-му випадку суб'єкт підприємницької діяльності може його втратити. Навіть успішне підприємництво не може бути захищене від коливань. Тому щорічні доходи суб'єкта підприємництва повинні перекривати максимальні річні виплати па заборгованості. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують резервний фонд, як можливість додаткового фінансування підприємниць­кої діяльності.

Оскільки суб'єкти підприємництва є платниками податків, то й існує загроза податкового ризику.

Податковий ризик включає: неможливість використати з тих або інших причин податкові пільги, встановлені законодавством; зміну податкового законодавства.

Підприємців хвилює і ризик додаткових витрат, які пов'язані з несвоєчасною реалізацією підприємницької ідеї через інфляцію, коли­вання курсів валют, екологічні проблеми.

Ризик непередбачених змін вартісних оцінок виготовленої продукції (робіт, послуг) в результаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових та політичних обставин носить назву динамічного. Зміни можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів.

Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації підприємницької діяльності називається статичним. Цей ризик призводить лише до втрат.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки суб'єктів підприємництва у ринкових умовах є впровадження інновацій у виробництво, що може викликати загрозу інноваційного ризику.

Інноваційний ризик - це міра можливих збитків, які можуть виникнути у разі вкладання суб'єктом підприємництва кошіів у виробництво нових товарів, технологій, послуг, які не відразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагалі.

Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно організувати підприємницьку діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому, при цьому потрібно врахувати усі вище наведені види ризиків, їх властивості. Тільки в цьому випадку підприємство зможе прорахувати ризиковані ситуації при веденні певних операцій.

РОЗДІЛ 2 ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

З точки зору причин виникнення ризиків при здійсненні підприємницької діяльності обумовлені [4, с.78]:

1)     постановкою помилкової мети, невизначеністю ситуації;

2)     можливістю відхилень в процесі реалізації підприємницької ідеї від цілей, що були передбачені, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;

3)     ймовірністю досягнення помилкового результату;

4)     можливістю виникнення несприятливих наслідків в ході реалізації підприємницької ідеї;

5)     обмеженістю ресурсів;

6)     зіткненням інтересів учасників прийняття підприємницьких рі­шень та виконавців цих рішень;

7)     недостатньою кваліфікацією персоналу, схильністю до суб'єктивізму;

8)     протидією партнерів;

9)     форс-мажорними обставинами (природними, політичними, економічними, технологічними, ринковими тощо);

10) договірною дисципліною (затримкою постачань, розривом контрактів);

11) дисципліною зобов'язань (несвоєчасною сплатою відсотків, пода­тків та інших платежів);

12) низькою якістю продукції, робіт та послуг.

              В залежності від причин виникнення ризики поділяють на зовнішні, внутрішні та інші. До інших ризиків відносять транспортні, митні інциденти, ризики пов'язані зі здоров'ям людей, пошкодженням майна та правові, які виникають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав тощо. З перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути застраховані. До таких ризиків можна віднести [3, с. 99]:

1)     прямі майнові збитки, пов'язані з перевезенням, поставкою мате­ріалів та непрямі збитки, що спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, неодержанням орендної плати, повторним встамовленням обладнання;

2)                 ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від пошко­дження майна, від викрадення транспортних засобів, від нещасних ви­падків на виробництві, у зв'язку із втратою працездатності).

Існують наступні групи методів зниження ризиків:

1) технічні методи, які засновані на впровадженні різних техніч­них заходів;

2) правові методи, такі як стра­хування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо;

3) організаційно-економічні методи, що включають комплекс захо­дів, направлених на попередження втрат від ризику у випадках виник­нення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у випадках виникнення втрат.

Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є [4, с. 82]:

1)                 розподіл ризику між учасниками підприємницької діяльності;

2)                 страхування ризику;

3)                 резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

4)                 нейтралізація часткових ризиків;

5)                 зниження ризику в плані фінансування.

Розподіл ризику здійснюється в процесі планування підприємниць­кої діяльності. Для кількісного розподілу ризику можна використовува­ти модель, засновану на "дереві рішень". При цьому кожний із партнерів виконує запланований обсяг робіт та несе відповідну долю ризику у ви­падку його невиконання. Але найбільш ризикує інвестор. Тому потрібно знати, що труднощі в пошуку інвестора, як правило, збільшуються із збільшенням ступеня ризику, що покладається на інвестора.

Страхування ризику являє собою систему відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, що виплачуються страхувальниками. Як правило, це здійснюється за допомогою майнового страхування та страхування від нещасних випадків.

Крім страхування може застосовуватись перестрахування та співстрахування. Перестрахування - це страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності за ризики іншим страховикам. Метою такої операції є створення стійкого та збалансованого 'страхового портфеля" для забезпечення стабільної та рентабельної ро­боти страхових компаній. Співстрахування - це метод вирівнювання та розподілу великих ризиків між кількома страховиками. При цьому кожен із них укладає із страхувальником окрему угоду. Однак, може виділятись і страховик-лідер, який бере на себе функції організатора.

Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених витрат дозволяє компенсувати ризик, який виникає в процесі реалізації підприємницької ідеї і, тим самим, компенсувати збої у здійсненні підприємницької діяльності.

Першим етапом при використанні даного методу являється оцінка наслідків ризиків, тобто сум на покриття непередбачених витрат. При цьому можна використовувати всі методи аналізу ризиків. Далі визначається структура резерву на покриття непередбачених витрат та для яких цілей слід використовувати встановлений резерв.

Часткові ризики - це ризики, які пов'язані з реалізацією окремих етапів (робіт) при здійсненні підприємницької діяльності, але не впли­вають на реалізацію підприємницької ідеї в цілому.

Нейтралізацію часткових ризиків проводять за допомогою методу, який передбачає проведення слідуючих етапів [6, с. 57 ]:

1)                 розглядається найсуттєвіший ризик, який найбільш впливає на реалізацію підприємницької ідеї;

2)                 розраховуються перевитрати коштів із врахуванням ймовірності настання несприятливих подій;

3)                 визначаються можливі заходи, які направлені на зменшення ризику;

4)                 розраховуються додаткові витрати на реалізацію запропонованих
заходів;

5)                 порівнюються витрати на реалізацію заходів та величина втрат при виникненні ризику;

6)                 приймається рішення щодо застосування запропонованих заходів;

7)                 процес аналізу повторюється для наступного по суттєвості ризику.

              В плані фінансування підприємницької діяльності обов'язково повинні враховуватись слідуючі ризики [2, c. 343]:

1)     ризик нежиттєздатності підприємницької ідеї;

2)     податковий ризик;

3)     ризик несплати заборгованості контрагентами;

4)     ризик незавершення реалізації підприємницької ідеї.

Частково захистити реалізацію підприємницької ідеї від таких ризиків можна шляхом отримання відповідних гарантій, які включаються в договори та контракти. Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях здійснення підприємницької діяльності за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій. Важливою умовою правильного функціонування роботи підприємства є обрання правильного варіанту економічної безпеки.

РОЗДІЛ 3  ПОНЯТТЯ, ПОЛІТИКА І СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах ринкових відносин, коли держава вже не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення економічної безпеки стає однією з найбільш важливих і актуальних проблем його життєдіяльності. Серед вітчизняних і зарубіжних учених-економістів немає єдиного визначення терміну „економічна безпека”.

              Найбільш поширеним є визначення економічної безпеки підприємства як стану ефективного використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) і забезпечити його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії. Об’єктами економічної безпеки є держава, суспільство і суспільні об’єднання, регіони, підприємства і окремі громадяни. Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Проблема утворення сприятливого клімату у підприємницькому середовищі в плані економічної безпеки підприємництва набуває сьогодні особливого значення, стає вирішальним чинником, що визначає перспективи розвитку підприємництва і економічного розвитку країни в цілому.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

1)     забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

2)     забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкуренто спроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

3)     · досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

4)     досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

5)     мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

6)     якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

7)     ·забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

8)     ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та розроблення на їх основі системи протидіючих і застережних заходів.  

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні [6, c. 152]:

1)  технічні засоби, до них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

2) організаційні засоби - творення спеціалізованих орг-структурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства.

3) інформаційні засоби, передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп’ютерах.

4) фінансові засоби, без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх ціленапрямлено та з високою віддачею.

5) правові засоби, підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти  з питань забезпечення економічної безпеки підприємства.