Валютний курс: сутність та основні теорії формування

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана

Факультет міжнародної економіки і менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова

з дисципліни «Основи економічної науки» 

Тема:

«Валютний курс: сутність та основні теорії формування» 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка І курсу 10 групи 

Дубель  Аліна Володимирівна

Керівник:

Горнічар  Микола Миколайович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 
 

План:

    Вступ……………………………………………………………………………3-4

1. Сутність і механізм формування валютного курсу………………………..4-14
2. Режим і регулювання валютних курсів…………………………………...14-28
3. Проблеми формування та регулювання валютного курсу в Україні…....29-36

    Висновки………………………………………………………………….......37-39

    Використана література…………………………………………………………40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

    Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв’язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами – валютного курсу.

    Необхідність  валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним платіжним засобом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій вони повинні бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР та інші). Правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів країн різної еквівалентності. Через концепцію курсу національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу країни, а також використовує його як інструментарій монетарної політики.

      Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу; або ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

      Валютний курс відображає взаємодію середовищ національної та світової економіки. Він використовується при купівлі та продажу валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходженні в країну або вивозі за кордон капіталів, кредитів, прибутків тощо.

      Валютний курс є одним із ключових параметрів міжнародних валютних відносин. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливає практично на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

      Валютний курс показує рівень  розвитку економіки країни, її позиції на світовому ринку, ефективність економічної політики, які проводить держава.

      Питання про визначення оптимального  режиму валютного курсу національної грошової одиниці є складне і надзвичайно відповідальне для центрального банку.

    Щодо  України, то складність проблем інтегрування країни в сучасну міжнародну економічну систему помножується тим, що вона, як і інші пострадянські держави, розпочавши перехід до ринкової економіки, потрапила до глибокої трансформаційної кризи. Перед Україною та її реформами виникло багато питань, які можна звести до двох головних:

      • що являє собою сучасна  міжнародна економіка, якими є  провідні тенденції її функціонування  та розвитку?

      • якою має бути ринкова  економіка нашої держави щодо  можливого оптимального її інтегрування  в динамічну економічну систему  світо-господарських зв'язків?

      Особлива складність полягає  в тому, що західні моделі не  можуть бути безпосередньо перенесені  на країну, де зародження ринкових  механізмів поєднується із специфічною  ментальністю слов'янсько-православної  цивілізації.

      Перехід України до ринкової економіки відкритого типу потребує посилення значення міжнародної економіки в підготовці економістів широкого профілю та виокремлення її особливої ролі в підготовці економістів-міжнародників. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Сутність  і механізм формування валютного курсу

    Під валютою слід розуміти будь-який товар, що здатний виконувати функцію засобу обміну в міжнародних розрахунках. У вужчому розумінні - наявна частина  грошової маси, яка переходить з  рук у руки в формі грошових банкнот і монет.

    Валюта  забезпечує зв'язок і взаємодію національного та світового господарства

    Залежно від належності (статусу) валюти поділяються  на національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

    Національна валюта - це встановлений законом платіжний  засіб даної країни.

    Так валюта України - це:

    а) грошові знаки у вигляді банкнот, монет та в інших формах, що перебувають  в обігу та є законним платіжним  засобом на території України, а  також вилучені з обігу або  такі, що вилучаються з нього, але  підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

    б) платіжні документи та інші цінні  папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

    Національна валюта є основою національної валютної системи.

    Іноземна  валюта - грошові знаки іноземних  держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках.

    Міжнародна (регіональна) валюта - міжнародна або  регіональна грошова розрахункова одиниця, платіжний та резервний  засіб. Наприклад, СДР (SDR - Special Drawing Right або СПЗ - спеціальні права запозичення), які є міжнародним платіжним засобом, що використовується МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках, і розрахунковою одиницею МВФ; евро - регіональна міжнародна розрахункова одиниця, яка була введена у 1999 р. в межах Європейської валютної системи і є розрахунковою одиницею країн ЄС. 

    По  відношенню до валютних запасів країни розрізняють резервну валюту. Під  резервною валютою розуміють  іноземну валюту, в якій центральні банки інших держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторгівельних - операцій та іноземних інвестиціях. Резервна валюта є базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн, вона використовується для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн-учасниць світової валютної системи.

    Так, за резервну валюту використовують долар  США, японську єну, євро. Для того щоб  валюта набула статусу резервної, країна повинна посідати панівне становище у світовому виробництві, в експорті товарів і капіталів, мати розвинуту мережу кредитно-банківських установ у себе і за рубежем, ліберальне валютне регулювання, вільну конвертованість валюти і впровадження її в міжнародний обіг через банки та міжнародні валютно-фінансові організації. 

    Країна-емітент  резервної валюти набуває ряд  переваг: можливість покривати дефіцит  платіжного балансу національною валютою, сприяти зміцненню позиції національних виробників у конкурентній боротьбі на світовому ринку.

    По  відношенню до курсів інших валют  розрізняють сильну (тверду) та слабку (м'яку) валюти. Тверда валюта характеризується стабільним валютним курсом. Поняття  твердої валюти нерідко використовується як синонім конвертованої валюти.

    За  режимом використання розрізняють вільно конвертовану, частково конвертовану, неконвертовану валюту

    За  матеріально-речовою формою валюта буває готівковою і безготівковою.

    За  принципом побудови - "кошикового" типу і звичайною.

    Валютний  кошик - це метод сумірності середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют. Важливим моментом розрахунку валютного кошика є визначення його складу, розміру валютних компонентів, тобто кількість одиниць валюти в наборі. 

    У науковій економічній літературі, телекомунікаційному зв'язку застосовуються міжнародні коди валют, які значно полегшують і прискорюють поточну діяльність учасників валютного ринку (табл. 14.1).

    Таблиця 14.1

    Міжнародні  коди вільно конвертованих валютНайменування  валюти  Код валюти

 
 

    Головною  характерною рисою теорії і практики міжнародних фінансів є те, що вони мають справу з численними валютами. Кожна країна має свою грошову  одиницю, валюту, яка лежить в основі грошової системи країни (долар, єна, рубль, гривня тощо). Валюта в різних країнах може мати одну назву, але різну цінність. Наприклад, грошова одиниця і в Канаді і в США - долар, але американський долар і канадський долар мають різну цінність. 

    Завдяки тому, шо кожна країна використовує у своєму обігу валюту, яка відрізняється від валюти інших країн, усі міжнародні операції торговельні, кредитні та ін. передбачають обмін двох валют. При здійсненні міжнародної операції потік товарів, послуг, капіталу в одному напрямку передбачає рух валютних коштів у зворотному. Наприклад, якщо ви купуєте в автомобільного дилера американську машину, ви сплачуєте йому за машину в гривнях. Але автомобільний дилер повинен заплатити американцям у доларах. Дилер створює попит на долари і пропозицію гривень на ринку обміну іноземної валюти. Експорт товарів спричиняє приплив у країну іноземної валюти і її пропозицію на ринку обміну іноземної валюти, імпорт - попит на іноземну валюту.

    Інший приклад. Коли іноземець купує іноземну компанію або будує завод в іншій країні, він створює попит на валюту цієї країни і пропозицію валюти своєї країни. А оскільки, зазвичай, країна торгує не з однією, а з декількома країнами, то в обмін між собою вступає низка національних валют.

    Валюти, як правило, обмінюються не просто одна до одної, а в певному співвідношенні, що визначається їх відносною вартістю, котра називається обмінним курсом валют. Але обмінні курси валют постійно змінюються й часто досить різко. Відтак об* мінні курси, ризик коливання курсів валют знаходяться в центрі уваги теорії міжнародних фінансів. Для ТНК вирішення всіх питань їхньої діяльності (розміщення виробництва, перспективи його розширення, можливі ризики) грунтуються на аналізі обмінних курсів у їх зв'язку з відносним рівнем відсоткових ставок і темпів інфляції.

    Зростаюча роль зовнішньої торгівлі, бурхливий  розвиток міжнародного ринку капіталів  висувають як одну з фундаментальних  проблем теорії міжнародної економіки  проблему досягнення необхідної гармонії між зовнішньоторговельною і  валютною політикою різних країн без втручання якогось світового уряду, який би вказував, що робити країнам. Проблеми координації валютно-фінансової політики різних країн є найскладнішими.

    Визначення  курсу валют називається котируванням. Існує два методи котирування  іноземної валюти до національної: пряме і непряме (зворотне). При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті (1 дол. -5,0 грн). При непрямому котируванні курс одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті (1 грн - 0,20 дол.).