Визначення експортної конкурентоспроможності інновації

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Херсонський інститут

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни: Інноваційний менеджмент

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка V курсу

групи: ІН 19-07-12 С5УБ (1,3)

Литвиненко Альона Василівна

Перевірив:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Херсон 

2013р

Зміст

 

1. Визначення експортної конкурентоспроможності інновації……….3
2. Загальнодержавне значення інновацій для економіки і націо-

нальної безпеки держави…………………………………………….......7

3. Технології спрямовані на зменшення загальної потреби тепло-електроенергії………………………………………………………………….23
4. Джерела використаної літератури…………………………………..25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Визначення експортної конкурентоспроможності інновації.

Відповідь.

Одна з актуальних проблем фірми, підприємства або  організації - конкурентноздатність її продукції. Для вітчизняних підприємців це нова проблема, яка у зв'язку з розширенням товарообігу стає проблемою номер один.

“Конкуренція” походить від латинського  слова “зіштовхуватися”, що дуже добре  виражає її сутність. Конкуренція  виникає між експортерами, виробниками, постачальниками за ринки збуту, а між імпортерами - за вигідніші  умови придбання товару.

Раніше суб'єктами конкуренції  були монополії і держави, у даний  час додалися ще підприємства середнього і дрібного бізнесу, що підсилило  конкуренцію.

Можна говорити про два методи конкурентної боротьби: ціновий, який заснований на зниженні витрат, і неціновий, що передбачає підвищення якості, економічності, екологічності тощо.

В даний час на перше місце  виходить неціновий метод конкурентної боротьби, тому що в покупців головним критерієм стала якість, а не ціна.

Вітчизняним експортерам особливу увагу варто звернути на відповідність  виробленої продукції екологічним  стандартам індустріально розвинутих країн. В ЄС приймають жорсткі  заходи проти країн із низькими екологічними стандартами. Це, безперечно, пов'язано з турботою про навколишнє середовище, але має значення також і те, що підприємства, які не піклуються про екологічну чистоту своєї продукції, мають нижчі витрати і їм легше знижувати ціни.

Якість - це сукупність властивостей, які обумовлюють придатність даного товару задовольняти визначені потреби відповідно до призначення товару. Якість і конкурентноздатність знаходяться в нерозривному зв'язку і дуже важливе їх співвідношення.

Конкурентноздатність - це комплекс характеристик товару, які відрізняють його від товарів-аналогів. Конкурентноспроможним товаром вважається той товар, який на одиницю своєї ціни задовольняє більше потреб, на вищому рівні, ніж товари-аналоги.

Відмінності конкурентноспроможних  товарів пов'язані як із витратами  на їхнє виробництво, так і з відповідністю  товару суспільним потребам: моді, екології тощо.

Конкурентноздатність оцінюється за такими критеріями:

-       технічні характеристики;

-       економічні характеристики: розміри витрат споживання (повна ціна споживання);

-       комерційні показники: рівень ціни, терміни постачання, ступінь відповідальності продавця, умови платежу тощо;

-       організаційні показники: терміни здійснення ремонту, забезпеченість гарантійним або постгарантійним обслуговуванням.

У зв'язку з тим, що на перший план став виходити неціновий  метод конкурентної боротьби, з'явилося таке поняття, як “повна цінаспоживання”, тобто повна сума витрат на придбання товару і його використання, а оскільки зараз гостро стоїть екологічна проблема, то і витрати на ліквідацію або обмін старого товару на новий (інший).

Повна ціна споживання є повною сумою витрат на придбання товару і його використання. За деякими підрахунками, витрати на придбання машинобудівної продукції складають у середньому біля 15% повної ціни споживання, а всі інші витрати відбуваються в процесі експлуатації. 

Експортери-виробники  використовують досягнення НТП для  того, щоб зробити свою продукцію  більш конкурентноспроможною, пропонують споживачу нові моделі, які забезпечують підвищення якісних параметрів (продуктивності, безпеки і т.п.) при незмінних або спадаючих витратах при експлуатації.

Конкурентноздатність товару кількісно визначається в процесі приведення цін, тобто вивчення товарів-аналогів, їх технічних і комерційних характеристик.

Найвідповідальніша частина  роботи з визначення ціни в період підготування угоди - приведення цін.

Приведення  цін - це вивчення технічних і комерційних умов товарів аналогів, для чого використовується конкурентний лист.

Конкурентний  лист - варіант розрахунку ціни в табличній формі, у котру (форму) вносяться технічні характеристики і комерційні умови реалізації товарів-аналогів і даного товару

До конкурентного листа  додається:

-       характеристика ринкових цін;

-       обґрунтування доцільності проведення операції, зокрема, по запропонованій ціні в даній країні і в даний час.

До відомих цін конкурентів  вносяться поправки у визначеній послідовності:

1. Конкурентні аналоги приводять до масштабу базового товару по кількісних показниках. Якщо в матеріалі про ціни на аналогічну продукцію конкурентів зазначена ціна за партію виробів, то необхідно визначити ціну за одиницю продукції і збільшити її з урахуванням знижки з ціни на обсяг замовлення і зниження витрат виробництва на одиницю продукції.

2. Роблять перерахунок цін конкурентів у валюту майбутньої угоди. Курс валюти приймається на момент дії конкурентного матеріалу, із якого береться інформація про ціни конкурентів.

3. Здійснюють приведення ціни до терміну можливого укладання контракту, щоб врахувати вплив світової інфляції, зміни курсу валют.

Для експортних операцій оптимальним рівнем прийнято вважати середній розмір із приведених цін конкурентів.

При виході на ринки індустріально  розвинутих країн вітчизняні експортери приймають, як правило, не усереднену, а саму нижню з приведених цін.

У теорії та практиці маркетингу розроблено й апробовано такі принципи оцінювання конкурентоспроможності товарів (КСТ):

• аналізування з позиції певного суб’єкта ринку (виготовлювача, продавця, споживача);
• орієнтація на конкретний сегмент ринку; відповідність до вимог нормативних і юридичних документів; орієнтація на певний тип ринку; запобігання подвійного рахунку;
• формування номенклатури критеріїв КСТ з урахуванням рекомендованих і перевищення обов’язкових вимог;
• квазистабільність ринкової кон’юнктури в період проведення дослідження;
• аналізування переважно раціональної поведінки суб’єктів ринку.

Загальний порядок оцінювання КСТ передбачає виконання таких  етапів, як вибір товарів-аналогів, номенклатури критеріїв і визначення конкурентоспроможності різними методами.

Для оцінки одиничних  критеріїв КСТ застосовують вимірювальні, розрахункові, експертні, соціологічні, експериментальні та реєстраційні методи. Групові та узагальнювальні критерії визначають розрахунковими методами.

 

 

 

 

 

 

 

2. Загальнодержавне  значення інновацій для економіки  і націо-

нальної безпеки  держави.

Відповідь.

Стійкий розвиток виробництва  в довгостроковому періоді залежить не стільки від ресурсних можливостей, скільки від інноваційного характер}' підприємництва в конкретній сфері. З одного боку, сама по собі підприємницька здатність є особливим чинником виробництва, що з'єднує всі інші фактори в єдину економічну систему заради одержання підприємницького прибутку. З іншого боку, праця і капітал, що втягуються сьогодні у виробництво, змінюють свою якість і продуктивність на базі нових технологій, що дозволяє різко підвищити рівень господарювання.

Поєднання інноваційного  підприємництва з новою якістю капіталу характеризує сучасний етап розвитку світового виробництва. У результаті світові ринки ростуть швидше, ніж очікувалося в середині 90-х pp. (середній ріст світової економіки складає 3%). У цьому зв'язку суть, форми і методи конкуренції терплять зміни, суть яких полягає в глобалізації цього процесу при загостренні ринкових відносин і підвищенні ефективності підприємницької діяльності на базі ефективних нововведень.

Теорія конкуренції  виходить з того, що кожен суб'єкт  конкуренції має визначений індивідуальний набір конкурентних переваг. До них  можуть відноситися:

• споживча цінність товару,
• продуктивність бізнесу,
• інноваційний потенціал,
• виробнича і маркетингова кваліфікація персоналу,
• якість менеджменту,
• рівень гнучкості й адаптації.

Якщо звернутися до теоретичних  положень, сформульованих М. Портером стосовно глобальної конкуренції, то переваги концентруються на факторах виробництва, інвестиціях і накопиченому багатстві.

Такий підхід передбачає визначену послідовність економічного росту, в основі якого лежить процес розвитку конкурентоспроможності -- від  конкуренції на основі факторів виробництва  через конкуренцію інвестицій до конкуренції на основі багатства. Якщо конкурентні переваги досягаються за рахунок природних ресурсів і дешевої робочої сили, то економіка має примітивну структуру і відносно низьку ефективність. Активне інвестування у виробництво створює конкурентні умови економічного росту і різко підвищує ефективність реального сектора.

Економіка, що приводиться  в рух багатством, створеним раніше, поступово починає втрачати здатність  утримувати досягнуті переваги. Разом  з тим ретроспективний аналіз глобальних процесів розвитку конкуренції  в останні роки не підтверджує універсальність цього теоретичного підходу.

Конкурентні переваги, на думку Г.Д. Ковальова, суто індивідуальні  і, тією чи іншою мірою, досягаються  за рахунок одночасного використання ресурсних, інвестиційних можливостей  і накопиченого багатства. Саме такс поєднання і створює істотні, відмінні конкурентні переваги.

Тут ми підходимо до моделі інноваційності конкурентних факторів як якісної основної характеристики рівня конкурентоспроможності. Чим  глибше новації (нововведення) проникають у використовувані матеріальні ресурси, чим ефективніше інвестиції обслуговують нововведення у виробництві, тим краще накопичені багатства відбивають результати цих процесів, тим фундаментальнішою і довгостроковішою стає конкурентоспроможність.

Ринок вимагає уміння ризикувати, якщо ризик раціонально співвідноситься з майбутніми конкурентними перевагами.

Конкурентоспроможність  залежить від вихідного стану  суб'єкта реального сектора економіки, наявності ринкового попиту на його продукцію, можливості залучення фінансових ресурсів, рівня менеджменту. Разом з тим, існують такі важливі аспекти, без яких неможливо говорити про розвиток підприємства. Мова йде про інноваційний характер діяльності і збалансованості інтересів усіх ланок системи товару, що функціонує у визначеному режимі.

Суб'єкти, що господарюють, пов'язані між собою товарними  і грошовими потоками і тимчасовими  зобов'язаннями, що регулюють швидкість  цих потоків. Значна кількість господарських  зв'язків, що утворять економічні комунікації, приводить до необхідності узгодження всієї системи загальних, приватних і одиничних пропорцій бізнесу й економічних інтересів, тобто збалансованості економічної системи, що визначає її конкурентоспроможність на ринку.

Узгодження економічних  інтересів завжди відносне і допускає можливість відхилення від рівноваги. Ці відхилення впливають на характер і динаміку бізнесу. Деякі з них руйнують збалансованість і роблять бізнес хитким. Якщо в підприємця є достатні резерви, що дозволяють відновлювати стабільність, то рівноважний стан може зберігатися тривалий час. Це досягається в тому випадку, коли підприємство має деяку перевагу чистих доходів над витратами. Але як тільки цей надлишок перевищує визначену межу, омертвляються накопичені засоби, і відразу знижуються ефективність їхнього використання і конкурентоспроможність.

Інноваційні зміни в  бізнесі також порушують збалансованість  і рівновагу, але створюють внутрішню  енергію росту конкурентоспроможності, можливості переходу бізнесу в іншу якість.

Як правило, інновації  забезпечують перехід економічної системи до нової пропорційності, до нового рівноважного стану. Саме інноваційний за характером економічний ріст ми називаємо розвитком. Економічний розвиток як поступальний рух на шляху підвищення економічної ефективності виробництва відбувається нерівномірно. Нерівномірність пов'язана в першу чергу з якісними змінами в капіталі, зі зміною поколінь техніки. Заміщення старих засобів виробництва здатне сформувати нову технологічну базу і збільшити можливості економічного росту, для чого необхідні якісні одночасні зміни в робочій силі. Тут слід зазначити особливу роль перетворень у системі менеджменту, від відповідності якого до змін у капіталі і праці багато в чому залежить закріплення і розвиток нових конкурентних переваг. Економічний ріст визначається кількістю і якістю природних і трудових ресурсів, обсягом основного капіталу і нововведеннями. Якщо кількісно співвіднести внесок різних факторів в економічний ріст, як це зроблено в табл. 2.1, то очевидний висновок, що підвищення продуктивності праці є найбільш важливим фактором конкурентоспроможності виробничого підприємця.