Вивчення методів, функцій і принципів управління в туризмі

Вступ 

1.Теоретична частина

1.1.Функції управління в туризмі  та їх особливості

1.2.Методи управління в туризмі  та їх особливості

1.3.Принципи управління в туризмі  та їх особливості

2.Практична частина

2.1.Характеристика туристичного  підприємства

2.2.Вплив особливостей функцій, методів, та принципів управління на роботу туристичного підприємства

Висново

Список використаних джерел

Вступ

Мета даної роботи – вивчення методів, функцій і принципів  управління в туризмі. Завдання –  дійти поставленої мети шляхом вивчення досвіду української туристичної організації у сфері організації та управління туристським бізнесом.

Втягуючись в бізнес, необхідно  бути стратегом і тактиком, гнучко балансуючи відповідними діями, заснованими  на твердих цілях. Варто бути готовим  рухатися в нових напрямках, не відхиляючись від устояного плану навіть в угоду новизни, що захоплює. У той же час, остерігаючись небезпеки емоційної прихильності "сформованої надійності" продукції, не слід зволікати з внесками і вкладеннями, що гарантують еквівалент повернення.

Розкривається зміст і значення для туристської практики управлінських  умінь, що ще недавно найчастіше заперечувалися працівниками державного управління і  регулювання туризму, що є дуже актуальною темою в період становлення туристичної  галузі в Україні. Ці уміння включають: рішення важкодоступних цілей, що поставлені виконавцями в повістку; делегування відповідальності першої лінії управління; посилення уваги технологічним змінам замість розробці заходів для раціоналізації і виправдання прихильності колишньої політики; уважне відстеження характеру конкуренції; підтримка атмосфери незадоволеності на всіх рівнях у офісі чи на підприємстві. Нагляд за оперативними планами управління до досягнення успіху; порівняння поточних результатів з первісними проектами (задумами); демонстрацію волі і здатності викликати чи запобігати відхиленням від плану і вчасно втрутитися, якщо управління не виявилося здатним задовільно завершити програму - все це є основними складовими управління в туризмі.

В остаточному підсумку успіх в управлінні туристським об'єднанням є особистою заповзятливістю, строго обумовленою темпераментом і здібностями керівництва, що несе відповідальність, краще чи гірше, за підтримку свого управлінського принципу.

1. Теоретична частина

1.1. Функції управління в туризмі та їх особливості

Функція менеджменту – організація  управління туристичним підприємством  і виражає процес створення структури  управління. Ця функція має два  аспекти: створення структурних  підрозділів у відношенні з метою  і стратегією підприємства і встановлення взаємовідносин між підрозділами різних рівнів для розподілення обов’язків і координації виконання завдань. [12, 138]

На сьогоднішній день будь-яка діяльність підприємства без застосування функцій  менеджменту є недоцільною та неефективною.

Функції управління - це конкретний вид  управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами и способами, а також відповідна організація  роботи.

Функції управління мають специфічний  характер, особливий зміст і можуть здійснюватись самостійно. Вони можуть бути як нерозривно пов’язані, так і не пов’язані між собою. Частіше за все вони ніби взаємно проникають один в одного. Таким чином, функції управління можна представити як види управлінської праці, пов’язані з впливом на об’єкт управляння. існує декілька підходів до класифікації функцій управління. Для туристичної індустрії важливіше за все розглянути планування, організацію, мотивацію і контроль.

Кожна з цих функцій менеджменту  життєво важлива для організації. Разом з тим планування як функція управління забезпечує основу для інших функцій і вважається найголовнішою з них, а функції організації, мотивації і контролю зорієнтовані на виконання тактичних і стратегічних планів організації.[11, 127]

Функція планування

Управління системою туризму повинно базуватись на стратегічному баченні і передбаченні. На основі бачення, який є ведучою ідеєю менеджменту, розробляється політика туристської фірма, яка представляє спільні цілі і норми відносин, що забезпечують життєздатність і розвиток цієї структури.

Планування - один з етапів процесу  управління, на якому визначаються цілі будь-якої туристичної структури, а також методи їх досягнення. В  одному випадку фірма закінчує своє існування після досягнення поставлених  цілей, в інших ставляться нові, більш значимі цілі. Це вказує на те, що планування не представляє собою якоїсь одноразової дії. Це безперервний процес вивчення нових шляхів і методів удосконалення діяльності фірми за рахунок виявлених можливостей, умов і факторів.

Формування політики підприємства здійснюється частіше всього на вищому рівні управління[11, 127].

Під плануванням діяльності туристичного підприємства слід розуміти систематичний, інформаційно-опрацьований процес якісного, кількісного і тимчасового визначення майбутніх цілей, засобів і методів формування, управління і розвитку підприємства.

План представляє собою складну  соціально-економічну модель майбутнього  стану організації Стадії процесу в основному універсальні. Що ж стосується конкретних методів і стратегії, то вони суттєво відрізняються. Звичайно, організація формує єдиний план для управління своєю спільної діяльності, але в її рамках окремі менеджери для досягнення конкретних цілей і задач організації застосовують різні методи.

Єдиного методу планування, який би відповідав кожній ситуації, не існує. Процес планування здійснюється відповідно рівнями організації. Так, стратегічне планування (вищий рівень) – це спроба поглянути в перспективі на основоположні складові організації; визначити якою вірогідніше за все буде поведінка конкурентів. Головна задача планування на цьому рівні полягає в тому, що визначити, як підприємство буде поводити себе в своїй ринковому місці. [11, 128]

На середньому рівні управління займаються тактичним планування, тобто  визначають проміжкові цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і задач. Тактичне планування за своєю суттю схоже зі стратегічним. Відмінність лише в тому, що якщо в організації, наприклад, є три начальника різних підрозділів, то кожен з них повинен координувати свою діяльність з іншими двома. І це повинно відображатись в плані. У зв’язку з цим їх відповідальність з точки зору тактичного планування полягає в тому, щоб в основу планування покласти ідеї, породженні при стратегічному плануванню.

Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно називається оперативним плануванням. Це основа основ планування. В оперативних планах стандарти діяльності, опис робіт і т.п. вписуються в таку систему, при якій кожен направляє свої зусилля на досягнення спільних і головних цілей організації.

Всі три типи планів складають загальну систему, яка називається генеральним, або спільним, або бізнес-планом функціонування організації.

Ефективність планування як функція  управління в більшості залежить від того, якими з наступних  принципів керуються при складанні планів:

повнота планування – при планування повинні враховуватись всі ситуації, які можуть мати значення для розвитку підприємства;

точність планування – при складанні  планів використовуються такі сучасні  методи, засоби, тактика і процедура, які забезпечують точність прогнозів;

ясність планування – ціль і спосіб планування повинні мати просте і  легке при відтворенні формулювання, яке доступне всім членам організації;

безперервність планування – це не одноразовий акт, а безперервний процес;

економічність планування – витрати  на планування повинно прирівнюватись з виграшем, який від нього отримують.

Планування передбачає використання всіх методів, тактик і процедур, які  менеджери застосовують в своїй  роботі. [11, 131]

Стратегічне планування яке здійснює фірма розділене на декілька послідовних етапів:

• Постановка цілей.
• Оцінка існуючого становища.
• Вибір стратегії.
• Розробка плану. Внесення змін.
• Коригуючі дії.

Після вибору загальної стратегії  бізнесу настає фаза її реалізації. Цей процес передбачає чітку послідовність таких кроків:

1)Місія організації.

2)Організаційні цілі ― довго,  середньо та короткострокові.

3)Розробка забезпечуючих проектів, тобто політики, тактики, процедур, правил та бюджетів.

Для вдосконалення функції планування керівництво постійно аналізує внутрішнє і зовнішнє середовище фірми, досліджує її сильні та слабкі сторони. [12,138]

Існують й інші методи планування, однак слід мати на увазі, що всі  вони мають одну спільну мету –  допомогти менеджеру найбільш точно  передбачити майбутнє в розвитку організації, оскільки в управлінському житті постійно присутні випадковості.

За допомогою функції планування в певній мірі вирішується проблема невизначеності в організації. Слід пам’ятати, що невизначеність – це одна з основних причин, по якій планування в організації особливо необхідно, тому що воно допомагає їй більш ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища.[11,131]

Організаційна функція

Організація як функція менеджменту  ― це процес створення структури  підприємства, яка дає змогу людям ефективно працювати разом для досягнення спільної мети.

В будь-якому плані, складеному в  туристичній фірмі, завжди присутній  організаційний етап, тобто етап створення  реальних умов для досягнення запланованих цілей. Організаційна функція управління забезпечує впорядкування технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності будь-якого туристичного підприємства. Вона націлена на впорядкування діяльності менеджера і виконавців. Оскільки всю роботу виконують люди, то за допомогою цієї функції визначається той, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання з більшої кількості таких завдань і які для цього необхідні кошти.

Через організаторську діяльність, тобто розподілення і об’єднання задач і компетенції, повинно цілеспрямовано проходити управління відносинами на підприємстві. Організація – це засіб досягнення цілей підприємства. З економічної точки зору управління персоналом вона передає смисл роботи і розподіляє її по виконавцям.[11 ,132]

Важлива мета планування – це якимсь чином вирішити проблему невизначеності. Потреба в пристосуванні до змін – один з факторів, які надають плануванню таке важливе значення. Тим не менше, яким би не було важливим планування, це лише початок. Туристична фірма, яка має багато різних планів і не має єдиної схеми (структури) перевтілення їх в життя, приречена на невдачу. Річ у тім, що функція планування і організаційна функція тісно пов’язана між собою.

Оскільки функція організації  полягає в об’єднанні всіх спеціалістів фірми, задача в тому, щоб визначити місію, роль, відповідальність, підзвітність кожного з них. Процес організації розподіляє роботу між підрозділами виходячи з розміру підприємства, його мети, технологій і персоналу. Існує ряд елементів, які необхідно структурувати для того, щоб фірма змогла виконати свої плани і тим самим досягти своєї мети. Незалежно від типу і масштабів своєї діяльності кожна фірма повинна бути деяким чином організована. Існує ряд принципів, якими слід керуватись в процесі виконання організаційної функції:

- визначення і деталізація мети  фірми, яка була виявлена в  ході планування;

- визначення видів діяльності. необхідних для досягнення цих  цілей;

- доручення різних задач індивідуумам (розподіл праці) і об’єднання  їх в керовані робочі групи  або підрозділи;

- координація різних видів діяльності, доручених кожній групі, за  допомогою встановлення робочих  взаємовідносин, включаючи чітке  визначення того, хто буде здійснювати  керівництво (у кожного підлеглого  не може бути двох начальників), тобто кожен член групи повинен знати, що він повинен зробити і в який термін, а також того, хто ним керує;

- єдність мети – кожен член  організації працює на спільне  благо, тобто ніхто не повинен  працювати проти цілей організації;

- розмах контролю, або розмах  менеджменту, - кожен менеджер відповідає за кероване ним число працівників.

У зв’язку з цим можна виділити два важливих фактора, які визначають норми керованості (кількість співробітників, якими може ефективно керувати один менеджер), - час і частоту, тобто  скільки часу менеджеру потрібно проводити з кожним співробітником і як часто це робити. Зрозуміло, що цей критерій в більшості залежить від уміння менеджера спілкуватись з підлеглими, складності задач, що вирішуються, зацікавленості трудовим процесом.

Отже, попередньою умовою для створення структури підприємства є формування стратегій, а основна мета організаційної функції в менеджменті ― забезпечити перехід від стратегії до структури.

Є декілька аспектів організаційної функції яких керівництво фірми  старається дотримуватись:

• Взаємостосунки повноважень, які об’єднують вище керівництво з нижчими рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу та координації завдань.
• Створення систем управління, тобто створення об’єктів управління, суб’єктів управління і встановлення зв’язків між ними.
• Вдосконалення систем управління.

Організаційний процес неможливо  зрозуміти без попереднього розгляду делегування та пов’язаних з ним  повноважень і відповідальності. Делегування ― це передання завдань  і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. За допомогою делегування керівництво розподіляє численні завдання серед своїх робітників.

Відповідальність - це зобов’язання виконувати поставленні завдання та відповідати за їх позитивне вирішення. Відповідальність означає, що працівник відповідає за результат виконання завдання перед тим, хто передає йому повноваження.

Повноваження ― це обмежене право  використовувати ресурси фірми  та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання певних завдань. Повноваження поділяються на два типи: лінійні та опорні.